ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 червня 2018 року справа №826/7187/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.)

до

Генеральної прокуратури України (далі по тексту - відповідач, ГПУ)

про

1) скасування наказу Генерального прокурора України від 13 жовтня 2016 року №09-дц про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; 2) скасування наказу Генерального прокурора України від 30 січня 2017 року №01-дц про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 13 жовтня 2016 року №09-дц про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; 2) поновлення позивача на роботі в органах прокуратури України на посаді прокурора відділу управління внутрішньої безпеки Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України; 3) стягнення з відповідача середнього заробітку за вимушений прогул з дня звільнення позивача по день винесення судом рішення; 4) стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 50 0000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав прийняття відповідачем необґрунтованого рішення, а саме видачі наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає його незаконним, таким, що прийнятий із порушенням прав позивача при звільненні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7187/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 20 листопада 2017 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечив, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Разом з тим, 20 листопада 2017 року відповідачем (відповідно відмітки служби діловодства суду) подано письмові заперечення проти адміністративного позову, в яких відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, вказавши при цьому, що підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлено в результаті службового розслідування, яким доведено факт керування позивачем у позаслужбовий час власним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, що розцінено як грубе порушення правил прокурорської етики, а адміністративний позов подано із порушенням строків звернення до суду. З огляду на зазначене, відповідач просить залишити позовну заяву позивача без розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

За даними висновку службового розслідування ОСОБА_1 з серпня 1991 по вересень 2016 року обіймав різні прокурорські посади в органах прокуратури. На посаду прокурора відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури ГПУ призначений наказом Генерального прокурора України від 05 серпня 2015 року №1227ц. За час роботи в органах прокуратури до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Присягу працівника прокуратури прийняв 01 лютого 2011 року. З положенням Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури ознайомлений 17 грудня 2012 року.

Наказом Генерального прокурора України від 13 жовтня 2016 року №09-дц позивача звільнено із займаної посади прокурора відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури ГПУ та з органів прокуратури на підставі пункту 6 частини першої статті 43 Закону України "Про прокуратуру", частини першої статті 8, пункту 5 статті 9, статей 10 та 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України за грубе порушення прокурорської етики під час керування особистим транспортним засобом.

Наказом Генеральним прокурором України від 30 січня 2017 року №01-дц внесено зміни до наказу від 13 жовтня 2016 року №09-дц в частині: "Вважати датою звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та з органів прокуратури 23 січня 2017 року".

Підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності встановлено під час службового розслідування, розпочатого за фактом порушення позивачем Правил дорожнього руху, за результатами якого складено висновок службового розслідування від 13 вересня 2016 року.

Згідно висновку службового розслідування від 13 вересня 2016 року встановлено, що 10 липня 2016 року близько 23 год. 40 хв. ОСОБА_1 рухався за кермом автомобіля НОМЕР_1 по вул. Анкудінова в м. Ужгород та був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в м. Ужгороді та Мукачево з підстав не увімкнення зовнішніх освітлювальних приладів.

У ході спілкування з ОСОБА_1 інспектор патрульної поліції висловив припущення про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння та запропонував пройти відповідний тест за допомогою портативного пристрою "Драгер", на що ОСОБА_1 ніяк не відреагував та близько 23 год. 45 хв. без попередження та дозволу працівника поліції, самовільно розпочав рух автомобілем та покинув місце зупинки.

Працівники поліції розпочали переслідування, в ході якого за допомогою гучномовців озвучували вимоги про необхідність зупинки, на які ОСОБА_1 не реагував. Після 02 хв. переслідування працівники поліції наздогнали та зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1

В подальшому ОСОБА_1 було запропоновано повторно пройти тест на предмет перебування у стані алкогольного сп'яніння за допомогою портативного пристрою "Драгер". У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 інструкції працівників поліції щодо порядку проходження тестування, провести його належним чином не представлялось можливим.

Через деякий час ОСОБА_1 запропонував прослідувати спільно з працівниками поліції до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру для проходження медичного огляду на предмет перебування у стані алкогольного сп'яніння. Близько 00 год. 30 хв. 11 липня 2016 року ОСОБА_1 у супроводі працівників поліції прибув до Закарпатського обласного наркологічного диспансеру.

У медичному закладі ОСОБА_1 пройшов тестування за допомогою пристрою "Драгер" та здав на аналізи зразки сечі. Згідно висновку №234 від 11 липня 2016 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

На підставі вказаного висновку, 11 липня 2016 року працівниками Управління патрульної поліції в містах Ужгороді та Мукачеві у присутності ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення серії АП2 №094644 про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, від підпису якого ОСОБА_1 відмовився; та протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №094943 від 11 липня 2016 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення за фактом невиконання ним вимог працівника поліції про зупинку транспортного засобу.

Вказані протоколи 21 липня 2016 року скеровані до Ужгородського міськрайонного суду для розгляду по суті. Станом на 13 вересня 2016 року кінцеве рішення судом у жодному з них не прийнято.

Крім цього, постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №889337 від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. На вказану постанову ОСОБА_1 через свого представника подав адміністративний позов до Ужгородського міськрайонного суду, який станом на 13 вересня 2016 року не розглянутий.

У відповідності до інформації Закарпатського обласного наркологічного диспансеру №38/с від 05 вересня 2016 року в результаті лабораторного дослідження зразків сечі, наркотичних засобів або психотропних речовин не виявлено, що не містить розбіжностей та не суперечить результатам медичного огляду.

Будучи опитаним у ході проведення службового розслідування, ОСОБА_1 пояснив, що 10 липня 2016 року в обідню пору доби він спільно з близькими родичами святкував своє п'ятдесятиріччя. При цьому він особисто алкогольних напоїв не вживав, оскільки йому заборонено лікарем. Після святкування він на автомобілі НОМЕР_1 який належить його двоюрідному брату ОСОБА_4, розвіз рідних по домівках і повертався додому.

Рухаючись по вул. Анкудінова в м. Ужгороді близько 23 год. 40 хв. він почув звуки сирени, побачив проблискові маячки автомобіля патрульної поліції та зупинився. Доводи працівників поліції про рух в темну пору доби без увімкнених зовнішніх освітлювальних приладів ОСОБА_1 заперечив, а також вказав, що конструкція його автомобіля не дозволяє рухатись без світла у темноті, оскільки автомобіль обладнано датчиками світла.

Працівником прокуратури ОСОБА_1 не представлявся та службове посвідчення не демонстрував, з метою запобігання упередженого ставлення до себе та уникнення можливої дискредитації його як працівника прокуратури; а також стверджує, що не залишав самовільно місце зупинки, розпочав рух, оскільки був упевнений, що інцидент вичерпано. Коли він знову почув звук сирени та побачив проблискові маяки, то подумав, що поліцейський автомобіль рухається на виклик і з метою уникнення зіткнення з ним, виїхав на тротуар, де зупинився.

ОСОБА_1 пояснив, що він на пропозицію поліції близько 8 разів проходив тест на алкотестері "Драгер", однак позитивного результату не було, що не задовільнило поліцейських. Тоді ОСОБА_1 запропонував проїхати до наркодиспансеру, щоб там пройти огляд на предмет вживання алкоголю.

Складені працівниками поліції протоколи та постанову про вчинені ним адміністративні правопорушення ОСОБА_1 підписати відмовився, оскільки вважав їх незаконними та складеними передчасно без наявності достатніх підстав.

На пропозицію передати для долучення до матеріалів службового розслідування копій матеріалів адміністративних справ щодо нього, ОСОБА_1 відмовився, мотивуючи тим, що вони перебувають у його представника, а тому він їх надати не може.

Закарпатський обласний наркологічний диспансер відмовив у надання копій документів щодо медичного огляду ОСОБА_1 на предмет перебування у стані алкогольного сп'яніння, посилаючись на дотримання лікарської таємниці.

Ужгородський міськрайонний суд також відмовив у доступі до матеріалів адміністративних справ, з підстав наявності таких прав виключно у осіб, які беруть участь у провадженні.

Комісією проведено огляд відеоматеріалів, наданих Управлінням патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції, з технічних пристроїв, закріплених на форменому одязі працівників поліції, які здійснювали документування події, що частково спростовують пояснення ОСОБА_1 з приводу безпідставності та незаконності складання працівниками поліції протоколів та постанов про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень.

Так, технічними пристроями працівників поліції задокументовано самовільне залишення ОСОБА_1 місця зупинки, що спровокувало наступне його переслідування, ухиляння від належного проходження перевірки перебування у стані сп'яніння на алкотестері "Драгер", встановлення медичним працівником Закарпатського обласного наркологічного диспансеру факту перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, укриття ним факту роботи в органах прокуратури, тощо.

Зважаючи на вищевикладене, службовою перевіркою встановлено порушення прокурором відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України щодо особистого суворого додержання вимог закону, поваги до законів, норм та правил суспільного життя, а також статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури щодо недопущення дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс, некоректної та непристойної поведінки поза службою, що підриває авторитет прокуратури, завдає шкоди інтересам держави та суспільства.

Відповідно до висновку службового розслідування від 13 вересня 2016 року, затвердженого Генеральним прокурором України 15 вересня 2016 року, комісія дійшла до висновку: службове розслідування за фактом порушення Правил дорожнього руху прокурором відділу службових розслідувань, запобігання та протидії корупції, захисту працівників прокуратури управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_1, завершити; відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, з урахуванням зібраних матеріалів, знайшли своє підтвердження; за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності; рішення щодо виду дисциплінарного стягнення прийняти після прийняття рішення компетентними органами за наслідками розгляду адміністративних проваджень щодо ОСОБА_1, однак не пізніше одного місяця з дня затвердження висновку службового розслідування.

Позивач також зазначив, що підстави його звільнення, викладені в оскаржуваному наказі, є упередженими та не відповідають дійсності, оскільки апеляційним судом Закарпатської області 05 січня 2017 року скасовано постанову Ужгородського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року про притягнення позивача до відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрито на підставі статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 14 березня 2017 року постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року, якою на позивача накладено стягнення за статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасована, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення України у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, постанову інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у містах Ужгороді та Мукачеві Департаменту патрульної поліції України рядового поліції Зубанича В.М. серії ПС2 №889337 від 11 липня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення України скасована як незаконна.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням та вважаючи себе невинним у вчиненні правопорушень, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний адміністративний спір суд виходить із наступного.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про прокуратуру" організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Організацію, засади і порядок діяльності Генеральної прокуратури України визначаються Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами, міжнародно-правовими договорами, наказами, розпорядженнями, вказівками, інструкціями Генерального прокурора України, положеннями про самостійні структурні підрозділи, а також Регламентом Генеральної прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 12 квітня 2012 № 35.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний: 1) виявляти повагу до осіб під час здійснення повноважень; 2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом; 3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 4)додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно частин першої та другої статті 43 Законом України "Про прокуратуру" прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, види дисциплінарних стягнень, строки їх застосування тощо визначено положеннями статей 44-50 Закону України "Про прокуратуру", які відповідно до абзацу третього пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" набрали чинності 15 квітня 2017 року, тобто вже після виникнення спірних правовідносин.

При цьому відповідно до підпункту 5 пункту 5-1 Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06 листопада 1991 №1796-ХІІ.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту прокуратури України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Частиною першої статті 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до статті 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно частини першої статті 10 Дисциплінарного статуту прокуратури України Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разу необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури. Накази Генерального прокурора України, в необхідних випадках, доводяться до відома особового складу органів прокуратури України.

Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора від 13 жовтня 2016 року №09-дц "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" позивача звільнено із займаної посади та з органів прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, листом ГПУ від 13 жовтня 2016 року №11/1-2056 вих-16 позивача повідомлено про його звільнення з посади прокурора та з органів прокуратури, та про необхідність прибути до Департаменту кадрової роботи та державної служби ГПУ для ознайомлення з наказом, отримання трудової книжки та вирішення питання щодо отримання виплати в управлінні планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку, звітності, внутрішнього контролю та аудиту.

Суд також звертає увагу, що у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю позивача у період з 10 жовтня 2016 року по 20 січня 2017 року наказом Генерального прокурора України від 30 січня 2017 року №01-дц до наказу від 13 жовтня 2016 року №09-дц внесено зміни в частині зміни дати звільнення позивача, якою слід вважати 23 січня 2017 року.

Про вищенаведене, як зазначає позивач, його повідомлено, шляхом надіслання на його домашню адресу рекомендованого листа від 31 січня 2017 року №11/1-227.

Окрім цього, суд звертає увагу, що матеріали справи містять надані позивачем Генеральному прокурору України письмові пояснення від 30 серпня 2016 року щодо обставин вчиненого ним проступку.

Вищенаведене, на думку суду, є підтвердженням того, відповідачем дотримано встановлену законодавством процедуру притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на останнього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, та водночас спростовує твердження позивача щодо незаконності оскаржуваних наказів та порушення його прав при їх видачі.

Будь-яких інших доказів на спростування вищезазначеного матеріали справи не містять та позивачем надано не було.

Стосовно твердження позивача про те, що підстави притягнення його до дисциплінарної відповідальності та видачі оскаржуваного наказу є упередженими та не відповідають дійсності, суд зазначає наступне.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту прокуратури України працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про прокуратуру" до затвердження всеукраїнською конференцією працівників прокуратури Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури застосовуються положення Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, схваленого всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року та затвердженого наказом Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року №123 (далі по тексту - Кодекс професійної етики).

Згідно преамбули Кодексу професійної етики виконання покладених на прокуратуру завдань потребує від її працівників високого професіоналізму, неупередженості, чесності, порядності та здатності протистояти намаганням неправомірного впливу на їхню службову діяльність.

Метою Кодексу професійної етики є визначення основних принципів і моральних норм, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.

Згідно зі статтею 2 Кодексу професійної етики його дія поширюється на всіх працівників органів прокуратури. Вимоги Кодексу є обов'язковими з моменту призначення на посаду та ознайомлення з його положеннями, про що робиться письмовий запис в особовій справі працівника прокуратури.

Відповідно до статті 4 Кодексу професійної етики професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

Згідно статті 9 Кодексу професійної етики працівник прокуратури зобов'язаний діяти справедливо, неухильно дотримуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації конституційних повноважень прокуратури, бути об'єктивним у своїх стосунках з органами влади, громадськістю та окремими особами. Він має усвідомлювати соціальну значущість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством у забезпеченні захисту прав людини і громадянина та відстоюванні інтересів держави.

Працівник прокуратури має прагнути досягнення справедливого балансу між правами та свободами особи і загальними інтересами суспільства.

Він повинен дотримуватися пріоритету інтересів: представляючи інтереси держави у відносинах з іншими особами, зобов'язаний діяти виключно в інтересах держави.

Відповідно до абзаців першого, третього статті 10 Кодексу професійної етики працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Згідно зі статтею 18 Кодексу професійної етики працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури з метою ухилення від відповідальності.

Відповідно до абзацу другого статті 28 Кодексу професійної етики, у відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.

Статтею 30 кодексу професійної етики встановлено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" працівники прокуратури зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судом встановлено, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування від 13 вересня 2016 року, відповідно до якого встановлено, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, а саме, вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122, статтею 122², частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшли своє підтвердження.

Судом встановлено, що постановою апеляційного суду Закарпатського області від 14 березня 2017 року в справі №308/7478/16 постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 вересня 2016 року, якою на позивача накладено стягнення за статтею 122² Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасована, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення України у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення (копія постанови надана позивачем та міститься в матеріалах справи).

Судом також встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 березня 2017 року в справі №308/7380/16 постанова у справі про адміністративні правопорушення серії ПС2 №889337 від 11 липня 2016 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною другою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення України скасована як незаконна.

Разом з тим, судом встановлено, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року в справі №308/7484/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 05 січня 2017 року в справі №308/7484/16-п постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 жовтня 2016 року в справі №308/7484/16-п скасовано, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, скоєне 11 липня 2016 року, строку, передбаченого частиною другою статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в межах якого можливо накласти адміністративне стягнення.

При цьому, суд звертає увагу, що приймаючи вищезазначене рішення, апеляційний суд Закарпатської області прийшов до висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження, зазначивши, що матеріали справи містять медичний висновок від 11 липня 2016 року №234, яким встановлено, що на момент огляду ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до частини другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що постановою апеляційного суду Закарпатської області від 05 січня 2017 року в справі №308/7484/16-п встановлено, що ОСОБА_1 приблизно об 00 год. 10 хв. в місті Ужгороді по вулиці Анкудінова керував транспортним засобом Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Частиною першою статті 130 Кодексу про адміністративні правопорушення України передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під ? ?, , , , ' ? ?, .

, ?, ? ? 05 2017 ? 308/7484/16-п встановлено факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, а саме, керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно пункту 2.1 наказу Генерального прокурора України "Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України" від 22 вересня 2014 року №17гн (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносити кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, інші грубі порушення законів, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

В результаті аналізу вищенаведених правових положень та обставин справи, суд приходить до висновку, що позивач в порушення вимог статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури допустив грубе порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора, зашкоджують його репутації та авторитету прокуратури.

Таким чином позовні вимоги про скасування наказів Генерального прокурора України від 13 жовтня 2016 року №09-дц та від 30 січня 2017 року №01-дц про внесення змін до наказу Генерального прокурора України від 13 жовтня 2016 року №09-дц в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами.

У зв'язку із доведенням правомірності звільнення ОСОБА_1 суд також відмовляє у задоволенні решти вимог про поновлення позивача на роботі та стягнення коштів, як похідних позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 (02232, АДРЕСА_1) до Генеральної прокуратури України (01011, місто Київ, вулиця Різницька, 13/15) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко