ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/4608/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Ванчак М.Л.,

представника позивача Лучківа А.В.,

представника відповідача Козича В.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 21.11.2017 року №13031012511-518, №13031012511-519, наказу від 24.10.2017 року №1596-П,-

В С Т А Н О В И В :

11 грудня 2017 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» (Львівська обл., м.Стебник, вул.Трускавецька, 20/5) до Головного управління Держпраці у Львівській області (м.Львів, пл.Міцкевича, 8) про визнання протиправними та скасування постанов від 21.11.2017 року №13031012511-518, №13031012511-519.

Ухвалою суду від 13.12.2017 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

13.03.2018 року представник позивача подав до суду заяву про збільшення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 24.10.2017 року №1596-П, яку судом прийнято до розгляду.

03.04.2018 року та 11.04.2018 року відповідач подав до суду відзиви на позовну заяву.

Представник позивача у підготовчому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обґрунтування, що викладені у позові, заяві про збільшення позовних вимог та заявах про доповнення підстав заявленого позову.

Представник відповідача просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, відзиві на заяву про доповнення підстав позову та запереченні.

Ухвалою суду від 03.05.2018 року закрито підготовче провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 21.11.2017 року №13031012511-518, №13031012511-519, наказу від 24.10.2017 року №1596-П і призначено розгляд справи по суті.

В процесі судового розгляду сторони підтримали позиції, висловлені ними на підготовчому засіданні.

Представник позивача у своєму виступі послався на докази, які долучені позивачем до матеріалів справи, як на підставу законності заявлених позовних вимог. Зазначив, що оскаржуваний наказ від 24.10.2017 року №1596-П є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог пункту 5 Постанови КМ України від 26 квітня 2017 року №295 «Про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Представник також зауважив, що лист УСБУ від 18.05.2017 року №62/8/3-953, який додано до матеріалів справи відповідачем, не є належною підставою для проведення інспекційного відвідування і видачі вказаного наказу, зважаючи на те, в ньому фактично повідомляється не про порушення законодавства про працю, як це вимагає пп.4 п.5 Порядку №295, а про можливе порушення; будь-які документи щодо встановлення обставин порушення законодавства про працю не надані; не вказано період, за який мала б бути проведена перевірка. Лист УСБУ щодо можливого порушення трудового законодавства був скерований відповідачу 18.05.2017 року, а сама перевірка мала місце лише 24.10.2017 року. Відтак, даний лист УСБУ, не міг слугувати належною підставою для проведення інспекційного відвідування.

Щодо протиправності оскаржуваних постанов представник акцентує увагу на обставинах, що ще до складення та отримання відповідного акту перевірки та припису позивач усунув нібито виявлені порушення 31.10.2017 року. Припис та акт отримано лише 15.11.2017 року, шляхом поштового переказу.

Проте представник позивача, незважаючи на оплату індексації працівникам за червень 2017 року та додаткової оплати святкових днів, вважає дану оплату помилкою бухгалтера-кадровика ТзОВ «Канзас», оскільки індексація на підприємстві в червні 2017 році нараховуватись не мала. В обґрунтування даних обставин посилається на те, що 10.05.2017 року, у зв'язку з необхідністю приведення посад до виконуваних обов'язків директором ТзОВ «Канзас» ОСОБА_3 був виданий наказ №20 про затвердження штатного розпису, згідно якого введено нові посади водіїв-кондукторів з новими посадовими обов'язками (42 шт.), нові посади механіків - авторемонтник (4 шт.), нову посаду бухгалтер - кадровик (1 шт.) та заступника директора (1 шт.). 26.05.2017 року у зв'язку з написанням працівниками заяв про переведення їх на нові посади введено в дію штатний розпис з 01.06.2017 року наказом директора ТзОВ «Канзас» №21. А тому, враховуючи приписи п.10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення індексація на переведених працівників підприємства на нові посади в червні нараховуватись не могла.

Що стосується виявлення порушень за подвійну неоплату святкових днів, то працівниками за свої святкові робочі дні у добровільному порядку було написано заяви на ім'я директора ТзОВ «Канзас» з проханням надати два вихідних дні в періоди, вказані у заявах.

Також представником позивача у своєму виступі зроблено висновок, що Порядок №390 та Порядок №295 у цій частині прямо суперечить положенням Закону №877-V, встановлюючи додаткову підставу для проведення інспекційного відвідування, що заборонено безпосередньо положеннями ч.2 ст.6 цього Закону.

Нормами ч.3 ст.7 КАС України врегульовано, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Отже, не зважаючи на чинність Порядку №390 та Порядку №295, вони не підлягають застосуванню судом у тій частині, яка не відповідає вимогам акту вищої юридичної сили.

Пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4 Порядку №509).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування складено 31.10.2017 року, а повідомлення про признання розгляду справи прийняте 14.11.2017 року, тобто пізніше ніж через 10 днів після складення акту, шляхом надіслання листа від 14.11.2017 року на адресу позивача.

Також представником позивача звернуто увагу на обставини, що повідомлення про признання розгляду справи від 14.11.2017 року надійшло до позивача - 18.11.2017 року, тобто пізніше ніж за 5 днів до розгляду справи. Даний факт підтверджується інформацією з веб-сайта Укрпошти. Дані обставини порушують приписи пункту 6 Порядку №509.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення заявлених позовних вимог, зазначивши у своєму виступі під час судового розгляду, що інспекційне відвідування ТзОВ «Канзас» відбулося з повним дотриманням норм чинного законодавства України. Щодо спростувань доводів позивача подано письмово відзив, відзив на заяву про доповнення підстав позову, заперечення на заяву про доповнення підстав позову. У виступі в судовому засідання представник відповідача просив звернути увагу суду, що штатний розпис ТзОВ «Канзас», який введений в дію 01.06.2017 року, інспектору в процесі інспекційного відвідування не надавався. Що стосується надання працівникам за їхніми заявами двох вихідних днів за відпрацьовані святкові дні, то наявність такого права у сторін з позиції представника відповідача відсутня в силу ст.107 КЗпП України, оскільки оплата в подвійному розмірі мала обов'язково здійснюватись, а вихідний день, як додаткова гарантія, надається за бажанням працівників.

Щодо визнання протиправним оскаржуваного наказу, то відповідачем у справі спростовувались доводи позивача тим, що СБУ є контролюючим органом і відповідач не має повноважень здійснювати перевірку законності листа про можливі порушення трудового законодавства. Порядок №295 є спеціальним нормативно-правовим актом, яким регулюються підстави для проведення інспекційного відвідування. Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Частиною 5 статті 2 Закону передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Заслухавши пояснення представників сторін у справі, перевіривши письмові докази, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з таких міркувань.

30.10.2017 року за адресою здійснення підприємницької діяльності ТзОВ «Канзас» проведено інспекційне відвідування відповідачем у справі. Згідно направлення на проведення інспекційного відвідування, підставою його є наказ ГУ Держпраці у Л/о №1596-П від 24.10.2017 року та лист УСБУ у Львівській області №1-11/7767 від 19.05.2017 року. Предмет здійснення заходу: дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, відпочинку, оплати праці. В графі, де вказується, що попередня планова перевірка Підприємства проводилась не зазначено нічого. Дата початку заходу 27.10.2017 року, дата закінчення 31.10.2017 року.

В процесі проведення інспекційного відвідування відповідачем виявлено ряд порушень, які викладені в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/03/101/2511 від 31.10.2017 року.

15.11.2017 на адресу Підприємства надійшов акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/03/101/2511 від 31.10.2017 року разом із приписом №13-03-101/2511-2025 від 31.10.2017 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти.

18.11.2017 року позивачем отримано лист від 14.11.2017 року про виклик на розгляд справи на 21.11.2017 року. В процесі розгляду справи 21.11.2017 року Головним управління Держпраці у Львівській області винесено постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №13031012511-518 від 21.11.2017 року (надалі Постанова 1) та №13031012511-519 від 21.11.2017 року (надалі Постанова 2).

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура проведення управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю визначена Законом України 5 квітня 2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 №390 (далі за текстом - Порядок № 390) та Постановою КМ України від 26 квітня 2017 року №295 «Про Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі Порядок №295).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме - оскаржуваних постанов, припису та акту перевірки, на думку відповідача, позивачем допущено порушення ч.2 ст.30 Закону України «Про оплату праці», ст.107 КЗпП України - не проводилась оплата роботи у святковий час, ст.108 КЗпП України, ч.5 ст.95 КЗпП України, ч.1 ст.33 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» - не забезпечено нарахування та виплату індексації за червень 2017 року 52-х працівників Товариства, згідно наданих адміністрацією Товариства для огляду штатного розпису на 2017 рік, ч.1 ст.115 КЗпП України, ст.83 КЗпП України, ст.116 КЗпП України.

Позивачем, в якості доказу, який підтверджує підставність задоволення заявлених позовних вимог, долучено наказ №20 директора ТзОВ «Канзас» від 10.05.2017 року «Про затвердження штатного розпису», згідно якого введено нові посади водіїв-кондукторів з новими посадовими обов'язками (42 шт.), нові посади механіків - авторемонтник (4 шт.), нову посаду бухгалтер - кадровик (1 шт.) та заступника директора (1 шт.). Відповідні посади були введені з метою визначення чіткого функціонального обсягу робіт, які мають здійснювати працівники та можливості контролю за виконуваними обов'язками всіма працівниками. Працівниками написано заяви на переведення із займаних ними посад на новостворені посади із іншими функціональними обов'язками, згідно посадових інструкцій з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, які також долучені до матеріалів справи. 26.05.2017 року наказом директора ТзОВ «Канзас» №21, у зв'язку з написанням працівниками заяв про переведення їх на нові посади, введено в дію штатний розпис з 01.06.2017 року.

Згідно приписів п.10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Приписами 1- 1 даного ж Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Враховуючи той факт, що 48 працівників Товариства було переведено з 01.06.2017 року на нові посади на тому ж підприємстві, індексація має нараховуватись тільки з місяця наступного з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, тобто в місяці, коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, починаючи від липня 2017 року.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, що відповідні докази не слід враховувати під час вирішення справи по суті, так як вони не були представлені позивачем інспекторам під час проведення інспекційного відвідування. З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні і на вимогу суду не було представлено відповідачем по справі доказу, який б підтверджував, які саме документи вимагались відповідачем у позивача під час проведення інспекційного відвідування. Відсутність відповідної письмової вимоги спростовує вказані відповідачем твердження.

Додатковими доказами переведення працівників на новостворені посади являються трудові книжки та підписані ними посадові інструкції, в яких відображені дії по переведенню їх на нові посади 01.06.2017 року та ознайомлення з їхніми посадовими обов'язками.

Також суд вважає обґрунтованими доводи позивача в частині відсутності обов'язку по додатковій оплаті працівникам Товариства за роботу у святковий час.

Відповідно до приписів статті 107 КЗпП України, робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Тобто за наявності бажання працівника та роботодавця за роботу у святковий чи неробочий день працівнику взамін подвійного розміру за відпрацьований час можуть бути надано взамін інший день для відпочинку.

Як вбачається з матеріалів справи, по підприємству діє наказ №73 від 10.12.2014 року, згідно якого встановлено працівникам, які залучаються до роботи у вихідні дні, два дні відгулу без збереження заробітної плати за погодженням сторін, згідно поданої заяви. Працівниками ТзОВ «Канзас» за відпрацьовані ними святкові дні у добровільному порядку було написано заяви директору ТзОВ «Канзас» з проханням надати два вихідних дні в згідно вказаних в них датах. З врахуванням поданих заяв та обоюдної згоди працівників та роботодавця за всі відпрацьовані святкові та неробочі дні всім працівникам надано вказані ними інші два робочі дні для відпочинку, окрім ОСОБА_4, якому компенсовано в інші відмінні від його вимоги дні відпочинку.

Вказані вище обставини підтверджуються даними табелю обліку робочого часу, який наявний в матеріалах справи.

Суд не враховує доводи відповідача про можливу маніпуляцію з доказами у справі, оскільки ними не доведено протилежне, а лише вказано на помилки у наказах про надання відпустки та прийняття на роботу, де зазначено посаду «водій», а не «водій-кондуктор». Наявність даних обставин не підтверджує факт не переведення 48-ми працівників на новостворені посади і не спростовує відсутності обов'язку по нарахуванні по них індексації за червень 2017 року.

Оплата сум працівникам за червень 2017 року в якості індексації та за відпрацьовані святкові та неробочі дні жодним чином не підтверджує обов'язку по їх сплаті, а лише некомпетентність посадових осіб, які проводили дані платежі в період проведення інспекційного відвідування.

Про факти порушення, які були виявлені в процесі інспекційного відвідування, позивач дізнався лише 15.11.2017 року, коли на адресу підприємства надійшов акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №13/03/101/2511 від 31.10.2017 року разом із приписом №13-03-101/2511-2025 від 31.10.2017 року, що підтверджується інформацією з веб-сайту Укрпошти. А тому трактування фактів сплати індексації та за святкові і неробочі дні позивачем на виконання вимог припису підстав немає.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наслідком встановлення невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї вказаний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення. Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеній у постанові від 05.12.2006 року (справа №21-527во06).

Разом з тим, суд, надаючи правову оцінку встановленим відповідачем порушенням вимог законодавства про працю, не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Суд виключно досліджує прийняті рішення суб'єкта владних повноважень на предмет їх відповідності закону. Така позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року.

Приписами ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто в даному випадку відповідач у справі зобов'язаний довести законність прийнятих ним та оскаржених в даному процесі постанов і наказу.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу, враховуючи наступне.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою КМ України №96 від 11.02.2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань праці в області, затв. наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 року, Головне управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Головного управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затв. постановою КМ України №295 від 26.04.2017 року «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з п.5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; ін.

Відповідно до п.11 вказаного Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (п.п.19 і 20 зазначеного Порядку).

Окрім цього, проведення відповідачем перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов'язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Так, Законом України №1985-VІ від 08.09.2004 року ратифіковано Конвенцію міжнародної організації праці №81 (1947 року) про інспекцію праці у промисловості й торгівлі. Конвенція є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Пункт с) ч.1 статті 15 Конвенції передбачає, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Згідно ст.16 наведеної Конвенції інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України №509 від 17.07.2013 року (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України №55 від 03.02.2016 року). Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Відповідно до п.п.6, 7 згаданого Порядку про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено.

В частині доводів позовної заяви та доповнень до неї, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на яку покликається позивач, підставами для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Разом з тим, наведена норма не поширює свою дію на перевірки щодо дотримання вимог законодавства про працю та зайнятість населення.

Зокрема, згідно із ч.ч.4, 5 ст.2 цього Закону заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21 частини третьої статті 22 цього Закону.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку про те, що всі інші норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюються на відносини, які виникають під час здійснення заходів державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, в тому числі і положення ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Крім того слід зазначити, що позивачем було допущено інспекторів на проведення інспекційного відвідування, що виключає можливість оскарження наказу від 24.10.2017 року №1596-П.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають частковому поверненню.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування постанов від 21.11.2017 року №13031012511-518, №13031012511-519, наказу від 24.10.2017 року №1596-П задоволити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.11.2017 року №13031012511-518.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області від 21.11.2017 року №13031012511-519.

У задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 24.10.2017 року №1596-П відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8, код ЄДРПОУ 39778297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» (82172, Львівська обл., м.Стебник, вул.Трускавецька, 20/5, код ЄДРПОУ 32831008) частину судових витрат в сумі 25 008 (двадцять п'ять тисяч вісім) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11 червня 2018 року.