ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

Львів

№ 876/3546/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Шавеля Р.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №809/382/18 (винесене головуючим суддею Чуприна О.В. у м. Івано-Франківськ) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тисменицького об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач тривалий час працював на підприємствах, які розташовані на територія районів Крайньої Півночі та місцевості прирівняної до таких районів. Частину трудового і страхового стажу отримав саме на таких підприємствах, отримувавши при цьому заробітну плату із відповідними районним коефіцієнтом та північною надбавкою. Відповідачем 06.05.2015 призначено пенсію за віком із частковим врахуванням поданих документів, які засвідчують отримання трудового стажу і відповідного заробітку на таких підприємствах. 30.11.2017 позивач, отримавши нові довідки про розмір заробітної плати і трудового стажу, звернувся до відповідача із відповідною заявою для врахування їх даних при обчислення розміру пенсії, а також знаття обмеження заробітку « 5,6» її розміру. На переконання позивача, відповідачем протиправно, в порушення вимог статті 58 Конституції України, статей 1, 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, частини 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», відмовлено у перерахунку пенсії щодо зарахування до складу заробітку районного коефіцієнту і північної надбавки, а також в обчисленні розміру пенсії без обмеження заробітку « 5,6» розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Вважає, що перерахунок та виплата пенсії повинна здійснюватися з урахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, яку позивач отримував в Управлінні технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» у період з 1 січня 1992 року по 13 червня 1994 року (згідно архівної довідки про заробітну плату №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013), у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сибнафто-Ноябрськнафтогаз» (згодом перейменованого Ноябрське нафтогазорозвідувальне підприємство ВАТ «Ноябрськнафтогаз») у період з 23 лютого 2001 року по 30 травня 2001 року (згідно архівної довідки про заробітну плату №01/1/1/2936 від 04.10.2017), у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія - 2» у період з 15 квітня 2013 по 30 квітня 2015 року (згідно довідки про заробітну плату №182 від 11.11.2015). Поряд з іншим, позивач ставить вимогу про зняття обмеження коефіцієнтом 5,6 заробітної плати з період з 01.09.1988 по 30.04.2015 при обчисленні пенсії, так як такого обмеження, на час отримання заробітку, чинними нормами матеріального права не було встановлено. Такий перерахунок позивач вважає повинен здійснюватися з 06.05.2015 року, тобто, з дня призначення пенсії, у зв'язку з чим просить донарахувати, виплатити недоплачені суми пенсій та виплачувати їх в подальшому згідно такого перерахунку

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Тисменицькому об'єднаному УПФУ області із 06.05.2015, йому призначена та виплачується пенсія за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується протоколом за пенсійною справою позивача №617 від 12.05.2015.

06.05.2015 ОСОБА_1 звернувся в Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області (правонаступником якого є Тисменицьке об'єднане УПФУ області) із заявою про призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом із відзиву на позовну заяву і матеріалів справи, позивачем для призначення пенсії подано наступні документи: паспорт; трудову книжку №БТ-1 НОМЕР_1; військовий квиток НК НОМЕР_2; атестат про закінчення міського професійно-технічного училища №5 м. Калуша за НОМЕР_3 від 26.07.1971; довідку ПАТ «Івано-Франківськгаз» від 08.05.2015 за №10-17/22 про роботу водієм з 16.02.1982 по 04.07.1988; архівну довідку від 22.11.2013 за №01/01/02 -17/14458 про заробіток та період роботи в Управлінні технологічного транспорту №7 Нафтогазовидобувного управління «Муравленковскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» (Росія) з 13.07.1988 по 15.11.1989; архівну довідку від 22.11.2013 за №01/01/02 -17/14456 про заробіток та період роботи в Управлінні технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» (Росія) з 24.11.1989 по 13.06.1994; довідку про заробіток №18 за час роботи в ОАО «Тазовська нафтогазоворозвідувальна експедиція» (Росія) з 2004 по 2008; довідку про заробіток від 22.04.2015 за №58 за час роботи в ТОВ «Вар'єганська транспортна компанія-2» за період 2013-2015 роки та інші необхідні документи.

В свою чергу, Управління Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області, з метою перевірки достовірності поданих позивачем для призначення пенсії документів та обґрунтованості їх видачі, звернулось із листами від 13.05.2015 за №2515/03, від 18.05.2015 за №2597/03, від 29.08.2016 за №3408/03 до Управління Пенсійного фонду Російської Федерації в місті Муравленко і Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області щодо підтвердження актом документальної перевірки суми заробітної плати громадянина ОСОБА_1, за періоди з 13.07.1988 по 15.11.1989, з 24.11.1989 по 13.06.1994 в Російській Федерації, в філіалі «Газпромнафта-Муравленко» ОАО «Газпромнафта-Ноябрськнафтогаз», а також за період з 01.01.2004 по 30.11.2008 в ОАО «Тазовська нафтогазорозвідувальна експедиція».

Листом управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Муравленко Ямало-Ненецького автономного округу від 23.07.2015 за №2754/06-86 направлено Управлінню Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області відповідні акти про результати документальних перевірок сум заробітку ОСОБА_1 від 14.07.2015 за №588 та від 14.07.2015 за №589, якими підтверджена достовірність довідок про заробітну плату від 22.11.2013 за №№01/01/02-17/14456 та 01/01/02-17/14458, наданих позивачем при призначенні пенсії щодо правовідносин праці в Управлінні технологічного транспорту №7 Нафтогазовидобувного управління «Муравленковскнафта» Промислового об'єднання «Ноябрськнафтогаз» і Управлінні технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз». У вказаних актах вказано про відсутність виплат, що не підлягають включенню в суми заробітку для призначення пенсій. Також зазначено, що із суми заробітку за вказаний період сплачувалися страховий внесок в Пенсійний фонд.

Листом Пенсійного фонду Російської Федерації в Тазовському районі Ямало-Ненецького автономного округу від 26.12.2016 за №349/ю направлено управлінню Пенсійного фонду України у Богородчанському районі Івано-Франківської області акт про результати документальної перевірки стажу роботи та заробітку від 11.10.2016 за №34 ОСОБА_1, за змістом якого в ході перевірки первинних документів не встановлено факту роботи в ОАО «Тазовська нафтогазоворозвідувальна експедиція» громадянина за прізвищем, ім'ям, по батькові ОСОБА_1 В свою чергу, підприємство ОАО «Тазовська нафтогазоворозвідувальна експедиція» існувало до 2004 року, що підтверджується архівною довідкою №1251 від 21.12.2016, доданою до акта перевірки.

На підставі розпорядження відповідача №146330 від 23.09.2015 проведено обчислення пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу 34 роки 11 місяців 29 днів та заробітку за період з 01.01.1988 по 01.07.2000 та з 01.07.2000 по 30.04.2015 (за період до 01.01.1992 з урахуванням районного коефіцієнту та заробітку) в сумі 4 964,04 гривень.

Управлінням в Богородчанському районі Івано-Франківської області відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 за №2148-VIII прийнято розпорядження по пенсійній справі позивача від 23.01.2017, яким з 06.05.2015 встановлено розмір пенсії з осучасненням в розмірі 3 239,22 гривень. Сума заробітку становить - 10 141,18 гривень (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 2.69397х3 764,40 гривень - осучаснений показник заробітної плати з 01.10.2017); коефіцієнт стажу - 0.30083 (загальний стаж - 30 років 1 місяць 24 дні), розмір пенсії за віком - 3 050,77 гривень (10141.18 х 0.30083), 188,45 гривень - доплата з 01.10.2017 за 835 кодом.

Як встановлено судом при обчисленні пенсії з 06.05.2015, управління Пенсійного фонду в Богородчанському районі Івано-Франківської області не врахувало нараховані суми районних коефіцієнтів та північної надбавки з 1992 року, яку позивач отримував в складі заробітку у період роботи в місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі, а також застосувало обмеження коефіцієнтом « 5,6» розміру середньої заробітної плати в Україні.

30.11.2017 позивач звернувся із заявою до Тисменицького об'єднаного УПФУ області, в якій просив врахувати заробітну плату, зазначену у довідках, виданих: Управлінням технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013; відкритим акціонерним товариством «Сібнафта» №14 від 05.03.2000; Ноябрським нафтогазорозвідувальним підприємством відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» №01/1/1/2936 від 04.10.2017 (ТзОВ Сібнафта-Наябрськнафтогаз); відкритим акціонерним товариством «Сібнафто-Буріння» №Б-354 та №Б-355 від 28.08.2017; товариством з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія-2» №182 від 11.11.2015 та врахувати районні коефіцієнти і північну надбавку при розрахунку пенсії. Також просив здійснити перерахунок пенсії без обмеження коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання сум, оскільки з усіх сум заробітку сплачувались страхові внески. До вказаної заяви від 30.11.2017, як стверджує позивач, долучено вищезазначені довідки.

Відповідач, листом від 29.12.2017 за №93/Б-15, надав письмову відповідь, в якій зазначив, що обчислення розміру пенсії із заробітної плати з урахуванням районного коефіцієнту та північної надбавки проводиться за період до 01.01.1992, а до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які не перевищують коефіцієнт 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум. Крім того, відмова обґрунтована тим, що статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 передбачено здійснення пенсійного забезпечення громадян держав-учасниць діючої угоди згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.

Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідно вимог абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заробітної плати для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Частиною 1 статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що перерахунок пенсії за віком, призначеної до набрання чинності цим Законом, здійснюються за нормами цього Закону на підставі документів, про вік, страховий стаж, заробітну плату (доходів) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як слідує із прохальної частини адміністративного позову, ОСОБА_1 є зобов'язання Тисменицьке об'єднане УПФУ області здійснити перерахунок пенсії з 06.05.2015, з урахуванням розміру заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою на підставі довідок про заробітну плату: №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013, виданої Управлінням технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз»; №01/1/1/2936 від 04.10.2017, виданої Ноябрським нафтогазорозвідувальним підприємством Відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз»; №182 від 11.11.2015, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія - 2».

Із поданих ОСОБА_1 суду копій документів встановлено, що позивач в період з 24.11.1989 по 13.06.1994 працював в управлінні технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Сутурмінськнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз», в період з 23.02.2001 по 30.05.2001 - у Ноябрському нафтогазорозвідувальному підприємстві Відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» та в період з 15.04.2013 по 30.04.2015 - у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія-2», що знаходились на території Тюменської області Російської Федерації.

Згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 10.10.1967 за №1029 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» території Тюменської області дійсної Російської Федерації, на якій знаходились вказані підприємства, віднесена до місцевості, яка прирівняна до районів Крайньої Півночі.

Відповідно, позивач отримував заробітну плату з урахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки, з якої здійснювалися утримання в Пенсійний фонд по встановленим тарифам, що підтверджується довідками про заробітну плату, виданих управлінням технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Сутурмінськнафта» виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013; Ноябрським нафтогазорозвідувальним підприємством відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» №01/1/1/2936 від 04.10.2017 та товариством з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія-2» №182 від 11.11.2015р.

Весь стаж роботи позивача на вищевказаних підприємствах підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття та звільнення з роботи, а також архівним довідками про заробіток.

Оскільки позивач працював у місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі та подав відповідачу довідки про заробітну плату, відповідно на нього поширюється дія Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність права позивача на врахування при перерахунку пенсії в складі заробітку сум районного коефіцієнта та північної надбавки, з посиланням на частину 2 статті 6 Угоди від 13.03.1992, за змістом якої стаж набутий на території будь-якої з держав учасниць даної Угоди та заробітна плата за цей період враховується тільки при призначенні пенсій, а не її перерахунку.

Також суд вважає необґрунтованими твердження відповідача, що районний коефіцієнт та північна надбавка, нарахована і виплачена позивачу в складі заробітку, після набрання чинності з 01.01.1992 Закону України «Про пенсійне забезпечення», не можуть бути враховані при обчисленні пенсії, так як за змістом статті 1 Угода від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають, а українським законодавством врахування такого коефіцієнту і надбавки не передбачено.

Дійсно за приписами статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди здійснюється згідно законодавства держави, на території якої вони проживають.

Згідно вимог пункту 2 статті 6 Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території любої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди від 03.03.1992).

В свою чергу, статтею 5 Угоди від 13.03.1992 визначено, що дана Угода розповсюджується на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Отже, наведені положення Угоди передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Безпосередній зміст Угоди не містить обмежень щодо врахування його положень при призначенні чи перерахунку пенсії.

Крім того, в даній Угоді немає жодних застережень з приводу особливостей врахування до складу заробітної плати (заробітку, доходу) районних коефіцієнтів, північних надбавок тощо.

Суд звертає увагу на те, що ні в Законі України «Про пенсійне забезпечення», ні в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містяться спеціальних обмежень не врахування певної частини заробітку, офіційно отриманого громадянином на території держав-учасниць Угоди від 13.03.1992.

З приводу особливостей застосування у спірних відносинах положень Угоди від 13.03.1992 і національного законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

За змістом частин 1 і 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з цього Закону та міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Статтею 9 Конституції України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року за №1906-VІ, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

За змістом частини 5 статті 7 КАС України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Отже, згідно Конституції України та чинного законодавства України, міжнародна угода, ратифікована Верховною Радою України має перевагу над чинним законодавством України, в тому числі і в галузі пенсійного забезпечення.

Враховуючи обставину безпосереднього працевлаштування позивача на підприємствах у місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі та отримання заробітної плати із районним коефіцієнтом та північною надбавкою, за умови, що з них сплачувались відповідні страхові внески в державах-учасниць Угоди від 13.03.1992, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на врахування районного коефіцієнту та північної надбавки при перерахунку пенсії в складі заробітку.

Суд вважає безпідставними твердження відповідача про необхідність застосування у спірних відносинах статті 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», за змістом якої при вибутті осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому порядку, але із виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку.

По-перше, даний закон прийнятий 15 травня 1990 року і його дія не може розповсюджуватися на правовідносини із здобуття страхового стажу і заробітку, які виникли після набрання ним чинності.

По-друге, національне законодавство України про пенсійне забезпечення не має в собі посилання на застосування положень Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» щодо обчислення пенсії за період після 1 січня 1992 року.

По-третє, дія положень Угоди від 13.03.1992 має вищу юридичну силу над положеннями статті 96 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР».

Необхідно наголосити, що не є предметом позовних вимог ОСОБА_1 обставини з приводу трудового стажу і заробітку у відкритому акціонерному товаристві «Сібнафта», відкритому акціонерному товаристві «Сібнафто-Буріння», з приводу яких позивачем долучено до заяви від 30.11.2017 відповідні довідки №14 від 05.03.2000, №Б-354 і №Б-355 від 28.08.2017.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій в частині не врахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту і північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, яку ОСОБА_1 отримав в Управлінні технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» (довідка №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013), Ноябрському нафтогазорозвідувальному підприємстві відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» (довідка ТзОВ Сібнафта-Наябрськнафтогаз №01/1/1/2936 від 04.10.2017) і товаристві з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія - 2» (довідка №182 від 11.11.2015), суд зазначає наступне.

Відповідачем вірно обчислено і враховано при призначенні 06.05.2015 пенсії даних довідки №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013 Управління технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз», так як в ній містяться відомості про відповідний коефіцієнт і надбавку до 31.12.1991, а з 01.01.1992 інформація про заробіток не містить таких коефіцієнту і надбавки.

Судом встановлено, що дана довідка відповідачем при обчисленні пенсії врахована в повному обсязі, оскільки в ній з 01.01.1992 заробітна плата нарахована без сум районного коефіцієнту і північної надбавки.

Щодо відомостей про заробітну плату, отриману позивачем в Ноябрському нафтогазорозвідувальному підприємстві відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» і товаристві з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія-2», довідки від яких (№01/1/1/2936 від 04.10.2017, №182 від 11.11.2015) позивач 30.11.2017 продав до відповідача, суд встановив наступне.

Як свідчить дослівний зміст поданої позивачем до Тисменицького об'єднаного УПФУ області заяви від 30.11.2017, ОСОБА_1 просив врахувати заробітну плату зазначену у довідках та врахувати районні коефіцієнти і північну надбавку при розрахунку пенсії, в той час, як в адміністративному позові просить здійснити перерахунок пенсії за такими обставинами.

На переконання суду поняття «врахувати» при розрахунку пенсії певні обставини (відомості про заробіток) і здійснити «перерахунок» такої пенсії у спірних правовідносинах мають різне значення, а також юридичну природу та підстави їх реалізації.

Судом встановлено, що відповідач вже здійснив розрахунок пенсії при її призначенні 06.05.2015, для чого вчиненні дії щодо «врахування» необхідних відомостей, поданих і підтверджених позивачем в 2015 році.

В свою чергу, проведення перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку із встановленням чи виникненням нових обставин, що можуть вплинути (впливають) на її збільшення, здійснюється у встановленому законом порядку.

Зокрема, у відповідності до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до вказаного Закону затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (надалі по тексту також - Порядок №22-1).

Пунктом 4.1 Розділу ІV вказаного Порядку №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання, зокрема, про перерахунок при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2), тобто встановленого зразка.

Заява про перерахунок пенсії приймається органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заява осіб про перерахунок пенсії реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Згідно пункту 4.2., 4.3. Розділу ІV Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних зокрема для перерахунку пенсії орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо перерахунку.

Аналогічна норма міститься в частині 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 4.7. Розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Таким чином, з наведеного слідує, що перерахунку пенсії передує дотримання як пенсіонером так і територіальним органом Пенсійного фонду визначеного законодавством порядок подання та оформлення документів, в тому числі встановленої форми і змісту заяви.

Слід відмітити, що за змістом абзацу 2 пункту 2.23 Порядку №22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, про стаж та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Із змісту заяви від 30.11.2017 позивач долучив не оригінали, а копії довідок Управління технологічного транспорту №6 Нафтогазовидобувного управління «Суторминскнафта» Виробничого об'єднання «Ноябрськнафтогаз» №01/01/02-17/14456 від 22.11.2013, відкритого акціонерного товариства «Сібнафта» №14 від 05.03.2000, Ноябрського нафтогазорозвідувального підприємства відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» №01/1/1/2936 від 04.10.2017 (ТзОВ Сібнафта-Наябрськнафтогаз) і відкритого акціонерного товариства «Сібнафто-Буріння» №Б-354 та №Б-355 від 28.08.2017, що не відповідає вимогам коментованого Порядку №22-1.

Також суд зазначає, що подана позивачем заява не являється документом (заявою) встановленого зразка для перерахунку пенсії, тим більше за змістом не стосується перерахунку пенсії, зокрема щодо врахування районних коефіцієнтів та північної надбавки.

В свою чергу, відповідачем допущено бездіяльність, яка полягла у ненаданні позивачу належної відповіді роз'яснювального характеру щодо порядку подання та оформлення документів при зверненні особи для перерахунку пенсії.

Відповідний правовий висновок про необхідність звернення до територіальних органів Пенсійного фонду за призначенням і перерахунком пенсії із відповідними заявами за змістом і формою, та долученням всіх необхідних документів, сформований в постанові Верховний Суд України у від 06.12.2016 у справі №21-1449а16 (№ 2-а- 4639/11/2414).

Суд зазначає, що абзац 7 заяви позивача від 30.11.2017 містить вимогу про «врахування» заробітку згідно відповідних довідок із районним коефіцієнтом та північною надбавкою при розрахунку пенсії, а не вимогу про здійснення перерахунок пенсії за такими довідками.

Саме в межах такої вимоги в заяві від 30.11.2017 відповідач надав ОСОБА_1 відповідь №93/Б-15 від 29.12.2017.

Таким чином, з вище наведеного свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо перерахунку пенсії з урахуванням заробітної плати з районним коефіцієнтом та північною надбавкою, про що ОСОБА_1 в даній справі заявив вимоги.

В силу вимог пункту 4 частини 3 статті 2, частини 2 статті 9 КАС України із дотриманням принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд не вправі змінювати позовні вимоги ОСОБА_1 для повного відновлення порушеного права, так як спір в цій частині вимог між сторонами не виник.

Крім того, щодо позовних вимог з приводу зняття обмеження коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати за період з 01.09.1988 по 30.04.2015 при обчисленні пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 01 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року незалежно від перерв.

Як вже зазначалось вище судом, за змістом абзацу 1 пункту 2 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1064 від 13.07.1998 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів» встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.

Таким чином, якщо заробітна плата перевищує максимальну величину, з якої нараховується збір, для розрахунку індивідуального коефіцієнта заробітку та обчислення пенсії після 01.07.1998 враховувалась сума 1000 гривень, а в подальшому вказані питання регулювалися окремими урядовими постановами.

Однак, суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються призначення та перерахунку пенсії, останні настають в момент виникнення в особи права на призначення пенсії та її перерахунок. У даному випадку позивачу призначено пенсію 06.05.2015, її перерахунок проведено з 23.01.2017 а відтак пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин частину 2 статті 41 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», норми якого чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).

При цьому, посилання апелянта на те, що під час отримання заробітної плати з 01.09.1988 року не існувало обмежень максимальної величини заробітної плати суд відхиляє, оскільки у вказаний період не виникало правовідносин щодо призначення або перерахунку пенсії позивача.

Також зміни, які були внесені до пункту 2 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (пункт 2 доповнений абзацом другим) відповідно до Закону України №2343-IV від 13.01.2005 стосуються осіб, які отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць. Тобто, її дія на розглядуваний випадок не поширюється.

Таким чином, відповідач правомірно застосував обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати при обчисленні складових пенсії ОСОБА_1

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Тисменицького об'єднаного УПФУ області з приводу неврахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, яку позивач отримав у Ноябрському нафтогазорозвідувальному підприємству Відкритого акціонерного товариства «Ноябрськнафтогаз» згідно №01/1/1/2936 від 04.10.2017 та у товаристві з обмеженою відповідальністю «Варєганська транспортна компанія-2» згідно довідки №182 від 11.11.2015, то колегія суддів зазначає, що вказані довідки при розрахунку пенсії, позивачем не подавалася, а були подані разом із заявою від 30.11.2017, а отже протиправних дій відповідачем при обчисленні пенсії не вчинялось.

Враховуючи безпідставність вказаних вище позовних вимог ОСОБА_1, похідні вимоги щодо виплати пенсії в подальшому згідно проведеного перерахунку є передчасними.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій щодо неврахування при розрахунку пенсії сум районного коефіцієнту та північної надбавки при визначенні розміру заробітної плати, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з 06.05.2015, а також визнання неправомірними дій щодо нарахування пенсії з обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5,6, зобов'язання зняти обмеження такого коефіцієнту за період з 01.09.1988 по 30.04.2015 та здійснити перерахунок пенсії з 06.05.2016 з врахуванням повного заробітку, дорахувати, виплатити недоплачені суми пенсії та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного розрахунку є необґрунтованим.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 березня 2018 року у справі №809/382/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя

З. М. Матковська

судді

В. С. Затолочний

Р. М. Шавель

Повний текст постанови складено 05.06.2018р.