ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/2667/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська"

представник позивача - не з'явився

відповідач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

представник відповідач - Слуценко Р. П.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2018 (Головуючий суддя - Стойка О. В., судді Зубченко І. В., Чернота Л. Ф.) у справі Господарського суду Донецької області за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про внесення змін до договору оренди,

Короткий зміст позовних вимог

1. 17.11.2017 Товариство з додатковою відповідальністю "Шахта "Білозерська" (далі - Позивач) звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (далі - Відповідач) з позовом про внесення змін до пункту 3.1 Договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Добропіллявугілля" № 5/2008 від 13.11.2008 (далі - Договір оренди), укладеного між Позивачем та Відповідачем, шляхом доповнення його реченням такого змісту: "Орендна ставка, визначена відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, застосовується в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 р. № 783. Зміни, визначені у цьому пункті, діють з 10.11.2016 року".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 783 від 02.11.2016, керуючись положеннями статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з метою приведення умов Договору оренди у відповідність до вимог законодавства, Позивач направив Відповідачу оферту № 01-961 про зміну умов Договору оренди, запропонувавши внести зміни до пункту 3.1 Договору оренди, доповнивши його реченням зазначеного вище змісту. Відповідач вказану пропозицію відхилив, пославшись на отримання роз'яснення Фонду державного майна України від 30.12.2016 № 10-16-25916, відповідно до якого понижуючий коефіцієнт, зазначений у вказаній постанові Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління майном", застосовується до ставок, визначених у додатку № 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, чинних саме на дату набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України № 783 від 02.11.2016 (далі - Постанова № 783).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 21.12.2017 Господарський суд Донецької області (Суддя Величко Н. В.) вирішив позовні вимоги задовольнити частково; внести зміни до пункту 3.1 Договору оренди ЦМК ДП "Добропіллявугілля" № 5/2008 від 13.11.2008, укладеного між Позивачем та Відповідачем, доповнивши його реченням такого змісту: "Орендна ставка, визначена відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, застосовується в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 р. № 783."; в іншій частині позовних вимог відмовити.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною, в разі законодавчої зміни розміру якої нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. При цьому предметом спору у цій справі є внесення змін до пункту 3.1 Договору оренди, що стосуються порядку внесення орендної плати (пропорції її розподілу) до державного бюджету з урахуванням положень Постанови № 783. Внесення змін до договору в частині розрахунку розміру орендної плати, яка повинна перераховуватись орендарем за користування об'єктом оренди орендодавцю, через зміну ставок орендної плати, внесених до постанови Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 "Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу". В матеріалах справи відсутні і сторонами не надано документального підтвердження укладення угоди про внесення змін до Договору оренди у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2011 № 961 в частині застосування збільшеної орендної ставки, а відповідно до додатку 6 до Договору оренди розмір орендної ставки визначений із застосуванням орендної ставки 6 % згідно з додатком 1 до вказаної Методики у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 № 1846. У зв'язку з наведеним прийняття Постанови № 783, якою встановлено до 31 грудня 2019 року застосування орендної ставки в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу орендної плати для проведення розрахунків за договорами оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що укладені до набрання чинності цією постановою, є підставою для зміни умов Договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами договору можливості перегляду розміру орендної плати). За змістом статті 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також, враховуючи, що чинне законодавство, яке регулює відносини оренди майнових комплексів державних підприємств, не містить положень про зміну розміру орендної плати за користування таким майном саме з моменту законодавчого прийняття цих змін, а надає право стороні таких правовідносин у подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору, тому відсутні підстави для встановлення рішенням суду іншого строку набрання чинності відповідних змін до договору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3. 12.03.2018 Донецький апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити; рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2017 скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Позивача до Відповідача про внесення змін до Договору оренди відмовити у повному обсязі.

Прийняте судове рішення мотивоване тим, що Відповідач протягом останніх років двічі заявляв позови про зміну умов Договору оренди, зокрема в частині збільшення розміру орендної ставки до 16 % згідно з вимогами додатка 1 до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961), проте судовими рішеннями у справах № 37/380пд та № 905/7044/13, що набрали законної сили, Відповідачу було відмовлено. Оскільки розмір орендної ставки в 6 %, що встановлений в Додатку "Розрахунок орендної плати за оренду державного майна - цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" до Договору оренди, не відповідає розміру орендної ставки в 16 %, що встановлена в Додатку 1 до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961, що діяла також на час прийняття Постанови № 783 від 02.11.2016), отже і підстави для обмеження її розміру до 70 % відсутні. Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки внесення таких змін до пункту, що визначає розмір орендної плати за базовий місяць є необґрунтованим; Постановою № 783 не змінюється та не встановлюється розмір орендної ставки, а лише дозволяється тимчасове застосування його обмеженого розміру для проведення розрахунків в певно визначений період; розмір орендної ставки, що визначений в Договорі оренди між сторонами такому обмеженню не підлягає в силу невідповідності в менший бік розміру орендної ставки, що підлягає обмеженню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 29.03.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2018 скасувати, рішення Господарського суду Донецької області від 21.12.2017 залишити без змін.

5. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи у встановлені строки не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Оскаржувана постанова не містить мотивів, на підставі яких суд апеляційної інстанції вважає, що внесення змін до пункту 3.1 Договору оренди є необґрунтованим, тому дане твердження суду є безпідставним та надуманим.

7. Відповідач не визнає права Позивача на застосування Постанови № 783, а обсяг орендної ставки, передбачений цією постановою, не може бути застосований автоматично, без внесення відповідних змін до Договору оренди, оскільки такий спосіб суперечить статті 188 ГК України, якою передбачено порядок внесення змін до укладених договорів, дотримання якого є обов'язковим для всіх учасників господарських відносин. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 27.01.2011 у справі № 53/75-10.

8. Висновок суду про те, що Постанова № 783 може бути застосована лише до тих орендних ставок, які були чинними на момент прийняття цієї постанови, є безпідставним, оскільки жодним документом не віднесено в залежність право на застосування Постанови № 783 із необхідністю внесення в Договір оренди відповідних змін щодо розміру орендної ставки, тобто одного лише факту, що такий розмір визначений на підставі Методики розрахунку достатньо для застосування цієї Постанови.

9. За змістом Постанови № 783 імперативно не встановлено, що орендні ставки застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу, виключно в тих розмірах орендних ставок, які є чинними на момент прийняття Постанови № 783, тому, враховуючи, що орендна ставка, визначена у додатку до Договору оренди у суворій відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 786, до таких правовідносин має бути застосована і Постанова № 783.

Позиція Верховного Суду

10. Відповідно до частин 2 - 4 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Предметом позову є заявлена Позивачем вимога про внесення змін до Договору оренди шляхом зазначення у ньому про застосування орендної ставки у розмірі 70 % відповідно до Постанови № 783. Відповідно до пункту 1 Постанови № 783 установлено, що до 31 грудня 2019 р. за згодою орендаря орендні ставки, визначені відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., N 2, ст. 57; 2011 р., N 71, ст. 2677), застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу.

Судами встановлено, що пунктом 3.1 Договору оренди (в редакції договору № 2 від 28.12.2009), орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за листопад 2008 року (базовий місяць) 1 581 453,21 грн. (з урахуванням збільшення визначеної орендної плати на суму 54 323,9 грн.) згідно з додатком № 6. В Додатку "Розрахунок орендної плати за оренду державного майна - цілісного майнового комплексу Відокремленого підрозділу "Шахта "Білозерська" до Договору оренди визначений розмір орендної ставки в 6 %. Разом з цим на час введення в дію Постанови № 783 чинна редакція Постанови № 786 передбачала застосування орендної ставки за оренду цілісних майнових комплексів у розмірі 16 %. Отже відповідно до Постанови № 783 70 відсотків встановленого обсягу підлягає застосуванню до орендних ставок, визначених відповідно до Методики, затвердженої Постановою № 786. Визначені у Постанові № 783 70 % застосовуються не до розміру орендної плати, а до орендної ставки при розрахунку орендної плати, який здійснюється відповідно до Методики. Таким чином, застосування орендної ставки у розмірі 70 % встановленого обсягу відповідно до Постанови № 783 передбачає за згодою орендаря розрахунок розміру орендної плати відповідно до Методики, чинної на час такого розрахунку. Оскільки здійснення такого розрахунку та, відповідно, внесення таких змін до Договору оренди виходить за межі заявлених позовних вимог, а заявлена Позивачем вимога ґрунтується на помилковому тлумаченні Постанови № 783, така вимога не може бути задоволена. З огляду на наведене Суд відхиляє як необґрунтовані доводи Скаржника (пункти 8, 9) про те, що одного лише того факту, що розмір орендної ставки визначений на підставі Методики, достатньо для застосування Постанови № 783. Суд також з викладених вище мотивів не приймає до уваги аргументи Скаржника (пункт 7) про те, що обсяг орендної ставки, передбачений Постановою № 783 не може бути застосований автоматично, без внесення відповідних змін до Договору оренди, оскільки такий спосіб суперечить статті 188 ГК України.