УХВАЛА

08 червня 2018 року

Київ

справа №9901/611/18

адміністративне провадження №П/9901/611/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України № 449/2017 від 20.12.2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»,

у с т а н о в и в :

У червні 2018 року ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2, позивач) звернувся до Верховного Суду із позовом у якому заявив вимогу про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України № 449/2017 від 20.12.2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів».

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано її з дотриманням правил підсудності.

Вирішуючи питання щодо підсудності Верховному Суду позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині 2 статті 19 КАС України.

Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

З наведеного випливає, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У позовній заяві позивач - ОСОБА_2 просить визнати протиправним та нечинним Указ Президента України № 449/2017 від 20.12.2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» з підстав його невідповідності положенням статей 9, 19, 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 19 та пункту 3 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 19 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статті 81 Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статті 34 Кримінального процесуального кодексу України, пунктів 7, 10 Указу Президента від 19.02.2002 № 155/2002 «Про порядок організації та здійснення контролю за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України».

Такі дії Президента України не мають ознак управлінських дій, а тому не підпадають під контроль суду адміністративної юрисдикції. До них мають застосовуватися положення, що дозволяють вдатися до інших юрисдикційних форм захисту від порушень прав чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження Конституційного Суду України, до яких, зокрема, належить вирішення питань про відповідність нормам Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України.

Згідно із частиною першою статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2136-VIII до повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

За змістом пункту 1 частини першої, частини другої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні адміністративні справи щодо законності (крім конституційності) актів органів державної влади, зокрема Президента України.

Отже, Верховний Суд у порядку адміністративного судочинства не вирішує питання про конституційність правових актів (указів) Президента України. Такими повноваженнями наділено лише Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що невідповідність Указів Президента України нормам Конституції України може бути підставою для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо їх неконституційності, що вказує на неможливість розгляду таких справ у порядку адміністративного судочинства.

Отже, Президент України, видаючи укази про ліквідацію та утворення судів, не виконував владних управлінських функцій, а реалізовував свої конституційні повноваження щодо визначення судоустрою, що дає підстави дійти висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів, зокрема Верховного Суду як суду першої інстанції, не поширюється на спори про визнання незаконними таких указів Президента України.

Правовий статус Президента України належить до сфери конституційних правовідносин, тому офіційне тлумачення Конституції України, зокрема, в частині повноважень Президента видавати укази про ліквідацію та утворення судів, як і вирішення питання про їх відповідність закону, іншого правового акта (їх окремих положень) стосовно обсягу повноважень Президента України Конституції України також є повноваженням лише Конституційного Суду України. Тому позовні вимоги в цій частині теж не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

Посилання позивача на невідповідність оскаржуваного Указу, крім положень Конституції, і Законам України, не є підставою для віднесення даного спору до підсудності Верховного Суду, оскільки ці правові підстави не мають самостійного значення, по суті зв'язані з положеннями Закону України, яким регламентовано порядок ліквідації та утворення судів.

У зв'язку з наведеним вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України №449/2017 від 20.12.2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів»у зв'язку з порушенням низки конституційних приписів віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 170 Кодексу, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Однак у зазначеній статті не вирішено питання про правові наслідки звернення позивача з позовом, в якому відсутні ознаки публічно-правового спору та який на підставі частини 3 статті 124 Конституції не належить до юрисдикції усіх судів загальної юрисдикції України.

У такому випадку, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, заявнику слід роз'яснити, що офіційне тлумачення Конституції України, зокрема, в частині повноважень Президента видавати укази про ліквідацію та утворення судів, як і вирішення питання про їх відповідність закону, іншого правового акта (їх окремих положень) стосовно обсягу повноважень Президента України Конституції України є повноваженням Конституційного Суду України.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Президента України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України № 449/2017 від 20.12.2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів».

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

...........................

І.Я.Олендер,

Суддя Верховного Суду