ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2018 року

Київ

справа №824/197/17-а

адміністративне провадження №К/9901/219/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого - Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 824/197/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Брезіної Т.М., суддів Лелюка О.П., Григораша В.О.) від 18 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Гонтарук В.М., суддів: Білої Л.М., Граб Л.С.) від 28 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 28 березня 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України (далі - Відповідач 1, Відповідач 2; відповідачі), в якому просила:

1.1. визнати неправомірною відмову Апеляційного суду Чернівецької області та Державної судової адміністрації України у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку;

1.2. зобов'язати нарахувати та виплатити допомогу у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді апеляційного суду.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на момент виникнення у Позивача права на відставку у зв'язку з досягненням 20-річного стажу роботи на посаді судді 26 січня 2013 року стаття 136 Закону № 2453-VI діяла і передбачала пов'язане з цим право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат. Однак у порушення цих норм закону відповідачі відмовили Позивачеві у виплаті вихідної допомоги, чим порушили вимоги статті 19 Конституції України. Згідно з ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

3. Такі дії відповідачів Позивач вважає неправомірними, а її права - мають бути захищені в судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. 18 серпня 2017 року Чернівецький окружний адміністративний суд вирішив:

4.1. у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення Позивача із заявою про відставку та на час звільнення з посади судді діяли норми закону України № 2453-VI в редакції від 08.06.2016 р., згідно яких виплата судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги не передбачалася. Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли станом на 08.09.2016 р., тобто дати прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача.

6. На переконання суду першої інстанції відповідачі при розгляді заяв про виплату вихідної допомоги позивачу, діяли з дотриманням вимог, передбачених Конституцією та законами України, у зв'язку із чим у суду відсутні підстави для зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу вихідну допомогу при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. 28 листопада 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

7.1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року - без змін.

8. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідачі, відмовляючи в задоволенні заяв Позивача про нарахування та виплату вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат, діяли в межах та у спосіб чинного законодавства.

9. Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

10. ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить:

10.1. скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 824/197/17-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії;

10.2. прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі;

11. У касаційній скарзі жодних клопотань не заявлено.

12. У відзиві Державна судова адміністрація України заперечувала проти касаційної скарги ОСОБА_1 повністю, вважала цю скаргу безпідставною й необґрунтованою й просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 824/197/17-а - без змін.

РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

13. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

14. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

15. Аргументи сторони (Позивача - ОСОБА_1), яка подала касаційну скаргу:

15.1. судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та порушення законних прав;

15.2. суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, безпідставно не взяв до уваги доводи апеляційної скарги та не скасував постанову суду першої інстанції та безпідставно не задовольнив позовні вимоги;

15.3. вважає постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - неправомірними, такими, що суперечать чинному законодавству України та порушує законні права Позивача, а отже прийняті з порушенням матеріального та процесуального права;

15.4. судами першої та апеляційної інстанцій було здійснено неправильну правову оцінку обставин у справі, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні адміністративного позову.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

16. ОСОБА_1 16 листопада 2006 року постановою Верховної Ради України № 365-V призначена суддею Чернівецького обласного суду безстроково.

17. Постановою Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів», відповідно до пункту дев'ятого частини п'ятої статті 126 Конституції України, ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку. Наказом № 05-02/128к від 04 жовтня 2016 року її було відраховано зі штату Апеляційного суду Чернівецької області з 04 жовтня 2016 року.

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.09.2016 Позивач звернулася до Апеляційного суду Чернівецької області з проханням нарахувати та виплатити вихідну допомогу при звільненні, згідно законодавства, що діяло на момент обрання її суддею. Листом від 05.10.2016 позивача повідомлено, що на момент звільнення нормами законодавства не передбачалося нарахування та виплата вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку. З такою ж вимогою позивач звернулася 03.11.2016 до Державної судової адміністрації України, яка відмовила Позивачу у виплаті вихідної допомоги.

19. Позивач вважає такі відмови незаконними, оскільки на момент обрання її суддею діяли норми законодавства, що передбачали при виході судді у відставку, після досягнення стажу роботи на посаді судді 20 років, виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

20. Таким чином, Позивач вважає, що на день звернення до відповідачів із заявою про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді склав більше 23 років, а тому нормами законодавства передбачалося право на отримання вихідної допомоги при звільненні.

21. Позивач доводить, що їй протиправно відмовлено відповідачами у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

22. Конституція України 28 червня 1996 року, із змінами внесеними згідно із Законом № 742-VII від 21.02.2014.

22.1. Частина 2 статті 6. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

22.2. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22.3. Пункт 27 статті 85. До повноважень Верховної Ради України належить: обрання суддів безстроково.

22.4. Пункт 9 частини 5 статті 126. Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі: подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

23. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI із змінами внесеними згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015.

23.1. Частина 1 статті 120. Суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

23.2. Стаття 135. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

2. До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

23.3. Частина 1 статті 141. Судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з таких міркувань.

25. Відповідно до принципу заснованості на законі (стаття 6 Конституції України), принципу законності (стаття 19 Конституції України), відповідачі - Апеляційний суд Чернівецької області, Державна судова адміністрації України, ухвалюючи рішення про нарахування та виплату вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку, зобов'язані діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

26. Як роз'яснив Конституційний Суд України - у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), у спосіб перехідного періоду (ультраактивна форма) і у спосіб зворотної дії (ретроактивна форма) (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

27. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99).

28. Також, оцінюючи спірні правовідносини, до уваги слід брати також і висновки Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

29. Так, Конституційний Суд України вважає, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 розділу XII "Прикінцеві положення", абзацу четвертого пункту 3, абзацу четвертого пункту 5 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).

30. Системний аналіз норм національного законодавства про судоустрій і статус суддів дає підстави Суду зробити висновок, що право на вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою у розмірі десяти місячних заробітних плат мала особа, яка відповідала сукупності таких умов:

30.1. мала право на відставку за яку виплачувалася вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат;

30.2. одразу після виникнення права на відставку - особа подала заяву про відставку і на її підставі була звільнена з посади;

30.3. на час існування права на відставку, подання заяви про відставку та звільнення - чинними були норми про судоустрій і статус суддів, які передбачали право особи на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат.

31. Очевидно, що:

31.1. одразу після виникнення права на відставку 26 січня 2013 року ОСОБА_1 заяву про відставку не подавала;

31.2. на час першого звернення ОСОБА_1, тобто 04 вересня 2016 року, із заявою до Апеляційного суду Чернівецької області про нарахування та виплату їй вихідної допомоги та на час її звільнення Верховною Радою України 08 вересня 2016 року - мали застосовуватися норми права, чинні саме на час такого звернення й звільнення;

31.3. на час подання ОСОБА_1 заяви про нарахування та виплату їй вихідної допомоги та на час її звільнення - нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат у зв'язку з відставкою - не передбачалася.

32. Натомість Позивач, доводячи своє право на нарахування й виплату їй вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді апеляційного суду, - посилається на норму права (стаття 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 в редакції Закону № 5314-VI від 02.10.2012), яка втратила чинність й відповідно, - не може застосовуватися до спірних відносин, які виникли пізніше.

33. Відповідно, доводи Позивача про те, що відповідачі у порушення норм закону, статті 19 Конституції України, відмовили ОСОБА_1 у виплаті вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат - оцінюються Судом критично, не можуть вважатися обґрунтованими й такими, що відповідають приписам чинного національного законодавства.

34. Суд доходить висновку, що 04 вересня 2016 року ОСОБА_1 вже не мала права на нарахування й виплату їй вихідної допомоги у зв'язку із виходом у відставку у розмірі десяти місячних заробітних плат за штатною посадою судді апеляційного суду.

35. Тому, Суд погоджується із висновком Чернівецького окружного адміністративного суду й Вінницького апеляційного адміністративного суду про те, що:

35.1. на момент винесення Верховною Радою України постанови від 08.09.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади, діяли норми Закону України № 2453-VI, якими не передбачалася виплата вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат;

35.2. відповідачі, відмовляючи у задоволенні заяв позивача про нарахування та виплату вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі десяти місячних заробітних плат, діяли у межах та у спосіб чинного законодавства.

36. Таким чином, аргументи скаржника, викладені у касаційній скарзі, необґрунтовані:

36.1. судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та порушення законних прав;

36.2. суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, безпідставно не взяв до уваги доводи апеляційної скарги та не скасував постанову суду першої інстанції та безпідставно не задовольнив позовні вимоги;

36.3. вважає постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - неправомірними, такими, що суперечать чинному законодавству України та порушує законні права Позивача, а отже прийняті з порушенням матеріального та процесуального права;

36.4. судами першої та апеляційної інстанцій було здійснено неправильну правову оцінку обставин у справі, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні адміністративного позову.

37. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

38. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - залишити без задоволення.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Чернівецької області, Державної судової адміністрації України, третя особа - Державна казначейська служба України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М.Бевзенко

Судді В.М.Шарапа

Н.А.Данилевич