ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2018 року м.Дніпро Справа № 904/10362/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача - не з`явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018, ухваленого суддею Первушиним Ю.Ю., повний текст якого складений 05.03.2018, у справі № 904/10362/17

за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС", с.Широке Криворізького району Дніпропетровської області

про стягнення пені 68 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі Позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" (далі Відповідач) пені за прострочення сплати штрафу, нарахованої відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в сумі 68 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невчасною сплатою штрафу Відповідачем, накладеного рішенням адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.07.2016 № 21/01-14/05-16, що відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для нарахування на ТОВ "АСС" пені.

06.02.2018 Відповідачем подана до Господарського суду Дніпропетровської області заява про застосування строків позовної давності до спірних відносин, що передбачено ст.267 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 року у справі №904/10362/17 (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" пеню в сумі 68 00 грн.

Стягнуто з ТОВ "АСС" на користь Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рахунок 35215064001441, банк отримувач: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 20306037 судові витрати у розмірі 1600 грн. сплаченого судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення норм матеріального права та неповне дослідження доказів у справі, просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "АСС" посилається на наступне:

- судом першої інстанції при прийнятті рішення не застосовано до спірних відносин норми цивільного законодавства щодо строків позовної давності та норми ст.250 Господарського кодексу України; загальними нормами позовної давності передбачений річний строк для звернення з позовом про стягнення пені;

- суд першої інстанції не звернув уваги на роз`яснення Вищого господарського суду України, згідно яких при розгляді відповідних спорів, господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених Законом України "Про захист економічної конкуренції" та Законом України "Про захист недобросовісної конкуренції"; на думку скаржника, ні нормами Господарського кодексу України, ні положеннями Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачений інший строк позовної давності для стягнення в судовому порядку пені, крім тих, що встановлені загальними нормами цивільного законодавства.

Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору повно встановлені обставини справи та надана їм правильна правова оцінка згідно норм чинного законодавства; доводи скаржника про застосування строку позовної давності до спірних відносин не заслуговують на увагу, з огляду на те, що до спірних відносин норми Цивільного кодексу України не застосовуються, про що зазначено у ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України; приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" також не передбачено що до спірних відносин має застосовуватись цивільне законодавство; вищевказаний Закон не регулює ні цивільно-правових відносин, ні відносин у сфері оподаткування; накладений на Відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу; вказане нарахування не пов`язане з виконанням чи невиконанням грошового зобов`язання або зобов`язання щодо сплати податків та зборів, тому не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання такого зобов`язання. Законом України "Про захист економічної конкуренції" чітко визначено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності (ст.42 Закону). Строк давності притягнення до відповідальності за вказаним Законом становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення; строк давності притягнення до відповідності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.п.13-16 ст.50 Закону становить три роки з дня вчинення правопорушення, або в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Крім того, нарахування пені за цим Законом має обов`язковий характер, не потребує окремого рішення органу державної влади про її застосування, тому не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні ст.ст.238, 239, 249 Господарського кодексу України, а отже, і строки, передбачені ст.250 ГК України, до них застосовуватись також не можуть.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 року відкрито апеляційне провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в письмовому провадженні 24.04.2018, без повідомлення (виклику) сторін.

24.04.2018 розгляд апеляційної скарги не відбувся через відпустку судді-доповідача Іванова О.Г., в зв`язку з чим судове засідання перенесено на 22.05.2018, про що в систему "Діловодство спеціалізованого суду" внесено інформаційну довідку.

21.05.2018 скаржником подано до Дніпропетровського апеляційного господарського суду клопотання про здійснення розгляду справи в загальному позовному провадженні з повідомленням сторін, про що повідомити ТОВ "АСС" за електронною адресою yurist@pomidora.com.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.05.2018, в редакції ухвали про виправлення описки від 24.05.2018, клопотання скаржника задоволено частково; судове засідання з повідомленням (викликом) сторін вирішено провести 05.06.2018 о 10:00 годині.

Стосовно направлення кореспонденції скаржнику на електронну адресу, вказану у клопотанні, суд апеляційної інстанції зазначає, що направлення кореспонденції в електронному вигляді у системі "Діловодство спеціалізованого суду" можливе лише на адресу, зареєстровану на mail.gov.ua.

05.06.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, яке задоволено колегією суддів.

В судовому засіданні 05.06.2018 року Дніпропетровським апеляційним господарським

судом оголошено вступну та резолютивну частину постанову у даній справі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

05.07.2016 року адміністративна колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши матеріали справи №02/05-03-4/16 про порушення ТОВ "АСС" законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, прийняла рішення №21/01-14/05-16, яким визнала дії ТОВ "АСС" щодо поширення на етикетках продукції "Соус томатний краснодарський" нестерилізований 480г ±3% (штриховий код 4820047002524) інформації у вигляді відомостей "ГОСТ", "ГОСТюга" та ромбоподібної емблеми з написом "гост", в той час як продукція виготовлена по ТУ У 15.8-30260000-004:2010 "Консерви. Соуси томатні "Помідора", та поширення у такий спосіб неточних відомостей про товар, порушенням законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченим статтею 15^{1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення суб'єктом господарювання, через інших осіб, невизначеному колу осіб, неточних відомостей, що можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання (а.с. 12-15).}

^{За зазначене порушення, відповідно п. 2 рішення №21/01-14/05-16, згідно частини першої статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" на Відповідача накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.}

^{05.07.2016 Позивач супровідним листом №1643/29/05-16 надіслав на адресу Відповідача копію вищевказаного рішення, яке отримано останнім 12.07.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4900400975618 (а.с.10, 11).}

^{Отже, строк сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, закінчився 12.09.2016.}

^{Відповідач, скориставшись правом, передбаченим ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскаржив до господарського суду рішення адміністративної колегії територіального відділення №21/01-14/05-16.}

^{Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 у справі №904/7958/16 в задоволенні позову відмовлено, рішення адміністративної колегії територіального відділення від 05.07.2016 № 21/01-14/05-16 залишено без змін (а.с.17-20).}

^{Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі №904/7958/16 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 у справі №904/7958/16 залишено без змін (а.с. 22-27).}

^{Постановою Вищого господарського суду України від 18.04.2017 у справі №904/7958/16 касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі №904/7958/16 залишено без змін (а.с. 29-32).}

^{Як зазначає Позивач у позовній заяві, штраф у сумі 68 000 грн Відповідачем сплачено 17.05.2017 згідно платіжного доручення № 853, яке направлено територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.}

^{Але оскільки штраф Відповідачем сплачено з порушення строку, встановленого ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", Позивачем здійснено нарахування пені згідно ч.5 ст.56 цього Закону, за наступним розрахунком:}

^{- загальна сума штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії складає 68000 грн; відповідно до ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" пеня становить 1,5% від суми штрафу, таким чином, пеня за один день прострочення сплати штрафу становить 68000х1,5%=1020 грн.}

^{Отже, пеня за 13.09.2016 року становить розмір 1020,00 грн; пеня з 02.11.2016 року по 23.11.2016 року (період з дати прийняття рішення господарським судом до порушення провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АСС") на суму 22 440,00 грн (за 22 дні); пеня з 31.01.2017 року по 02.04.2017 року (період з дня винесення постанови судом апеляційної інстанції до порушення провадження за касаційною скаргою ТОВ "АСС") на суму 63 240,00 грн (за 62 дні); пеня з 19.04.2017 року по 16.05.2017 року (період з дня прийняття постанови Вищим господарським судом України до фактичної дати оплати штрафу) на суму 28 560, 00 грн (за 28 днів). Загальна сума нарахованої пені становить 115 260, 00 грн. Втім, з урахуванням положень ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, тому Позивачем до стягнення заявлена сума 68 000 грн.}

^{З урахуванням повноважень голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, встановлених п.16 ч.1 ст.17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", та враховуючи право на звернення до суду, регламентоване ст.25 цього Закону, Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось з відповідним позовом до господарського суду про стягнення з Відповідача пені за невчасну сплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії.}

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи № 904/7958/16 доведено порушення Відповідачем вимог Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції" внаслідок чого, накладений адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України штраф є обґрунтованим та законним; вказаний штраф невчасно сплачений Відповідачем, тому Позивачем обґрунтовано нарахована пеня, передбачена Законом України "Про захист економічної конкуренції", та її розмір відповідає ч.5 ст.56 вказаного Закону.

Наслідки спливу строку позовної давності, про які зазначено Відповідачем у заяві, судом до вказаних правовідносин не застосовані, з огляду на те, що спірні відносини не регулюються цивільним законодавством, а ґрунтується на нормах Конституції України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів; Законом України "Про захист економічної конкуренції" передбачений строк давності притягнення до відповідальності за порушення суб`єктом господарювання цього Закону, який становить п`ять років та три роки (за порушення, передбачені п.п.13-16 ст.50 Закону); вказаний строк Позивачем не пропущений.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірні відносини пов`язані із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції та регулюються Конституцією України, Господарським кодексом України, Законами України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", іншими нормативно правовими актами, прийнятими у відповідності до цих Законів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Відповідно ст. 251 Господарського кодексу України, Антимонопольний комітет України накладає штрафи на суб'єктів господарювання - юридичних осіб, зокрема, за вчинення дій, передбачених статтями 29, 30 і 32 цього Кодексу, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України чи його територіальних відділень про припинення порушень антимонопольно-конкурентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству.

Статтею 32 Господарського кодексу України регламентовано поняття недобросовісної конкуренції.

За частинами 1, 3, 4 ст.21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених цим Законом як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Суми стягнутих штрафів та пені за прострочення їх сплати зараховуються до державного бюджету.

Статтею 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Відповідно ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

За положеннями ст. 25 вищевказаного Закону, з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольному комітету України, територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами надано право на звернення до суду, зокрема, про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання; особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Частиною 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати, до територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

В частині 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При цьому пунктом 20.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" роз`яснено, що абзацами третім - п'ятим частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як встановлено матеріалами справи, рішення щодо Відповідача №21/01-14/05-16 адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято 05.07.2016, надіслано Відповідачу супровідним листом №1643/29/05-16 від 05.07.2016, отримано відповідачем 12.07.2016, що підтверджується відміткою у поштовому повідомленні № 4900400975618. Отже, в строк до 12.09.2016 відповідач мав оскаржити рішення та сплатити штраф.

Рішення адміністративної колегії було оскаржено Відповідачем в судовому порядку (справа № 904/7958/16) та залишено без змін всіма судовими інстанціями (рішення господарського суду від 01.11.2016, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2017, постанова Вищого господарського суду України від 18.04.2017). Таким чином, рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.07.2016 №21/01-14/05-16 залишилось в силі, доказів протилежного матеріали справи не містять, Відповідачем суду не надані.

Штраф, накладений рішенням Позивача №21/01-14/05-16 від 05.07.2016, оплачений Відповідачем 17.05.2017 за платіжним дорученням № 853, що не заперечується сторонами, вказується Позивачем у позовній заяві. Таким чином, оплата штрафу здійснена з порушенням строку, визначеного ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

За несплату штрафу позивачем нараховано пеню в розмірі 115 260 грн. за період прострочення з 13.09.2016 по 17.05.2017, за загальний час - 113 днів (час між оскарженнями рішень господарських судів), з урахуванням приписів ч.5 ст.56 вищевказаного Закону щодо зупинення нарахування пені на час розгляду або перегляду рішення, але, зважаючи на те, що розмір пені перевищує розмір штрафу, Позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 68000 грн, що відповідає ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 68000,00 грн пені.

Щодо доводів скаржника про безпідставне не застосування судом до спірних відносин норм цивільного законодавства щодо строків позовної давності (ст.ст.257, 258 ЦК України) та норм ст.250 Господарського кодексу України, встановлення нормами цивільного законодавства річного строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення пені, відсутністю у нормах Господарського кодексу України та у положеннях Закону України "Про захист економічної конкуренції" іншого строку позовної давності для стягнення в судовому порядку пені, крім тих, що встановлені загальними нормами цивільного законодавства, а в зв`язку з цим безпідставне незадоволення його заяви про застосування наслідків строку спливу позовної давності, то судова колегія не погоджується з цими доводами, бере до уваги висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, зокрема, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1); до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина 2 цієї статті).

Як вже зазначалось вище, спірні відносини регулюються Законом України "Про захист економічної конкуренції", частиною 1 ст. 3 якого визначено, що законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 Закону України "Про Антимонопольний комітет", становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

За своєю правовою природою накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати такого штрафу.

Отже, зазначені нарахування, здійснені позивачем на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", в межах притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання (цивільне законодавство) або зобов'язання щодо сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов'язань (бюджетне, податкове законодавство).

Положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містять приписів, що спірні відносини мають регулюватись цивільним законодавством.

Аналогічна позиція висловлена Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", а також опосередковано Верховним Судом України, яким у постанові від 24.12.2013 року № 3-36гс13, зокрема зазначено, що Закон України "Про захист економічної конкуренції", на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Отже, даний закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Крім цього, у п.22 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (яка є чинною на даний час) зазначено, що нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв'язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу. Тому під час таких нарахування та стягнення не застосовуються строки, про які йдеться у статті 250 названого Кодексу.

Відповідно до ст.62 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, в межах яких вчиняються відповідні дії, зокрема при розгляді заяв про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції тощо, встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції, а також органами Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України. Зазначені строки визначаються календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу.

Таким чином, аналізуючи викладені норми права, слід дійти висновку, що нарахування, здійснені Антимонопольним комітетом України, здійснені на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", є відповідальністю за вчинене у цій сфері правопорушення, та до них застосовується строк давності притягнення до відповідності (у три та п`ять років, залежно від правопорушення), а не строк позовної давності, встановлений Цивільним (ст.ст.257, 258 ЦК України) або Господарським кодексом України (ст.250 ГК України).

Позивач звернувся з позовом про стягнення пені за несплату штрафу, накладеного адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України від 05.07.2016, 14.12.2017, отже в межах строку притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви про застосування строків позовної давності та задоволено позовні вимоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281, 282-284, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АСС" с.Широке Криворізького району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 року у справі № 904/10362/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 11.06.2018.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Л.О. Чимбар

Суддя М.О. Дармін