ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018р. Справа №914/260/18

місто Львів

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», Львівська область, м. Городок

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» від 09.02.2015 р. про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог №2.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники :

Від позивача: Заставний Р.А., Шубак М. І.

Від відповідача: Дудяк Р. А., Кулак І. О.

Від третьої особи: Мостепанюк В. І.

Суть спору:

Позов подано Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар», третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» №2 від 09.02.2015 р. про припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий Дар» на користь АТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-200469/4 від 27.06.2013 р. у розмірі 34000000 євро та припинення зобов'язань щодо сплати АТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Яблуневий Дар» заборгованості на загальну суму 38352000 дол. США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає 34000000 євро) за наступними акредитивами:

- безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (в частині вимог на суму 8546242,13 дол. США), що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 7576455,78 євро;

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 25403231,34 євро);

- безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (в частині вимог на суму 1150912,93 дол. США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 1020312,88 євро) внаслідок зарахування зустрічних взаємних вимог.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.02.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 13.03.2018 р.

12.03.2018 р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи. У визначену дату розгляд справи не відбувся внаслідок перебування головуючого судді на навчанні.

Ухвалою суду від 21.03.2018 р., з урахуванням ухвали від 26.03.2018 р. підготовче засідання призначено на 03.04.2018 р.

03.04.2018 р. в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 24.04.2018 р.

13.03.2018 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 10.04.2018 р. також подано клопотання про приєднання доказів, у якому, окрім іншого відповідач просить відмовити у позові.

23.04.2018 р. позивачем подано відповідь на відзив ТзОВ «Яблуневий Дар».

23.04.2018 р. надішли пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким підтримано позовні вимоги позивача, а також заявлено клопотання про відкладення підготовчого засідання.

24.04.2018 р. в судовому засіданні розгляд справи відкладено на 21.05.2018 р., про що, зокрема, ухвалою від 24.04.2018 р. в порядку ст. ст. 120-121 ГПК України повідомлено третю особу.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив. Ствердив, зокрема, що 27.06.2013 р. між АТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Яблуневий Дар» укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/4.

02.03.2015 р. правлінням НБУ було прийнято постанову №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних».

02.03.2015 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно якого з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.

До цієї дати, а саме 09.02.2015 р., відповідач подав заяву №2 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних взаємних вимог, якою зарахував у погашення своїх зобов'язань за кредитним договором зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» перед ТзОВ «Яблуневий Дар» за акредитивами №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США, №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США, №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США.

Однак, ст. 49 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів 1993 р. публ. МТП №500 вказує, що акредитив не обумовлює можливості переведення, не повинен ущемлювати право бенефіціара на переуступку виручки, на яку він має або може мати право згідно з положеннями застосовуваного права. Ця стаття стосується тільки переуступки виручки, а не переуступки права бути стороною по акредитиву. Відступлення права вимоги можливе лише за трансферабельним (переказним) акредитивом.

Щодо резервних акредитивів зазначив, що згідно із п. 1.5. розд. 4 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого Постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003 р., у разі відкриття (надання) непокритого резервного акредитива має бути укладений договір про відкриття (надання) резервного акредитива між наказодавцем акредитива та уповноваженим банком - емітентом, у якому має бути передбачено всі умови, за якими відкривається (надається) резервний акредитив, у т.ч. умови його забезпечення. Цей договір має засвідчуватись підписами уповноважених осіб обох сторін, які мають право підпису таких документів, та відбитками печатки кожної із сторін. Згідно із ч. 1 ст. 1096 ЦК України, для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитиву не проводиться. Однак, у АТ «Дельта Банк» відсутні документи, які б свідчили про відкриття й існування вказаних відповідачем резервних акредитивів №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США, №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США.: відсутні належним чином оформлені заява наказодавця про відкриття акредитиву, договір про відкриття акредитиву, а самі акредитиви відсутні в системі бухгалтерського обліку банку.

Щодо імпортного акредитива №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США, то відповідно до п. 1.4. розд. 1 Положення вимагається, щоб в акредитиві було чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплати за пред'явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням; взяти на себе зобов'язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту. Зазначений акредитив передбачає платіж із відстрочкою. П. 1.5. розд. 1 Положення передбачає, що платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива. Здійснення платежу за акредитивом можливе лише у спосіб та порядок, визначений акредитивом. Інших видів виконання зобов'язання, зокрема, шляхом зарахування зустрічних вимог, акредитивом не передбачено. Крім того, згідно із п. 5.6. гл. 5 розд. ІІ Положення, якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком - емітентом з розстроченням (відстроченням) платежу, то оплата коштів за цим акредитивом здійснюється уповноваженим банком - емітентом на користь бенефіціара після отримання документів та встановлення їх належного представлення у строк та в порядку, визначених умовами акредитива. Акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США передбачав можливість оплати за ним виключно у дату відстроченого платежу - 15.12.2014 р..

Зазначив, що вимоги за договором кредитної лінії №ВКЛ-200469/4 від 27.06.2013 р. виражені в євро, а вимоги за акредитивами - в доларах США. Згідно із п. 3.2.6.2. кредитного договору сторони визначили, що у разі, якщо валюта виконання зобов'язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля / продаж / обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та / або Міжнародному валютному ринку. При цьому, курс купівлі / продажу / обміну (конвертації) валюти Кредитором на Міжбанківському валютному ринку України та / або Міжнародному валютному ринку, та порядок його визначення вважається таким, що узгоджений Позичальником. Застосований відповідачем при зарахуванні зустрічних взаємних вимог крос-курс цим вимогам не відповідає. Так, станом на 09.02.2015 р. крос-курс становив 1,128 дол. США за 1 євро, у той час як курс придбання євро на Міжбанківському валютному ринку України становив 1,139472 дол. США за 1 євро. Для погашення заборгованості за договором кредитної лінії в сумі 34000000 євро доларами США необхідно було сплатити 38742048 дол. США. Таким чином, відповідач заявив про припинення зобов'язань на суму, що є на 390048 дол. США менше тої, що підлягала сплаті.

Також, заява про зарахування зустрічних взаємних вимог №2 від 09.02.2015 р. була подана після прийняття постанови Правління НБУ від 30.10.2014 р. №692БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії проблемних», у відповідності до якої було встановлено ряд обмежень, у т.ч. погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі.

Заперечуючи мотиви відзиву, позивач зазначив, що за відсутності договору та заяви про відкриття акредитиву, в яких визначаються умови відкриття та виконання акредитиву, зі SWIFT-повідомлення взято дату набрання чинності акредитивом, а саме, акредитив №LC/SB/026/042014 набуває чинності 23.05.2016 р., а тому на дату зарахування зустрічних вимог він не набув чинності. Повідомлення бенефіціара - CFSIT від 05.02.2015 р. про невиконання зобов'язань та вимогу їх дострокового виконання містить посилання на п. "b" ст. 14 Уніфікованих правил і звичаїв щодо документарних акредитивів 2007 р. МТП №600, згідно якого банк-емітент повинен мати максимум 5 банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Однак, представлення документів здійснено не було, це повідомлення не передбачено умовами акредитиву та не може зміщувати строк виконання зобов'язання. CFSIT не набув права вимоги до банку, а тому такі права не могли виникнути й у відповідача внаслідок відступлення права вимоги. Правом вимоги щодо належного виконання зобов'язань, які, зокрема, полягають у зобов'язанні банку - емітенту здійснити платіж по акредитиву на користь бенефіціара, за договорами про відкриття акредитивів наділена лише сторона по договору, тобто, наказодавець.

Ст. 39 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів 2007 р. публ. МТП №600 передбачає, що факт відсутності вказівки в акредитиві на те, що він не являється переказним не здійснює якого-небудь впливу на право бенефіціара переуступати грошові поступлення на акредитив, на яку він має або може мати право згідно з положеннями чинного законодавства. Але це стосується тільки переуступки грошових поступлень на акредитив і не відноситься до переуступки прав на виконання зобов'язань по акредитиву. Відступлення прав вимоги за акредитивом без згоди банку можливе лише за переказним акредитивом.

Вважає правочин недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України як такий, що суперечить актам цивільного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у клопотанні, відзиві, запереченнях. Ствердив, зокрема, що 27.06.2013 р. між АТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Яблуневий Дар» був укладений договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/4 із остаточним строком погашення кредиту - 01.07.2015 р. (згідно із додатковими угодами). Однак, банк скористався своїм правом вимагати дострокового повернення кредиту і 06.02.2015 р. відповідачем було отримано відповідну претензію. Таким чином, строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем настав.

У той же час, на підставі договору відступлення права вимоги №АА5 від 05.02.2015 р., укладеного між ТзОВ «Яблуневий Дар» та Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT), відповідач набув право вимоги до ПАТ «Дельта Банк» за безвідкличним акредитивом №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США виданим Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc., безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США виданим Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc., безвідкличним резервним акредитивом №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США виданим Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc.. Про це банк 05.02.2015 р. був повідомлений спільним листом. Строк виконання за акредитивами на дату подання заяви про зарахування зустрічних взаємних вимог №2 від 09.02.2015 р. настав, оскільки ПАТ «Дельта Банк» у 5-денний строк не подав будь-яких заперечень щодо емітованих акредитивів та дострокового пред'явлення їх до виконання. Таке належне представлення документів було здійснене бенефіціаром на адресу ПАТ «Дельта Банк» у повідомленні про відкриття і зміни до безвідкличного резервного акредитиву, а належність представлення підтверджена документально та визнана у листі-повідомленні від 02.03.2016 р. Дойче Банку із зазначенням про направлення цього належного представлення позивачу кур'єрською службою.

Посилається на те, що строк виконання зобов'язань по безвідкличному акредитиву №LC/IM/14/122013 настав 15.12.2014 р., про що зазначено у повідомленні про зміни до безвідкличного акредитиву, угоді про внесення змін до угоди про торговий кредит №1661 2013 від 09.12.2013 р, укладеної 18.06.2014 р. на суму 10142000 дол. США строком до 15.12.2014 р.. Щодо решти акредитивів, то у зв'язку із допущеними банком порушеннями, CFSIT надіслало відповідне повідомлення від 05.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк», у якому вимагало негайного повернення усіх коштів. Оскільки договори про відкриття акредитивів укладались між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Агроновоком», CFSIT не був їх стороною, а тому договірне обмеження щодо неможливості дострокового пред'явлення до виконання акредитивів на останнє не поширюється.

Вважає правильним визначення суми зарахованих коштів за допомогою крос-курсу, всупереч умові договору, оскільки ТзОВ «Яблуневий Дар» не здійснювало погашення заборгованості по кредиту грошовими коштами, а здійснювало зарахування зустрічних однорідних вимог. На такий випадок, вважає, п. 3.2.6.2. договору не поширюється.

Посилається на помилковість тверджень позивача про неможливість переуступки права вимоги за акредитивом, який не є трансферабельним (переказним), що передбачено у ст. 48 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів, оскільки ця стаття регулює заміну бенефіціара. У даному випадку бенефіціар не змінився - CFSIT, а ТзОВ «Яблуневий Дар» отримало лише право вимоги по акредитивах.

Щодо обмежень діяльності, накладених на ПАТ «Дельта Банк» постановою Правління НБУ №692БТ від 30.10.2014 р. «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», ця постанова має гриф «банківська таємниця» і не доводилась до відома відповідача; не забороняє проведення операцій зарахуванням зустрічних взаємних вимог, а заява про зарахування є одностороннім правочином, що не вимагає схвалення банком.

У запереченнях наголошує на тому, що факт відкриття резервних акредитивів підтверджується поданими доказами.

Стосовно правової природи повідомлень про відкриття і повідомлень про зміни до безвідкличного акредитиву, наголосив, що відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 р. №514, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.12.2003 р. за №1213/8534, повідомлення - повідомлення, що складається уповноваженим банком у форматі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи SWIFT, або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива.

Стосовно належного представлення, то таке належне представлення документів було здійснено бенефіціаром через банк - кореспондент ПАТ «Дельта Банк» - Дойче Банк АГ. Так, зокрема, на передостанній сторінці повідомлення про відкриття і зміни до безвідкличного резервного акредитива №LС/SВ/027/062014 на суму 4650000 доларів США, вказано таке: «Посилаючись на вищеназваний акредитив та у відповідності з його умовами ми цим самим підтверджуємо, що ми отримали належне представлення на суму 4650000 доларів США. Згідно з інструкціями бенефіціара будь-який платіж на підставі вказаного акредитива повинен бути здійснений на його банківський рахунок…». Дане повідомлення від 05.02.2015 р. адресоване ПАТ «Дельта Банк», а саме: працівнику Відділу фінансування торгових та структурованих операцій Ірині Рудій від банка-кореспондента Дойче Банк АГ, Нью-Йорк Торгові послуги. До того ж, на передостанній сторінці повідомлення про відкриття безвідкличного резервного акредитива №LС/SВ/026/042014 на суму 28654844.95 доларів США, вказано таке: «Направляємо Вам представлення документів для оплати 28654844,95 доларів США згідно резервного акредитиву №LС/SВ/026/042014, виставленого АТ «Дельта Банк».

Наголошує на настанні у позивача обов'язку по оплаті.

Щодо подвійного використання одного акредитиву при зарахуванні зустрічних взаємних вимог, то безвідкличний резервний акредитив №LС/SВ/026/042014 на суму 28654844,95 доларів США і безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/025/042014 на суму 28654844,94 доларів США є різними акредитивами, які подібні між собою лише сумою, на яку вони видані. Так, 23.11.2011 р. між CFSIT, Іnc. (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроновоком» (покупець), та принципалом «Рабітурна Лімітед», який діє в інтересах ТОВ «Агроновоком», укладено Договір купівлі-продажу № СFSIT288.11-10-S. 09.12.2013 р. між CFSIT і ТОВ «Агроновоком» підписано Угоду про внесення змін №1 до Договору купівлі-продажу № СFSIT288.11-10-S від 23.11.2011 р. У даній Угоді сторони виклали статтю Договору купівлі-продажу «Оплата» в новій редакції: «Покупець забезпечить відкриття трьох безвідкличних резервних акредитивів, які будуть відкриті ПАТ «Дельта Банк» (далі «Банк-Емітент») відповідно до додатків А, С і О до Контракту і авізовані Credit Suisse AG, Женева, Швейцарія (далі «Авізуючий Банк») на користь Продавця протягом 90 робочих днів з 09.12.2013 р. (кожний «Резервний Акредитив»). Резервні акредитиви мають бути випущені на суму 28654844,94 дол. США, 28654844,94 дол. США і 28654844,95 дол. США. Покупець здійснить платіж по Контракту на користь Продавця трьома платежами в наступні дати (кожна «Дата Платежу»): 28654844,94 доларів США в дату 15.05.2014 р., 28654844,94 доларів США в дату 15.05.2015 р., 28654844,95 доларів США в дату 16.05.2016 р.». З наведеного вбачається наявність 3 різних безвідкличних резервних акредитивів з подібними сумами на загальну суму 85964534,83 доларів США, чим спростовуються твердження представника третьої особи про одночасність зарахування зустрічних вимог по одному і тому ж акредитиву як з боку ТОВ «Яблуневий Дар», так і з боку ТОВ "Іллічівський зерновий порт". Більше того, у первинній редакції Договору купівлі-продажу № СР8ІТ288.11-10-8 від 23.11.2011 р. (без урахування змін від 09.12.2013 р.) також зазначено наступне: «Загальна вартість Товару, що постачається по даному Контракту, складає 85964534,83 доларів США». Вказана сума - 85964534,83 доларів США - кореспондується з сумою, вказаною на 6 сторінці повідомлення про відкриття і зміни до безвідкличного резервного акредитива (SWIFT - повідомлення) №LС/SВ/026/042014. Посилається й на інші відмінності в умовах цих акредитивів.

Крім того, вважає безпідставними посилання третьої особи на прощення боргу ТзОВ «Яблуневий Дар» Комапнією Каргілл. Згідно пункту 1.1 статті 1 Договору відступлення прав вимоги №АА5 від 05.02.2015 р., Первісний Кредитор (Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк) передає, а Новий Кредитор (ТОВ «Яблуневий Дар») одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (боржник), на користь Первісного Кредитора, як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до нього: Безвідкличний акредитив №LС/ІМ/12/112013 на суму 4999280 доларів США; Безвідкличний акредитив №LС/ІМ/14/122013 на суму 10598390 доларів США. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Договору: в якості оплати за вищезазначене відступлення Прав вимоги Новий Кредитор погоджується сплатити на користь Первісного Кредитора кошти у розмірі номінальної вартості Прав вимоги в доларах США (« 1150»), а саме: 15597670 доларів США) впродовж 5 років з дати укладення цього Договору на умовах, що будуть погоджені Сторонами в окремому договорі. Тому, міркування третьої особи про звільнення (прощення боргу) компанією «Каргілл» ТОВ «Яблуневий Дар» не відповідає дійсності.

Щодо відсутності повноважень у ОСОБА_12 на підписання претензії, то дане питання вже було предметом дослідження у справі №910/25487/15. У постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2016 р. у справі №910/25487/15 за позовом Державної іпотечної установи до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", за участі у справі третьої особи на стороні відповідача 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_13, за участі у справі Прокуратури міста Києва, про визнання недійсним зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначено: «Крім того, посилання ДІУ та Прокуратури на те, що строк виконання вимог, які були зараховані за заявою про зарахування, не настав тому, що 06.02.2015 р. Банк направив Товариству претензію з вимогою погасити достроково 6374564,38 євро кредиту, яка була підписана директором Департаменту продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_12, який не був уповноважений на підписання від імені банку будь-яких вимог, також відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на таке: Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження». При цьому, за підписом ОСОБА_12 ТзОВ «Яблуневий Дар» отримало чотири різні претензії та не мало підстав сумніватись у його повноваженнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання з'явився, подав заперечення на відповідь ТзОВ «Яблуневий Дар» на пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В попередніх судових засіданнях представником третьої особи, надано письмові пояснення, у яких Фонд гарантування вкладів фізичних осіб позов підтримав. Ствердив, що на підставі постанови НБУ №664 від 02.10.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №181 від 02.10.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Посилається на недоведеність відповідачем факту відкриття резервних акредитивів в силу відсутності заяви наказодавця про відкриття акредитивів та договорів про відкриття акредитивів; можливість виконання зобов'язань за акредитивами лише шляхом прямої сплати проти належного представлення документів, а не шляхом зарахування.

Ствердив, що оплата коштів за акредитивами можлива виключно протягом строку його дії, який для акредитиву №LС/SВ/026/042014 від 23.05.2016 р. - 14.06.2016 р.; для акредитиву №LС/SВ/027/062014 від 06.02.2015 р. - 27.02.2015 р.. Тому, належна сплата коштів банком-емітентом за ними можлива виключно при наявності ряду обов'язкових умов: направлення бенефіціаром (Компанія Каргілл) банку-емітенту (АТ «Дельта Банк») вимоги про платіж/повідомлення разом з документами, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (ТОВ «Агроновоком»); така вимога про платіж пред'являється бенефіціаром виключно в строк дії резервного акредитива. У той же час, бенефіціар 05.02.2015 р. направив на адресу АТ «Дельта Банк» повідомлення про невиконання зобов'язань та вимогу їх дострокового виконання, що суперечить умовам резервних акредитивів, Положенню №514, адже на момент направлення такого повідомлення акредитиви не набули чинності; банку-емітенту (АТ «Дельта Банк») не надано документів, які би свідчили про факт невиконання наказодавцем зобов'язання за Договорами купівлі-продажу; а умовами акредитивів не передбачено можливості дострокової сплати за ними. З цих підстав зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог за безвідкличними резервними акредитивами не могло відбутися.

Також, звертає увагу на те, що безвідкличний резервний акредитив №LС/SВ/026/042014 у повній сумі 28654844,95 дол. США був використаний для погашення заборгованості двічі: не лише за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р., укладеним між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Яблуневий дар», а також за іншими кредитними зобов'язаннями - Договорами кредитної лінії №НКЛ-2010667 від 27.06.2012 р., №ВКЛ-2010667/1 від 04.10.2013 р., №ВКЛ-2010667/2 від 27.11.2013 р., №ВКЛ-2010667/3 від 06.12.2013 р., укладеними із ТОВ «Іллічівський зерновий порт» на підставі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015 р., у якій ТОВ «Іллічівський зерновий порт» просило здійснити погашення кредиторської заборгованості за рахунок, зокрема безвідкличного резервного акредитива №LС/SВ/025/042014 (з урахуванням повідомлення Дойче Банк АГ про те, що «...якщо зазначено реквізити акредитива №LС/SВ/026/042014, має бути змінено на №LС/SВ/025/042014...».

Імпортний безвідкличний непокритий акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (в частині вимог на суму 8546242,13 дол. США) був відкритий з метою забезпечення належного виконання Наказодавцем (ТОВ «Яблуневий дар») своїх зобов'язань перед Компанією Каргілл за Угодою про торговий кредит №1661 2013 від 09.12.2013 р. (зі змінами). Згідно статті 1 «Кредит» Угоди про торговий кредит, «Кредитор зобов'язаний перерахувати суму Кредиту на рахунок Компанії не пізніше, ніж через два робочі дні після отримання від Дойче Банк, АГ, авізування і підтвердження акредитива, випущеного у відповідності до Додатку 1 до цього Договору АТ «Дельта Банк», з відстрочкою дати платежу, що визначається Датою погашення і строком дії не менше одного місяця...». Додатковою угодою №1 від 18.06.2014 р. до Угоди про торговий кредит №1661 2013 від 09.12.2013 р. передбачено, що датою погашення продовженого кредиту є 15.12.2014 р. при умові внесення відповідних змін до акредитиву №LС/ІМ/14/122013. Пункт 1.1. цієї Угоди визначає, що поле « 42Р» - дата відстроченого платежу за акредитивом, повинно бути змінено з 18.06.2014 р. на 15.12.2014 р.. Щодо поля « 42Р», яке міститься у SWIFT-повідомленнях, долучених представниками ТОВ «Яблуневий дар», то воно визначає деталі відстроченого платежу за акредитивом, а саме: дату оплати за кредитом чи спосіб її визначення, у випадку його погашення за рахунок акредитива шляхом здійснення платежу з відстрочкою. Окрім цього розділ 6 Угоди про торговий кредит встановлює, що «...всі нарахування, що підлягають статі, та/або платежі, які повинні бути здійснені за цими Угодами та/або акредитиву, повинні бути проведені без заліку вимог і зустрічних вимог, без відрахувань та зобов'язань за відрахуваннями існуючих чи майбутніх податків, зборів, мита чи податків, що стягуються шляхом відрахувань, будь-якого виду, включаючи пені, штрафи і донарахування...». Таким чином, договором передбачено неможливість проведення оспорюваного зарахування, адже належне виконання зобов'язання Боржника (ТОВ «Яблуневий дар») за Угодою про торговий кредит можливо виключно шляхом прямої сплати коштів за акредитивами, а не проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пункт 5.6 глави 5 розділу II Положення №514 передбачає, якщо умовами акредитива визначено, що акредитив виконується уповноваженим банком-емітентом з розстроченням (відстроченням) платежу, то оплата коштів за цим акредитивом здійснюється уповноваженим банком-емітентом на користь бенефіціара після отримання документів та встановлення їх належного представлення у строк та в порядку, визначених умовами акредитива. Право володіння документами (проти яких має здійснюватися платіж) наказодавець акредитива отримує до одержання бенефіціаром платежу. Відповідно до пункту 1.2 Угоди про торговий кредит пункт 3 «Погашення» викладено у наступній редакції: «...Компанія безумовно та безповоротно зобов'язується повернути продовжений кредит у повному розмірі Кредитору в Дату погашення продовженого кредиту шляхом здійснення платежу за акредитивом...». Оплата коштів за акредитивом можлива виключно у строк, визначений його умовами, а саме: акредитив №LС/ІМ/14/122013 - 15.12.2014 р.. Однак, бенефіціар (Компанія Каргілл) надіслала електронне повідомлення про здійснення розрахунку за акредитивом №LС/ІМ/14/122013, датоване 18.12.2014 р., без додавання документів, які би підтверджували факт невиконання Наказодавцем зобов'язання за Угодою про торговий кредит, що виключає їх належне представлення.

Посилається також на те, що внаслідок укладення між Компанією Каргілл та ТзОВ «Яблуневий Дар» Договорів відступлення прав вимоги №№АА5, АА6, Компанія Каргілл фактично відмовилась від будь-яких своїх вимог на користь ТзОВ «Яблуневий Дар», яке було боржником Компанії Каргілл за угодою про торговий кредит.

Звертає увагу також на відсутність у ОСОБА_12 повноважень на підписання претензії від імені АТ «Дельта Банк», а тому підписана ним претензія на адресу ТзОВ «Яблуневий Дар» не породжує правових наслідків і обов'язку ТзОВ «Яблуневий Дар» достроково виконувати зобов'язання. Зазначає про помилковість застосування відповідачем у взаєморозрахунках крос-курсу.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, створивши у відповідності ст. 13 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив:

27.06.2013 р. між АТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Яблуневий Дар» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №НКЛ-2005469/4, за яким, з урахуванням додаткових договорів (зокрема, додаткового договору №12 від 31.12.2014 р.), АТ «Дельта Банк» зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами (траншами) в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 34000000 євро, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 14.08.2014 р. включно та виконати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором. Додатковим договором №11 від 31.07.2014 р. сторони визначили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 29.08.2014 р. включно. 31.12.2014 року між Банком та позичальником було укладено Додатковий договір №12, яким встановлено кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не пізніше 01.07.2015 р.

Згідно із п. 3.2.6.2. кредитного договору сторони визначили, що у разі, якщо валюта виконання зобов'язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля / продаж / обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та / або Міжнародному валютному ринку. При цьому, курс купівлі / продажу / обміну (конвертації) валюти Кредитором на Міжбанківському валютному ринку України та / або Міжнародному валютному ринку, та порядок його визначення вважається таким, що узгоджений Позичальником.

П. 3.3. договору містить перелік зобов'язань позичальника. Згідно із п. 4.2. договору, у випадку невиконання позичальником зобов'язань, визначених п. 3.3. цього договору, протягом більше 10 календарних днів від дня закінчення строку, встановленого для їх виконання цим договором, на одинадцятий календарний день строк користування кредитом вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим договором дія цього договору припиняється. Виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та \ або вимог.

Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку із чим 06.02.2015 р. відповідач отримав претензію ПАТ «Дельта Банк» на суму 34463393,78 євро, з яких сума заборгованості за кредитом - 34000000 євро, сума заборгованості за нарахованими процентами - 420164,38 євро, сума заборгованості за простроченими процентами до 31 дня - 43229,40 євро. У претензії відповідачу надавався 30-денний строк на сплату вказаної суми. Претензія від імені ПАТ «Дельта Банк» підписана особою, зазначеною як директор Департаменту продажів корпоративного бізнесу ОСОБА_12.

Сторони не заперечували наявність підстав для пред'явлення претензії позичальнику. Факт порушення умов договору кредитної лінії відповідач не заперечував, як і обов'язку повернути ПАТ «Дельта Банк» зазначену суму. Не заперечував цей факт, а також обов'язок дострокового повернення кредиту й позивач, посилаючись лише на підписання претензії не уповноваженою особою. Однак, як вбачається з п. 4.2. договору кредитної лінії №НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р., за наявності порушення обов'язків позичальника, на одинадцятий день від дати такого порушення у позичальника настає обов'язок дострокового повернення належних платежів, а виконання позичальником даного обов'язку не потребує від кредитора надіслання жодних попередніх письмових повідомлень та \ або вимог.

Відповідно до ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. З матеріалів справи вбачається, що за підписом вказаної особи ТзОВ «Яблуневий Дар» неодноразово отримувало претензії від ПАТ «Дельта Банк» та за усіма обставинами не могло знати про будь-які можливі обмеження повноважень підписанта.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується настання обов'язку ТзОВ «Яблуневий Дар» сплатити на користь ПАТ «Дельта Банк» 34463393,78 євро за договором кредитної лінії №НКЛ-2005469/4 від 27.06.2013 р..

09.12.2013 р. між ТзОВ «Яблуневий Дар» (компанія) та Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) (кредитор) була укладена угода про торговий кредит №1661 2013, за якою кредитор зобов'язався надати компанії кредит в розмірі 10142000 дол. США не пізніше, як через два робочих дні після отримання ним від Deutsche Bank AG (авізуючий / підтверджуючий банк) авізування і підтвердження акредитиву, випущеного відповідно до додатку 1 АТ «Дельта Банк» з відстроченою датою платежу, рівною даті погашення і строком дії не менше одного місяця. Угодою про внесення змін №1 від 18.06.2014 р. сторони змінили дату погашення кредиту на 15.12.2014 р. Угода та зміни до неї були зареєстровані в ГУ НБУ по м. Києву і області.

На виконання цієї угоди, відповідачем 20.12.2013 р. подано ПАТ «Дельта Банк» заяву про відкриття документарного акредитива №8, із зазначенням у графі 42Р деталей відкладеного платежу - 18.06.2014 р. (з врахуванням первинної редакції угоди). Також, 20.12.2013 р. між ПАТ «Дельта Банк» (банк-емітент) та ТзОВ «Яблуневий Дар» (наказодавець) був укладений договір №2005469-8/АН про відкриття непокритого акредитива, яким передбачалась гранична сума відповідальності за акредитивом 10598390 дол. США (п. 2.1.) та переказування банком-емітентом суми платежу за акредитивом не пізніше 18.06.2014 р. (п. 1.2.4.). Акредитивом за цим договором забезпечено виконання наказодавцем платежу в сумі грошових коштів згідно з документами, наданими бенефіціаром за акредитивом, у межах суми акредитива, на користь бенефіціара (CFSIT) за умови виконання бенефіціаром своїх зобов'язань щодо надання кредиту і надання документів у повній відповідності з умовами акредитиву (п. 2.2.). Договором передбачено обов'язок наказодавця при зміні умов акредитива, погоджених із бенефіціаром, забезпечити надання банку-емітенту всіх необхідних документів (п. 3.18.).

Матеріали справи свідчать, що на виконання зазначеного договору, ПАТ «Дельта Банк» емітувало безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США на користь бенефіціара - CFSIT, inc., наказодавець - ТзОВ «Яблуневий Дар». Факт існування зазначеного акредитиву сторонами не заперечувався.

Строк виконання зобов'язань по безвідкличному акредитиву №LC/IM/14/122013 настав 15.12.2014 р., про що зазначено у повідомленні про зміни до безвідкличного акредитиву, угоді про внесення змін до угоди про торговий кредит №1661 2013 від 09.12.2013 р, укладеної 18.06.2014 р. на суму 10142000 дол. США строком до 15.12.2014 р.

Матеріалами справи також підтверджується заперечуваний позивачем факт емітування й безвідкличних резервних акредитивів №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc., та №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc.

Такі акредитиви, серед інших, були передбачені договором купівлі-продажу від 23.11.2011 р., укладеним між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) (продавець), Rabitura Limited (принципал) та ТзОВ «Агроновоком» (покупець) із відповідними змінами; а також договором купівлі-продажу №CFSIT489.14-S від 30.05.2014 р. між тими ж сторонами. Акредитиви було надіслано позивачем виконуючому банку - Deutsche Bank AG за допомогою системи S.W.I.F.T., який переконався у достовірності таких повідомлень, про що свідчить надіслання повідомлень бенефіціару - компанії CFSIT Inc. Факт того, що обов'язки за цими акредитивами визнавались банком-емітентом підтверджується листуванням сторін вказаних акредитивів, їх авізуванням, виставленням вимог про оплату, повідомленнями про належне представлення документів. Таке належне представлення документів було здійснене бенефіціаром на адресу ПАТ «Дельта Банк» у повідомленні про відкриття і зміни до безвідкличного резервного акредитиву, а належність представлення підтверджена документально та визнана у листі-повідомленні від 02.03.2016 р. Дойче Банку із зазначенням про направлення цього належного представлення позивачу кур'єрською службою.

Строк виконання зобов'язань за цими акредитивами настав, що підтверджується повідомленням про невиконання зобов'язань та вимог їх дострокового виконання від 05.02.2015 р. від Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT), адресованим ПАТ «Дельта Банк» та, окремо, покупцю. ПАТ «Дельта Банк» у 5-денний строк не подавав будь-яких заперечень щодо емітованих акредитивів та дострокового пред'явлення їх до виконання.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання своїх обов'язків ПАТ «Дельта Банк» щодо сплати коштів, передбачених усіма вказаними акредитивами, як і докази будь-яких повідомлень (заперечень) зі сторони ПАТ «Дельта Банк» сторонам вказаних відносин щодо наявності будь-яких підстав для відмови в сплаті коштів за акредитивами. Сторони не посилались на наявність таких доказів та не заперечували зазначених фактів.

05.02.2015 р. між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтенешнл, Інк. (Cargill Financial Services International, Inc.) (CFSIT) (первісний кредитор) та ТзОВ «Яблуневий Дар» (новий кредитор) були укладені договори відступлення права вимоги №АА5 та №АА6, згідно із якими первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за рядом документарних інструментів та інших пов'язаних із ними документами, а саме акредитивами, у т.ч. резервними акредитивами, наведеними вище (п. 1.1. договорів). В якості оплати за вищезазначене відступлення прав вимоги новий кредитор погодився сплатити на користь первісного кредитора кошти у розмірі номінальної вартості прав вимоги в доларах США протягом 5 років (п. 1.3). Про це банк 05.02.2015 р. був повідомлений спільним листом.

Зазначені договори недійсними не визнавались, доказів їх оскарження у судовому порядку не надавалось.

Внаслідок вчинення зазначеного правочину, - внаслідок відступлення Компанією CFSIT, Inc. прав вимоги за акредитивами на користь ТОВ "Яблуневий Дар", на думку позивача, зобов'язання за цими акредитивами припинилися у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Однак, таке посилання не заслуговує на увагу враховуючи, що боржником за акредитивами є ПАТ "Дельта Банк", а не ТОВ "Яблуневий Дар".

09.02.2015 р. відповідач скерував позивачу заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог №2, у якій відповідач заявив про припинення в повному обсязі зобов'язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий Дар» на користь АТ «Дельта Банк» суми заборгованості за кредитом за договором кредитної лінії №ВКЛ-200469/4 від 27.06.2013 р. у розмірі 34000000 євро та припинення зобов'язань щодо сплати АТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Яблуневий Дар» заборгованості на загальну суму 38352000 дол. США (що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає 34000000 євро) за наступними акредитивами: - безвідкличний акредитив №LC/IM/14/122013 на суму 10598390 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (в частині вимог на суму 8546242,13 дол. США), що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 7576455,78 євро, - безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/026/042014 на суму 28654844,95 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 25403231,34 євро), - безвідкличний резервний акредитив №LC/SB/027/062014 на суму 4650000 дол. США виданий Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» на користь CFSIT, inc. (в частині вимог на суму 1150912,93 дол. США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 р. складає еквівалент 1020312,88 євро), внаслідок зарахування зустрічних взаємних вимог.

Після отримання позивачем вказаної заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог №2, 02.03.2015 р. правлінням НБУ було прийнято постанову №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». 02.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно із яким з 03.03.2015 р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В.. 08.04.2015 р. виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №71, яким запровадила тимчасову адміністрацію строком на шість місяців, а рішенням від 03.08.2015 р. №147 тимчасову адміністрацію продовжено до 02.10.2015 р.. На підставі постанови НБУ №664 від 02.10.2015 р. «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №181 від 02.10.2015 р. «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», якою розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноваженою особою Фонду Кадирова В.В.. Рішенням виконавчої дирекції Фонду №619 від 20.02.2017 р. продовжено строк процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» на два роки по 04.10.2019 р. включно.

Оскільки зарахування зустрічних взаємних вимог є одностороннім правочином, та вважаючи, що така заява суперечить актам цивільного законодавства, позивач звернувся із позовом про визнання цього правочину недійсним.

Спірні відносини регулюються нормами ЦК України, ГК України, тощо, а види акредитивів, їх зміст, порядок випуску та обігу, істотні умови, внесення змін до існуючих акредитивів, строк їх дії, спосіб та порядок здійснення платежу за ними, належне представлення необхідних документів та/або проведення операцій (розрахунків) за ними врегульовано спеціальними нормами матеріального права, а саме: Уніфікованими звичаями і правилами по документарному акредитиву Міжнародної Торгової палати (UCP-600), чинних з 01.07.2007 року, а також Положенням про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №514. У повідомленнях про відкриття і повідомленнях про зміни до безвідкличних акредитивів на стор. 4 вказано про правове регулювання цих відносин Уніфікованими звичаями і правилами щодо документарного акредитива Міжнародної Торгової Палати (UCP-600), публікація №600, редакція 2007 р., а не Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, публікація №500*, редакція 1993 р.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 601 цього Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Отже, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за іншим), однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду) і такими, щодо яких настав строк виконання, або якщо він визначений моментом пред'явлення вимоги.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України, законами України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", "Про поштовий зв'язок", цим Законом, іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами Національного банку України, а також Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати, Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів.

Ст. 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючому банку. У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту. Згідно ст. 1095 ЦК України, безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів. На прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива. Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Постановою Національного банку України від 03.12.2003 № 514 затверджено Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями", яким визначено загальні правила Національного банку України щодо відкриття, авізування, супроводження, виконання та закриття документарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридичних осіб - нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з нерезидентами, оформленими відповідно до вимог законодавства України та/або для власних потреб. Пунктом 1.2 розділу І цього Положення передбачено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені діючими Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою, або іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, і не суперечать законодавству України.

Акредитив - грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов'язання проти належного представлення (пункт 1.3 розділу І Положення). Згідно з пунктом 1.4 розділу І Положення в акредитиві має бути чітко зазначено спосіб виконання акредитива: сплатити за пред'явленням документів, якщо акредитив виконується шляхом платежу за пред'явленням; взяти на себе зобов'язання щодо відстроченого платежу та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом відстроченого платежу; акцептувати переказний вексель (тратту), який виписаний бенефіціаром, та сплатити з настанням строку платежу, якщо акредитив виконується шляхом акцепту. За змістом пункту 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення для відкриття акредитива наказодавець акредитива подає до уповноваженого банку заяву про відкриття документарного акредитива за довільною формою із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів згідно з пунктом 1.3 цієї глави. Згідно з пунктом 1.11 глави 1 розділу ІІ Положення уповноважений банк-емітент після перевірки правильності заповнення заяви про відкриття акредитива, а також наявності коштів для грошового забезпечення акредитива або на підставі забезпечення наказодавцем акредитива відповідною заставою, порукою тощо, або достатності відкритих наказодавцю акредитива кредитних ліній, або наявності гарантій, наданих третіми сторонами на користь уповноваженого банку-емітента, протягом трьох банківських днів з дня прийняття уповноваженим банком-емітентом заяви про відкриття акредитива надсилає повідомлення про відкриття акредитива до іноземного або іншого банку/ів або безпосередньо бенефіціару (за реквізитами, зазначеними в заяві про відкриття акредитива). Акредитив уважається відкритим з дати відправлення повідомлення про його відкриття. Акредитив уважається чинним з дати його відкриття, крім випадків, якщо текст акредитива містить окрему умову щодо дати або події, після якої відкритий акредитив набере чинності. Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу ІІ Положення після відправлення банком-емітентом повідомлення про відкриття акредитива та відображення операції в бухгалтерському обліку акредитив уважається чинним для наказодавця акредитива.

За змістом пункту "b" статті 14 Уніфікованих правил та звичаїв по документарному акредитиву (UCP-600) Міжнародної Торгової Палати, у редакції 2007 року виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджувальний банк, якщо такий є, і банк-емітент повинні мати максимум п'ять банківських днів, що йдуть за днем представлення документів, для визначення того, чи є представлення належним. Цей термін не скорочує або яким-небудь іншим чином не зачіпає, на дату або після терміну представлення, будь-який термін позовної давності або останній термін представлення документів. Відповідно до пункту "b" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв якщо банк-емітент визначає, що представлення документів є неналежним, він може на свій розсуд зв'язатися з наказодавцем акредитиву з питань усунення розбіжностей. Це не повинно виходити за межі терміну, визначеного у пункті "b" статті 14. Пунктом "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв передбачено, що виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є, або банк-емітент вирішують відмовити в платежі або негоціації, вони повинні повідомити про це особу, яка подала документи. Повідомлення, передбачене у пункті "с" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв має бути передане по телекомунікації або, якщо це неможливо, іншими засобами не пізніше закінчення п'ятого банківського дня, що слідує за днем подання документів (пункт "d" статті 16).

При цьому, якщо банк-емітент або підтверджуючий банк відмовляється діяти відповідно до положень цієї статті, то він буде не вправі заявити претензію про те, що документи не є належним поданням.

За змістом пункту "е" статті 16 Уніфікованих правил та звичаїв виконуючий банк, діючи відповідно до свого призначення, підтверджуючий банк, якщо такий є або банк-емітент можуть після подання відповідного повідомлення, передбаченого у пунктах "с" (ІІІ), "а", "b" статті 16, повернути документи особі, яка їх представила у будь-який час.

Зазначеними положеннями спростовуються покликання позивача та третьої особи щодо ненастання у позивача обов'язків по акредитивах. Так, з матеріалів справи, зокрема, повідомлення від 05.02.2016 р. вбачається, що компанія CFSIT, Inc. звернулася до ПАТ «Дельта Банк», зазначивши, що у зв'язку з: «фактом нездійснення Банком оплати згідно з резервними акредитивами під номерами 1а, 2а та 3, виданими Банком на користь CFSIT; погіршенням фінансової ситуації в Україні та істотним погіршенням фінансового становища ПАТ «Дельта Банк»; обмеженням доступу ПАТ «Дельта Банк» до ринків фінансових послуг, проведення обмінних операцій для забезпечення повернення грошових зобов'язань в іноземній валюті та урядової підтримки, у зв'язку із актуальною політичною та економічною ситуацією в Україні, ми вважаємо, що грошові зобов'язання Банку відповідно до вищенаведених резервних акредитивів не будуть виконані ПАТ «Дельта Банк» через причини, вказані вище, і тому визнаємо усі суми зобов'язань за вказаними акредитивами такими, строк виконання яких уже настав і які підлягають негайній оплаті. Ми вимагаємо від Вас здійснити негайне повернення усіх вказаних в цьому повідомленні сум коштів на наш рахунок». Повідомлення аналогічного змісту було скероване 05.02.2015 р. від компанії CFSIT на адресу ТОВ «Агроновоком» та принципала (комітента) «Рабітурна Лімітед». У вказаний в Уніфікованих правилах та звичаях п'ятиденний строк позивач не зазначив, чи представлення документів було належним. В судових засіданнях позивач не заперечив факт неоплати за зазначеними у повідомленні резервними акредитивами, пояснюючи це, однак, неналежним представленням документів. Водночас, зазначене не звільняє позивача від обов'язку у п'ятиденний термін визначити, чи було представлення документів належним та повідомити про це, що зроблено не було та позбавляє позивача права заявити претензію про те, що документи не є належним поданням згідно із ст. 16 Уніфікованих правил та звичаїв.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що акредитиви, зазначені в заяві про зарахування зустрічних взаємних вимог, є нетрансферабельними. З цієї підстави позивач вважає, що права за ними не можуть передаватись іншим особам, що договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 р. №№АА5 та №АА6 тягнуть за собою зміну бенефіціара акредитива, що у такий спосіб не допускається.

Однак, зі змісту вказаних договорів вбачається, що заміна бенефіціара акредитивів не здійснювалась. На підставі акредитивів, після належного представлення документів, у позивача виник обов'язок по оплаті коштів (грошове зобов'язання) по відношенню до CFSIT, inc., а остання отримала відносно ПАТ «Дельта Банк» відповідне право вимоги, тобто, стало кредитором у зобов'язанні.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно із ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність договорів №№ АА5, АА6 від 05.02.2015 р. відступлення права вимоги прямо законом не встановлена, ці договори не оскаржувались, недійсними не визнавались, а їх предметом є передача права вимоги первісного кредитора новому кредитору до боржника у відповідному зобов'язанні - ПАТ «Дельта Банк». Договори містять посилання на акредитиви як на правочини, з яких виникло таке право вимоги. Зазначеним спростовуються посилання на неможливість відступлення прав вимоги до відповідача.

Як наслідок, не заслуговують на увагу й посилання позивача та третьої особи на те, що акредитиви можуть виконуватись тільки у спосіб, зазначений у них, що не передбачає можливості зарахування зустрічних взаємних вимог. Як зазначено вище, платежі за акредитивами не були проведені позивачем у визначений строк, відповідач не отримав статусу бенефіціара за акредитивами, а тому спірні відносини стосуються не виконання обов'язків за акредитивами, а наслідків порушення таких обов'язків: бенефіціар отримав право вимоги до банка-емітента, яке відступив новому кредитору - відповідачу, який у свою чергу вимагає погашення суми заборгованості. Тому, норми, які регулюють порядок виконання акредитиву до спірних відносин не застосовуються.

Третя особа посилається на намагання відповідача двічі провести зарахування зустрічних вимог, що випливають з одного і того ж акредитива - безвідкличного резервного акредитива №LС/SВ/026/042014 на суму 28654844,95 доларів США, оскільки зазначений акредитив також був пред'явлений до зарахування зустрічних взаємних вимог у той же день, але ТзОВ «Іллічівський зерновий порт».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначені акредитиви є різними. Безвідкличний резервний акредитив №LС/SВ/026/042014 на суму 28654844,95 доларів США і безвідкличний резервний акредитив № LС/SВ/025/042014 на суму 28654844,94 доларів США подібні між собою лише сумою, на яку вони видані. Так, 23.11.2011 р. між CFSIT, Іnc. (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроновоком» (покупець), та принципалом «Рабітурна Лімітед», який діє в інтересах ТОВ «Агроновоком», укладено Договір купівлі-продажу від 23.11.2011 р. 09.12.2013 р. між CFSIT і ТОВ «Агроновоком» підписано Угоду про внесення змін №1 до Договору купівлі-продажу від 23.11.2011 р. У даній Угоді сторони виклали статтю Договору купівлі-продажу «Оплата» в новій редакції: «Покупець забезпечить відкриття трьох безвідкличних резервних акредитивів, які будуть відкриті ПАТ «Дельта Банк» (далі «Банк-Емітент») відповідно до додатків А, С і О до Контракту і авізовані Credit Suisse AG, Женева, Швейцарія (далі «Авізуючий Банк») на користь Продавця протягом 90 робочих днів з 09.12.2013 р. (кожний «Резервний Акредитив»). Резервні акредитиви мають бути випущені на суму 28654844,94 дол. США, 28654844,94 дол. США і 28654844,95 дол. США. Покупець здійснить платіж по Контракту на користь Продавця трьома платежами в наступні дати (кожна «Дата Платежу»): 28654844,94 доларів США в дату 15.05.2014 р., 28654844,94 доларів США в дату 15.05.2015 р., 28654844,95 доларів США в дату 16.05.2016 р.». З наведеного вбачається наявність 3 різних безвідкличних резервних акредитивів з подібними сумами на загальну суму 85964534,83 доларів США, чим спростовуються твердження представника третьої особи про одночасність зарахування зустрічних вимог по одному і тому ж акредитиву як з боку ТОВ «Яблуневий Дар», так і з боку ТОВ "Іллічівський зерновий порт".

Окрім того, суду не було надано доказів виконання зобов'язань по акредитиву № LС/SВ/025/042014 на суму 28654844,94 дол. США та не надано доказів зменшення на вказану суму зустрічної заборгованості ТзОВ «Іллічівський зерновий порт» як наслідок реалізації заяви останнього про зарахування зустрічних взаємних вимог. Таким чином, третьою особою не доведено відсутність у ПАТ «Дельта Банк» грошових зобов'язань, пов'язаних із вказаним акредитивом на дати подання оскаржуваної заяви відповідача №2 про припинення зобов'язання внаслідок зарахування зустрічних вимог від 09.02.2015 р..

Позивач також посилається на те, що заява про зарахування зустрічних взаємних вимог №2 від 09.02.2015 р. була подана після прийняття Постанови Правління НБУ від 30.10.2014 р. №692БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії проблемних», у відповідності до якої було встановлено ряд обмежень, у т.ч. погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі. Однак, зазначена Постанова правління НБУ суду надана не була. Окрім того, як вбачається з цитованого позивачем її змісту, вона не забороняє кредиторам банку зарахування зустрічних грошових вимог в односторонньому порядку, а лише покладає обов'язки на посадових осіб банку при здійсненні господарської діяльності дотримуватись певних обмежень. Нормативні акти НБУ за своєю юридичною силою не обмежують дії норм ЦК України, зокрема, ст. 601.

Аналогічні спірні відносини між тими ж сторонами, але які виникли з інших правочинів аналогічного змісту, були предметом судового розгляду. Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.03.2018 р. у справі №914/3300/16 вирішено постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 р. та рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2017 р. у справі № 914/3300/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області. При цьому, колегія суддів звернула увагу на передчасність висновків судів щодо невідповідності заяви ТОВ "Яблуневий Дар" від 09.02.2015 № 3 вимогам законодавства, ненадання належної оцінки твердженням ТзОВ «Яблуневий Дар» щодо правомірності застосування у взаєморозрахунках крос-курсу, а не положень п. 3.2.6.2. кредитного договору, де сторони визначили, що у разі, якщо валюта виконання зобов'язань відрізняється від валюти фактичної заборгованості за кредитом, то здійснюється купівля / продаж / обмін (конвертація) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України та / або Міжнародному валютному ринку, оскільки у даному випадку придбання іноземної валюти не здійснювалось для погашення заборгованості за кредитним договором. Звернуто увагу також на те, що судами не визначено яке право позивача було порушено зарахуванням зустрічних взаємних вимог, та ким було порушено такі права.

Посилання позивача на те, що вимоги, які відповідач вважає зустрічними та зарахування яких він провів, не є тотожними, не відповідає законодавству. За змістом ст. 610 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

У цьому випадку за спірною заявою ТОВ "Яблуневий Дар" було зараховано грошові вимоги, а за змістом статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Вираження грошового зобов'язання у різних валютах та відповідний валютний курс, що є виразом ціни грошової одиниці однієї країни у грошових одиницях, не змінюють самої суті грошового зобов'язання.

При цьому не заслуговує на увагу також посилання на неправомірність припинення зобов'язань спірною заявою від 09.02.2015 №2 у зв'язку із зменшенням розміру заборгованості, розрахованої у порушення умов п. 3.2.6.2 договору кредитної лінії, згідно із яким для погашення заборгованості позичальник (ТОВ "Яблуневий Дар") доручає кредитору (ПАТ "Дельта Банк") здійснювати від імені та за рахунок позичальника купівлю/продаж/обмін (конвертацію) іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) та/або її обмін на Міжнародному валютному ринку (далі - МВР), за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР за цією операцією на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти на поточний рахунок позичальника за відповідною валютою. При цьому, курс купівлі/продажу/обміну (конвертації) Кредитором іноземної валюти на МВРУ та/або МВР та порядок його визначення з метою виконання вищезазначеного доручення Позичальника, вважаються такими, що узгоджені останнім. Однак, це положення не поширюється на спірні відносини, оскільки умови договору, у т.ч. і ці, регулюють відносини щодо погашення заборгованості грошовими коштами, а не проведенням зарахування зустрічних взаємних вимог. Норми договору не забороняють проведення такого зарахування на підставі ст. 601 ЦК України, однак, при такому зарахуванні позивачем не здійснюється від імені відповідача купівля / продаж / обмін іноземної валюти із подальшим зарахуванням її на рахунок відповідача та здійснення погашення нею заборгованості. Відповідно, вказаний пункт договору не регулює спірних відносин. Позивач не заявляв вимог пов'язаних із нееквівалентністю зарахованої суми, а просив визнати правочин недійсним в цілому.

Верховним судом також звернуто увагу на те, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тому, необхідно зясувати питання, яке саме право ПАТ "Дельта Банк", за захистом якого він звернувся до суду, було порушено, а також ким саме.

З матеріалів справи та суті самого зарахування зустрічних взаємних вимог вбачається, що внаслідок зарахування таких вимог на відповідну суму зменшились й зобов'язання позивача у грошовому виразі. Фінансових втрат внаслідок такого зарахування ПАТ «Дельта Банк» не зазнав. Та обставина, що пізніше, після проведеного зарахування зустрічних взаємних вимог, розпочалась процедура ліквідації ПАТ «Дельта Банк» як неплатоспроможного, і таке зарахування впливає на можливість задоволення вимог інших кредиторів, не впливає на висновки суду. Так, таке зарахування було проведене завчасно, до прийняття 02.03.2015 р. правлінням НБУ постанови №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». ПАТ «Дельта Банк» не наділений повноваженнями представляти інтереси інших свої кредиторів у спірних відносинах. Відтак, суд не вбачає факту порушення прав ПАТ «Дельта Банк» зі сторони відповідача вчиненням оскаржуваного правочину. Згідно із ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого права чи охоронюваного законом інтересу, але лише у випадку його порушення, невизнання, або оспорювання.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Відповідно до ст. 203 ЦК України, загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно із п. 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Однак, належні докази суперечності оскаржуваного правочину вимогам закону, суду надані не були.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, наявність передбачених законом підстав для задоволення позову не була доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, відтак, суд дійшов висновку в позові відмовити.

Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. ст. 13, 46, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Рішення складено 13.06.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.