Єдиний унікальний номер 242/175/18 Номер провадження 22-ц/775/899/2018
Категорія 27
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 червня 2018 року м. Бахмут
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Будулуци М.С.,
суддів: Космачевської Т.В., Соломахи Л.І.,
за участю секретаря Кіпрік Х.В.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», третя особа: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» про стягнення неустойки та моральної шкоди, визнання правочинів недійсними та зобов’язання вчинити певні дії, ухваленого судом у складі головуючого судді Черкова В.Г. у місті Селидове Донецької області,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА _1 звернувся з зазначеним позовом до суду, посилаючись на наступні обставини.
Квартира № 7, власником якої він є, розташована в багатоквартирному будинку № 8 по вулиці Сонячна (вул. Щорса) в м. Селидове Донецької області, що введений в експлуатацію в 1986 році.
В середині 90-х років будинок для опалення підключили до котельної, що розташована на значній відстані від будинку.
В наступному, внаслідок відключення більше 20 квартир будинку від централізованого опалення та встановлення в них автономного опалення, виникло розбалансування внутрішньобудинкової системи центрального опалення та з 2004 року подача тепла в квартиру позивача повністю припинилася.
За 30 - річний період експлуатації будинку, в якому мешкає позивач, не було проведено жодного поточного або капітального ремонту внутрішньобудинкової системи центрального опалення.
В 2010 році комісія в складі представників виконкому Селидівської міської ради, житлового органу та виробника-постачальника теплової енергії прийняла рішення провести в будинку капітальний ремонт, початок якого відкладено через відсутність коштів на ремонт, а після початку бойових дій на Донбасі в 2014 році проведення ремонту відстрочено на невизначений час.
В 2016 році будинок, в якому мешкає позивач, передано на баланс Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» (далі – ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове», ОСББ).
В 2017 році позивач, за погодженням з правлінням ОСББ, за свій рахунок замінив в квартирі стояки, внутрішньо-квартирне розведення та батареї центрального опалення, а ОСББ зобов’язалось підключити стояки опалення в підвальному приміщенні будинку.
Після початку опалювального сезону температура в батареях центрального опалення піднялась до 30 градусів, почалася вібрація та заповітрення магістралі опалення.
24 жовтня 2017 року представники теплопостачальної організації на письмове звернення позивача склали акт про те, що температура в його квартирі складає 16 градусів.
28 жовтня 2017 року в кімнатах квартири позивача заструміла вода з батарей центрального опалення, після чого він перекрив в підвалі стояки центрального опалення та демонтував у квартирі батареї.
13 листопада 2017 року представники теплопостачальної організації склали акт про самовільне відключення квартири позивача від системи центрального опалення та попередили останнього про необхідність підключення батарей опалення до стояків теплопостачання.
Вважаючи, що відповідач неналежно надавав йому послуги з теплопостачання, позивач просив:
- зобов’язати відповідача сплатити йому неустойку у зв’язку з наданням неякісних послуг по опаленню квартири з розрахунку 1% за кожну добу ненадання послуг за періоди: з 2015 року по 2016 рік у кількості 180 діб, з 2016 року по 2017 рік - 180 діб та з 2017 року по 2018 рік - 100 діб, на загальну суму 5 502 грн., виходячи з розрахунку: вартість послуги за 1 добу - 11,96 грн. (30 діб)100% складає 1195,79 грн.), а всього сума неустойки складає 5 502 грн. (180+180+100) х 11,96 грн.;
- зобов’язати відповідача сплатити йому компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000 грн., оскільки він є інвалідом 2 групи, йому потребується температуру повітря вище 20 градусів, та в період опалювального сезону, через неналежне опалення, він змушений був проживати за іншою адресою у родичів;
- зобов’язати відповідача надати дозвіл на відключення квартири № 7 від внутрішньобудинкової системи центрального опалення для установки електричного автономного опалення;
- зобов’язати відповідача списати заборгованість, що виникла внаслідок незаконних нарахувань за неотриманні послуги з обігріву жилого приміщення.
Додатково ОСОБА_1 просив визнати недійсними:
- паспорт готовності будинку № 8 по вул. Сонячна в Селидове до роботи в опалювальний період 2017 – 2018 років;
- акт готовності будинку до опалювального сезону;
- договір № 4/2 від 01 листопада 2016 року щодо забезпечення постачання теплової енергії, укладений між відповідачем та ОСББ.
В наступному, уточнивши позовні вимоги, позивач просив:
- збільшити неустойку до 6 768 грн. з урахуванням ненадання послуг з теплопостачання на протязі 80 діб у 2018 році, виходячи з розрахунку 15, 82 грн. за 1 добу х 80 діб, що складає 1266 грн. + 5 502 грн.;
- збільшити розмір відшкодування відповідачем моральної шкоди до 6 800 грн. ;
- у разі невиконання вимог по відключенню його квартири від внутрішньобудинкової системи центрального опалення, зобов’язати відповідача укласти з ним індивідуальний договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
(а.с. 1-3, 49, 105, 106)
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів скарги він зазначив, що суд безпідставно відмовив у задоволенні його позовних вимог, мотивуючи тим, що позов заявлено до неналежного відповідача, який є Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», про що 27 березня 2018 року він подав суду відповідні заяви. Суд, по – суті, не розглянув його позовні вимоги та не врахував, що опалення в його квартирі відсутнє з 2004 року, іншим мешканцям будинку з його під’їзду надано дозвіл на відключення квартир від центрального опалення і встановлення автономного опалення. Відповідач та голова ОСББ умовили його за свій рахунок замінити в квартирі стояки та встановити нові батареї опалення. Втім, в підвальному приміщенні будинку ніякого ремонту ОСББ не провадило та стояки підключили до іржавої ділянки магістралі опалення. Профілактику теплової магістралі в будинку не проведено. При подачі тепла в будинок обіцяного тепла не з’явилося, та 28 жовтня 2017 року в нових батареях опалення, що встановлені в квартирі позивача, розірвало міжсекційні прокладки та сталося залиття, про що 01 листопада 2017 року голова ОСББ склав акт про аварію, причиною якою зазначив розбалансування внутрішньобудинкової системи опалення. Його квартира одна залишилась на стояку підключеною до системи центрального опалення. Зневірившись у юридичній відповідальності відповідача, він (ОСОБА_1І.) наполягав на відключенні його квартири від системи центрального теплопостачання та встановлення в квартирі автономної системи опалення. Вважає, що йому безпідставно нарахована плата за послуги з теплопостачання, які він не отримував.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, позовні вимоги – задовольнити.
Представник Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з’явилася, надіслала до апеляційного суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.
У відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача вважала безпідставними, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Вона зазначила, що підставою для проведення нарахувань за надану позивачу теплову енергію є акт про підключення житлового будинку № 8 по вулиці Сонячна м. Селидове до системи центрального теплопостачання, яку виробляє відповідач та подає у багатоквартирний будинок № 8, в якому створено ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове». 01 листопада 2016 року між ОСББ та ОКП «Донецьктеплокомуненерго» укладено договір № 4/2 про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до п. 1.1, п. 1.4 договору, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зобов’язалося забезпечувати протягом строку дії договору безперервне постачання теплової енергії належної якості та встановлених параметрів Об’єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» (ОСББ) до межі балансової належності, для отримання споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, якою є зовнішня стіна будинку.
Згідно з п.1.2, п.1.3 договору, сторона - 2 договору (ОСББ) зобов’язалася утримувати внутрішньобудинкові мережі у належному технічному стані, здійснювати їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати тепловий баланс будинку.
Свої обов’язки за договором відповідач виконував належним чином. У разі перерви в наданні послуг, або надання їх не в повному обсязі, підприємством по особовому рахунку № 9452 проводився перерахунок розміру плати за опалення, у відповідності з вимогами чинного законодавства.
(а.с. 165 - 167, 169 - 170, 174).
Голова Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» надіслав до апеляційного суду заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника третьої особи (ОСББ) (а.с. 231).
Апеляційний суд вважав можливим розглянути справу за відсутністю сторін, оскільки, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
За приписами ч.ч. 1 - 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі, і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявив до Відокремленого підрозділу «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Димитровтепломережа», який не є юридичною особою, а тому не може бути відповідачем у справі. При цьому суд посилався на відповідне Положення про Відокремлений підрозділ та Статут Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго».
Однак , з такими висновками суду погодитися не можна, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 48 Цивільного процесуального кодексу України, сторонами в цивільному процесі є позивач та відповідач.
Згідно з частиною 2 цієї ж статті ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як вбачається з відповідного Статуту та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, має свій ідентифікаційний код юридичної особи 03337119 та рахунок в банку (а.с. 60, 61, 66-75).
Для виконання представницьких функцій юридичної особи у справі, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» видало своєму представнику довіреність, яка долучена до матеріалів цивільної справи (а.с. 87).
За таких обставин суд мав правильно визначити назву відповідача по справі – Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (далі ОКП «Донецьктеплокомуненерго») та розглянути справу по суті вимог, що суд не врахував.
В розумінні вимог ст. 51 ЦПК України, у суду відсутня була потреба в заміні відповідача у справі.
Що стосується розгляду заявлених позовних вимог ОСОБА_1, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що згідно договору дарування від 30 червня 2004 року ОСОБА_1 на праві приватної власності має квартиру АДРЕСА_1 (вулиця Щорса) в м. Селидове Донецької області (а.с. 12, 13).
Квартира знаходиться у п’ятиповерховому житловому будинку, який приєднано до мережі централізованого теплопостачання, та позивач є споживачем цих послуг.
Будинок введено в експлуатацію в 1986 році та система центрального опалення потребує капітального ремонту, про що свідчить акт технічного стану житлового будинку № 8 по вулиці Сонячна (вулиця Щорса) в м. Селидове від 01 березня 2016 року, який складений комісією у складі голови ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове», представників Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» та Житлово – експлуатаційної ділянки Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» (а.с. 14).
01 березня 2016 року цей будинок, згідно акту, передано з балансу Комунального підприємства «Служба єдиного замовника м. Селидове» на баланс ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове» (а.с. 15).
Згідно договору № 4/2 від 01 листопада 2016 року, теплопостачальна організація - ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та управитель - ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове» уклали між собою договір про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно з п.1.1 даного договору межею розподілу балансової належності (відповідальності) є зовнішня стіна будинку № 8 по вул. Сонячна в м. Селидове та визначення Додатку № 1 до даного договору (а.с. 79-84, 85, 86).
Як вбачається з позовної заяви, позивачем оспорюється якість наданих послуг з теплопостачання. При цьому позивач посилається на відповідальність теплопостачальної організації за неналежне обслуговування та незадовільний технічній стан внутрішньобудинкової системи центрального опалення.
У відзиві на позов ОКП «Донецьктеплокомуненерго» зазначило, що у разі перерви в наданні послуг, ненадання або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, у період з 01 жовтня 2002 року по 30 квітня 2017 року підприємством по особовому рахунку № 9452 проводився перерахунок розміру плати за опалення на загальну суму 36 580 грн. 72 коп. з причини несправності стояків житлового будинку. До початку опалювального сезону 2017 – 2018 років виконано ремонт стояків, що підтверджується паспортом готовності житлового будинку до опалювального періоду. В період з 01 грудня 2002 року по 30 квітня 2004 року по особовому рахунку № 9452 підприємством виконано перерахунок розміру плати за опалення на суму 156 грн. 72 коп. з причини відключення житлового будинку від системи теплопостачання за період проведення ремонтних робіт внутрішньобудинкової системи опалення. З 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року по цьому ж особовому рахунку виконано перерахунок вартості послуг центрального опалення, виходячи від температури зовнішнього повітря за розрахунковий місяць, а у листопаді 2017 року виконано перерахунок розміру плати на підставі акту заміру температури (розмір плати зменшено на 20 % за 15 днів за жовтень 2017 року. Станом на 01 січня 2018 року за особовим рахунком позивача рахується заборгованість перед ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за теплову енергію в сумі 3 361 грн. 11 коп., яка не сплачена. Станом на 01 лютого 2018 року заборгованість збільшилась до 5 173 грн. 32 коп. (а.с. 56-59, 76-77).
На підтвердження проведених розрахунків за опалення відповідач надав суду особовий рахунок позивача, який досліджений судом (а.с. 89-95).
У відповідності з актом від 15 листопада 2017 року, складеного представником теплопостачальної організації, ОСОБА_1 у , в квартирі АДРЕСА_2 здійснив самовільне переобладнання системи опалення, радіатори центрального опалення відсутні (а.с. 35).
Представником ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ОСОБА_1 надано припис на відновлення самовільно переобладнаної системи опалення на протязі 10 днів. Його також було попереджено про те, що у разі невиконання припису, матеріали про правопорушення будуть передані в адміністративну комісію і йому буде нарахована повна вартість послуг з опалення (а.с.36).
Згідно зі ст. 322 ЦК України, власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червеня 2004 року № 1875- IV, споживач має право викликати представника виконавця для складання та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія подається виконавцю , який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає споживачеві письмову відмову в задоволенні його претензії.
Як вбачається з матеріалів справи, по особовому рахунку позивача теплопостачальним підприємством виконано перерахунки розміру плати з причини непрацюючих стояків, за період проведення ремонтних робіт внутрішньобудинкової системи опалення, а також з причини відхилення температури внутрішнього повітря у квартирі від нормативної (+ 18 град. С) на підставі відповідних актів за підписами повноважних представників комунальних підприємств. Інші підстави для звільнення позивача від оплати за опалення відсутні (а.с. 89 – 94, 95, 96, 233 – 239, 240).
Аналізуючи надані сторонами докази, апеляційний суд дійшов висновку, що теплопостачальна організація не може нести відповідальність за технічний стан внутрішньобудинкової системи центрального опалення житлового будинку № 8, розташованого по вул. Сонячна в м. Селидове, який з 01 березня 2016 року знаходився на балансі ОСББ «Сонячний-8 м. Селидове», а ще раніше – на балансі Комунального підприємства «Служба єдиного замовника м. Селидове», які зобов’язані нести відповідальність за належний технічний стан будинку і системи центрального опалення. Що ж стосується радіаторів опалення, встановлених в квартирі позивача, то за їх функціонування несе відповідальність власник квартири.
Такий висновок повністю узгоджується з вимогами ст.ст.1, 20, 24 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ст.ст. 1, 24 Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633- IV, ст.ст.1, 11, 12, 16, 18 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 року № 2866, ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII, ст. 322 ЦК України, ст.ст.151 і 152 ЖК України та п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня2006 року № 45)щодо прав і обов’язків балансоутримувача житлового будинку, співвласників багатоквартирного будинку, власника квартири і споживачів послуг стосовно утримання ними майна будинку і квартири.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що в спірний період теплопостачальна організація не подавала тепло до межі відповідальності або надавала його не в повному обсязі (окрім періодів, за які зроблено відповідні перерахунки).
Окрім цього, умовами п. 2.4 договору № 4/2, укладеного 01 листопада 2016 року між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг централізованого опалення та постачання гарячої води прямо передбачено, що ОСББ зобов’язано забезпечувати утримання внутрішньобудинкових мереж у стані, необхідному для передачі теплової енергії всередині будинку для забезпечення отримання споживачем послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання, устаткування запірної арматури до роботи в осінньо-зимовий період. Після закінчення опалювального сезону здійснювати промивку системи гідропневматичним способом із складанням акта з представником теплопостачальної організації. (а.с. 79- 84, 85, 86).
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 6768 грн. у зв’язку з ненаданням якісних послуг по опаленню квартири, позивач довільно їх розрахував та посилався на п. 19 ст. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, якою передбачено, що виконавець послуг зобов'язаний сплачувати споживачу неустойку (штраф, пеню) у разі ненадання послуг або надання послуг неналежної якості у порядку та у випадках, передбачених законодавством і договором.
Сторони підтверджують, що договір про надання послуг з теплопостачання між ними не укладався і умови для виплати неустойки не узгоджувались.
Враховуючи ті обставини, що договір між позивачем і відповідачем про надання послуг з теплопостачання не укладався, відповідальність за утримання внутрішньобудинкових мереж у стані, необхідному для передачі теплової енергії всередині будинку, для забезпечення отримання споживачем послуг належної якості, на відповідача не покладалось, теплову енергію останній надавав належно, то правові підстави для стягнення неустойки з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відсутні, як і підстави для проведення відповідних перерахунків за теплопостачання.
Окрім цього, не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення моральної шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" при задоволенні вимог споживача суд вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Проте, задоволення такої вимоги можливе з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01 грудня 2005 року № 3161-IV, у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Таких обставин по справі не встановлено, а тому й підстав для задоволення вимог про стягнення моральної шкоди не вбачається.
Отже , враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 щодо стягнення з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» неустойки та моральної шкоди, зобов’язання останнього здійснити перерахунок виниклої заборгованості за теплопостачання слід відмовити за безпідставністю вимог.
Інші позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
А відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Серед перелічених способів захисту цивільних прав відсутній такий спосіб захисту, як зобов’язання відповідача списати борг, а тому в цій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача слід відмовити. Окрім цього, такі вимоги є зайвими, з врахуванням того, що вимоги про стягнення боргу до позивача не заявлені та відповідач не позбавлений можливості зробити відповідний перерахунок.
Вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними паспорту та акту готовності будинку до опалювального сезону не є позовними, що підлягають розгляду судом в розумінні ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки кожний з них (паспорт та акт готовності будинку до опалювального сезону) є документом, а не правочином, оскільки останнім є дія особи, яка породжує правовідносини (ч. 1ст. 202 ЦК України).
Стосовно вимог позивача про зобов’язання відповідача видати дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_3 від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, то апеляційний суд виходе з наступного.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання врегульовано Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) (далі – Правила).
Відповідно до п.п. 25, 26 Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування, відповідно до Закону України "Про теплопостачання", схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Таке відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань з питань житлово-комунального господарства.
Пунктом 1.2 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. У разі відмови в наданні дозволу, рішення цієї комісії може бути оскаржено до суду.
Тобто, вирішення питання про надання дозволу на відключення квартири від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення не відноситься до компетенції відповідача, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача укласти з ним індивідуальний договір про надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки позивач не надав суду доказів того, що він надіслав відповідачу проект цього договору, який відповідає Типовому договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268) ,з пропозицією його укладання, як це й передбачено ст.ст. 638, 641 ЦК України, а відповідач відмовив йому в цьому.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання недійсними договору № 4/2 від 01 листопада 2016 року, укладеного між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг централізованого опалення та постачання гарячої води, оскільки позивач не є стороною цього договору і про підстави для визнання його недійсним, які передбачені статтею 215 ЦК України, у позові не зазначив.
Отже , оскільки при ухваленні рішення, суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго», частково задовольнивши апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 березня 2018 року скасувати та ухвалити нове.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»:
- про стягнення неустойки за ненадання послуг з теплопостачання;
- про стягнення моральної шкоди;
- про зобов’язання видати дозвіл на відключення квартири АДРЕСА_3 від внутрішньобудинкової системи централізованого опалення;
- про зобов’язання списати заборгованість за послуги з теплопостачання;
- про зобов’язання укласти договір з централізованого опалення;
- про визнання недійсними паспорту готовності будинку № 8 по вул. Сонячна в Селидове до роботи в опалювальний період 2017 – 2018 років, акту готовності будинку до опалювального сезону, договору № 4/2 від 01 листопада 2016 року, укладеного між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та Об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Сонячний-8 м. Селидове» про забезпечення передачі (транзиту) теплової енергії та гарячої води внутрішньобудинковими мережами і розмежування відповідальності сторін при наданні послуг централізованого опалення та постачання гарячої води.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 червня 2018 року.
Судді :
