Справа № 161/7320/17

Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/773/652/18 Категорія: 28

Доповідач: Русинчук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2018 року

місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Русинчука М.М.,

суддів Осіпука В.В., Матвійчук Л.В.,

з участю: секретаря – Губарик К.А.,

представників позивачки – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором підряду,

за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _4 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 березня 2015 року між нею та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір підряду на вирощування малини (далі - договір підряду), відповідно до умов якого вона передала відповідачеві для вирощування 3 000 саджанців малини загальною вартістю 21 000 грн, а відповідач як підрядник зобов'язався вирощувати її відповідно до умов договору, та у встановлені договором строки передати їй вирощену продукцію - ягоди малини, за кількісними та якісними показниками, обумовленими договором.

Позивачка вказувала, що відповідно до акта приймання-передачі саджанців малини від 19 березня 2015 року, на виконання умов договору нею було передано, а відповідачем прийнято 3 000 саджанців малини вартістю по 7 грн за одиницю загальною вартістю 21 000 грн.

Восени 2015 року відповідачем було висаджено зазначені вище саджанці малини з метою їх вирощування та подальшого збору ягід. Однак відповідач ОСОБА_5 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, що призвело не тільки до майже повної відсутності врожаю ягід малини, але і до часткової загибелі переданих йому саджанців.

Зазначала, що 25 січня 2017 року вона звернулась до відповідача з письмовою претензією у якій повідомила про розірвання договору, тому вважає, що даний договір є розірваним з 28 січня 2017 року. Вартість переданих саджанців відповідач повинен був сплатити у строк по 08 лютого 2017 року, проте кошти за саджанці ним сплачені не були.

Ураховуючи наведене, позивачка ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_5 на її користь 21 000 грн вартості переданих саджанців малини за договором підряду, пеню в сумі 39 060 грн, а також понесені судові витрати по справі.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 березня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_4 просила скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позову, з підстав неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також через порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 у поданому відзиві на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з таких мотивів.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частина 1 та 2 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Місцевим судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 березня 2015 року між позивачем ОСОБА_4, як замовником, та відповідачем ОСОБА_5, як підрядником, було укладено договір підряду на вирощування малини (а.с.4, 5).

Згідно з п. 1.1. даного договору, підрядник зобов'язується власними силами і засобами на замовлення замовника прийняти для подальшого вирощування однорічні саджанці малини ремонтантного сорту «Поляна», а саме: саджанців малини в кількості 3 000 штук, вартістю 7 грн за одиницю, загальною вартістю 21 000 грн, та згідно затверджених замовником вимог у встановлені строки, визначені договором, здати замовнику вирощену продукцію - ягоди малини, а також вирощені молоді саджанці малини за кількісними та якісними показниками, обумовленими договором, а замовник зобов'язується передати саджанці малини та тару для ягід, прийняти ягоди і молоді саджанці та оплатити вартість їх вирощування та збору.

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами було погоджено порядок розрахунку ціни за зібраний врожай малини, який ними підписаний (а.с.6), а згідно акту приймання-передачі від 19 березня 2015 року замовник передав підряднику обумовлені договором саджанці малини в кількості 3 000 штук, вартістю 7 грн за одиницю (а.с.6 зворот).

Судом першої інстанції також встановлено, що згідно акту обстеження виконаних робіт за договором підряду на вирощування малини від 10 березня 2015 року, складеного 21 серпня 2016 року комісією у складі замовника ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, було встановлено наступні недоліки у виконаних ОСОБА_5 роботах по вирощуванню малини, а саме: підрядником не вживалось жодних заходів для захисту ґрунту від пересихання; заходи з організації поливу не виконувались - саджанці засохли та майже не плодоносять; врожай малини майже відсутній, саджанці частково засохли (а.с.11).

Позивачка 25 січня 2017 року звернулась до відповідача ОСОБА_5 із претензією про сплату протягом 14 календарних днів з моменту отримання претензії вартості переданих відповідачу за згаданим договором підряду саджанців малини, які були втрачені з його вини, у сумі 21 000 грн, проте дана претензія залишилась без реагування (а.с.10).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із договорів.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 841 ЦК України, підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 858 ЦК України передбачено, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 9.4. договору підряду передбачено, що у випадку допущеної повної або часткової втрати з вини підрядника саджанців малини та/або врожаю ягід малини замовник має право відмовитись від цього договору. У такому випадку підрядник зобов'язується на вимогу замовника сплатити (відшкодувати) замовнику вартість переданих ним саджанців з врахуванням індексації на дату повернення, розраховану в порядку, встановленому п. 9.7. цього договору, протягом 14 календарних днів із дня направлення відповідної вимоги замовником підряднику.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору передбачено розділом 9, зокрема п. 9.6. договору передбачено, що за прострочення підрядником сплати (відшкодування) вартості переданих йому замовником саджанців у випадках, передбачених п. 2.9., п. 9.3., п. 9.4., п. 9.5. цього договору, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 2% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_4 позовні вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач ОСОБА_5 свої зобов’язання за договором підряду на вирощування малини не виконав, а тому зобов’язаний відшкодувати їй вартість переданих як замовником за умовами договору саджанців в розмірі 21 000 грн, а також пеню в розмірі 2% від несплаченої суми за кожен день прострочення (93 дня) в розмірі 39 060 грн.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції з’ясувавши обставини у даній справі, прийшов до обґрунтованого висновку, що підстави для стягнення вартості саджанців малини в розмірі 21 000 грн, а також пені в розмірі 2% від несплаченої суми за кожен день прострочення (93 дня) в розмірі 39 060 грн відсутні, оскільки позивачка не надала належних доказів того, що відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором підряду не виконав і це призвело до втрати переданих йому позивачкою саджанців малини.

Акт обстеження виконання робіт від 21 серпня 2016 року (а.с.11), на який позивачка посилається як на доказ, що підтверджує обставину щодо невиконання відповідачем умов договору підряду, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки як правильно встановлено судом першої інстанції, обстеження проводилося у відсутності підрядника, і даний акт не містить відомостей на якій саме земельній ділянці проводилось дане обстеження. Комісією не встановлено, яка частина саджанців засохла та не плодоносить, не визначено частини втраченого врожаю ягід малини. Крім того, зі змісту даного акту вбачається, що його складено в смт. Торчин Луцького району, однак з пояснень сторін та свідків судом встановлено, що саджанці малини були висаджені на земельній ділянці в с. Веселе Луцького району.

На підставі наведеного, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене місцевим судом рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 відповідає вимогам закону.

Суд в даному випадку правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження місцевого суду та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Наведені позивачкою ОСОБА_4 в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що будь-яких актів з моменту укладення договору з приводу порушень виконання замовником умов договору, зокрема, щодо невжиття жодних заходів для захисту ґрунту від пересихання та невжиття заходів з організації поливу позивачем не складалось та суду надано не було.

Посилання позивачки на ту обставину, що відповідачем було допущено відступи від умов договору та недоліки у роботах, що призвело до втрати ним саджанців малини суд вважає безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту претензії від 25 січня 2017 року, позивачка ОСОБА_4 сама визнає той факт, що врожай передавався підрядником їй як замовнику, однак в малій кількості та з порушенням графіку. Однак доказів, які б підтверджували те, що врожай малини передавався з порушенням графіку, встановленим договором та у якій кількості, остання ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не надала.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення, а є власним суб’єктивним тлумаченням норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 374, 375, 381-382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 березня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий :

Судді: