КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/3525/17 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Цюпка Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2018 року (дата складання повного тексту не зазначена) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення №271 від 03 березня 2017 року,-

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №271 від 03 березня 2017 року «Про заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м.Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00184-м від 19 лютого 2010 року) (ефірне, позивні: «Вести.Радио»)».

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що санкції «оголошення попередження» за рішеннями №267 від 17 липня 2014 року та №489 від 24 липня 2014 року є автоматично скасовані у зв'язку з переоформленням ліцензій, в час дії якої вони були застосовані. Крім того, оскаржуване рішення прийнято відповідачем всупереч заходам забезпечення позову, вжитих ухвалою Франківського районного суду м.Львів від 15 лютого 2017 року у справі №465/856/17.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення не приймалось рішення про визнання нечинною ліцензії позивача, а рішенням №413 від 24 липня 2014 року лише переоформлялась відповідна ліцензія позивача, а рішення №267 від 17 липня 2014 року, №489 від 24 липня 2014 року, №144 від 12 лютого 2015 року та №2482 від 24 листопада 2016 року прийняті в межах однієї ліцензії на мовлення.

Позивач про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання втретє не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення видано ТОВ «ТРК «Дивосвіт» ліцензію на мовлення серії НР №00184-м (а.с.9), вид мовлення ефірне (радіомовлення) строком дії з 19 лютого 2010 року до 19 лютого 2017 року.

За наслідком розгляду заяви позивача щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення, рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03 березня 2017 року №271 (а.с.7) відмовлено ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м.Київ, у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19 лютого 2010 року.

Вважаючи вказане рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку що на момент прийняття спірного рішення №271 від 03 березня 2017 року, у відповідача були наявні підстави для відмови позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19 лютого 2010 року, з огляду на порушення позивачем умов ліцензії та вимог чинного законодавства, а також наявність чинних рішень про попередження позивача.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів доходить наступних висновків.

Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Законом України «Про телебачення і радіомовлення», який відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України, визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, зокрема, ліцензування телерадіомовлення.

Частиною 1 ст.17 наведеного Закону передбачено, що Національна рада в межах своїх повноважень приймає регуляторні акти, у тому числі нормативно-правові, а також інші акти індивідуальної дії.

Згідно з ч.ч.5, 6 наведеної статті кожен акт індивідуальної дії Національної ради повинен містити мотивувальну частину, в якій зазначаються щонайменше такі дані: посилання на норму чинного закону України, яка наділяє Національну раду повноваженнями приймати зазначений акт індивідуальної дії; обставини, з настанням яких закони України пов'язують виникнення у Національної ради повноважень приймати відповідний акт, а також посилання на докази, якими підтверджується настання таких обставин.

Крім загальних вимог, визначених частиною п'ятою цієї статті, рішення про відмову у видачі ліцензії, рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії повинно містити щонайменше такі дані: підстави для відмови: обставини, з яких Національна рада виходила, приймаючи рішення про відмову у видачі ліцензії або рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії; нормативне обґрунтування прийнятого рішення: посилання на норму закону України, відповідно до якої встановлені Національною радою обставини надають їй право відмовити у видачі ліцензії або у продовженні ліцензії; обґрунтування надання переваги іншим учасникам: у разі прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за наслідками конкурсного відбору в рішенні зазначається, чи мала особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову, встановлені законом переваги на отримання ліцензії, чи мали інші особи такі самі або інші переваги, з яких міркувань виходила Національна рада, надаючи перевагу щодо видачі ліцензії переможцю конкурсу, а не заявникові.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Згідно з ч.1 ст.24 наведеного Закону заявник - юридична особа (суб'єкт господарювання), яка має на меті отримати (продовжити) ліцензію на мовлення, подає до Національної ради заяву про видачу (продовження) ліцензії за встановленою формою.

Частинами 1-4 ст.33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що кожний ліцензіат має право на продовження строку дії ліцензії на мовлення.

Для продовження строку дії ліцензії на мовлення необхідно не раніше ніж за 210 днів та не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії подати до Національної ради заяву про продовження ліцензії на мовлення відповідно до вимог статті 24 цього Закону. Заяву про продовження строку дії ліцензії, подану раніше ніж за 210 днів до закінчення строку дії ліцензії, Національна рада повертає ліцензіату без розгляду протягом п'яти робочих днів з дня її надходження.

Заява про продовження строку дії ліцензії на мовлення розглядається і рішення щодо неї приймається не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії ліцензії.

За результатами розгляду заяви Національна рада приймає рішення про продовження строку дії ліцензії на мовлення або про відмову у продовженні строку дії ліцензії. Протягом п'яти робочих днів після прийняття відповідного рішення Національна рада письмово повідомляє заявника про результати розгляду його заяви. Копія рішення надсилається або видається. У рішенні про відмову у продовженні строку дії ліцензії Національна рада визначає підстави прийняття такого рішення відповідно до вимог частини сьомої цієї статті.

Нормами ч.7 ст.33 наведеного Закону передбачено, що Національна рада може прийняти рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення лише за умови, якщо: а) ліцензіат подав заяву на продовження строку дії ліцензії пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії ліцензії; б) протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства. Ці порушення повинні бути підтверджені рішеннями та санкціями Національної ради, не скасованими у визначеному законодавством порядку, або відповідними судовими рішеннями; в) ліцензіат не відповідає вимогам статті 9 або частини другої статті 12 цього Закону.

Отже, відповідач наділений повноваженнями з прийняття рішення про відмову у продовженні строку дії ліцензії на мовлення у випадку, зокрема, якщо протягом дії ліцензії ліцензіат порушував умови ліцензії та вимоги чинного законодавства, що підтверджено відповідними рішеннями та санкціями Національної ради, що не були скасовані.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 03 березня 2017 року №271, яким відмовлено позивачу у продовженні строку дії ліцензії на мовлення НР №00184-м від 19 лютого 2010 року, було прийнято на підстав п.«б» ч.7 ст.33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», оскільки ТОВ «ТРК «Дивосвіт» рішеннями Національної ради від 17 липня 2014 року №267 (а.с.38) у зв'язку з порушенням ч.7 ст.27, ч.8 ст.28 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», рішенням від 24 липня 2014 року №489 (а.с.39) у зв'язку з порушенням абз.4, 6 ч.2 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та ст.28 Закону України «Про інформацію», рішенням від 12 лютого 2015 року №144 (а.с.40) за перешкоджання Національній раді у здійсненні нею контролюючих і наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством, та рішенням від 24 листопада 2016 року №2482 (а.с.41) за порушення обз.13 ч.2 ст.6 та ч.2 ст.62 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» були оголошені попередження.

Наведені рішення про оголошення попереджень ТОВ «ТРК «Дивосвіт» були оскаржені в судовому порядку та ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2016 року у справі №826/10933/16 (а.с.56) позовну заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 17 липня 2014 року №267 про відмову у задоволенні заяви про переоформлення ліцензії на мовлення від 19 лютого 2003 року НР №0522-м та про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень; визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 липня 2014 року №489 про застосування санкцій у вигляді оголошення попереджень залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.155 КАС України (у редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення), з огляду на клопотання позивача про відкликання позовної заяви.

Позивач повторно звернувся до суду з позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 17 липня 2014 року №267 та від 24 липня 2014 року №489 та ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 жовтня 2016 року (а.с.58) позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. За наслідком оскарження в апеляційному порядку наведена ухвала залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року (а.с.60) і набрала законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 червня 2016 року (а.с.63), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року (а.с.68), відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТРК «Дивосвіт» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення відповідача №144 від 12 липня 2015 року в частині оголошення позивачу попередження за перешкоджання Національній раді у здійсненні нею контролюючих та наглядових повноважень, передбачених чинним законодавством. Рішення набрало законної сили 26 липня 2016 року.

За наслідком оскарження в судовому порядку рішення Національної ради від 24 листопада 2016 року №2482 постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 лютого 2017 року у справі №826/19448/16 (а.с.73) відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТРК «Дивосвіт». Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року (а.с.77) постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16 лютого 2017 року залишено без змін. Рішення суду у даній справі набрало законної сили 20 квітня 2017 року.

Отже, рішення відповідача від 17 липня 2014 року №267, від 24 липня 2014 року №489, від 12 липня 2015 року №144, від 24 листопада 2016 року №2482 у визначеному законом та судовому порядку не скасовані та є чинними.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що санкції «оголошення попередження», застосовані рішеннями рішення відповідача від 17 липня 2014 року №267, від 24 липня 2014 року №489 вважаються автоматично скасовані внаслідок переоформлення ліцензії на мовлення серії НР №00184-м, що має наслідком втрату чинності ліцензії, у період дії якої було застосовані вказані санкції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.4 Положення про скасування санкції «оголошення попередження», застосованої Національною радою за порушення умов ліцензії та законодавства України телерадіоорганізаціями і провайдерами програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 08 лютого 2012 року №114, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2012 року за №318/20631, санкція «оголошення попередження», застосована за порушення умов ліцензії та вимог чинного законодавства у сфері телебачення і радіомовлення щодо ліцензії, яка була анульована або втратила чинність, вважається автоматично скасованою і не враховується під час подальшої діяльності ліцензіата.

Порядок анулювання ліцензії на мовлення передбачено ст.37 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до ч.2 якої Національна рада анулює ліцензію на мовлення на підставі: а) клопотання ліцензіата про анулювання ліцензії; б) рішення про скасування державної реєстрації ліцензіата; в) несплати ліцензіатом ліцензійного збору у строки, встановлені відповідно до вимог цього Закону; г) відсутності передбаченого ліцензією мовлення протягом року від дня видачі ліцензії; ґ) рішення суду про втрату чинності ліцензії на мовлення.

Законом України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що ліцензія на мовлення втрачає чинність у випадках закінчення строку дії ліцензії на мовлення, у випадку прийняття Національною радою рішення про відмову у продовженні дії ліцензії відповідно до вимог Закону, або у випадку прийняттям судом рішення про втрату чинності ліцензії на мовлення.

В той же час, переоформлення ліцензії на мовлення не передбачає анулювання або втрату чинності такою ліцензією та відповідно до ч.13 ст.35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» у разі переоформлення ліцензії на мовлення Національна рада приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення.

Щодо прийняття відповідачем оскаржуваного рішення всупереч вжитим заходам забезпечення позову колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2017 року у справі №465/856/17 (а.с.46) заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю, до набрання рішенням у цій справі законної сили, призупинено розгляд Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, заборонено Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення приймати рішення щодо заяви ТОВ «ТРК «Дивосвіт» про продовження строку дії ліцензії на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, про анулювання або припинення ліцензії ТОВ «ТРК «Дивосвіт» на мовлення НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, про затвердження конкурсних умов з використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року, про оголошення конкурсу на мовлення з використанням частоти ТОВ «ТРК «Дивосвіт», визначеної ліцензією на мовлення серія НР № 00184-м від 19 лютого 2010 року.

Колегія суддів зазначає, що прийняття відповідачем рішення №271 від 03 березня 2017 року всупереч заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2017 року у справі №465/856/17, є підставою для понесення встановленої законом відповідальності особами, винними в невиконанні ухвали про забезпечення позову, однак не може бути підставою для скасування такого рішення відповідача, прийнятого відповідно до п.«б» ч.7 ст.33 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Крім того, вжиті ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2017 року у справі №465/856/17 заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2017 року (а.с.50), а сама ухвала Франківського районного суду м.Львова від 15 лютого 2017 року у справі №465/856/17 про вжиття заходів забезпечення позову була скасована в апеляційному порядку ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 квітня 2017 року (а.с.53).

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що рішення відповідача №271 від 03 березня 2017 року «Про заяву ТОВ «ТРК «Дивосвіт», м.Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР №00184-м від 19 лютого 2010 року) (ефірне, позивні: «Вести.Радио»)», прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є правомірним та не підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Дивосвіт» - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2018 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

А.Ю.Кучма