ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 червня 2018 року

справа №808/3614/16

адміністративне провадження №К/9901/46662/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Лабура М.Г. за довіреністю від 09 лютого 2018 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у складі судді Татарінова Д.В. та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у складі суддів Малиш Н.І., Баранник Н.П., Щербака А.А. у справі №808/3614/16 за позовом Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У листопаді 2016 року Розівська дослідницька станція Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (далі - підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001041400 від 09 листопада 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку сільгоспвиробників у сумі 7666,92 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2086,74 грн., №0001061400 від 09 листопада 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку сільгоспвиробників у сумі 209979,19 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 52494,80 грн., №0001071400 від 09 листопада 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку сільгоспвиробників у сумі 49569,53 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 12392,39 грн., №0001081400 від 09 листопада 2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання з єдиного податку сільгоспвиробників у сумі 114577,66 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28644,41 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття податковим органом внаслідок неправомірності та неправильності донарахування грошового зобов'язання з єдиного податку платника четвертої групи.

28 вересня 2017 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, у задоволені позовних вимог Підприємству відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, висновувалися на доведеності використання позивачем земельних ділянок без належного оформлення правовстановлюючих документів, а тому податковим органом правомірно здійснено донарахування єдиного податку сільгоспвиробників відповідно до підпункту 293.9.1 пункту 293.9 статті 293 Податкового кодексу України, встановленому на 2015 та 2016 рік, з огляду на порушення пункту 292-1.2 статті 292 Податкового кодексу України.

30 березня 2018 року Підприємство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач наголошує на наданні неналежної правової оцінки судами попередніх інстанцій положенням пунктів 292-1.1, 292-1.3 статі 292-1 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), з огляду на які належним чином незареєстровані у встановленому законом порядку земельні ділянки, які використовуються позивачем, не можуть бути об'єктом оподаткування. Вказує на безпідставність застосування при обчисленні податкового зобов'язання коефіцієнта зміни у рентному доході 1, 756, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №1185 та ненадання оцінки судами попередніх інстанцій. Скаржник вказує на недоведеність з боку відповідача та ненадання оцінки доводам підприємства, що мало вплив на правильність обчислення донарахування з боку податкового органу, факту використання земельної ділянки для посіву сільськогосподарської рослинної культури еспарцету як на ріллі площею 46,71 га на території Новомлинівської сільської ради, в той же час зазначена культура за своїм походженням та призначенням засівалась на земельній ділянці, яка перебувала у користуванні позивача з цільовим призначення, для сіножаття.

Судами не встановлена природа донарахування по земельним ділянкам, що перебувають в оренді як пасовища загальною площею 82, 74 га на території Новомлинівської сільської ради. Доводи касаційної скарги обґрунтовуються недослідженням факту самостійного декларування земельної ділянки по Розівській сільській раді загальною площею 2053, 87 га, яка складається з земель, що передані у постійне користування, перебуває на правах оренди, передані у користування на підставі урядового розпорядження. Донарахування здійснене податковим органом призводе до подвійного оподаткування єдиного податку.

25 квітня 2018 року до Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просив у задоволенні касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а постанови судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідно до свідоцтва №200059110 серія НБ№021973 Розівська дослідна станція Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (позивач) зареєстрована як сільськогосподарське підприємство, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідачем в період з 06 жовтня 2016 року по 17 жовтня 2016 року проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, за період з 01 липня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт №1792/08-15-1400/00496722 від 24 жовтня 2016 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення, пункту 292-1.2 статті 292 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми єдиного податку четвертої групи на 381793,24 грн., в т. ч. за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року на 275547,81 грн., за період з 01 січня 2016року по 31 травня 2016 року на 106245,43 грн.

09 листопада 2016 року на підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001041400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у розмірі 9753,66 грн.;

№0001061400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сі6льськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у розмірі 262473,99 грн.;

№0001071400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у розмірі 61961,92 грн.;

№0001081400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків у розмірі 143222,07 грн.

Підставою для нарахування таких зобов'язань призвело використання позивачем землі як рілля, а тому позивачем невірно застосовано нормативно-грошову оцінку при нарахуванні єдиного податку 4 групи, крім того, відповідачем здійснено донарахування єдиного податку 4 групи по земельним ділянкам, що використовуються позивачем, але не пройшли державну реєстрацію та не відображені у податковому обліку.

За положеннями статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За частиною другою цієї статті суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не погоджується з доводами скаржника щодо безпідставності застосування при обчисленні податкового зобов'язання коефіцієнта зміни у рентному доході 1, 756 встановленого Постановою Кабінету Міністрів України №1185 та не надання оцінки судами попередніх інстанцій, з огляду на те, що судом першої інстанції, на що було звернуто увагу судом апеляційної інстанції надана оцінка зазначеним обставинам, та враховано те, що при нарахуванні зобов'язань з єдиного податку до нормативної грошової оцінки 1 га ріллі зазначений коефіцієнт 1, 756 не застосовувався. Зазначені обставини встановлені судами відповідно до акту перевірки від 24 жовтня 2016 року (аркуш справи 75 том 1).

В той же час, під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не надали достатньої оцінки та не перевірили характеристику використання еспарцету на земельній ділянці, вплив на правильність обчислення донарахування з боку податкового органу, факту використання земельної ділянки площею 46,71 га на території Новомлинівської сільської ради для посіву сільськогосподарської рослинної культури еспарцету як на ріллі, а не землях для сіножаття.

Судами достовірно не встановлено та не перевірено, чи мало місце факт проведеної оплати за поданими підприємством розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку в деклараціях за період 2015 та 2016 роки за загальною площею 2053, 87 га по Розівській сільській раді, що складаються з земель, які передані у постійне користування, перебуває на правах оренди, переданих у користування на підставі урядового розпорядження. В даному випадку існує необхідність перевірки обставин самостійного декларування з фіксованого сільськогосподарського податку з фактом його сплати, та нарахованого податковим органом за цією ж самою площею земельних ділянок.

Зазначені обставини не можливо самостійно перевірити в межах та за правилами перегляду в касаційному перегляді справи, як не можливо здійснити оцінку проведеного податковим органом обчислення по спірним донарахуванням, що знайшли своє відображення в оскаржуваних податкових повідомлення - рішеннях. Спірні періоди 2015-2016 років мали різні показники, що мали вплив на правильність обчислення донарахування та визначення податку. Судами цього не перевірено та належної оцінки не надано. Такого детального розрахунку до податкових повідомлень - рішень матеріали справи не містять.

Наведені Судом обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів, вимогам третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості.

Суди попередніх інстанцій не оцінили зібрані по справі докази, не встановили та не дослідили склад податкового правопорушення, яке відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень встановлено відповідно до пункту 292-1.2 статті 292-1 Податкового кодексу України. Доводи та вимоги касаційної скарги Суд вважає частково обґрунтованими.

Відтак, має місце неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних постанов суду першої інстанції та суду апеляційної інстанції, та є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Розівської дослідної станції Державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року суддя та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №808/3614/16 скасувати.

Справу №808/3614/16 направити до Запорізького окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер