Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 212/1268/13-ц

провадження № 61-13969св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року у складі судді Ваврушак Н. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року у складі колегії суддів: Грищенко Н. М., Братіщевої Л. А., Соколан Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Євраз Суха Балка» (далі - ПАТ «Євраз Суха Балка») про стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток, середньої заробітної плати за час затримки її виплати та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що позивач пропрацювала у ПАТ «Євраз Суха Балка» з 03 лютого 1989 року до 26 травня 2014 року на різних посадах. За час роботи позивача на підприємстві неодноразово підвищувались тарифні ставки і посадові оклади всім працівникам підприємства. За період роботи з 01 січня 1995 року по 01 березня 2010 року відповідачем неправильно розраховувалась і виплачувалась позивачу заробітна плата при наданні відпусток, а саме: не проводилось коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, з урахуванням підвищень тарифних ставок і посадових окладів у відповідних розрахункових періодах за проміжок часу до підвищення на коефіцієнт підвищення, що призвело до недоплати позивачу за весь період роботи у відповідача заробітної плати за час відпусток. Факт зазначених порушень визнаний відповідачем у спільній постанові генерального директора та голів профспілкових комітетів ПАТ «ЄВРАЗ СУХА БАЛКА» від

06 лютого 2012 року № 3. Посилаючись на вказані обставини та неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь недоплачену заробітну плату за час відпусток в сумі 1 426,29 грн, середній заробіток за час затримки виплати недоплаченої заробітної плати у розмірі 48 664,77 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року за клопотанням позивача ОСОБА_4 залишено без розгляду позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що при звільненні їй відповідачем виплачено не всю заробітну плату, а заборгованість по заробітній платі за час відпусток за період з 1995 до 2010 роки, виплачена та отримана нею 13 березня 2012 року у розмірі 1 255,14 грн.

04 лютого 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку стосовного того, що відповідачем вірно обрахована недоплачена заробітна плата за час відпусток. Суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги, що при обрахуванні заробітної плати за час відпусток відповідачем не взято до уваги коригуючи коефіцієнти. Також судами необґрунтовано відхилено застосування вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від

08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

15 березня 2016 року ПАТ «Євраз Суха Балка» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких зазначив, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зазначило, що судами обґрунтовано взято до уваги Спільну постанову Генерального директора та профспілкових комітетів від 06 лютого 2012 року № 3. Також вказало, що при звільненні позивачу було виплачено всі належні з підприємства суми, які існували на момент звільнення.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

15 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом установлено, що ОСОБА_4 з 03 лютого 1989 року до 26 травня

2014 року працювала у ПАТ «Євраз Суха Балка» на різних посадах та була звільнена за власним бажанням по виходу на пенсію за віком.

Спільною постановою Генерального директора та профспілкових комітетів ПАТ «Євраз Суха Балка» від 06 лютого 2012 року № 3 (далі - Спільна постанова) визнано порушення пункту 10 Порядку при розрахунку заробітної плати за період відпусток працівників ПАТ «Євраз Суха Балка» з 01 січня

1995 року по 01 березня 2010 року та постановлено провести перерахунок заробітної плати колишнім працівникам ВАТ «Суха Балка» та ПАТ «Євраз Суха Балка» за вказаний період із застосуванням формули: Корегуючий

коефіцієнт = 1+ розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів (в частках одиниці) х 0,71).

У березні 2012 року позивачу відповідно до Наказу ПАТ «Євраз Суха Балка»

№ 484 від 13 березня 2012 року нараховано та виплачено заробітну плату за час щорічних відпусток за період з 1995 по 2010 роки у розмірі 1 255,14 грн цей факт сторонами не заперечується.

За період роботи ОСОБА_4 відповідачем підвищувались тарифні ставки і посадові оклади на підставі наказів по підприємству №543 від 29 липня

1994 року, № 786 від 31 жовтня 1994 року, № 191 від 28 лютого 1995 року,

№ 84 від 31 січня 1996 року, № 462 від 28 червня 1996 року, № 522 від

24 липня 1997 року, №312 від 25 квітня 2000 року, № 1252 від 19 грудня

2001 року, № 637 від 29 липня 2003 року, № 717 від 20 серпня 2003 року,

№ 391 від 21 квітня 2004 року, № 952 від 15 вересня 2004 року, № 83 від

24 січня 2005 року, № 331 від 21 березня 2005 року, №92 від 31 січня

2006 року, №367 від 05 квітня 2006 року, №1117 від 02 жовтня 2006 року,

№ 23 від 05 січня 2007 року, №624 від 08 травня 2007 року, № 1432 від

10 жовтня 2007 року, № 103 від 22 січня 2008 року, № 614 від 18 квітня

2008 року, № 1269 від 30 липня 2008 року, № 1705 від 13 жовтня 2008 року неодноразово підвищувались тарифні ставки і посадові оклади працівникам підприємства (а.с.49).

Спір між сторонами виник з приводу невірного визначення розміру середньої заробітної плати підприємством при нарахуванні позивачу заробітної плати за час відпусток за період з 1995 до 2010 роки без застосування відповідних коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та посадових окладів по підприємству, що призвело до недоплати заробітної плати за час відпусток.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про відпустки» порядок обчислення заробітної плати працівникам за час відпусток, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до пункту 10 Порядку у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення; на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Міністерство праці та соціальної політики України у своєму листі від 3 серпня 2005 року № 18-441-1 також роз'яснило, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях корегування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Публічне акціонерне товариство «Євраз Суха Балка» відповідно до наказу від 24 січня 2005 року № 83 у межах своїх повноважень та з урахуванням фінансових можливостей визначило розмір коефіцієнта зростання тарифних ставок (посадових окладів) з 1 січня 2005 року. Зазначений наказ є чинним.

Спільною постановою визнано порушення пункту 10 Порядку при розрахунку заробітної плати за період відпусток працівникам ПАТ «Євраз Суха Балка» з 01 січня 1995 року по 01 березня 2010 року, постановлено провести перерахунок заробітної плати колишнім працівникам ВАТ «Суха Балка» та ПАТ «Євраз Суха Балка» за вказаний період із застосуванням формули: Корегуючий коефіцієнт = 1+ розмір підвищення тарифних ставок та посадових окладів (в частках одиниці) х 0,71).

Відповідно до статті 58 Закону України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства» управління поточною діяльністю акціонерного товариства здійснює виконавчий орган товариства. До його компетенції належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Згідно частини 2 статті 60 вищезазначеного Закону особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, вправі без довіреності діяти від імені акціонерного товариства, в тому числі представляти його інтереси, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками товариства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства, відповідно до повноважень, встановлених його статутом.

Отже, чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати за час відпусток при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, а тому відповідач, як госпрозрахункове підприємство, з урахуванням фінансових можливостей правомірно здійснив коригування заробітної плати в межах фінансових можливостей підприємства.

Таким чином, Спільна постанова, на підставі якої працівникам нараховувалась та виплачувалась заборгованість по заробітній платі за час відпусток за період з 1995 до 2010 роки є чинною та обов'язковою для застосування підприємством.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від

18 лютого 2015 року № 6-234цс14, що в силу вимог статті 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що чинним законодавством передбачено право підприємства визначати розмір коефіцієнта коригування для встановлення середньої заробітної плати за час відпусток при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, а тому відповідач, як госпрозрахункове підприємство, з урахуванням фінансових можливостей правомірно здійснив коригування заробітної плати в межах фінансових можливостей підприємства.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ПАТ «Євраз Суха Балка» на користь позивача недоплаченої заробітної плати за час відпусток за період з 1995 року до 2010 року, яка вже була виплачена позивачу у березні 2012 року з урахуванням Спільної постанови.

Доводи касаційної скарги є безпідставними та висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність рішень не впливають, фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, оскільки вони є похідними від вимоги щодо стягнення недоплаченої заробітної плати за час відпусток за період з 1995 до 2010 років.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Позивач розірвала трудовий договір 26 травня 2014 року під час розгляду справи, а тому підстав для застосування статті 117 КЗпП України до спірних правовідносин немає, оскільки з позовом вона звернулася ще в лютому

2013 року до припинення трудових відносин з відповідачем.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки судів першої та апеляційної інстанцій, впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророка

С. П. Штелик