П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 9901/387/17

Провадження № 11-390сап18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. С., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гімарі Н. В. ,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника Вищої ради правосуддя - Белінської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючої судді Хохуляка В. В., суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С., Ханової Р. Ф., Юрченко В. П.) від 01 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

17 січня 2018 року ОСОБА_5 через свого представника - адвоката ОСОБА_3 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позов у порядку ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 16 грудня 2017 року № 4124/0/15-17.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 01 березня 2018 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_5 через свого представника - адвоката ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу про скасування рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та просив прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, як суд першої інстанції, не дослідив усіх доказів та неповно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В апеляційній скарзі позивач також висловив заперечення проти ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання його представника - адвоката ОСОБА_3 про зупинення провадження у цій справі.

Вища рада правосуддя у відзиві на апеляційну скаргу зазначила, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду прийняв оскаржуване рішення з дотриманням норм КАС України та з достатнім обґрунтуванням, а тому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - без змін.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Департамент спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні, в межах якого відносно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів.

Стороною обвинувачення було подано до Печерського районного суду м. Києва клопотання про обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою від 18 вересня 2017 року задоволено.

Апеляційний суд м. Києва ухвалою від 11 грудня 2017 року зазначену вище ухвалу скасував та відмовив у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу. Серед підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про обрання відносно позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд апеляційної інстанції вказав, у тому числі, й про необхідність отримання попередньої згоди Вищої ради правосуддя для утримання позивача під вартою.

Враховуючи приписи ухвали Апеляційного суду м. Києва, 14 грудня 2017 року до Вищої ради правосуддя надійшло подання заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6 про надання згоди на утримання під вартою колишнього судді Вищого господарського суду України ОСОБА_5. з копіями матеріалів, якими обґрунтовуються доводи Генеральної прокуратури України.

Вища рада правосуддя рішенням від 16 грудня 2017 року № 4124/0/15-17 повернула без розгляду подання заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6 про надання згоди на утримання під вартою колишнього судді Вищого господарського суду України ОСОБА_5. у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не має статусу судді або судді у відставці, а тому подання про утримання його під вартою не відповідає вимогам Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) та Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Вважаючи таке рішення Вищої ради правосуддя протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи скаржника та надані на противагу їм аргументи Вищої ради правосуддя, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч. 1 Закону № 1798-VIII рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

За приписами ст. 266 КАС України адміністративні справи щодо законності актів Вищої ради правосуддя розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів. Судом апеляційної інстанції у справах щодо законності актів Вищої ради правосуддя є Велика Палата Верховного Суду.

Як установлено п. 5 ч. 1 ст. 131 Конституції України, Вища рада правосуддя надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Конституції України, яка кореспондується із ч. 1 ст. 58 Закону № 1798-VIII та ч. 1 ст. 49 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частинами 2-4 ст. 58 Закону № 1798-VIII визначено, що подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором України або його заступником. Подання повинне бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання). Подання, що не відповідає вимогам цієї статті, Вища рада правосуддя вмотивованим рішенням повертає Генеральному прокурору України або його заступнику.

Однак, такі гарантії, з огляду на положення Конституції України, законів № 1402-VIII та № 1798-VIII, відносяться виключно до діючих суддів та суддів у відставці.

З матеріалів справи вбачається, що Верховна Рада України Постановою від 29 вересня 2016 року № 1631-VIII звільнила ОСОБА_5 з посади судді Вищого господарського суду України, у зв'язку з порушенням ним вимог щодо несумісності. Звільнення судді за цією підставою зумовлює для нього негативні наслідки: він не може продовжувати здійснювати свої повноваження і втрачає передбачені законом гарантії незалежності і недоторканності судді, право на грошове та інше забезпечення. Тобто на момент звернення заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6 до Вищої ради правосуддя з поданням про надання згоди на утримання під вартою, ОСОБА_5 не мав статусу судді або судді у відставці.

Таким чином, Вища рада правосуддя правомірно повернула без розгляду подання заступника Генерального прокурора України ОСОБА_6 про надання згоди на утримання під вартою колишнього судді Вищого господарського суду України ОСОБА_5., а доводи скаржника про забезпечення правових гарантій щодо недоторканності і незалежності судді для цілей кримінального переслідування за діяння, вчинені за наявності статусу судді, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення відповідача.

ВеликаПалата Верховного Суду також вважає необґрунтованими заперечення скаржника на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року, оскільки суд першої інстанції правильно зазначив, що наявних матеріалів у справі достатньо для встановлення та оцінки обставин (фактів), які є предметом судового розгляду.

ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується й з доводами скаржника щодо незаконності припинення повноважень ОСОБА_5 як судді Вищого господарського суду України, оскільки це питання є окремим предметом судового розгляду у справі № 9901/350/18, яка перебуває в провадженні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

З огляду на зазначене вище, Велика палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржник не спростував.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, ВеликаПалата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. С. Князєв

суддя-доповідач І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко