Постанова

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа № 308/7377/16-ц

провадження № 61-21779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області, у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кожух О. А., Бисаги Т. Ю., від 24 липня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до

публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк», банк) про стягнення грошових коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 06 вересня 2011 року між ним та Закарпатським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд) був укладений договір № 4 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла. На підставі цього договору у той же день йому була видана довідка № 628 для відкриття розрахункового рахунку у ПАТ «Ощадбанк».У той же день між позивачем та банком був укладений договір № 26206900100428 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для участі у програмі будівництва (придбання) доступного житла із отриманням державної підтримки. Пунктом 8.6. договору було передбачено, що внесені вкладником кошти обов'язково у той же день переводяться банком виконавцеві робіт. Однак, банк не виконав умови договору, накопичував та умисно не відправив гроші забудовнику, п'ять місяців користувався його коштами у сумі

105 231,86 грн. Позивач вважає, що внаслідок зазначених дій банку Фонд в односторонньому порядку розірвав договір із ним, а кошти були зараховані до місцевого бюджету м. Ужгорода.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з

ПАТ «Ощадбанк» на його користь грошові кошти у розмірі 105 231,86 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, у складі судді Світлик О. М., від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Ощадбанк» на користь

ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 102 450,43 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що банк неправомірно та несвоєчасно перерахував до Фонду грошові кошти у розмірі 102 450,43 грн, які знаходилися на рахунку позивача НОМЕР_1, відкритому на підставі договору від 06 вересня 2011 року. У зв'язку з відсутністю дати та номеру договору по управлінню коштами для будівництва (придбання) доступного житла за державної підтримки, який зазначений у договорі про відкриття поточного рахунку, суд зазначив про неможливість встановлення факту, на виконання якого саме договору було відкрито поточний банківський рахунок позивача.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що розпорядження спірними грошовими коштами, їх перерахування здійснювалися з урахуванням особливостей, установлених нормами спеціального законодавства та договорами. Суд першої інстанції розглянув справу, не взявши до уваги договір про співпрацю між ПАТ «Ощадбанк» та Фондом від 20 жовтня

2010 року № 90 та договір між Фондом та ОСОБА_3 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла від 06 вересня 2011 року № 4. Усі безготівкові платежі ПАТ «Ощадбанк» здійснював за розпорядженням Фонду.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16 серпня 2017 року,

ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою апеляційного суду залишилося те, що між сторонами був укладений двосторонній договір про відкриття банківського рахунку, який відповідач умисно не виконував. Суд апеляційної інстанції заявник вважає таким, що упереджено розглянув його справу.

04 вересня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

26 квітня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Під час розгляду справи суди встановили, що 20 жовтня 2010 року між

ПАТ «Ощадбанк» та Фондом був укладений договір про співпрацю № 90, який визначає порядок здійснення співробітництва сторін на предмет реалізації Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1249

(далі - Державної програми).

06 вересня 2011 року між Фондом та ОСОБА_3 був укладений договір № 4 про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла.

06 листопада 2011 року Фонд видав довідку № 628 про те, що ОСОБА_3 відповідає умовам, необхідним для отримання державної підтримки для будівництва (придбання) доступного житла. У довідці, зокрема, зазначено, що сума державної підтримки складає 100 669 грн, сума власного внеску становить 408 311 грн.

У цей же день між ПАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір № 26206900100428 про відкриття фізичній особі поточного рахунку для участі у програмі будівництва (придбання) доступного житла із отриманням державної підтримки.

Відповідно до частини першої, другої, дванадцятої статті 4 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» доступне житло - це збудовані і ті, що будуються за державної підтримки, житлові будинки (комплекси) та квартири.

Державна підтримка будівництва доступного житла полягає у сплаті державою 30 відсотків вартості будівництва (придбання) доступного житла та/або наданні пільгового іпотечного житлового кредиту.

Порядок надання державної підтримки та забезпечення громадян доступним житлом встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку забезпечення громадян доступним житлом, у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 568 (далі - Порядок), державна підтримка надається шляхом сплати за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджету 30 відсотків вартості нормативної площі доступного житла, при цьому громадянин вносить на свій поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, кошти в обсязі 70 відсотків вартості нормативної площі доступного житла.

Згідно пункту 9 Порядку виконавець заходів Державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на

2010-2017 роки для надання державної підтримки укладає: з уповноваженими ним банками - договори про співпрацю щодо відкриття та обслуговування поточних рахунків громадян для надання державної підтримки, в яких обов'язково передбачається умова стосовно безспірного списання виконавцем з поточного рахунка громадянина коштів для будівництва (придбання) доступного житла; з громадянином - договір про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла, відповідно до якого громадянин доручає виконавцю розпоряджатися коштами на поточному рахунку, які складаються з суми вартості об'єкта фінансування та суми винагороди (відшкодування).

Судами встановлено, що 09 вересня 2011 року Фонд вніс на рахунок ОСОБА_3 НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 100 669 грн як визначену договором суму державної підтримки для будівництва доступного житла.

06 листопада 2011 року ОСОБА_3 вніс на рахунок НОМЕР_1, відкритий у ПАТ «Ощадбанк», винагороду за обслуговування коштів у розмірі 3 562,86 грн, 08 листопада 2011 року - 1 000 грн як поповнення коштів за програмою «Доступне житло».

Згідно пункту 4.1.2 договору про відкриття ОСОБА_3 поточного рахунку для участі у програмі будівництва (придбання) доступного житла з отримання державної підтримки банк зобов'язується без надання додаткових документів здійснювати договірне списання коштів відповідно до листа-розпорядження Фонду не пізніше наступного робочого дня від дня надходження листа-розпорядження Фонду. Пунктом 4.1.3 передбачене зобов'язання банку забезпечити збереження ввірених йому коштів. Умови укладеного сторонами договору, враховуючи специфіку правовідносин, з метою забезпечення цільового використання коштів, не передбачають списання грошових коштів чи проведення інших операцій за поточним рахунком за ініціативою вкладника.

Станом на 22 грудня 2011 року залишок коштів на поточному рахунку ОСОБА_3 складав 105 231,86 грн.

У період з 06 вересня 2011 року по 12 січня 2012 року ОСОБА_3 на виконання умов договору від 06 вересня 2011 року № 4 сплатив лише 4 562,86 грн. Тобто, ОСОБА_3 не вніс на поточний рахунок у

ПАТ «Ощадбанк» внесок в обсязі 70 відсотків вартості нормативної площі доступного житла.

Листом від 12 січня 2012 року Фонд повідомив ОСОБА_3 про розірвання договору від 06 вересня 2011 року № 4 у зв'язку із невиконанням ним умов договору. Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 26 вересня 2014 року у справі № 712/2748/2012 дії Фонду щодо одностороннього розірвання вказаного договору визнані правомірними.

24 січня 2012 року Фонд надіслав банку лист-розпорядження, в якому просив перерахувати кошти у розмірі 102 496 грн з рахунку ОСОБА_3 (а. с. 33), на виконання якого у той же день банк перерахував зазначені кошти на рахунок Фонду (а. с. 34).

Листом від 09 лютого 2012 року № 81 Фонд повідомив ПАТ «Ощадбанк» про розірвання договору від 06 вересня 2011 року № 4 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 умов договору.

24 січня 2012 року Фонд повернув до Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 102 496 грн.

Вирішуючи спір, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що

ПАТ «Ощадбанк» виконав вимоги законодавства у сфері фінансування будівництва доступного житла, умови укладених з Фондом та ОСОБА_3 договорів та здійснив операції щодо перерахування коштів за розпорядженням Фонду, а тому відсутні правові підстави для стягнення з банку грошових коштів на користь позивача. Крім того, зазначені грошові кошти мали виключно цільове призначення на фінансування у визначеній частині вартості будівництва (придбання) доступного житла. Розпорядником зазначених грошових коштів виступає виключно Фонд як виконавець заходів Державної програми, отже позивач не має підстав для набуття прав на кошти, які надавались як підтримка для будівництва (придбання) доступного житла за рахунок державного бюджету на підставі договору, який був у подальшому розірваний.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних підстав.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 24 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк