АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№653/126/18 Головуючий в І інстанції: Венглєвська Н.Б.

Провадження №33/791/208/18 Доповідач: Радченко С.В.

Категорія: ч.1 ст. 164 КУпАП

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області Радченко С.В., за участі: особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2018 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Генічеського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 11 січня 2018 року в с.Чонгар Генічеського району Херсонської області біля КПВВ «Чонгар» надавав послуги перевезення пасажирів на автомобілі НОМЕР_1 з ТОТ АР Крим до смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області за плату, без ліцензії на провадження цього виду діяльності, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 164 КпАП України, а саме порушення порядку провадження господарської діяльності.

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді місцевого суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.

Однак у даному випадку, суд першої інстанції в порушення вищевказаних норм помилково дійшов висновку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

Частина 1 ст.164 КУпАП визначає, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.

Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Отже, диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб'єктом відповідальності в даному випадку є суб'єкт господарювання.

Згідно ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Разом з тим, відповідно до п.14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб'єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб'єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Таким чином, складаючи протокол про адміністративне правопорушення державний інспектор з-поміж наведених, чи інших норм, мав вибрати та навести у протоколі ті порушення діючого законодавства, які на його думку порушив ОСОБА_2, та інкримінувати їх йому.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12 січня 2018 року ОСОБА_2 12 січня 2018 року в с.Чонгар Генічеського району Херсонської області біля КПВВ «Чонгар» надавав послуги перевезення пасажирів на автомобілі НОМЕР_1 з ТОТ АР Крим до смт.Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, вартість послуги складала 500-1000 російських рублів (згідно пояснень пасажирів), без ліцензії на провадження цього виду діяльності, своїми діями скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 164 КпАП України, а саме порушення порядку провадження господарської діяльності (а.с.1).

Оскільки, норма ст. 164 КУпАП є бланкетною, то в протоколі обов'язково має бути посилання на норму спеціального закону, за порушення якої настає відповідальність, в даному випадку, на Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року № 222-VIII, яким передбачена видача ліцензії на перевезення пасажирів суб'єктам підприємницької діяльності, однак таке посилання у протоколі відсутнє.

Неконкретність пред'явленого обвинувачення ОСОБА_2 позбавляє його права здійснювати предметний захист і порушує його процесуальні права, в тому числі право на захист.

Суд першої інстанції при розгляді даної справи, на вказані вище обставини уваги не звернув, та не конкретизував обставини вчинення ОСОБА_2 правопорушення і не навів відповідної мотивованої оцінки доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційним переглядом матеріалів даної справи не встановлено систематичного надання ОСОБА_2 послуг з перевезення пасажирів, при цьому важливою ознакою господарської діяльності є її систематичність, що виключає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП.

При цьому суд враховує, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року ЄСПЛ повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може відхилити доводи захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності стосовно недопустимості доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови суду.

Згідно зі статтею 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

В п.39 Рішення ЄСПЛ «Лучанінова проти України» Суд зробив висновок, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушив заявник у зазначеній справі, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням, Суд вважає, що провадження, про яке йдеться, є кримінальним для цілей застосування Конвенції . Той факт, що стягнення, застосоване до заявника національним судом, - штраф - було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру.

Згідно зі статтею 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до положень ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів в справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст.255 КУпАП органи служби безпеки України не уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст.164 ч.1 КУпАП (окрім тих, що стосуються правопорушень у галузі господарської діяльності, ліцензії на проведення якої видає ця Служба).

За таких обставин, посилання суду першої інстанції, як на докази вчинення правопорушення, на письмові пояснення Туркіної, Синюкової, Коваль, які відібрані співробітником служби безпеки України є такими, що не узгоджуються з принципом «належності та допустимості доказів» та підлягають спростуванню.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості самостійно викликати та допитувати зазначених свідків, оскільки це порушить принцип змагальності судового процесу, про що було детально роз'яснено в рішенні ЄСПЛ «Карєлін проти Росії».

За таких обставин, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити та скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі щодо нього за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП , -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2018 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Радченко