ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2018 року Справа № 904/5286/15

місто Дніпро

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Чередка А.Є., Чус О.В.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.,

представники сторін:

від ліквідатора: ОСОБА_1, довіреність №1 від 15.09.2016 р., представник;

від ТБ "Катеринославська": ОСОБА_2, витяг з протоколу №2 від 05.05.2011 р., директор;

від ПАТ "Міський комерційний банк": ОСОБА_3, довіреність №31 від 12.06.2018 р., представник;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року ( суддя Владимиренко І.В.) у справі № 904/5286/15

за заявою голови ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства "МЕГА ПАК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничої компанії "МЕГА ПАК"

до боржника ДП "МЕГА ПАК" ТОВ "Торгівельно-виробничої компанії "МЕГА ПАК" (49000, м. Дніпропетровськ вул. Ударників 27, ЄДРПОУ 36640185)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у даній справі у задоволенні скарги ПАТ "Міський ОСОБА_4" № 503 від 12.03.16. на дії (бездіяльність) ліквідатора, скарги ПАТ "Міський ОСОБА_4" №1975 від 01.11.16р. на дії (бездіяльність) ліквідатора, уточненої скарги ПАТ "Міський ОСОБА_4" № 647 від 26.04.17р. на дії (бездіяльність) ліквідатора відмовлено.

У задоволенні заяви (позову) ПАТ "Міський ОСОБА_4" № 1124 від 10.06.16р. про визнання недійсним результатів аукціону відмовлено.

У задоволенні заяви (позову) ПАТ "Міський ОСОБА_4" № 933 від 12.05.16р. про скасування другого повторного аукціону та вжиття заходів позову шляхом заборони ТБ „Катеринославській” вчиняти дії з проведення призначеного на 16.05.2016р. другого повторного аукціону відмовлено.

Клопотання ліквідатора № 25-02/16/02 від 25.02.16р. про скасування арешту накладеного на майно ДП "Мега Пак" ТОВ "ТВК "Мега Пак" задоволено.

- скасовано заставу рухомого майна відповідно до витягу з Державного реєстру рухомого майна № 46435878 від 25.02.2015р., запис 1, вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження: застава рухомого майна Застава обладнання, зареєстровано: 08.10.2013 16:31:18 за № 13939866 реєстратором: Державне підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04050 м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ. А, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49, підстава обтяження: договір застави рухомого майна, 1046/980-ЮО/О/ЗРМ, 08.10.2013, ПАТ "Міський ОСОБА_4", об’єкт обтяження: обладнання а саме: виробниче обладнання у кількості 74 одиниць. Право власності підтверджується Балансовою довідкою № 08/205 від 08 жовтня 2013 року. Обладнання знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, буд. 9-а. Вартість складає 7 794 691,00 гривень, відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжувач: Публічне акціонерне товариство "Міський ОСОБА_4", код: 34353904, 03141, м. Київ, вул. Солом'янська, 33, тел. (044) 207-70-00, боржник: Дочірнє підприємство "МЕГА ПАК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайм" (правонаступник Дочірнє підприємство "МЕГА ПАК" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробничої компанії "МЕГА ПАК"), код: 30532250, 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Академіка Лазаряна, буд. 3; розмір основного зобов’язання: 2000000,00 грн., строк виконання зобов'язання: 07.10.2014, термін дії: 08.10.2018, звернення стягнення: не зареєстровано.

Не погодившись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Міський комерційний банк" звернулось із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права місцевим господарським судом, просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі №904/5286/57 та ухвалити нове рішення, яким:

- визнати роботу ліквідатора ДП «МЕГА ПАК» ОСОБА_5 незадовільною;

- усунути ОСОБА_5 від виконання обов'язків ліквідатора ДП «МЕГА ПАК»;

- відмовити ліквідатору ДП «МЕГА ПАК» ОСОБА_5 у клопотанні щодо зняття обтяження, зареєстрованого на підставі Договору застави № Ю46/980-ЮО/О/ЗРМ від 08.10.2013 року;

- визнати недійсними результати другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості майна - цілісного майнового комплексу (Лот 1), що належить ДП «МЕГА ГІАК», проведеного Товарною біржою «Катеринославська» згідно із протоколом від 16.05.2016 року;

- скасувати протокол другого повторного аукціону з можливістю зниження початкової вартості майна від 16.05.2016 року Товарної біржі «Катеринославська» з продажу майна яке належить ДП «МЕГА ПАК»;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу по лоту № 1 цілісного майнового комплексу боржника ДП «МЕГА ПАК»;

- застосувати наслідки недійсності правочину.

Узагальнені доводи ПАТ "Міський ОСОБА_4".

ПАТ «Міський комерційний банк» вважає, що зазначена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року не відповідає вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом» та підлягає скасуванню у зв’язку з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та безпосередньо порушує права нашої банківської установи, як офіційно визнаного забезпеченого кредитора у вказаній справі.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у Господарському процесуальному кодексі України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд першої інстанції за неповним з’ясуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення питання, які заявлені ПАТ «Міський комерційний банк», у порушення вимог Господарського процесуального кодексу відмовив Банку у заявлених вимогах, що є підставою для скасування ухвали від 07.02.2018 року.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі № 904/5286/15 підлягає скасуванню з таких підстав.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015 року у справі № 904/5286/15 ДП «МЕГА ПАК» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на З (гри) місяці, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2015 року ПАТ «Міський комерційний банк» визнано забезпеченим кредитором на суму 1 689 955, 99 грн. та кредитором шостої черги на суму 329 209,41 грн.

До переліку майна, яке передано в заставу Банку та належить на праві власності Боржнику, входить виробниче обладнання в кількості 74 (сімдесят чотири) одиниць відповідно до Договору застави № Ю46/980-ЮО/О/ЗРМ від 08.10.2013р.

Відповідно до частини другої статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон).

Згідно із нормами статті 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 40 Закону у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як це вимагається частинами першою та другою статті 41 вказаного Закону, ліквідатор фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до статті 41 Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює наступні повноваження, в тому числі:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

проводить інвентаризацію та оцінку майна боржника;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

У той же час, судом першої інстанції не обґрунтовано визнано дії ліквідатора такими, що відповідають Закону.

Так судом не враховано, що ліквідатором порушено вимоги статей 41, 44, 45 Закону, відповідно до яких ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Як зазначено вимогами частин першої та другої статті 44 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Ліквідатором не погоджено з ПАТ «Міський ОСОБА_4» (заставодержателем) зменшення початкової вартості продажу заставного майна.

Так, відповідно до частини п’ятої статті 3-1 Закону ліквідатор зобов'язаний повідомляти комітет кредиторів та кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При підготовці до проведення другого повторного аукціону (що призначений на 15.03.16), Ліквідатором не погоджено з ПАТ «Міський ОСОБА_4» зменшення на 20% початкової вартості продажу майна відносно початкової вартості його продажу на попередньому аукціоні.

При підготовці до проведення другого повторного аукціону (що призначений на 16.05.16), Ліквідатором також не погоджено з ПАТ «Міський ОСОБА_4» зменшення на 20% початкової вартості продажу майна відносно початкової вартості його продажу на попередньому повторному аукціоні.

Ціною продажу майна, що виставлене на аукціон, є сума кредиторських вимог (у випадку ПАТ «Міський ОСОБА_4» це 1 689 955, 99 грн) яка неспівмірна з вартістю майна, що була погоджена Боржником та ГІАТ «Міський ОСОБА_4» у договорі застави, та складала 7 794 691,00 грн.

За таких обставин необхідним є проведення експертної оцінки вартості майна.

Також, як свідчать матеріали справи (а.с. 26 та 28) за даними УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області, за боржником зареєстрований автомобіль марки ВАЗ 21213 2003 року випуску ДНЗ АЕ9753СО та за даними Державної служби гірничого нагляду за Боржником зареєстровані дві одиниці технологічних транспортних засобів: екскаватор ЕО-26216-3 1991 року випуску ДНЗ Т8172ДН; електронавантажувач ЕВ717.33 2004 року випуску, ДНЗ Т0497ДН.

Матеріали справи не містять доказів вчинення ліквідатором заходів направлених на розшук цього майна, що характеризує його бездіяльність.

Отже, висновок суду щодо вжиття ліквідатором всіх заходів, направлених на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб не відповідають дійсності.

Судом хибно зроблено висновок про добросовісне виконання ліквідатором банкрута своїх обов'язків та вжиття ним вичерпних заходів, спрямованих на виявлення грошових коштів на рахунках та закриття рахунків банкрута, які не є ліквідаційними.

Відповідно до інформації, що надана Державною податковою інспекцією (лист від 15.08.2018) Боржником відкрито ряд рахунків в різних валютах в наступних фінансових установах: АТ «ОСОБА_6 банк Аваль», ПАТ КБ «Приватбанк», ПАТ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Стандарт», АКБ «Прем’єрбанк», Казначейство України.

Ліквідатором зазначену інформацію отримано в серпні. Запити до банків про наявність коштів на рахунках направлено лише в жовтні. Запит до Державного казначейства не направлявся взагалі.

Також до цього часу відсутні відомості про наявність грошових коштів на рахунках боржника, відкритих в ПАТ «Укргазбанк» та ПАТ КБ «Стандарт» та вжиті заходи, направлені на повернення таких коштів.

Разом з тим, судом не визнано наявні порушення ліквідатором норм Закону щодо не закриття рахунків та використання одного рахунку для проведення ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Судом не враховано, що ліквідатором не вживаються заходи щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Так, відповідно до акту інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами № 1 від 01.06.2015

(а.с. 61, 62), головою ліквідаційної комісії ОСОБА_7 виявлено дебіторську заборгованість перед боржником на загальну суму 43 435,08 грн., з яких: ТОВ «Енергоінвестпроект» в розмірі 16 242,41 грн; Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз в розмірі 15 096,00 грн; ПАТ «Дніпрогаз» в розмірі 3660,75 грн.; Дніпропетровськгаз в розмірі 8435,92 грн.

Проте, право вимоги за дебіторською заборгованістю Дніпропетровського науково- дослідного інституту судових експертиз в розмірі 15 096,00 грн до переліку майна цілісного майнового комплексу, що виставлено на продаж не включено.

Матеріали справи та звіти ліквідатора, які надано до господарського суду, не містять доказів проведення заходів направлених на стягнення боргів (направлення вимог, звернення до суду з позовом), що свідчить про бездіяльність ліквідатора.

Судом не у повному обсязі вивчено обставини порушення ліквідатором порядку продажу майна банкрута.

Так, ліквідатором надано недостовірні, завідомо неправдиві відомості щодо майна боржника, зокрема.

Надано неправдиві відомості, щодо правового режиму майна Боржника, зокрема відповідно до пункту 1.3. договору купівлі-продажу (проекту), що опублікований в оголошеннях про проведення аукціону з продажу майна Боржника на офіційних веб-сайтах Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України, - Продавець гарантує, що майно не знаходиться у податковій заставі, в спорі не перебуває, заборона (арешт) щодо нього відсутні.

Проте, це спростовується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, відповідно до якого 08.10.2013. зареєстровано заборону відчуження рухомого майна Боржника (виробниче обладнання в кількості 74 одиниці), яка на даний час є чинною.

Отже, наявність заборони унеможливлювала проведення аукціону з реалізації майна боржника.

Ліквідатором непрофесійно, завідомо в порушення інтересів кредиторів надано інформацію, використання якої унеможливлювало погашення вимог кредиторів банкрута.

Так, згідно із нормами частин першої та другої статті 59 Закону оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості зокрема про строки платежів, реквізити рахунків, на які вносяться платежі.

У оголошенні наводиться текст договору, що укладається на аукціоні, крім умови про ціну та зазначення особи покупця.

Зі змісту оголошень від 25.01.2016 про проведення аукціону 23.02.2016 року з продажу цілісного майнового комплексу боржника ДП «МЕГА ПАК» та від 11.02.2016 про проведення повторного аукціону 15.03.2016 року з продажу цілісного майнового комплексу боржника ДП «МЕГА ПАК» вбачається, що також встановлено пунктом 2.2. Договору купівлі-продажу (проект) цілісного майнового комплексу, порядок розрахунків за Договором, відповідно до якого покупець оплачує вартість майна у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДГІ «МЕГА ПАК» № 26006001010730 в ПАТ КБ «Стандарт».

Проте, відповідно до постанови правління Національного банку України від 18.06.2015 року № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «СТАНДАРТ» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.2015. № 120, «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ».

Отже, з 19.06.2016 по сьогодні та на момент публікації оголошень про проведення аукціону, повторного аукціону з продажу майна банкрута (25.01.2016; 11.02.2016) ПАТ КБ «СТАНДАРТ» перебуває в стадії ліквідації, що унеможливлює проведення будь-яких розрахунків за вказаними реквізитами.

У разі зарахування коштів на рахунок ДП «МЕГА ПАК», останній стає потенційним кредитором, вимоги якого погашаються в сьому чергу в разі достатності майна Банку, за рахунок якого проводиться таке погашення.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

За таких обставин, повернення коштів з рахунку ДП «МЕГА ПАК», що відкритий в ПАТ КБ «СТАНДАРТ» фактично буде неможливим, а отже унеможливило би погашення вимог кредиторів банкрута.

Ліквідатором надано неправдиву інформацію організатору аукціону щодо місцезнаходження майна, яке виставляється на торги.

Згідно із нормами частин першої та другої статті 59 Закону оголошення про проведення аукціону на веб-сайті повинно містити відомості зокрема про майно, що продається, його характеристику та місцезнаходження.

Як визначено частиною четвертою статті 58 Закону, організатор аукціону забезпечує доступ до інформації про майно, що підлягає продажу, а також можливість ознайомитися з майном за його місцезнаходженням.

Відповідно до змісту оголошення - майно, що виставляється на торги знаходиться за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3.

Проте, відомості про місцезнаходження майна, що виставлено на аукціон, не відповідають дійсності, та є завідомо неправдивими, оскільки відповідно до Договору зберігання № 01/07/1 5 від 06.07.21015р., що укладений між ДП «МЕГА ПАК» в особі ліквідатора ОСОБА_5 та ТОВ «Клайм» (Зберігач), майно зберігається за адресою: Дніпропетровська обл.. Петриківський р-н, с. Слизаветівка, вул. Індустріальна, 9а. Майно передано Зберігану на зберігання відповідно до акту, що підписаний сторонами та містить перелік майна, ідентичний переліку розділів 1, 2 Переліку цілісного майнового комплексу Боржника - лот 1.

Дійсність інформації щодо місцезнаходження майна в с. Слизаветівка підтверджується також актом перевірки майна від 03.03.2016 року що складений представниками ПАТ «Міський ОСОБА_4».

Актом перевірки майна від 03.03.2016 року, що складений представниками ПАТ «Міський ОСОБА_4» зафіксовано також відсутність майна за адресою: 49010, м. Дніпропетровськ, вул. Лазаряна, 3.

Відсутність майна за адресою вказаною в оголошенні унеможливлює ознайомлення з ним потенційних покупців.

Неправомірним та таким, що порушує права заставного кредитора є визначений ліквідатором способу продажу майна цілісним майновим комплексом.

Відповідно до положень статей 41, 44, 45 Закону ліквідаційна процедура направлена на здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів, шляхом продажу майна банкрута.

Як зазначено у частинах першій та другій статті 44 Закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону.

На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Згідно із частиною п'ятою статті 44 Закону ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Проте, Закон не містить визначення поняття цілісного майнового комплексу, але виходячи із положень даного Закону, зокрема статті 33, можна дійти висновку що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому Законом порядку як в процедурі санації так і у ліквідаційній процедурі, відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

А тому визначальним, у даному випадку, є саме факт продажу майна боржника за найбільшою ціною, оскільки ліквідаційна процедура направлена саме на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 191 Цивільного кодексу України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення п ідприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами частини першої статті 188 Цивільного кодексу України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

З огляду на обставини та наведені законодавчі положення слід зробити висновок про те, що майно, що включено ліквідатором до цілісного майнового комплексу Боржника складається з майна яке є предметом застави одного з кредиторів та іншого майна - не може вважатись цілісним майновим комплексом та не підлягає продажу одним лотом як цілісний майновий комплекс.

Вважає oj, продаж майна як цілісного майнового комплексу можливо було б здійснювати за умови рівнозначності всіх кредиторів у справі, зокрема відсутності серед них заставних кредиторів.

Вимогами частини четвертої статті 42 Закону майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

Отже, майно банкрута, що є предметом застави, знаходиться в особливому правовому режимі. Суть вказаного режиму полягає в тому, що таке майно враховується окремо від іншого майна, не включається до складу ліквідаційної маси, і використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

З аналізу вищезазначених норм витікає, що тільки після здійснення продажу заставного майна і виключно в тому разі, коли залишились кошти після задоволення вимог заставного кредитора (коли сума продажу є більшою за кредиторські вимоги) вони включаються до ліквідаційної маси.

Таким чином, Законом прямо встановлено, що забезпечені кредитори мають у справі про банкрутство певні гарантії, що заставне майно не буде продано не в їх інтересах чи його вартість не буде спрямована на погашення саме їх кредиторських вимог.

Аналогічні висновки викладені Вищим господарським судом України у постановах від 16.04.2015., 01.12.2015. у справі № 915/1340/13 та вказано, що майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує, продаж майна в комплексі, призведе до того, що після його продажу буде неможливо відокремити кошти від реалізації майна, що знаходиться в забезпечені.

До цілісного майнового комплексу включено майно, що забезпечує зобов'язання перед ПАТ «Міський ОСОБА_4» - основні засоби (обладнання в кількості 74 одиниць), товарно- матеріальні цінності в кількості 64 найменування, право вимоги за дебіторською заборгованістю.

Отже, майно, що включене ліквідатором до складу цілісного майнового комплексу ДГТ «МЕГА ПАК» складається з майна, що є предметом застави Банку та іншого, вільного від обтяження заставою майна, не може вважатись цілісним майновим комплексом та не підлягає продажу одним лотом.

Реалізація майна одним лотом призвела до продажу майна задешево, оскільки до переліку майна включено предмети/обладнання нерівнозначної вартості та якості, як то: автоматична лінія по прошиву мішків та підшипник, циркулярно в’язальна машина та прокладка.

За таких обставин неможливо виокремити кошти з загальної суми продажу, які надійшли саме з продажу заставного майна, вартість якого набагато більша, оскільки до його складу входять станки, верстати, машини, цілі лінії для виробництва. Застосування пропорційного розподілу коштів також буде неправильним з огляду на різну вартість майна.

Отже, продаж майна як цілісного майнового комплексу призвів до зменшення розміру вимог, що будуть фактично задоволені, а отже - до порушення прав заставного кредитора.

З огляду на наведені факти ОСОБА_5 неналежно та з порушенням норм законодавства виконуються обов’язки ліквідатора Боржника.

Таким чином, судом проігноровано вимоги статті 98 Закону, де визначено, що ліквідатор зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства; здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; вживати заходів до недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів та невідкладно повідомляти суду про наявність такого конфлікту.

Під час реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Також не вірними є висновки суду щодо наявності підстав для задоволення клопотання ліквідатора в частині зняття обтяження, зареєстрованого на підставі Договору застави № 1046/980- ЮО/О/ЗРМ від 08.10.2013 року.

Відповідно до приписів статті 38 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Положеннями частини другої статті 41 Закону передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута: проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, загальними нормами Закону передбачено повноваження ліквідатора щодо реалізації майна боржника для задоволення вимог, які внесені до реєстру вимог кредиторів, що виключає наявність у нього повноважень на реалізацію майна (предмета іпотеки) за зобов’язаннями, які не відносяться до реєстру вимог кредиторів за особливостями провадження щодо суб’єкта банкрутства фізичної особи, яка є неплатоспроможною внаслідок здійснення підприємницької діяльності.

Як вже зазначалось, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує.

Майно банкрута, яке передано в заставу з метою забезпечення виконання зобов'язань, має особливий правовий статус піл час провадження у справі про банкрутство, та знаходиться в управління ліквідатора, який має право реалізувати дане майно в порядку, передбаченому Законом, але ліквідатор до продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, повинен спочатку звернутися до кредитора, вимоги якого забезпечено таким майно, для отримання згоди на його реалізацію. Лише у випадку ненадання останнім згоди на продаж заставного майна банкрута, ліквідатор вправі звернутися до господарського суду для отримання згоди на реалізацію майна банкрута, що перебуває в забезпечення такого кредитора.

Дана пропозиція узгоджується з практикою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № Б-24/93-10.

Крім того, обтяження, зареєстроване на підставі Договору застави № Ю46/980-ЮО/О/ЗРМ від 08.10.2013 року, є приватним та забезпечує права кредитора за кредитним договором.

Статтею 4 Закону передбачено, що забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов’язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Отже, скасування обтяження ухвалою суду від 07.02.2018 року порушить права та інтереси заставного кредитора, оскільки незаконна реалізація предмета застави на аукціоні та привело до втрати предмета забезпечення за кредитним договором, а також неотримання коштів від його реалізації.

Інші учасники справи про банкрутство не скористалися своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2018 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі № 904/5286/15 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2018 року.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.04.2018 року, у зв'язку з відрядженням судді Паруснікова Ю.Б. та відпусткою судді Верхогляд Т.А. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі №904/5286/15, за результатами якої змінено склад судової колегії на головуючого суддю: Білецьку Л.М., суддів: Чус О.В., Чередка А.Є.

19.04.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 24.05.2018 року.

11.05.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 05.06.2018 року у зв'язку з відрядженням судді Білецької Л.М. 24.05.2018 року.

05.06.2018 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.06.2018 року.

14.06.2018 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

В судовому засіданні представники учасників провадження надали пояснення по справі на навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі №904/5286/15 слід залишити без змін з наступних підстав.

Встановлені та неоспорені обставини даної справи і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5286/15 від 05.08.15 р. затверджений реєстр вимог кредиторів ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» на загальну суму 12 840 238 (дванадцять мільйонів вісімсот сорок тисяч двісті тридцять вісім гривень) 14 коп.

25.01.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та 26.01.16 р. на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу цілісного майнового комплексу боржника ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК» з початковою вартістю продажу 12 840 238 (дванадцять мільйонів вісімсот сорок тисяч двісті тридцять вісім гривень) 14 коп., що еквівалентно сумі сукупних вимог кредиторів затверджених господарським судом від 05.08.15 р. та відповідає положення ч. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Отже, доводи ПАТ «Міський комерційний банк» є необґрунтованими, оскільки при продажі цілісного майнового комплексу підприємства-банкрута відповідно до положень ч. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” оцінка майна не проводиться, а початковою вартістю означеного майна є сукупність визначних у встановленому Законом порядку вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Під час ліквідації режимно-секретного органу матеріальні носії секретної інформації (технічна документація, вироби, їх дослідні зразки тощо) передаються замовнику відповідно до договору, укладеного на виконання відповідних робіт. Про передачу замовникові матеріальних носіїв секретної інформації складається письмовий акт, який погоджується з відповідним органом Служби безпеки України.

Довідкою № 14/1ЦНП-2172 від 11.08.15 р. Центр надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів повідомив, що згідно бази комп’ютерних даних за ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» зареєстровано транспортний засіб – ВАЗ 21213, 2003 року випуску, серія технічного паспорту АЕС256935.

Довідкою № 2204-14/05 від 13.08.15 р. Територіальне управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області повідомило, що за ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» зареєстровано дві одиниці технологічних транспортних засобів: екскаватор ЕО-2621в-3, 1991 року виписку, заводський № 182350, двигун № НОМЕР_1, зареєстровано 04.12.06 р., державний номерний знак Т8172ДП та електронавантажувач ЕВ 717.33, 2004 року випуску, зав. № 7170407, зареєстровано 12.12.06 р., державний номерний знак Т0497ДН.

01.10.14 р. між ДП «МЕГА ПАК» ТОВ ТВК «МЕГА ПАК» та ТОВ «Мега Пак ЛТД» був укладений договір купівлі-продажу автомобіля № 0110142. Предметом продажу є транспортний засіб: ВАЗ 21213, кузов № ХТА 21213031722520, номер: АЕС 256935. Договір наявний у справі.

Інформація щодо наявності за боржником зареєстрованого технологічного транспорту згідно бухгалтерського обліку боржника, свого підтвердження не знайшла.

Ліквідатором були повторно здійснені запити на адресу вказаних вище органів.

Довідкою №3085-19/04 від 16.09.16 р. Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області повідомило, про відсутність зареєстрованих за банкрутом великовантажних та інших технологічних транспортних засобів.

Довідкою № 31/4/1242-1140 від 05.10.16 р. Територіальний сервісний центр № 1242 повідомив, що за ДП «МЕГА ПАК» ТОВ ТВК «МЕГА ПАК» зареєстровані транспортні засоби не значаться.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» вимог ч. 7 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в частині не закриття рахунків колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов’язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

13.08.15р. довідкою № 27719/10/04-63-11-01-09 ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області надала ліквідатору інформацію про наявність відкритих рахунків в банківських установах за ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК».

Відповідно до наданої інформації за ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» значаться відкритими рахунки в наступних банківських установах: АТ «ОСОБА_6 Аваль»; ПАТ «КБ «Приват Банк»; АБ «Укргазбанк»; АКБ «Прем’єрбанк»; ПАТ «КБ «Стандарт».

З метою встановлення інформації про залишок коштів на рахунках боржника, ліквідатором були зроблені наступні запити: листом № 12-10/15/01 від 12.10.15 р. ліквідатор ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» звернувся до ПАТ АБ «Укргазбанк» з проханням надати інформацію про наявність грошових коштів на рахунку боржника, та в разі відсутності таких, ліквідатор просив закрити рахунок; листом № 12-10/15/02 від 12.10.15 р. ліквідатор ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» звернувся до ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з проханням надати інформацію про наявність грошових коштів на рахунку боржника, та в разі відсутності таких, ліквідатор просив закрити рахунок; листом № 12-10/15/03 від 12.10.15 р. ліквідатор ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» звернувся до ПАТ «КБ «ПриватБанк» з проханням надати інформацію про наявність грошових коштів на рахунку боржника, та в разі відсутності таких, ліквідатор просив закрити рахунок; листом № 12-10/15/04 від 12.10.15 р. ліквідатор ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» звернувся до ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» з проханням надати інформацію про наявність грошових коштів на рахунку боржника, та в разі відсутності таких, ліквідатор просив закрити рахунок.

На вищезазначені запити ліквідатором була отримана наступна інформація:

довідкою № 20.1.0.0.0/7-20151024/867 від 28.10.15 р. ПАТ «Приват Банк» повідомив, що залишок коштів на рахунку боржника складає: № 26008050273257 – 0,00 грн.; № 26053050245252 – 190,31 грн.; № 26001138081001 – 0,00 грн.

довідкою № Р4-01-07-1/2108 від 06.11.15 р. ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» повідомив, що залишок коштів на рахунку боржника складає: № НОМЕР_2 – 0,00 грн.; № 26007443903 – 0,00 грн.

довідкою № 164 від 17.11.15 р. ПАТ «Укргазбанк» повідомив, що для отримання інформації про залишок по рахунку банкрута необхідно надати паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.

З метою закриття рахунків, на яких відсутні грошові кошти ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» були направлені заяви в ПАТ АБ «Укргазбанк» та ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» про закриття зазначених вище рахунків.

Рахунок № 26001138081001 в ПАТ «Приват Банк» використовується ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК», як ліквідаційний.

Щодо рахунку відкритого в ПАТ «КБ «СТАНДАРТ» слід зазначити, що під час проведення інвентаризації було встановлено, що залишок коштів на вказаному рахунку складає 234 069 (двісті тридцять чотири тисячі шістдесят дев’ять гривень) 43 коп.

Проте, відповідно до постанови правління НБУ від 18.06.15 р. № 385 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 банк Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.06.15 р. № 120 «Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ «СТАНДАРТ».

Згідно положень статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом тридцяти днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

26.02.16 р. ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» була направлена заява до ПАТ КБ «СТАНДАРТ» про визнання та задоволення кредиторських вимог у розмірі 234 069 (двісті тридцять чотири тисячі шістдесят дев’ять гривень) 43 коп.

Довідкою № БТ-22/03-65 від 22.03.16 р. ПАТ «КБ «Стандарт» повідомило, що рахунок № 26006001010730 закритий.

Довідкою № 170629SU13281803 від 29.06.17 р. ПАТ «Приватбанк» повідомив, про закриття рахунку № 26008050273257 та № 26053050245252.

Довідкою № 179 від 30.06.17 р. ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» надав інформацію, про закриття рахунків № 26007443903 (980), № НОМЕР_2 (980).

Щодо рахунку відкритого в АКБ «Прем’єрбанк» слід зазначити, що відповідно до інформації розміщеної на Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань діяльність банку від 30.06.2009 р. є припиненою.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає доводи ПАТ «Міський комерційний банк» щодо порушення ліквідатором вимог ч. 7 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” необґрунтованими, оскільки наведені вище обставини підтверджують добросовісне виконання ліквідатором банкрута своїх обов’язків та свідчать про вжиття ним вичерпних заходів спрямованих на виявлення грошових коштів на рахунках банкрута та закриття рахунків банкрута, які не є ліквідаційними.

Щодо не вжиття ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» заходів щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення здійснює продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Вибір способу продажу активів здійснюється ліквідатором з метою його відчуження за найвищою ціною.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на аукціоні можуть продаватися в тому числі дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги.

Так, за результатами інвентаризації ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» ліквідатором була виявлена та відповідно включення до цілісного майнового комплексу банкрута наступна дебіторська заборгованість: ТОВ «Енергоінвестпроект» (код ЄДРПОУ 34633789) у розмірі 16 242, 41 грн., ПАТ «Дніпрогаз» (код ЄДРПОУ 20262860) у розмірі 3 660,75 грн. та Дніпродзержинське УЕГГ ПАТ «Дніпропетровськгаз» (код ЄДРПОУ 24607860) у розмірі 8 435,92 грн.

Дебіторська заборгованість Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз (код ЄДРПОУ 20262860) свого підтвердження не знайшла, оскільки відповідно до акту № 2157/2158-14 здачі приймання висновку судового експерта, спеціаліста по матеріалам справи № 804/5524/14 від 23.06.15 р., остання виконала свої зобов’язання перед ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» в повному обсязі, та надала послуги з експертної оцінки на суму 15 096 (п'ятнадцять тисяч дев’яносто шість гривень) 00 коп.

А тому доводи ПАТ «Міський комерційний банк» з приводу не вжиття ліквідатором заходів спрямованих на пошук та повернення дебіторської заборгованості банкрута не відповідають дійсності, та спростовуються вищезазначеним. У судовому засіданні скаржник не зміг висновок місцевого господарського суду.

Щодо порушення ліквідатором порядку продажу майна підприємства-банкрута встановлено наступне.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/5286/15 від 01.07.2015 року Дочірнє підприємство «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії ОСОБА_5, даною постановою скасований арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом.

Згідно статті 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, з дня визнання ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» банкрутом, тобто з 01.07.15 р. заборона відчуження рухомого майна, що перебуває в заставі ПАТ «Міський комерційний банк» є скасованою відповідно до норм ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” .

Вимогою № 25-02/16/01 ліквідатор ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» просив ПАТ «Міський комерційний банк» припинити зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження виробничого обладнання боржника відповідно до договору застави № 1046/980-ЮО/О/ЗРМ, 08.10.2013, зареєстроване за реєстраційним номером № 13939866 відповідно до положень ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Проте, вимоги ліквідатора підприємства-банкрута були проігноровані ПАТ «Міський комерційний банк», у зв’язку з чим ліквідатором було прийнято рішення додатково звернутися до господарського суду з клопотанням скасувати означене вище обтяження.

Отже, доводи ПАТ «Міський комерційний банк» з приводу надання ліквідатором недостовірних та завідомо неправдивих відомостей щодо майна боржника колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо надання ліквідатором неправдивої інформації організатору аукціону про місцезнаходження майна, яке виставлене на торги, колегією суддів встановлено, що допущена помилка і було назначено повторний аукціон.

15.03.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та 16.03.16 р. на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України було розміщено повідомлення про скасування аукціону з продажу майна боржника на підставі звернення ліквідатора ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК» ОСОБА_5 Вжиття таких заходів зумовлено тим, що в зазначеній ним інформації про місцезнаходження майна та в оголошенні про проведення аукціону допущена помилка, а саме замість адреси зберігання майна, зазначена адреса зберігача відповідно до Договору зберігання № 01/07/15 від 06.07.15 р.

Невірне зазначення місця зберігання майна підприємства-банкрута зумовлено виключно технічною помилкою, яка своєчасно була виправлена ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК». У зв’язку з чим, доводи ПАТ «Міський комерційний банк» щодо надання ліквідатором підприємства-банкрута ймовірним покупцям завідомо неправдивих відомостей щодо місцезнаходження майна банкрута не відповідають дійсності.

Щодо доводів про неправомірне визначення ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК» способу продажу майна банкрута, скаржником не надано доказів на підтвердження своїх аргументів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.15 р. затверджений реєстр вимог кредиторів ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» на загальну суму 12 840 238,14 грн.

25.01.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення про проведення аукціону з продажу майна ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» призначеного на 23.02.16 р. Відповідно до оголошення початкова вартість майна складає 12 840 238,14 грн.

11.02.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення про визнання аукціону таким, що не відбувся.

11.02.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення про проведення повторного аукціону з продажу майна ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» призначеного на 15.03.16 р. Відповідно до оголошення початкова вартість майна складає 10 272 190, 51 грн.

29.02.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення про визнання повторного аукціону таким, що не відбувся.

11.04.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТВК «МЕГА ПАК» призначеного на 16.05.16 р. Відповідно до оголошення початкова вартість майна складає 8 217 752, 41 грн.

16.05.16 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було розміщено повідомлення про результати проведення аукціону з продажу майна. Кінцева ціна продажу склала 246 532, 97 грн.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, продаж майна, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду. При цьому, порядок продажу майна, що є предметом забезпечення регулюється загальними нормами Закону про банкрутство та не містить жодних особливостей.

Згідно ч. 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами. Означена норма є імперативною та не передбачає виділення з цілісного майнового комплексу частини майна банкрута, що є предметом забезпечення з метою його окремої реалізації.

При цьому, норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не містять визначення поняття цілісного майнового комплексу, однак, виходячи з положень даного Закону, зокрема ст. 33 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, можна дійти висновку що під час продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому Законом порядку як в процедурі санації так і у ліквідаційній процедурі, відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію, роботи, послуги (фірмове найменування, знаки для товарів та послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов’язків, які не можуть бути передані іншим особам (означена правова позиція відображена в постанові ВГСУ по справі № 902/1593/13 від 21.04.2015 року).

Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо інше не встановлено договором, у разі закінчення повторного аукціону без визначення переможця протягом місяця організатор аукціону зобов’язаний провести другий повторний аукціон.

Якщо інше не встановлено договором, початковою вартістю повторного аукціону, другого повторного аукціону є вартість, зменшена на 20 відсотків щодо початкової вартості відповідно попереднього аукціону, попереднього повторного аукціону ( ч. 3 ст. 65 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо інше не встановлено договором про проведення аукціону, другий повторний аукціон проводиться з можливістю зниження початкової вартості.

Під час проведення аукціону з можливістю зниження початкової вартості, за відсутності бажаючих укласти договір ліцитатор знижує початкову вартість на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір (ч. 4 ст. 66 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Таким чином, можливість зменшення початкової вартості майна на другому повторному аукціоні передбачена чинним законодавством України та не підлягає погодженню з кредитором, чиї вимоги є забезпеченими.

В свою чергу, майно ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК», що увійшло до складу цілісного майнового комплексу призначене для здійснення підприємницької діяльності боржника, а саме діяльності спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції з метою одержання прибутку (ст. 3 Господарського кодексу України). Майно підприємства-банкрута, що увійшло до складу цілісного майнового комплексу (включаючи майно, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ «Міський ОСОБА_4») у більшій своїй частині складає обладнання (деталі для його обслуговування) призначене для виробництва тари з пластмаси, що цілком відповідає основному виду діяльності боржника (код КВЕД 22.22 виробництво тари з пластмас та код КВЕД 46.49 оптова торгівля іншими товарами господарського призначення).

З огляду на вищевикладене, представник ліквідатора вважає правомірним включення майна боржника, в тому числі майна, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ «Міський ОСОБА_4», до цілісного майнового комплексу банкрута.

Крім того, представник ліквідатора зазначив, що в силу положень ч. 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” продаж майна боржника частинами може мати місце лише у разі, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. При цьому проведення повторного та другого повторного аукціону передбачене у законі для того, щоб запобігти ситуаціям, коли майно неможливо продати із-за його завищеної початкової ціни. Означена правова позиція цілком ґрунтується на нормах Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що визначають порядок продажу майна банкрута.

Частиною 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачена можливість здійснення продажу майна банкрута частинами.

Згідно п. 31 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 р. № 01-06/606/2013 положення якого кореспондуються з положеннями ч. 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” продаж майна частинами здійснюється лише у випадку, коли не вдалося реалізувати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу.

Отже, продаж майна боржника частинами може мати місце лише тоді, коли ліквідатором вжиті вичерпні заходи спрямовані на реалізацію майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу, включаючи проведення повторного та другого повторного аукціону, передбаченого ст. 65 Закону, за необхідності проведення такого продажу.

В свою чергу, необхідно зазначити, що можливість реалізації майна банкрута окремими лотами відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” може мати місце лише у випадку, коли другий повторний аукціон закінчився без визначення переможця, оскільки, як зазначено в абз. 10 п. 33 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 р. № 01-06/606/2013, можливість проведення третього повного аукціону Законом не передбачена.

Також представник ліквідатора зазначив, що продаж майна банкрута у вигляді цілісного майнового комплексу з проведення повторного та другого повторного аукціону (враховуючи можливість зниження початкової ціни виставленого на продаж майна) необхідний для того, щоб запобігти ситуаціям, коли майно неможливо продати із-за його завищеної початкової вартості. Крім того, продаж цілісного майнового комплексу одному покупцю дозволить отримати вищу ціну, ніж в разі продажу цього майна, як окремих речей різним покупцям, з огляду на те, що більша частина майна, яка не є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ «Міський ОСОБА_4» на сьогоднішній час має лише балансову вартість, яка в жодному разі не відповідає ринковій. Таким чином, реалізація означеного майна в найкращому випадку буде здійснена за досить низькою ціною, у результаті чого вимоги кредиторів, які не забезпечені заставою, не будуть погашені навіть частково.

Такої правової позиції також дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 04.04.2017р. по справі № 908/2239/15-г.

Таким чином, твердження ПАТ «Міський ОСОБА_4» з приводу неправомірності дій ліквідатора з включення заставного майно до цілісного майнового комплексу банкрута є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Щодо непогодження ліквідатором ДП «МЕГА ПАК» ТОВ «ТКВ «МЕГА ПАК» з заставним кредитором можливості зменшення початкової вартості продажу заставного майна, встановлено наступне.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 42 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, продаж майна, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

10.11.15р. господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/5286/15 надано згоду на продаж майна, що є предметом забезпечення кредиторських вимог ПАТ «Міський ОСОБА_4».

А тому, представник ліквідатора вважає, що доводи ПАТ «Міський ОСОБА_4» є незаконними, за тих обставин, що положеннями Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено обов’язку ліквідатора на отримання додаткової згоди на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, у разі проведення повторних або других повторних торгів, втому числі на погодження з кредиторами можливості зниження початкової вартості майна боржника, оскільки така можливість прямо передбачена положеннями ч. 3 ст. 65 та ст. 66 Закону Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (дана правова позиція відображена в постанові ВГСУ по справі № 902/1593/13 від 21.04.2015 року).

Більш того, як зазначено Вищим господарським судом України по справі № 902/1593/13 порядок продажу майна банкрута встановлений Законом, у тому числі щодо встановлення початкової вартості цілісного майнового комплексу та порядку її зниження, та не містить права кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна, встановлювати додаткові вимоги щодо початкової вартості майна, що продається, а також порядку його зниження.

Також, Вищим господарським судом України по справі № 902/2578/14 від 17.09.15 р. зазначено, що дозвіл на реалізацію заставного майна боржника надається в цілому, а не на кожну окрему дію, спрямовану на реалізацію майна боржника (зокрема, не на проведення конкретного аукціону, а на продажу майна банкрута).

Таким чином, твердження ПАТ «Міський ОСОБА_4» щодо незаконності дій ліквідатора в частині непогодження з ними можливості зменшення початкової вартості ціни заставного майна є необґрунтованими.

Місцевим господарським судом також встановлено, що причиною не перерахування грошових коштів є те, що на розгляді в господарському суді знаходиться заява ПАТ «Міський ОСОБА_4» про визнання аукціону недійсним і в разі задоволення даної заяви судом, покупець повинен буде повернути майно, а ПАТ «Міський ОСОБА_4» грошові кошти.

На даний час ПАТ «Міський ОСОБА_4» знаходиться в ліквідації і кошти отримані ПАТ «Міський ОСОБА_4» від продажу заставного майна на рахунок боржника не будуть повернуті ПАТ «Міський ОСОБА_4», а грошові вимоги будуть внесені до 6 черги задоволення вимог кредиторів ПАТ «Міський ОСОБА_4», що суттєво може порушити права покупця.

Крім того, затримка проведення розрахунку не є підставою для визнання недійсним аукціону.

Відповідно до ч. 1 абз. 7 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Згідно ч. 2 абз. 15 ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Тому суд обґрунтовано вирішив клопотання ліквідатора № 25-02/16/02 від 25.02.16р. про скасування арешту, накладеного на майно ДП "Мега Пак" ТОВ "ТВК "Мега Пак", задовольнити та скасувати арешти.

Також щодо грошових коштів у КБ "Стандарт", який знаходиться у ліквідаційній процедурі, ліквідатором надано, а колегією суддів залучено до справи кредиторські вимоги до банку, отже дії ліквідатора є законними.

Колегія суддів враховує що:

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2016 року (т.3 а.с.127), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року (т4 а.с.34) встановлено обрання способу продажу цмк, та про наявність заборон. Отже, це додатково підтверджує законність прийнятої ухвали.

Також, довід скаржника про невірне обрання банку ліквідатором, що унеможливило розрахунок, спростовується змістом договору від 16.05.2016 р. (т.5 а.с.188), з якого вбачається, що розрахунок буде проведено через КБ "Приватбанк", а не через КБ "Стандарт".

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції винесено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а скаржником не наведено доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції викладені в рішенні

За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі № 904/5286/15 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2018 року у справі № 904/5286/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя А .Є.Чередко

Суддя О.В. Чус