ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10042/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Березкіної О.В., Вечірка І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Державної організації "Комбінат "САЛЮТ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року (ухвалене суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст підписано 30.03.18р.) у справі № 904/10042/17

за позовом Державної організації "Комбінат "САЛЮТ", м. Дніпро

до Приватного підприємства "САС-ДНІПРО", м. Дніпро;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Східний офіс Держаудитслужби, м. Дніпро

про стягнення майнової шкоди у розмірі 38 182, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна організація "Комбінат "САЛЮТ", м. Дніпро звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "САС-ДНІПРО", про стягнення майнової шкоди у розмірі 38182 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року (суддя Первушин Ю.Ю.) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, а саме посилання позивача на самі тільки висновки перевірки державної фінансової інспекції, як на підставу для задоволення позовних вимог, є необґрунтованими, а заявлена сума в розмірі 38 182,00 грн. випливає із договірних правовідносин і не може бути майновою шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача майнову шкоду (ст. 1166 ЦКУ), завдану внаслідок порушень чинного порядку визначення вартості будівництва, що в свою чергу призвело до завищення вартості робіт, а не збитків в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України. Крім того при винесенні рішення не було враховано відповідь відповідача на претензію Позивача, якою відповідач фактично підтвердив завищення використання грунтовки на 38 кг на суму 467,40 грн., витрат на оплату праці у розмір 75 грн., безпідставне включення витрат служби замовника у сумі 4574 грн. та авторський догляд у сумі 710 грн. За таких обставин просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року скасувати та ухвалити нове рішення яким стягнути з відповідача на користь позивача, завдану, внаслідок завищення вартості капітального ремонту майнову шкоду у сумі 38 182 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Державної організації "Комбінат "САЛЮТ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року у справі № 904/10042/17 та призначено її до розгляду в письмовому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, між Державною організацією "Комбінат "Салют" (далі- позивач, замовник) та приватним підприємством "САС-Дніпро" (далі- відповідач, підрядник) укладено договір від 21.05.2015 року № 285 (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, підрядник зобов'язується провести капітальний ремонт, Термоізоляцію південної та південно - західної стіни будівлі холодильника ДО "Комбінат Салют" - 760,00кв. м., розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Запасна, 7.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник зобов'язується прийняти роботи, сплатити вартість виконаних робіт згідно підписаного акту виконаних робіт.

Передбачені умовами договором роботи, відповідачем виконані в повному обсязі, що підтверджується відповідним актом Ф.КБ-2в №1 (а.с.22-26).

Відповідно до п. 2.21. Плану контрольно -ревізійної роботи Державної фінансової інспекції Украйни на III квартал 2015 року на підставі направлення на проведення ревізії від 11.09.2015 року №1060 проведено ревізію фінансово- господарської діяльності позивача за період з 01.04.2014 року по 31.08.2015 року.

Ревізію проведено з 14.09.2015 року по 04.12.2015 року з перервою на період з 23.09.2015 року по 16.11.2015 року.

20.11.2015 року Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області складено довідку про результати зустрічної звірки в ПП "САС-Дніпро" з документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків з ДО "Комбінат "Салют" за період з 01.04.2014 року по 31.08.2015 року (а.с 95-97).

ПП "САС-Дніпро" вказану довідку підписати відмовилось, у звязку з чим 27.12.2015 року Державною фінансовою інспекцією складено акт відмови від підпису довідки зустрічної звірки ПП "САС-Дніпро" (а.с.98).

За результатами ревізії складено акт від 07.12.2015 року №04-011-11/65 ДСК (а.с.59-66).

Ревізією видатків на капітальне будівництво, реконструкцію та на поточний ремонт встановлено проведення зайвих видатків спеціального фонду державного бюджету на суму 38 182 грн. внаслідок сплати завищеної вартості капітального ремонту (а.с.65).

На підставі акту від 07.12.2015 року №04-011-11/65 ДСК було складено вимогу щодо усунення порушень, оформлені листом від 15.01.2016року №04-05-05-15/396, в яких зазначено, що в порушення підпунктів 1.2., 4.2. ДСТУ Б.Д.1 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України від 05.07.2013 року №293, завищено вартість ремонтних робіт з капітального ремонту Термоізоляція південної та південно-східної стіни будівлі холодильника ДО "Комбінат "Салют " на суму 38 182 грн. (а.с.31-32).

14.08.2017 року на адресу відповідача була направлена претензія від 14.08.2017 року №402 в якій позивач просив безоплатно усунути виявлені недоліки робіт, а в разі неможливості усунути недоліки в роботі, відшкодувати завдані збитки в розмірі 38 182 грн. (а.с.34-35).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договір підряду від 21.05.2015 року №285, укладений між Державною організацією "Комбінат "Салют" (замовник) та приватним підприємством "САС-Дніпро" (підрядник), є договором підряду на капітальний ремонт, Термоізоляцію південної та південно-західної стіни будівлі холодильника, особливості укладення та виконання якого повинні відповідати положенням глави 33 Господарського кодексу України та 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 318 Господарського кодексу України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти та оплатити їх.

Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

Аналогічні положення містяться у статті 875 Цивільного кодексу України щодо договору будівельного підряду.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з ПП "САС-Дніпро" майнової шкоди у розмірі 38 182 грн., заподіяних завищенням відповідачем вартості виконаних робіт за договором підряду від 21.05.2015 року № 285.

За загальним правилом, закріпленим у статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно приписів чинного законодавства зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов'язаннями. Деліктні зобов'язання є позадоговірними. Юридичне значення поділу відповідальності на договірну і позадоговірну полягає в тому, що форми і розміри позадоговірної відповідальності визначаються тільки законом, в той час як договірної відповідальності – як законом, так і умовами договору.

При заподіянні позадоговірної (деліктної) шкоди відбувається порушення правоохоронних правовідносин, в яких абсолютним правам (наприклад, право власності) суб'єктів цивільного права кореспондує пасивний обов'язок боржника не порушувати ці права. У зв'язку з тим, що такі абсолютні гарантовані державою і перебувають під охороною держави, закон є єдиною підставою, що дозволяє такі права захистити. Деліктна відповідальність виникає в момент заподіяння шкоди майну або особі потерпілого (кредитора). Правила про деліктну відповідальність не можуть змінюватися за угодою сторін.

За приписами частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення (частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Обов'язок по відшкодуванню збитків настає для суб'єктів господарювання у разі порушення господарського зобов'язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, статті 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відповідальність підрядника врегульовано статтею 883 Цивільного кодексу України , статтею 322 Господарського кодексу України, пунктом 5.1 договору підряду від 21.05.2015р. № 285.

Так, відповідно до статті 883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов'язків будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Акт приймання-передачі виконаних підрядних робіт за червень 2015 року № 1 (форма № КБ-2в) та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2016р. 777 (форма № КБ-3) підписані сторонами без зауважень.

Оскільки замовником жодних заперечень щодо виконаних робіт підряднику не викладено, акти приймання виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень, та матеріали справи не містять жодних письмових претензій від замовника, повідомлень про відмову від виконання своїх зобов'язань, про відмову від підписання актів приймання виконаних робіт з обов'язковим наданням підряднику вмотивованої відмови, складання дефектних актів з переліком необхідних доробок (недоробок), дефектів та строків їх виконання, а отже, роботи вважаються виконаними та прийнятими у відповідності до умов договору підряду.

Факт виконання укладеного між сторонами договору договором підряду від 21.05.2015 року № 285, прийнятті позивачем робіт за цим договором та проведення повного розрахунку за виконані роботи з відповідачем, свідчить про відсутність порушення господарського зобов’язання.

Враховуючи надані сторонами докази та обставини справи колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов'язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов'язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв'язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

Таким чином норми статей 22, 1166 Цивільного кодексу України унормовують відшкодування шкоди, зокрема, у вигляді неодержаних потерпілою особою доходів, що завдана внаслідок неправомірних дій/бездіяльності.

Для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Як вже було зазначено, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на висновки Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області, яким під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Державної організації "Комбінат "Салют" встановлено, що при укладенні та виконанні договору підряду від 21.05.2015 року № 285 відповідачем завищено вартість виконаних робіт, чим завдано збитки позивачу у розмірі 38 182 грн.

Надаючи правову оцінку твердженням позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема:

- перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Положенням "Про Державну аудиторську службу України", яке затверджене постановою КМУ №43 від 03 лютого 2017 року визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно вищевказаного Положення, основними завданнями Держаудитслужби, зокрема, є забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю та здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Згідно пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 (зі змінами і доповненнями, внесеними від 14 грудня 2016 року N 950), акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта.

Пунктом 50 вказаного Порядку передбачено, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Разом з тим, доказів того, що на підставі здійсненої перевірки та складеної довідки органами Державної аудиторської служби вжито будь-які з вищезазначених заходів (в тому числі звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства), матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що акт ревізії від 07.12.205 року № 04-01.1-11/65-ДСК Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області про результати планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Державної організації "Салют" за період з 14.09.2015р. по 04.12.2015р. не є доказом, який має преюдиціальне в розумінні статті 75 Господарського процесуального кодексу України, значення при розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що акт ревізії від 07.12.205 року № 04-01.1-11/65-ДСК не є належним і допустимим доказом порушення відповідачем зобов'язань за договором будівельного підряду.

При цьому, виявлені третьою особою порушення не впливають на умови укладеного сторонами договору та не можуть їх змінювати, а є лише підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги Державної організації "Салют" не спростовують висновків, викладених в рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018 року у справі № 904/10042/17.

Будь-яких інших доводів, що могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення в порядку статей 277 - 279 ГПК України апелянтом не наведено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що під час перегляду апеляційним господарським судом не було встановлено порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права у відповідності до статті 276 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду у справі 904/10042/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної організації "Салют" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2018р., ухваленого суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст якого підписано 30.03.2018р. у справі № 904/10042/17 - залишити без змін.

3. Постанова не підлягає касаційному оскарженню у відповідності до ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.06.2018 року.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна

Суддя І.О. Вечірко