ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2018 р. Справа № 922/3855/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю прокурора - Ногіна О.М. (посвідчення №032167 від 11.02.2015р.),

та представників сторін:

позивача - Крайник К.О. (довіреність № 32-20-0.14, 2-3/62-18 від 03.01.18 р.),

перший відповідач - Савін О.С. (довіреність №б/н від 03.01.18 р., свідоцтво ХВ № 002228 від 30.05.18 р.),

другий відповідач - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу прокурора (вх.629/3-38) на рішення господарського суду Харківської області, ухвалене 05.03.2018 року об 13:03 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Новіковою Н.А. у справі №922/3855/17

за позовом заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру в Харківській області, 61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, під'їзд 1, поверх 6;

до відповідача-1 ТОВ "СК Восток", 64320, Харківська область, Ізюмський район, с.Бугаївка, пл. Центральна, 11, код ЄДРПОУ 30501395;

відповідача-2 Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області, 63601, Харківська область, Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Лермонтова, 2, код ЄДРПОУ 24283422;

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007р.

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "СК Восток", Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, який 29.12.2007 укладений між Шевченківською районною державною адміністрацію та СК "Восток" та 20.01.2008 зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземлі України" за № 040870400003, яким СК "Восток" надано в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 49,7591 га (пасовища), що знаходиться на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірний договір оренди землі укладено з порушенням приписів ст.13 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме: без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Прокурор зазначає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області, як органом, уповноваженим розпоряджатись спірною земельною ділянкою, не вжито заходів щодо приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог законодавства, що призводить до ненадходження коштів до державного бюджету та порушення економічних інтересів держави.

Вказані обставини, на думку прокурора, є підставою для представництва інтересів держави в суді та визнання договору оренди землі недійсним на підставі статтей 203, 215 ЦК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.03.2018 у справі №922/3855/17 в позові відмовлено в порядку частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України (у зв'язку зі спливом строку позовної давності).

В наведеному рішенні суд першої інстанції зазначає про те, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов'язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки, орендну плату встановлено без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, у зв'язку із недодержанням сторонами в момент вчинення цього правочину встановленого законом порядку. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції задовольнив заяву відповідачів про застосування строків позовної давності та відмовив в позові з цих підстав.

Прокурор із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення норм матеріального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що в спірному договорі оренди землі зазначена нормативна грошова оцінка, до якої відсутня затверджена районною радою технічна документація, як це передбачено ст.23 Закону України «Про оцінку земель». Прокурор вважає безпідставним посилання місцевого господарського суду на норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, оскільки обидві сторони спірного договору були обізнані про порушення вимог законодавства при укладенні договору оренди землі. Також прокурор зазначає про те, що, задовольняючи заяви відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції не дослідив та не врахував, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не був стороною спірного договору на час його укладення, а отже, позивач не міг бути обізнаним про порушення його прав.

В судове засідання 06.06.2018р. року другий відповідач не з'явився, однак, надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що початок строку позовної давності у цій справі слід обраховувати з моменту, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався, в результаті прийняття нових нормативних актів про їх ліквідацію чи утворення. Другий відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку, у зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2018р. залишити без змін, апеляційну скаргу прокурора- без задоволення. Розгляд справи просить здійснювати без участі його представника.

Позивач відзив на апеляційну скаргу на надав, в судовому засіданні 06.06.2018р. його представник підтримав доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Перший відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні 06.06.2018р. його представник проти доводів апеляційної скарги прокурора заперечував, просив суд залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що другий відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглядати справу без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, позивача та першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Розпорядженням голови Шевченківської райдержадміністрації від 28.12.2007 №503 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано дозвіл на складання документів, що посвідчують право оренди ТОВ "СК "Восток" на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

На виконання вказаного розпорядження, 29.12.2007 між Шевченківською райдержадміністрацією (орендодавець) та СК "Восток" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі-договір) (а.с.22 т.1).

Відповідно до п.п.1,2 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель резервного фонду, загальною площею 49,7591 га (пасовища).

Згідно п.4 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 108674 грн.

В п.8 договору сторони узгодили, що орендна плата складає 0,1% від нормативної грошової оцінки та вноситься орендарем рівними частками щомісячно, протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 11 договору визначено випадки перегляду сторонами розміру орендної плати один раз на рік.

Договір укладено строком на 49 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п.7 договору).

Відповідно до п.38 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Вказаний договір оренди земельної ділянки 20.01.2008 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" за №040870400005.

29.12.2007 року сторони підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.24 т.1).

За інформацією Держгеокадастру у Шевченківському районі Харківської області, в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки орендованої ТОВ "СК "Восток" земельної ділянки (лист від 25.09.2017 № 10-20-0.23,29-134/120-17) (а.с.25 т.1).

Відповідно до інформації, наданої Шевченківською районною радою Харківської області в листі від 26.09.2012 № 337, технічна документація з нормативної грошової оцінки орендованої ТОВ "СК "Восток" земельної ділянки на сесіях районної ради не затверджувалася (а.с.26 т.1).

Колегія суддів враховує наступне.

Стаття 122 Земельного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначає повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Пунктом 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями … в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У зв`язку з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року за № 5245-VI з 01 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин розмежування земель державної та комунальної власності ще не відбулось, а тому при визначенні органу, уповноваженого на той час розпоряджатись спірною земельною ділянкою необхідно керуватись пунктом 12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції).

Як вбачається із договору оренди землі від 29.12.2007 року, в оренду першому відповідачу передано земельну ділянку із земель запасу, земель незапитаних спадкоємцями власників сертифікатів та земель резервного фонду, розташованих на території Сподобівської сільської ради.

Розташування спірної земельної ділянки за межами населеного пункту на території Сподобівської сільської ради Шевченківського району підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки за спірним договором від 29.12.2017 року, технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка затверджена рішенням Шевченківської районної ради від 26.10.2017 року (а.с.52-60 т.1).

Отже, враховуючи положення п.12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України (у відповідній редакції), розпорядження земельними ділянками за межами населеного пункту на момент виникнення спірних правовідносин здійснювала відповідна районна державна адміністрація.

З огляду на викладене, Шевченківська районна державна адміністрація, укладаючи 29.12.2007 року договір оренди землі з першим відповідачем, діяла в межах наданих їй повноважень.

В подальшому, Законом України від 06.09.2012 за № 5245- VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01.01.2013р., внесено зміни до Земельного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Наказом від 25.01.2013р. №40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 1 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014р. № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" було передбачено реорганізацію територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015р. № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Враховуючи, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності та знаходиться за межами населеного пункту, розпорядником земель за спірним договором оренди землі на час вирішення даного спору є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стосовно позовних вимог прокурора про визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2007 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюються за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

В ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати (частина 4 вищенаведеної статті).

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (який був чинним на момент укладання спірного договору) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки (ст.13 Закону України "Про плату за землю" ( у відповідній редакції)).

Згідно статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" (у відповідній редакції) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За положеннями ст.5 цього ж Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до норм ст.13 Закону України "Про оцінку земель", проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі ст.18 вказаного Закону, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше як один раз у 5 - 7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (ст.20 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції).

Відповідно до ст.23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про плату за землю" ( в редакції на час укладення спірного договору), грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України (стаття 24 Закону України "Про плату за землю").

Враховуючи наведене, розмір орендної плати є нормативно врегульованим та не може визначатись чи змінюватись сторонами договору за власним волевиявленням.

З огляду на наведене, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, яка є основою для визначення розміру орендної плати за них.

Отже, укладення договору оренди землі без проведення нормативної грошової оцінки свідчить про порушення законодавства у таких правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки при укладенні спірного договору оренди землі не проводилась.

Так, Шевченківська районна рада Харківської області, як орган, який був уповноважений затверджувати нормативну грошову оцінку земельних ділянок за межами населених пунктів, повідомила, що технічна документація з нормативної грошової оцінки орендованої ТОВ "СК "Восток" земельної ділянки на сесіях районної ради не затверджувалася (лист від 26.09.2012 № 337) (а.с.26 т.1).

Шевченківська районна державна адміністрація також у відзиві на позов підтвердила, що рішення про проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передавалась в оренду ТОВ "СК "Восток", на час укладення договору не приймалось, а розмір орендної плати визначався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724.

Держгеокадастр у Шевченківському районі Харківської області надав інформацію про те, що в архіві відділу відсутня технічна документація з нормативної грошової оцінки орендованої ТОВ "СК "Восток" земельної ділянки (лист від 25.09.2017 № 10-20-0.23,29-134/120-17) (а.с.25 т.1).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, вказана в п.4 договору оренди землі, не відповідає вимогам наведених вище правових норм, чинних на час укладення спірного договору та не може прийматись до уваги, оскільки договір оренди не є тим розпорядчим документом, який встановлює нормативну грошову оцінку (аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.04.2018р. у справі №923/1394/16 та від 15.05.2018р. у справі №922/2752/17).

Посилання другого відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 року №1724 є безпідставним, оскільки вказана постанова не регулювала порядок визначення нормативної грошової оцінки певної земельної ділянки.

З огляду на наведене, другим відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки; орендна плата за оспорюваним договором розрахована в порушення порядку її визначення без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Прокурор в позові зазначає, що Головне управління Держгеокадастру в Харківській області, як орган, уповноважений на даний час розпоряджатись спірною земельною ділянкою, не вжив заходів щодо усунення порушення вимог земельного законодавства, що стало підставою для звернення прокурора до суду із позовом.

Без проведення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (далі вказує прокурор), істотно занижується розмір орендної плати, що призводить до ненадходження коштів до бюджету та є порушенням інтересів держави.

Судова колегія приймає до уваги, що дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові №6-824цс16 від 11.05.2016р.

З огляду на викладене, доводи прокурора в позові та в апеляційній скарзі про те, що умови оскаржуваного договору оренди землі суперечать приписам ст.ст.15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.23, 24 Закону України "Про плату за землю", ст.13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакціях на час укладення договору) знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими.

Разом із тим, відповідачі під час розгляду справи в суді першої інстанції заявили про пропуск прокурором строку позовної давності при зверненні до суду із даним позовом та звернулись до суду із заявами, в яких просили застосувати наслідки пропуску строку позовної давності (а.с.72, 107 т.1).

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положенням частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Таким чином, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові №6-2407цс15 від 17.02.2016 року).

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 29 ГПК України (в редакції чинній на момент пред'явлення позову) прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, який не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Як встановлено колегією суддів, на момент укладення оспорюваного договору оренди землі уповноваженим органом держави щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно до ст. 122 та пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України ( у відповідній редакції), була Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області

Внаслідок змін в чинному законодавстві України, з 01.01.2013р. до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області перейшли повноваження Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області щодо розпорядження спірною земельною ділянкою і здійснення контролю за нею.

Судова колегія враховує, що в спірних правовідносинах суб'єктом права є саме держава, а не її конкретний орган, а тому, зміна уповноваженого органу не змінює порядок перебігу позовної давності.

Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі, слід враховувати, коли про порушене право дізналась держава в особі уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Отже, при дослідженні питання пропуску позовної давності в даному спорі слід з'ясувати, коли про порушення своїх прав довідалася держава в особі уповноваженого органу.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення прав держави уповноважений орган держави (Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області) знав на момент укладення оскаржуваного договору, оскільки йому про відсутність нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки було відомо з технічної документації на спірну земельну ділянку, яку він затверджував 28.12.2007, а представник цього уповноваженого органу держави підписав оскаржуваний договір та мав його примірник.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Шевченківська районна державна адміністрація Харківської області довідалась або могла довідатись про порушення прав держави, а не з моменту, коли Головне управління Держгеокадастру у Харківської області (як позивач в особі якого в інтересах держави звернувся прокурор) довідалось про порушення прав.

Отже, для держави в особі її уповноваженого органу (Шевченківської районної державної адміністрації) строк позовної давності за вимогами про визнання недійсним договору оренди почав обчислюватися з моменту укладення оскаржуваного договору - 29.12.2007 та закінчився 29.12.2010 року.

Аналогічних висновків стосовно визначення початку перебігу строку позовної давності дійшов Верховний Суд в постановах від 15.05.2018р.у справі №922/2752/17, від 24.04.2018р. у справі №922/2440/17, від 24.01.2018р. у справі №914/801/17 при перегляді судових рішень в подібних правовідносинах.

Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області із даним позовом у листопаді 2017 року, про що свідчить штамп канцелярії суду.

Таким чином, позовна заява подана прокурором після спливу трирічного строку позовної давності.

В матеріалах справи відсутнє клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання поважними причини пропуску позовної давності.

В позові прокурор зазначає, що початок строку позовної давності слід рахувати з 05.10.2017 року, оскільки саме з цього часу Головне управління Держгеокадастру у Харківській області дізналось про порушення своїх прав, отримавши лист прокурора №10-20-14-14452/0/19-17.

Однак, такі доводи прокурора є помилковими та спростовуються наведеним вище.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає про те, що орган державної влади, в інтересах якого прокурором заявлено позов, не був стороною спірного договору на час його укладення, а отже, позивач не міг бути обізнаним про порушення його прав.

При цьому, як зазначає прокурор, чинним законодавством не передбачено обов'язку Держгеокадастру щодо здійснення перевірки усіх договорів оренди землі, які укладені до 01.01.2013р., з метою виявлення факту непроведення нормативної грошової оцінки орендованих земельних ділянок.

Колегія суддів відхиляє такі доводи прокурора, з огляду на те, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку мають норми про позовну давність, а тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 910/3723/14.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурор звернувся до господарського суду після спливу строку позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення господарським судом першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

При розгляді даного спору, судова колегія вважає доцільним звернути увагу, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові. Також ЄСПЛ зазначає, що повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (Справа "Рисовський проти України" (заява №29979/04), п.70, 71, 73).

Спірний договір оренди землі укладено більш як 10 років тому, порушення вимог законодавства, про які зазначає прокурор (укладення спірного договору без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки), вчинено насамперед державним органом - Шевченківською районною державною адміністрацією Харківської області, у зв'язку з чим визнання недійсним договору, який виконувався сторонами протягом тривалого часу, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Крім того, матеріали справи свідчать, що рішенням Шевченківської районної ради від 26.10.2017 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (а.с.52-60 т.1).

Таким чином, сторони не позбавлені права вчинити правочин щодо внесення змін в спірний договір оренди землі з метою приведення його у відповідність до вимог законодавства.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора не підлягають задоволенню у зв'язку із пропуском ним строку позовної давності для звернення до суду із даним позовом.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2018 року у справі №922/3855/17 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на прокурора.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 05.03.2018 року у справі №922/3855/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 11.06.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.