КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року Справа № 826/9033/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника позивача Зайвого О.О.,

представника відповідачів Борозни М.П., Перепелюка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року у справі

за позовом товариства з додатковою відповідальністю

«Страхове товариство «Мегаполіс»

до Головного управління

Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправним та скасування

податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на наявність кримінального провадження, порушеного за ч. 3 ст. 212 КК України, а також на те, що розпорядженням Нацкомфінпослуг від 24.07.2014 р. було тимчасово зупинено дію ліцензії позивача на надання страхових послуг та, зокрема заборонено укладати договори страхування.

Крім того, апелянт наголошує на тому, що в суді першої інстанції ним заявлялося клопотання про виклик свідка ОСОБА_4, яка є колишнім головним бухгалтером ТДВ «СТ «Мегаполіс» та, на думку податкового органу, може підтвердити протиправність складання позивачем його податкової звітності, але таке клопотання не було розглянуто судом.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (далі - ТДВ «СТ «Мегаполіс») перебуває на податковому обліку Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві).

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 24.07.2014 р. № 2246 «Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг» (набрало чинності 30.07.2014 р.) Страховику - ТДВ «СТ «Мегаполіс» заборонено укладати договори страхування/перестрахування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2014 р. по справі № 826/14254/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 р. за позовом ТДВ «СТ «Мегаполіс» до Нацкомфінпослуг про скасування розпорядження від 24.07.2014 р. № 2246 «Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг» у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.03.2015 р. відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою ТДВ «СТ «Мегаполіс».

У період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р. позивачем отримано грошові кошти у вигляді страхових премій від страхувальників та перестрахові премії від страхувальників у розмірі 4 848 221,00 грн.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.02.2015 р. № 402 дію ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТДВ «Страхове товариство «Мегаполіс» було відновлено.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Фаркош Ю.А. від 29.11.2016 р. по справі № 757/59193/16-к було призначено документальну позапланову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТДВ «СТ «Мегаполіс» (код ЄДРПОУ 34348559) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, у тому числі податку на прибуток з отриманих доходів (грошових коштів, які надходили від страхувальників (фізичні та юридичні особи) у вигляді нібито страхових премій (платежів) за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., а також дотримання валютного та іншого законодавства, проведення якої доручено службовим особам ГУ ДФС у м. Києві.

Співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р., за результатом якої складено акт перевірки від 27.02.2017 р. № 174/26-15-14-06-02/34348559.

У зазначеному акті перевірки встановлено наступні порушення ТДВ «СТ «Мегаполіс» пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевіряється на суму 857 973,00 грн. за 2015 рік та занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється на суму 2 499 717,00 грн. за 2015 рік.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філії аналогічних організацій розташованих на території України на суму 2 499 717,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному досудовому порядку шляхом звернення зі скаргою до ДФС України, яка рішеням ДФС України від 26.06.2017 р. № 13641/6/99-99-11-01-01-25 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії ліцензії в частині щодо заборони укладати договори страхування не є автоматичним позбавленням позивача статусу страхувальника та не забороняє йому здійснювати страхову діяльність за раніше укладеними договорами страхування, а також з того, що здійснення страхової діяльності за відсутності відповідного дозволу є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП та ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», а не для нарахування податкових зобовязань.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законами України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 р. № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII), «Про страхування» від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (далі - Закон № 85/96-ВР), «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV (далі - Закон № 3480-IV), Ліцензійними умовами провадження страхової діяльності, затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, від 28.08.2003 р. № 40 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності» (далі - Ліцензійні умови), Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою КМУ від18.12.1996 р. № 1523 (далі - Положення № 1523), Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 39 (далі - МСБО 39), Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 (далі - МСФЗ 9), Міжнародним стандартом фінансової звітності 13 (далі - МСФЗ 13).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону № 85/96-ВР передбачено, що страховиками, які мають право здійснювати страхову діяльність на території України, є: фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства», з урахуванням того, що учасників кожної з таких фінансових установ повинно бути не менше трьох, та інших особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності; зареєстровані Уповноваженим органом відповідно до цього Закону та законодавства України постійні представництва у формі філій іноземних страхових компаній, які також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

У п. 7.1 Ліцензійних умов визначено, що тимчасовим зупиненням (обмеженням) дії ліцензії є тимчасове позбавлення страховика права на провадження страхової діяльності. Тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензії передбачає можливість на підставі відповідного рішення Нацкомфінпослуг відновлення права на провадження страхової діяльності у разі усунення причин, які стали підставою для тимчасового зупинення (обмеження) дії ліцензії, без отримання нової ліцензії.

Згідно зі ст. 16 Закону № 222-VIII анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Згідно з пп. 14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктами 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44, п. 46.1 ст. 46 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках,визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання,чи документ, що свідчить про суми доходу,нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 ПК України базова (основна) ставка податку становить 18 відсотків.

Пунктом 136.2 ст. 136 ПК України передбачено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПК України, ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах: 3 відсотки за договорами страхування від об'єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 ПК України; 0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії, та визначених п.п. 14.1.52, 14.1.52 прим.1, 14.1.52 прим.2 і 14.1.116 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Ставки 0, 4, 6, 12, 15 і 20 відсотків застосовуються до доходів нерезидентів та прирівняних до них осіб із джерелом їх походження з України у випадках, встановлених п. 141.4 ст. 141 ПКУ (п. 136.3 ст. 136 ПК України).

Згідно з п. 136.4 ст. 136 ПК України під час провадження букмекерської діяльності, діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор (у тому числі казино) одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 ПКУ, ставка податку на дохід встановлюється у розмірі: 10 відсотків від доходу, отриманого від діяльності з випуску та проведення лотерей, азартних ігор з використанням гральних автоматів; 18 відсотків від доходу, отриманого від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю.

Податок на дохід, визначений як об'єкт оподаткування у п.п. 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, є частиною податку на прибуток (п. 136.5 ст. 136 ПК України).

Усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів встановила, що податковим повідомленням-рішенням від 10.04.2017 р. № 0016091406 позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2 499 717,00 грн., яка нарахована за наступними епізодами:

1) оподаткування страхових платежів, отриманих під час зупинення дії ліцензії: нараховано 897 262,00 грн.;

2) витрати на страхових (у розрахунку ДПІ «податкових») агентів: нараховано 69 024,00 грн.;

3) переоцінка цінних паперів: нараховано 522 376,00 грн.;

4) завищення страхових резервів у додатку Рі до деклараці: нараховано 1 011 055,00 грн. /Т.7 а.с.33/.

Перевіряючи правомірність нарахування відповідачем позивачу податкових зобов'язань за кожним із вказаних епізодів, апеляційний суд зазначає наступне.

1. Щодо оподаткування страхових платежів, отриманих під час зупинення дії ліцензії.

Так, з викладених вище правових норм вбачається, що страхова діяльність є видом господарської діяльності, яка здійснюється на підставі відповідного дозволу - ліцензії, зупинення дії якого зумовлює для страхувальника певні обмеження у її здійсненні, зокрема щодо укладання ним нових страхових договорів.

Таким чином, укладання нових договорів страхування у період зупинення дії ліцензії із забороною здійснення саме такої діяльності є веденням іншої господарської діяльності, прибуток від якої підлягає оподаткуванню за загальною ставкою 18 %, а не 3%.

При цьому, слід враховувати, що регламентування законодавцем пільгової ставки 3% за договорами страхування від об'єкта оподаткування покликано безпосередньо необхідністю стимулювання розвитку саме страхової діяльності для задоволення відповідних суспільних потреб, але в разі відсутності у суб'єкта легальних умов для її здійснення, вказана мета втрачається, оскільки проведення відповідної діяльності автоматично стає неправомірним, що виключає достатні правові підстави для визнання за ним права на таку податкову пільгу.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що роозпорядженням Нацкомфінпослуг від 24.07.2014 р. № 2246 «Про тимчасове зупинення (обмеження) дії ліцензій на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг» (набрало чинності 30.07.2014 р.) Страховику - ТДВ «СТ «Мегаполіс» заборонено укладати договори страхування/перестрахування.

Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 26.02.2015 р. № 402 дію ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг ТДВ «Страхове товариство «Мегаполіс» було відновлено.

Разом з тим, у період з 01.01.2015 р. по 26.02.2015 р., тобто в період зупинення дії ліцензії та відсутності у позивача права на укладання страхових договорів, ним все ж таки було укладено ряд таких договорів, за якими отримано прибуток - грошові кошти у вигляді страхових премій та перестрахових премій від страхувальників на загальну суму 4 848 221,23 грн., які оподатковано за ставкою податку на прибуток 3%.

Тобто, з огляду на вищевикладене, фактично у вказаний період позивачем отримано прибуток від господарської діяльності, який мав бути оподаткований за ставкою 18%, а не 3%.

Тож, судова колегія вважає, що відповідачем було правомірно нараховано позивачу податок на прибуток у розмірі 897 262,00 грн. зі страхових платежів, отриманих позивачем під час зупинення дії ліцензії, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 в цій частині є правомірним.

2. Щодо витрат на страхових агентів.

У ст. 1 Положення № 1523 визначено, що агентська діяльність - це діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Тобто, діяльність страхових агентів націлена на забезпечення укладання відповідних договорів страхування.

Водночас, апеляційний суд встановив, що позивач у період зупинення дії ліцензії (що встановлено вище) здійснив виплату комісійної винагороди страховим агентам ФОП ОСОБА_5, ПрАТ «Миргородкурорт СКК Миргород» на загальну суму 383 464,00 грн., яка оподаткована ним як «інші витрати».

Разом з тим, нарахування податку на прибуток на вказану суму відповідачем здійснено на підставі пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України та обґрунтовано тим, що позивач у період з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. не мав права здійснювати страхову діяльність з укладання договорів страхування.

Водночас, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено та взагалі не обґрунтованим, яким же чином зазначені витрати мали бути оподатковані позивачем саме як прибуток за статтею, на яку посилається контролюючий орган, тобто за пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, яка регламентує оподаткування прибутку із джерелом походження з України та за її межами, і взагалі не доведеного того, що зазначена сума витрат, понесених позивачем на виплату коштів агентам, сплачена виключно за послуги з укладання договорів страхування у вказаний період часу.

При цьому, доводи апелянта в цій частині, зокрема й його додаткові пояснення, також не містять жодних обґрунтувань, окрім вказаних вище /Т.1 а.с.184, Т.7 а.с.24/.

Крім того, судова колегія звертає увагу й на те, що у розрахунку, наданому апелянтом на виконання ухвал апеляційного суду про витребування доказів, взагалі вказано таку складову як «витрати на податкових агентів» /Т.7 а.с.24/.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що податкове податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 в частині нарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 69 024,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

3. Щодо переоцінки цінних паперів.

Так, відповідно до пп. 141.2.1, 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 ПК України різниці щодо операцій з продажу або іншого відчуження цінних паперів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму від'ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму від'ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У ч. 3 ст. 5² Закону № 3480-IV закріплено, що ринкова вартість визначається: за біржовим курсом - для цінних паперів, які включені до біржового списку фондової біржі; за вартістю, визначеною незалежним оцінювачем відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, - для цінних паперів, які не включені до біржового списку фондової біржі.

Водночас, у пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

З огляду на це, колегія суддів встановила, що наказом від 04.04.2014 р. № 1-ОП про облікову політику облік цінних паперів в ТДВ «СТ «Мегаполіс» ведеться відповідно до МСФЗ.

Разом з тим, з положень п.п. 4.1.1-4.1.5 МСФЗ 9 вбачається, що після первинного визнання суб'єкт господарювання оцінює фінансовий актив за справедливою вартістю.

Згідно з п. 5.4.2 МСФЗ 9 кращим свідченням справедливої вартості є ціни котирування на активному ринку. Якщо ринок для фінансового інструменту не є активним, суб'єкт господарювання встановлює справедливу вартість, застосовуючи метод оцінювання.

У п. 24 МСФЗ 13 передбачено, що справедлива вартість - це ціна, яка була б отримана за продаж актива або сплачена за передачу зобов'язання у звичайній операції на основному (або найсприятливішому) ринку на дату оцінки за поточних ринкових умов (тобто вихідна ціна), незалежно від того, чи спостерігається така ціна безпосередньо, чи оцінена за допомогою іншого методу оцінювання.

З огляду на викладені норми, колегія суддів зазначає, що правовий підхід застосований відповідачем щодо дооцінки цінних поточних фінансових інвестицій позивача відповідачє вимогам законодавства.

Посилання позивача на положення п.п. 46, 54, 55, 59, 66 МСБО 39 є необґрунтованими, оскільки вказані норми МСБО 39 виключені ще 17.10.2013 р.

При цьому, посилання позивача на те, що оцінка вартості фінансових інвестицій здійснюється ним згідно МСБО 39 в редакції для підприємств, що не застосовують МСФЗ 9, є голослівними, нормативно не підріпленими і в даному випадку до уваги не приймаються.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що контролюючий орган, правильно застосувавши правові норми в цій частині, не зміг довести належними та допустимими доказами, як того вимагає ст.ст.73,74 КАС України, правомірність визначення ним позивачу суми дооцінки поточних фінансових інвестицій та їх справедливої вартості.

Зокрема, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що податковим органом вибірков проведено дооцінку цінних паперів, що перебували на балансі позивача станом на 31.12.2015 р., цінні папери дооцінено за біржевим курсом згідно з даними ПАТ «Фондова біржа «Іннекс» без визначення дати біржових торгів, що унеможливлює визначення справедливої вартості, оскільки в різні дати ціна буде різною.

Більш того, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта стосовно розміщення акцій ПАТ ЗНВВКІ «АМІРТА» та інвестиційних сертифікатів ТОВ КУА «Абсолют капітал» на ПАТ «Фондова біржа «Іннекс» у спірний період часу є голослівними і надані ним ніким не завірені роздруківки не відповідають вимогам прийнятності доказів, що регламентовані ст.ст.73,74 КАС України, і судовою колегією не приймаються /Т.7 а.с.25-26/.

Натомість, апеляційний суд встановив, що в період з 25.11.2015 р. по 25.03.2016 р. на підставі рішення НКЦПФР від 24.11.2015 р. № 1898 торгівля цінними паперами ПАТ ЗНВВКІ «АМІРТА» була зупинена, тож станом на 31.12.2015 р. такі акції взагалі не могли бути предметом обігу на будь-якій біржі та не мали біржового курсу.

Враховуючи викладені обставини та оцінивши доводи обох сторін, відповідно до принципу змагальності, а також з урахуванням обов'язку доказування, покладеного на відповідача у цій справі, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для визнання правомірним податкового повідомлення-рішенняі від 10.04.2017 р. № 0016091406 в частині нарахування позивачу податку на прибуток з дооцінки цінних паперів у сумі 522 376,00 грн., тож в цій частині зазначене рішення підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

4. Щодо завищення страхових резервів у додатку Рі до декларації.

З цього приводу, перевірюячи рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, як того вимагає ст. 308 КАС України, колегія суддів встановила, що в апеляційній скарзі відповідачем взагалі не зазначено про завищення позивачем страхових резервів у додатку Рі до декларації.

Таке порушення не вказано й у висновках акту перевірки /Т.1 а.с.38/ та сума, яка наводиться податковим органом у розрахунку ППР /Т.7 а.с.33/, в акті перевірки не обґрунтовується /Т.1 а.с.59-96, зокрема а.с.85/ і матеріалами справи не підтверджується факту вчинення позивачем такого правопорушення.

Тож, податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 в частині нарахування позивачу податку на прибуток за вказаним епізодом у розмірі 1 011 055,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову у цій справі щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 в частині суми 1 602 455,00 грн., тобто щодо нарахування податку на прибуток за епізодами дооцінки цінних паперів, витрат на страхових агентів, завищення страхових резервів в додатку Рі до декларації, а в іншій частині вказане ППР є правомірним, тож такі позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Приходячи до такого висновку, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року - скасуванню, адміністративний позов - задоволенню частково.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 6 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 17.07.2017 р. № 6447 позивач за подання адміністративного позову у цій справі сплатив судовий збір у розмірі 37 495,75 грн. /Т.1 а.с.20/.

Ціна позову становить 2 499 717,00 грн.

Позовні вимоги задоволено в частині суми 1 602 455,00 грн., що становить 64,11 % від загального обсягу позовних вимог, тому й судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у такому ж процентному співвідношенні, що складає 24 038,53 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 січня 2018 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.04.2017 р. № 0016091406 в частині збільшення податкового зобов'язання на суму 1 602 455,00 (один мільйон шістсот дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) грн.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Мегаполіс» (код ЄДРПОУ 34348559) за разунок бюджетних всигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві судові витрати в розмірі 24 038 (двадцять чотири тисячі тридцять вісім) грн. 53 (п'ятдесят три) коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 11 червня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді :