РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Справа № 924/1004/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

ТзОВ "МОЛД" - Костюкович Д.К., ордер АА № 133819 від 14.01.2018р.,

прокурора - Барілов Д.В., службове посвідчення № 044150 від 19.09.2016р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.2018р. (ухвалене 14.03.2018р. об 14:10 у м. Хмельницькому, повний текст складено 26.03.2018.)

у справі №924/1004/17 (суддя Смаровоз М.В.)

за позовом Державного підприємства "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молд"

за участю Військової прокуратури Чернівецького гарнізону

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного концерну "Укроборонпром"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" звернувся до господарського суду із позовом, в якому просить визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 09.04.2012р. №06/01-61, укладений між державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та товариством з обмеженою відповідальністю "Молд".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.03.2018р. у справі №924/1004/17 у позові Державного підприємства "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" про визнання недійсним договору відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач Державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов про визнання недійсним договору задоволити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що договір №06/01-61 від 09.04.2012р. підлягає визнанню недійсним у зв'язку із відсутністю у сторін вказаного договору необхідного обсягу цивільної дієздатності. Також скаржник зазначає, що відповідач не мав права на укладенн договору, оскільки в останнього була відсутня ліцензія на виготовлення комплектуючих до військової зброї. Судом першої інстанції не враховано, що згідно із відомостями отриманими з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відповідач на момент укладення оспорюваного договору та надання послуг за ним, не мав ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї, виходячи із положень ст.ст. 92, 203, 227 ЦК України, ст. 207 ГК України, а також не мав права на укладення договору відповідач не мав, а тому оскаржуваний договір підлягає визнанню недійсним. Крім того, зазначає, що оспорюваний договір суперечить інтересам держави, так як укладення відповідачем договору, без наявності відповідної ліцензії, посягає на інтереси та заподіює істотну шкоду обороноздатності держави.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Військовий прокурор у судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача у судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду доводи апеляційної скарги заперечив, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили. Про час, місце і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача та військового прокурора, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011р. №993 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром", учасником якого, серед інших, є Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки".

Згідно з п. 14 Статуту Учасники Концерну мають право самостійно від свого імені укладати договори з іншими учасниками, Концерном, а також з іншими підприємствами, установами та організаціями. Відповідно до пп.3 п. 15 Статуту Учасники Концерну зобов'язані сплачувати внески в порядку та розмірах, визначених генеральним директором Концерну.

Відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 16.02.2012р. №53, підприємство є державним комерційним підприємством. Згідно з п. 2 Статуту регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється Державним концерном "Укроборонпром" (далі Концерн) як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Згідно з п.п. 14, 15 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

Пунктом 28 Статуту передбачено, що Підприємство має право самостійно від свого імені укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями; за погодженням з концерном підприємство має право укладати договори про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в господарському віданні; укладати договори оренди державного майна (п. 29 Статуту).

Відповідно до п. 31 Статуту Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання Підприємством.

Директор підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями; укладає договори (п. 33 Статуту).

ДК "Укроборонпром" було видано наказ від 13.02.2012р. №38 "Про забезпечення контролю договірної діяльності підприємств-учасників Держаного концерну "Укроборонпром", відповідно до якого вирішено, зокрема: керівникам підприємств-учасників концерну "Укроборонпром": надати в термін до 20 лютого 2013р. інформаційні дані в електронному вигляді по підприємству станом на 01.02.2012р. по формі згідно додатку № 1; забезпечити постійне надання інформаційних даних по формі згідно додатку № 1 до 05 числа місяця наступного за звітнім; надати в термін до 1 березня 2012р. або за окремим рішенням у визначений в ньому строк до Держаного концерну "Укроборонпром" копії укладених договорів, які забезпечують виробничу діяльність; забезпечити з 14 лютого 2012р. попереднє погодження проекту нових договорів з Державним концерном "Укроборонпром". На підтвердження доведення змісту даного наказу до відома ДП "Науково-технічний комплекс" "Завод точної механіки" позивачем надано засвідчений витяг з книги реєстрації вхідної кореспонденції ДП "Науково-технічний комплекс" "Завод точної механіки".

Між ДП "Науково-технічний комплекс" "Завод точної механіки" (замовник) в особі в.о. директора Крочака Я.А. та товариства з обмеженою відповідальністю "Молд" (виконавець) в особі директора Пугачова В.О. 09.04.2012р. було укладено договір про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-61, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги з виготовлення деталей, оснащення, різального та вимірювального інструменту, ремонту устаткування, в порядку та на умовах визначеним цим договором ( п.1.1. договору).

Згідно з п.1.2 договору конкретні роботи в рамках даного договору та розрахунки по них оформляються окремими додатковими угодами чи шляхом обміну листами-заявками, які є невід'ємною частиною цього договору, з рахунками на оплату.

Відповідно до п. 2.1. договору, згідно з цим договором, виконавець надає замовнику наступні послуги: 2.1.1. Виготовлення деталей та вузлів; 2.1.2. Розробка та виготовлення технологічного оснащення; 2.1.3. Розробка та виготовлення спеціального інструменту; 2.1.4. Надання, при можливості, комплектуючих деталей для ремонту устаткування; 2.1.5. Ремонт та модернізацію технологічного устаткування; 2.1.6. Ремонт технологічного обладнання, транспортні послуги (кран, екскаватор); 2.1.7. Розробки програмного забезпечення тощо.

У п. 3.1 договору сторони передбачили, що вартість послуг (робіт) визначається сторонами на підставі взаємопогоджуваних протоколів, які є невід'ємною частиною даного договору, за кожною додатковою угодою. Сторони роблять розрахунки за даним договором по факту наданих послуг (виконаних робіт) згідно акту про надані послуги (виконані роботи).

Відповідно до п.п. 9.1, 9.5 договору термін дії даного договору визначається з моменту його підписання і закінчується 31.12.2013р., дія договору може бути продовжена по взаємному погодженню сторін).

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору та додаткових угод, сторонами підписувались протоколи погодження договірної ціни та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Згідно із актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 квітня 2012р., 11 квітня 2012р., 19 липня 2012р., 28 серпня 2012р., 21 вересня 2012р., 03 жовтня 2012р. відповідачем були виконані окремі операції по виготовленню деталей.

Листом від 07.03.2017р. № 2723-10/7448-07 Мінекономрозвитку з приводу листів позивача від 24.02.2017р. №219, 220, 221 повідомило, зокрема, про те, що ТОВ "Молд" не зверталось з приводу отримання ліценції на право провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї та не отримувало відповідної ліценції.

У службовій записці від 11.12.2017р. приватного підприємства "Гарантія консалт" зазначено про те, що у зв'язку із розглядом господарським судом Хмельницької області справ за позовом ДП "НТК "Завод точної механіки" до ПВ-КП "Механік", ТОВ "Лист К" та ТОВ "Молд" про визнання договорів про надання послуг недійсними та з метою подання письмових доказів у вищевказаних справах в якості обґрунтування позовних вимог ДП "НТК "Завод точної механіки" ПП "Гарантія консалт" просить позивача надати належним чином завірені копії технічної документації на деталі згідно з переліком, вказаним у службовій записці.

За клопотанням позивача у судове засідання 14 березня 2018 року було викликано як спеціалістів Шепілова Миколу Вікторовича (заступника головного інженера державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки) та Рудюка Володимира Миколайовича (начальника конструкторсько - технологічного відділу державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"), якими долучено до матеріалів справи схему від 14.03.2018р. (схематичну будову гармати ЗТМ-1) та пояснено суду, що жодну з деталей та вузлів, виготовлення яких передбачено договором про надання послуг (виконання робіт) від 09.04.2012р. № 06/01-61 та додатками до нього, не могло бути використано інакше як складові частини при конструюванні (складанні) автоматичних гармат ЗТМ-1.

На підтвердження своїх доводів учасниками процесу також суду надано копії: листа ПВКП "Механік" від 06.09.2013р., комплектів документів на технологічний процес механічної обробки, додаткової угоди від 01.10.2012р., службових записок, листа позивача від 10.11.2017р., судових рішень тощо.

Надаючи спірним про відносинам правову кваліфікацію, колегія суддів зазначає наступне.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 09.04.2012р. № 06/01-61, укладений між державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" та товариством з обмеженою відповідальністю "Молд". При цьому судом відзначається помилковість твердження відповідача про те, що ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" не є належним позивачем у цій справі, оскільки право сторони правочину в судовому порядку оспорювати дійсність правочину, вчиненого за її участю, прямо передбачено приписами ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Цивільним кодексом України у ч. 1 ст. 627 визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Однією з підстав для визнання недійсним оспорюваного договору, зокрема, відзначено те, що ДК "Укроборонпром", який є контролюючим органом ДП "НТК "Завод точної механіки", не надавав згоди позивачеві на укладення оспорюваного договору.

Статтею 239 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 1 сттатті 134 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром"; майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром"; пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром". Статтею 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" встановлено, що суб'єкти управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України; Державний концерн "Укроборонпром".

Пунктом 12 статті 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" передбачено, що у процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі Концерн здійснює регулювання, контроль та координацію діяльності учасників Концерну; створює підприємства, спільні підприємства та інші юридичні особи, засновані на державній власності в оборонно-промисловому комплексі, приймає рішення щодо їх реорганізації та ліквідації; затверджує статути (положення) учасників Концерну та нормативні документи щодо внесення змін до них, здійснює контроль за дотриманням їх вимог; призначає на посаду та звільняє з посади керівників учасників Концерну, укладає і розриває з ними контракти та здійснює контроль за їх виконанням; розробляє стратегію розвитку Концерну та його учасників; затверджує річні фінансові та інвестиційні плани, а також інвестиційні плани на середньострокову перспективу (3-5 років) учасників Концерну та здійснює контроль за їх виконанням у встановленому порядку; проводить моніторинг фінансової діяльності учасників Концерну; надає згоду на відчуження та списання об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі учасників Концерну; здійснює управління корпоративними правами держави стосовно пакетів акцій, що належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств та передані в управління Концерну; ініціює проведення корпоратизації учасників Концерну; приймає рішення про подальше використання державного майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, утворених у процесі корпоратизації учасників Концерну; погоджує укладення учасниками Концерну договорів про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; забезпечує проведення щорічних аудиторських перевірок діяльності учасників Концерну; здійснює контроль за діяльністю учасників Концерну; веде облік об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, здійснює контроль за ефективним використанням та збереженням таких об'єктів; бере згідно із законодавством участь у підготовці міжнародних договорів України щодо об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну; забезпечує приведення у відповідність із законодавством установчих та інших нормативних документів учасників Концерну; виявляє державне майно, яке тимчасово не використовується Концерном та його учасниками, та вносить пропозиції щодо його подальшого використання; забезпечує в установленому законодавством порядку відрахування учасниками Концерну до Державного бюджету України частини прибутку (доходу); забезпечує надання розпоряднику Єдиного реєстру об'єктів державної власності інформації про наявність і поточний стан майна об'єктів державної власності, що перебувають в управлінні Концерну, та зміну його стану; забезпечує в установленому порядку проведення інвентаризації майна Концерну та його учасників; забезпечує: проведення екологічного аудиту учасників Концерну; збереження установчих документів, наказів та протоколів засідань відповідних виконавчих органів Концерну та його учасників; оформлення прав на земельні ділянки (у разі відсутності необхідних документів) та уточнення меж земельних ділянок учасників Концерну; здійснює щодо учасників Концерну уточнення складу виробничих потужностей мобілізаційного призначення та обсягів запасів мобілізаційного резерву з урахуванням доцільності їх подальшого збереження.

Як зазначалося вище, відповідно до п. 1 Статуту Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 16.02.2012р. №53, підприємство є державним комерційним підприємством. Згідно з п. 2 Статуту регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. Згідно з п.п. 14, 15 Статуту майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, виробничі і невиробничі активи, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплене за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном.

Відповідно до п. 31 Статуту Концерн в межах своєї компетенції видає акти (накази, розпорядження, доручення тощо) та затверджує положення (порядки), що є обов'язковими для виконання підприємством. Директор підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його інтереси у відносинах з підприємствами, установами, організаціями; укладає договори (п. 33 Статуту).

Як зазначалося вище, ДК "Укроборонпром" було видано наказ від 13.02.2012р. №38 "Про забезпечення контролю договірної діяльності підприємств-учасників Держаного концерну "Укроборонпром", відповідно до якого вирішено, зокрема, керівникам підприємств-учасників концерну "Укроборонпром" забезпечити з 14 лютого 2012р. попереднє погодження проекту нових договорів з Державним концерном "Укроборонпром". На підтвердження доведення змісту даного наказу до відома ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" позивачем надано засвідчений витяг з книги реєстрації вхідної кореспонденції ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки".

Згідно ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

У зв'язку з наведеним судом зауважується, що пунктом 28 Статуту ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" передбачено, що підприємство має право самостійно від свого імені укладати договори з іншими підприємствами, установами та організаціями; за погодженням з концерном підприємство має право укладати договори про спільну діяльність, згідно з якими використовується нерухоме майно, що перебуває в господарському віданні; укладати договори оренди державного майна (п. 29 Статуту).

Таким чином позивач підставно посилається на те, що якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене може свідчити про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Однак, жодних обмежень щодо права позивача на укладення із відповідачем оскаржуваного договору статут позивача не передбачав. Твердження позивача про те, що директор ДП "Науково-технічний комплекс" "Завод точної механіки" у зв'язку із попереднім непогодженням із концерном укладення договору (всупереч наказу від 13.02.2012р. № 38) не мав достатнього обсягу дієздатності на укладення означеного договору, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" (директор якого не мав достатнього обсягу дієздатності) є позивачем, а не відповідачем у даній справі. При цьому, за відсутності доказів на підтвердження факту доведення до відома товариства з обмеженою відповідальністю "Молд" змісту наказу концерну від 13 лютого 2012р. № 38, на який позивач посилається як на підставу обмеження повноважень директора ДП "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на укладення спірного договору, не може бути задоволено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молд" (єдиного відповідача у справі), оскільки позивачем всупереч вимогам ст. 92 ЦК України не доведено, що відповідач на час укладення спірного договору знав чи не міг не знати про зміст означеного наказу концерну від 13 лютого 2012р. № 38 (незалежно від того, чи доведено зміст даного наказу до відома позивача).

Крім того, підставою для визнання недійсним оспорюваного договору, зокрема, відзначено те, що оспорюваний договір укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, оскільки укладення договору відповідачем, який не здійснює діяльності з виробництва складових частин, вузлів і деталей до військової зброї, без наявності відповідної ліцензії, посягає на інтереси та заподіює істотну шкоду обороноздатності держави, зазначаючи при цьому, що постачання неякісних вузлів та деталей до означеної зброї створює не лише загрозу для виконання контрактів, укладених позивачем, але й безпосередньо впливає на рівень обороноздатності держави, як вважає позивач.

З цього приводу судом, крім наведених вище положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, відзначається, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Водночас, необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави (частина перша статті 207 ГК України), є наявність умислу щодо досягнення мети, що суперечила би інтересам держави, як і умислу щодо настання відповідних наслідків. Однак, позивачем не доведено, що при укладенні оспорюваного договору відповідач мав умисел на досягнення тієї чи іншої конкретно визначеної мети, що суперечила би інтересам держави. Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження посилання позивача щодо постачання відповідачем неякісних вузлів та деталей до військової зброї.

Також при вирішенні спору судом звертається увага на те, що відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частинами 1-3 ст.14 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) визначено, що ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування є засобами державного регулювання у сфері господарювання, спрямованими на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів. Правові засади ліцензування, патентування певних видів господарської діяльності та квотування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у статті 6 цього Кодексу.

Ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Відповідно до п. 41 ч.3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору) ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Згідно з п.2 "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері розробленні, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2006р. № 682 (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), військова зброя - технічні пристрої та засоби, якими оснащуються Збройні Сили, інші військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи для забезпечення їх бойової та повсякденної діяльності і які призначені для безпосереднього або із застосуванням боєприпасів ураження живої сили противника, знищення його військової техніки та руйнування укріплень і споруд.

Зі змісту протоколів погодження договірної ціни (додатки № 1-8 до договору), службових записок, що є додатками до договору, та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 09 квітня 2012р., 11 квітня 2012р., 19 липня 2012р., 28 серпня 2012р., 21 вересня 2012р., 03 жовтня 2012р. вбачається, що на виконання умов договору про надання послуг (виконання робіт) від 09.04.2012р. № 06/01-61 відповідачем були виконані окремі операції по виготовленню деталей, які є складовими військової зброї, зокрема: казенник, штовхач, перемикач, заскочка затвору, затвор, затильник, вісь відбивача, каретка тощо. При цьому, враховуючи зміст вищенаведених норм, а також зазначених вище та інших матеріалів справи (зокрема, комплектів документів на технологічний процес механічної обробки), а також з огляду на те, що товариством з обмеженою відповідальністю "Молд" не спростовано твердження викликаних у судове засідання 14 березня 2018 року спеціалістів Шепілова Миколи Вікторовича (заступника головного інженера державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки) та Рудюка Володимира Миколайовича (начальника конструкторсько - технологічного відділу державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"), якими долучено до матеріалів справи схему від 14.03.2018р. (схематичну будову гармати ЗТМ-1) та пояснено суду, що жодну з деталей та вузлів, виготовлення яких передбачено договором про надання послуг (виконання робіт) від 09.04.2012р. № 06/01-61 та додатками до нього, не могло бути використано інакше як складові частини при конструюванні (складанні) автоматичних гармат ЗТМ-1, суд вважає необгрунтованими заперечення відповідача стосовно невиконання ним окремих операцій по виготовленню деталей, які є складовими військової зброї, та щодо необов'язковості ліцензії на виготовлення деталей для військової зброї.

Судом також звертається увага на те, що відповідно до ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Як з'ясовано судом, листом від 07.03.2017р. № 2723-10/7448-07 Мінекономрозвитку з приводу листів позивача від 24.02.2017р. №219, 220, 221 повідомило, зокрема, про те, що ТОВ "Молд" не зверталось з приводу отримання ліценції на право провадження господарської діяльності з розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї та не отримувало відповідної ліцензії.

Таким чином, вищенаведеним засвідчується правомірність та обґрунтованість тверджень позивача про те, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.

Однак, судом з'ясовано, що відповідач у своєму відзиві, з-поміж іншого, заявляє про застосування судом у даному спорі позовної давності, зазначаючи, що це є безумовною підставою для відмови позивачу в позові у повному обсязі. Водночас, у судовому засіданні 14.03.2018р. представником позивача, яким підтримано позицію третьої особи щодо непропущення строку позовної давності, відзначено, що незалежно від того, від якої дати починати відлік строку позовної давності у даній справі (чи з дати отримання позивачем листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 07.03.2017р., чи з часу винесення ухвали Вищого господарського суду України від 16.02.2015р. у справі № 924/1250/14), державним підприємством "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" не пропущено строк позовної давності, вважає позивач.

Позовна давність визначена у ст. 256 ЦК України як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється ст. 257 ЦК України тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до положень ст.ст. 261, 266, 267 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо); позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Однак якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частинами 3 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Таким чином, перебіг позовної давності у спірних правовідносинах починається від дня, коли державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" могло довідатися про обставини, що є підставою для визнання договору недійсним.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, однією з підстав для визнання договору недійсним позивачем зазначено те, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.

Приписами п. 41 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено обов'язковість ліцензування таких видів господарської діяльності як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Відповідно до п. 7-1 "Порядку формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000р. № 1658, на який міститься посилання у позовній заяві (у редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору та після його укладення), інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, є відкритою. На офіційних веб-сайтах органів ліцензування та Держкомпідприємництва розміщується інформація, що міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та реєстрах, а саме: відомості про орган ліцензування (найменування, адреса); відомості про суб'єкта господарювання (найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця); відомості про ліцензію (номер ліцензії, строк дії, вид господарської діяльності).

Таким чином, зважаючи на наведене, державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" 09.04.2012р. під час укладення договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-61 мало реальну можливість довідатись про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Молд" ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї. Відтак, перебіг строку позовної давності, у межах якого державне підприємство "Науково - технічний комплекс "Завод точної механіки" могло звернутися до суду з позовною вимогою вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-61 (з підстав, пов'язаних з відсутністю ліцензії), почався з 09.04.2012р. "

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач міг безперешкодно отримати інформацію про відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Молд" ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї шляхом отримання відповідних відомостей як безпосередньо з Єдиного ліцензійного реєстру, так і шляхом звернення до свого контрагента чи до органу ліцензування протягом трьох років (починаючи з 09.04.2012р.), він не вчинив відповідних дій, що свідчить про пропущення позивачем установленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності, у межах якого він міг звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-61 від 09.04.2012р. на підставі того, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї.

Отже, наявність поданої відповідно до частини 3 ст.267 Цивільного кодексу України заяви відповідача про застосування строку позовної давності, вимога позивача про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) № 06/01-61 від 09.04.2012р. (на підставі того, що відповідач не мав права на укладення оспорюваного договору у зв'язку із відсутністю в нього ліцензії на виготовлення комплектуючих до військової зброї) не підлягає задоволенню з огляду на сплив позовної давності.

Враховуючи, що позивачем не доведено порушення його прав відповідачем (в частині вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) №06/01-61 від 09.04.2012р. з усіх інших підстав (за винятком підстав, пов'язаних з відсутністю ліцензії), у задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності в зазначеній частині слід відмовити.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Доводи позивача не можуть слугувати підставою для задоволення позову. Тому у позові слід відмовити.

Таким чином, доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269-270, 273, 275-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки" на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.2018р. у справі №924/1004/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.2018р. у справі №924/1004/17 залишити без змін.

3. Справу №924/1004/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "04" червня 2018 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Демидюк О.О.