ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Справа № 915/74/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль C.М.,

за участі секретаря Сьянової О.С.,

представників сторін:

від позивача: Жмура Л.С.- за посвідченням;

від відповідача 1 - Кравченко О.А., довіреність № 694/02.02.01-22/02.06/14/18 від 11.04.18;

від відповідача 2 - Гунько С.Б., довіреність № 27-2 від 12.03.18;

- Лемле Н.В., довіреність б/н від 26.02.18;

- Айварас Караліус, довіреність № 3 від 24.05.18;

від відповідача 3 - Лабунський В.В., довіреність № 81/Д від 03.01.18;

присутній у судовому засіданні аташе з комерційних питань Литовської республіки в Україні ОСОБА_12.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Першого заступника прокурора Миколаївської області,

54030, вул. Спаська, 28, м. Миколаїв, в інтересах держави

до відповідача-1: Миколаївської міської ради,

54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія

"Євровнєшторг",

54010, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 14, офіс 407,

відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський

спеціалізований порт Ніка-Тера",

54050, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23,

про визнання незаконними та скасування пункту 22, підпункту 22.1 розділу 1 Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43, пункту 8, підпункту 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 № 40/29, підпункти 1.1, 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 № 5/48, визнання недійсним договорів оренди, купівлі-продажу, визнання недійсними державного акта на право власності на землю, свідоцтв про право власності, скасування державної реєстрації.

В С Т А Н О В И В:

Заступником прокурора Миколаївської області в інтересах держави пред'явлено позов до Миколаївської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" з вимогами:

"1. Визнати незаконним та скасувати пункт 22, підпункт 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" в оренду ділянку загальною площею 974251 кв.м для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 8, підпункт 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 № 40/29, якими затверджено технічну документації із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) та надано товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" в оренду ділянку загальною площею 690247 кв.м для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

3. Визнати незаконним та скасувати підпункти 1.1., 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 № 5/48, якими погоджено звіт про експертну грошову оцінку та товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" продано земельну ділянку площею 236067 кв.м для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаїв.

4. Визнати недійсним на майбутнє укладений 04.12.2009 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) договір про надання в оренду товариству земельної ділянки площею 690247 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072, зареєстрований 09.12.2009 у Державному реєстрі земель за №040949801066.

5. Визнати недійсним укладений 25.05.2011 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., про що у реєстрі вчинено запис №1950.

6. Визнати недійсним державний акт серії ЯЛ № 636086 на право власності товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) на земельну ділянку площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом, який 21.06.2011 зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №481013662000012.

7. Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 21303146, видане 06.05.2014 товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія „Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126.

8. Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 21299284, видане 06.05.2014 товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія „Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 22,3404 з кадастровим номером 4810136600:07:004:0127.

9. Визнати недійсним укладений 04.06.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741) та товариством з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" (ЄДРПОУ 22439446) договір купівлі-продажу №960 земельної ділянки площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурією Є.А.

10. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21379197 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,9946 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0139 за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

11. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21376715 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 15,6158 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0140 за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

12.Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21378682 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,93 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0141 за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг" (ЄДРПОУ 30533741).

13. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 21377531 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0142 за товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнешторг".

Разом з позовними вимогами перший заступник прокурора Миколаївської області просить визнати поважними причини пропуску прокурором строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом та поновити його.

29.02.2018 перший заступник прокурора Миколаївської області звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову вх. №3852/18 від 29.03.2018 в порядку ст.136 ГПК України.

Ухвалою від 03.04.2018 заява першого заступника прокурора Миколаївської області про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельні ділянки площами 1,2663 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0126), 2,9946 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0139), 15,6158 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0140), 1,93 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0141), 1,8 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0142) по вул.Айвазовського, 14 у м. Миколаєві; заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг», товариству з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера» вчиняти із земельними ділянками площами 69,0247 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0072), 1,2663 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0126), 2,9946 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0139), 15,6158 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0140), 1,93 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0141), 1,8 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0142) дії, спрямовані на зміну цільового призначення вказаних ділянок, їх поділу або об'єднання з іншими земельними ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо них, а також проведення на них будь-яких будівельних робіт. В іншій часині заяви відмовлено.

Вимоги обґрунтовано тим, що Миколаївська міська рада приймаючи спірні рішення щодо надання у користування земельних ділянок за рахунок донної поверхні Бузького лиману, Миколаївська міська рада перевищила надані їй повноваження, оскільки фактично розпорядилась землями державної власності та внутрішніми морськими водами держави для створення портової інфраструктури, що згідно зі ст.ст. 84, 122 Земельного кодексу України та ст.14 Водного кодексу України належить до виключної компетенції органів виконавчої влади. Позивач вважає, що спірні ділянки не можуть бути об'єктами земельних правовідносин, адже земельні ділянки є дном лиману межі яких неможливо встановити в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка. Крім того, позивач зазначив, що всупереч законодавчим приписам проекти землеустрою щодо відведення відповідачу-2 земельних ділянок з кадастровим номером 4810136600:07:004:072, не розроблялась, компетентними органами не погоджувались та міською радою не затверджувались, а рішення про їх надання прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди та документу, що посвідчує право на земельні ділянки; спірні пункти рішень Миколаївської міської ради від 19.12.2008 р. № 31/43 , від 12.11.2009 № 40/29, від 21.04.2011 № 5/48 прийняті з порушенням вимог законодавства, зокрема, ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 12, 59, 84, 122, 123 Земельного кодексу України, ст. ст. 6, 10, 14, 67, 85 Водного кодексу України, з огляду на що Договори, укладені на підставі таких рішень, та видані державні акти, в силу приписів ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, є незаконними.

Позовна заява також містить клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності, мотивоване неналежним виконанням уповноваженими органами України (Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області) своїх обов'язків з усунення порушень та тим, що про порушення, допущені Миколаївською міською радою при прийнятті рішень щодо надання в оренду та продажу у власність ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" земельної ділянки прокурору стало відомо лише під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015150000000288, розпочатому 23.09.2015.

Миколаївська міська рада у наданому відзиві просить застосувати строки позовної давності та просить у задоволенні позову відмовити.

У відзиві від 26.02.2018 на позовну заяву, з урахуванням письмових пояснень за вх. № 3915/18 від 02.04.2018, відповідач - 2 позов не визнав, вважаючи що:

- межі земельної ділянки, переданої в оренду, були встановлені та перенесені в натурі (на місцевості), що підтверджується проектом землеустрою (розробленого ПП В.Г.Селін в 2008 р.), в складі якого, зокрема, є креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру. При цьому ст. 55 Закону України "Про землеустрій" дозволяє при перенесенні меж в натурі не використовувати такий спосіб закріплення меж, як встановлення межових знаків. Із змісту ст. 55 Закону "Про землеустрій" та визначення понять "межа" і "межовий знак" (ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") випливає, що відсутність факту встановлення межового знаку не вважається безумовною ознакою відсутності факту встановлення меж земельної ділянки. Законодавство не містить положення, що у разі неможливості встановлення межових знаків земельна ділянка взагалі не може бути об'єктом земельних правовідносин.

- прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним рішенням та укладеними договорами оренди: чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

- на момент передачі земельної ділянки площею 236067 кв.м. у власність Товариству остання відносилась до категорії земель "інші землі транспорту та зв'язку" (глава 13 ЗК України), а не до категорії "землі водного фонду" (глава 12 ЗК України) та використовувалась за цільовим призначенням: «для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерно перевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 в Корабельному районі м. Миколаєва", що підтверджується, зокрема, п. 9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №40/29 від 12.11.2009 р. та актом про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів поворотів ділянки до планової основи від 02.12.2009 року, який складався на виконання зазначеного рішення.

- законодавством не урегульовано питання стосовно створення, існування та формування (визначення меж) "штучно створених земельних ділянок". В законодавстві до цього часу відсутнє поняття "штучно створені земельні ділянки", а саме: з якого періоду земельна ділянка вважається штучно створеною, протягом якого періоду земельна ділянка носить статус "штучно створеної", які характеристики "штучно створеної території", порядок її створення та інше. Звідси, незрозуміло якими критеріями керувалась прокуратура стверджуючи, що продана Товариству земельна ділянка є штучно створеною.

- термін "формування земельної ділянки" з'явився в тексті Земельного кодексу України (ст.79^{1 "Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав") лише з 01.01.2013 року, а в ст.50 Закону України "Про землеустрій" - з 06.12.12 р. Звідси, стверджувати про те, що земельна ділянка, передана в оренду товариству 12.11.2009 р. є "новосформованою» у прокуратури немає жодних законних підстав, адже на той час взагалі не існувало такого терміну як "формування земельної ділянки" та "новосформована земельна ділянка", ані в Земельному кодексі України, ані в Законі України "Про землеустрій».}

^{- підстав для розробки проекту землеустрою на земельну ділянку площею 690247 кв.м. згідно з ч.1 ст.123 ЗК України не було, оскільки: не було факту зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки та межі вказаної земельної ділянки вже були встановлені в натурі (на місцевості). Надана товариству в оренду земельна ділянка площею 690247 кв.м. (кадастровий номер 4810136600;07:004:0072) надавалась раніше в оренду ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" в складі земельної ділянки площею 926314 кв.м. (яка згодом була поділена на дві). Межі земельної ділянки площею 926314 кв.м були встановлені, що підтверджується п. 5 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 р. №38/35.}

^{- відповідач вважає безпідставною вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу за відсутності у позові вимоги щодо застосування двохсторонньої реституції як наслідку визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м. від 25.05.2011 р. (згідно з ч.1 ст.216 ЦК України), тобто питання повернення Товариству з бюджету суми вартості придбаної земельної ділянки в сумі 5 599 509 грн.}

^{- на момент прийняття рішення Миколаївською міською радою зауваження до проекту землеустрою вже були усунуті, тобто товариством були виконані вимоги органу державної експертизи, зазначені в п.10 висновку. Відмітка про доробку не може свідчити про факт (не є належним доказом) не усунення товариством зауважень експертизи і відсутності у Миколаївської міської ради в момент прийняття рішення документів, перелічених в п.10 висновку державної експертизи. Крім того, висновок державної експертизи до проекту землеустрою на момент його видачі (19.12.2008 року) був загалом позитивний, але містив несуттєві зауваження, які підлягали усуненню (доробці).}

^{Також відповідачем-2 подано суду клопотання від 26.02.2018 про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України.}

^{Товариство з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера" ( відповідач -3) у наданому відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що прокурор у своєму позові не встановив неправомірних/незаконних/недобросовісних дій відповідача-3, що набуло земельну ділянку на підставі чинного договору купівлі-продажу.}

^{Юридична особа, яка в межах, наданих законодавством України, набула право на земельну ділянку, не може нести негативних наслідків у зв'язку з порушенням процедури прийняття рішення органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють в межах правового поля; у діючому законодавстві відсутнє поняття "похідний договір". Також просить застосувати позовну давність.}

^{У процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера " подано клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.}

^{Прокурор та представники сторін у наданих поясненнях заперечили проти задоволення клопотання про призначення експертизи.}

^{Вислухавши прокурора та представників сторін, суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення у справі судової експертизи з огляду на наступне:}

^{Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.}

^{Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.}

^{Відповідно до приписів ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.}

^{Отже, сукупність наданих до справи документів і пояснення сторін не унеможливлюють прийняття судового рішення по справі за обов'язкової умови проведення судової земельно-технічної експертизи.}

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Представником відповідача-3 не доведено, що саме при призначенні експертизи можуть бути встановлені обставини, які входять в предмет доказування по даній справі і що господарський суд при розгляді справи позбавлений можливості самостійно встановити необхідні для вирішення спору факту.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про призначення судової експертизи.

Вислухавши прокурора, представників сторін, які підтримали доводи, викладені відповідно в позовній заяві, відзиві на позов та письмових поясненнях, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Тобто, обов'язковою умовою визнання недійсним акта є не тільки невідповідність його чинному законодавству, але й порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одними із способів захисту прав на землю є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також визнання угоди недійсною.

Із досліджених матеріалів справи випливає, що пунктами 22 та 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43 затверджено проект землеустрою та надано в оренду ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" земельної ділянки загальною площею 974251 кв. м, у тому числі 447015 кв. м за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування (акваторія Бузького лиману), 527236 кв. м за рахунок земель ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" з віднесенням її до земель - інші землі транспорту та зв'язку, для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві.

18.02.2009 між Миколаївською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Компанія "Євровнєшторг" (орендар), на підставі рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43, укладено договір оренди землі, зареєстрований у книзі записів договорів 20.02.2009 за № 6327, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 49 років земельну ділянку загальною площею 974251 кв.м. для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у місті Миколаєві /Корабельний район.

Відповідно до пункту 5.2. Договору цільове призначення земельної ділянки (1.14.10 УКЦВЗ) - інші землі транспорту та зв'язку.

Відповідно до ст.4 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Аналогічне визначення складу земель водного фонду міститься також і в ст. 58 Земельного кодексу України.

В силу приписів ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.85 Водного кодексу України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних тощо.

Відповідно до ст. 2 Водного кодексу України, земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Статтею 59 Земельного кодексу України визначено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Відповідно до ч.3 ст.140, ч.1 ст.144, ч.1 ст.143 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території; територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують, зокрема, й інші питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За приписами статті 4 цього ж Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Водночас, розділом VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі" визначено, що частини 2, 3 і 4 статті 4 набирають чинності після розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності. До розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

П.12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (у відповідній редакції) було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст.10 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності" (який був чинним до 01.01.2013), розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється в межах адміністративно-територіальних утворень - сіл, селищ, міст, районів, областей.

Підставою для проведення робіт, пов'язаних з розмежуванням земель державної та комунальної власності в межах населених пунктів, є рішення сільської, селищної, міської ради, а за межами населених пунктів - Рада міністрів Автономної Республіки Крим або відповідної обласної державної адміністрації. Розмежування земель державної та комунальної власності здійснюється за проектами, які за замовленням відповідних сільських, селищних, міських рад, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства, які регулюють спірні правовідносини, державою фактично делеговані повноваження органам місцевого самоврядування, до моменту розмежування земель державної і комунальної власності, щодо розпорядження землями державної власності, які знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Виходячи з місця розташування та адреси, привласненій спірній земельній ділянці (м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14), вона знаходиться у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці населеного пункту - міста Миколаєва (Корабельний район міста Миколаєва).

Зазначені висновки підтверджені матеріалами, наданими першим заступником прокурора Миколаївської області разом з позовом, зокрема, матеріалами погодження проекту землеустрою та матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (загальною площею 974251 кв.м.) в оренду ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», яким встановлено, що «планується відвести земельну ділянку по вул. Айвазовського, 14 в Корабельному районі м. Миколаєва за рахунок частини території, яка надавалась в оренду ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» (527236 кв.м.) і частини за рахунок земель міста, не наданих у власність чи користування (акваторії Бузького лиману (447015 кв.м.) в оренду для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення», а саме:

- наявною в складі проекту землеустрою Схемою економіко-планувального зонування м. Миколаєва, яка є додатком №1 до рішення Миколаївської міської ради від 03.03.2000 р. №17/22;

- Висновком управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міської ради від 12.11.2008 р. №17-4593/2;

- Погодженням управління Держкомзему у місті Миколаїв №2057 від 26.11.2008р.;

- Висновком державного управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області від 18.11.2008 р. №01-04/6645-05;

- Висновком державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-західного регіону Чорного моря від 27.11.2008 року №6143/09.

Додатково , згідно з УКЦВЗ, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р. №14-1-17/1205 (який діяв на момент прийняття оспорюваного рішення), код 1.14.10 (інші землі транспорту та зв'язку) міститься в розділі «Землі населених пунктів» в підрозділі «землі транспорту, зв'язку».

З огляду на зазначене, суд вважає доведеним факт розташування земельної ділянки площею 974251 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0056) в межах адміністративно-територіальної одиниці населеного пункту міста Миколаєва (Корабельний район міста Миколаєва).

Таким чином, на момент прийняття міською радою спірного п.22 розділу 1 та п.22.1 розділу 1 рішення від 19.12.20108 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди та передачу в оренду спірної земельної ділянки, не відбулось розмежування земель державної та комунальної власності, передана земельна ділянка знаходиться в межах міста Миколаєва, а тому Миколаївською міською радою вирішено питання про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої в межах міста Миколаєва, в силу наданих їй повноважень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, не вбачається також порушень при зміні категорії землі за цільовим призначенням шляхом віднесення її до категорії земель: «інші землі транспорту та зв'язку (пп. «ж» ст.19 ЗК України, УКЦВЗ, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.1998 р. №14-1-17/1205).

Перший заступник прокурора Миколаївської області цей факт не спростовує.

Слід враховувати, що посилання першого заступника прокурора щодо передачі Миколаївською міською радою в користування ТОВ «Компанія «ЄВРОВНЄШТОРГ» водного об'єкту (лиману) не відповідає дійсності, оскільки відсутні будь-які договори на передачу в оренду саме лиману. Окрім того, поняття права водокористування (загального та спеціального) зазначено в ст.46, 47, 48 ВК України.

Зокрема, відповідно до ст.48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування: пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних); подача (перекачування) води водокористувачам у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення); використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

З врахуванням вказаних положень коригування та обслуговування гідротехнічної споруди (підхідного каналу) юридичною особою (ТОВ «Компанія «Євровнєшторг») не підпадає під ознаки ані загального, ані спеціального водокористування.

Згідно з ст.86 ВК України, на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Таким чином, законодавство прямо передбачає можливість використання земельних ділянок під водними об'єктами для будівництва гідротехнічних споруд до складу яких відноситься також підхідний канал, що не заперечується учасниками справи. При цьому законодавство не ставить в залежність можливість надання в користування земельної ділянки під водним об'єктом (дна водного об'єкту) від наявності факту одночасного передання в користування самого водного об'єкту.

Додатково, як вбачається з матеріалів справи, Миколаївська міська рада спірним рішення вирішила передати в оренду ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» земельну ділянку, віднісши її до категорії «землі транспорту, зв'язку» (відповідно до пп. «ж» ст.19 ЗК України).

Згідно з ч.1 ст.65 ЗК України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Згідно з ч.1 ст.67 ЗК України до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту.

Згідно з п. «б» ч.1 ст.69 ЗК України, до земель морського транспорту належать землі під гідротехнічними спорудами і засобами навігаційної обстановки, судноремонтними заводами, майстернями, базами, складами, радіоцентрами, службовими та культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, що обслуговують морський транспорт.

З огляду на вищевикладене, суд не погоджується з позицією прокуратури та вважає, що надання Миколаївською міською радою земельної ділянки площею 236067 кв.м, у т.ч. 236067 кв.м - внутрішні води (236067 кв.м під лиманами), з віднесенням її до категорії «інших земель транспорту та зв'язку», для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві відповідає положенням законодавства, а саме: ст.86 ВК України, ст.ст.65, 67, 69 ЗК України.

Стосовно позиції прокуратури про порушення Миколаївською міською радою вимог ч.7 ст.123 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про землеустрій» (прийняття рішення без наявності позитивного висновку державної експертизи проекту землеустрою).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Основними завданнями державної експертизи є : організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів експертизи; перевірка відповідності об'єктів державної експертизи вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам; впровадження передових методів та підвищення якості розробки об'єктів державної експертизи; підготовка об'єктивних та обґрунтованих висновків державної експертизи (ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації" ).

Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації" передбачено, що якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

Таким чином, навіть у випадку, якщо погодження обумовлено необхідністю додаткового опрацювання, то об'єкт державної експертизи вважається оціненим позитивно (тобто погодженим), але з обумовленням певних умов щодо додаткового опрацювання.

Як вбачається з змісту висновку державної експертизи (п.11) зауваження та пропозиції до землевпорядної документації носять не суттєвий характер, отже загалом вона оцінена позитивно (погоджена).

Зокрема, проект доповнено документами: висновком територіального органу виконавчої влади з питань водного господарства, а саме: листом Миколаївського регіонального управління водних ресурсів від 19.11.2008 р. №01-4/675/05-11 (стор.43 проекту), матеріалами БТІ на об'єкт нерухомого майна від 11.07.2008 р. (стор. 87, 89 проекту), наглядним картографічним матеріалом із відображенням встановлених меж міста Миколаєва (стор.53 проекту), викопіюванням з генерального плану розвитку міста Миколаєва (стор. 11 проекту), кресленням перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (стор.57 проекту); всі графічні матеріали узгоджені з начальником управління Держкомзему, приведено у відповідність графічні матеріалів.

Відмітка першого заступника начальник ГУ Держкомзему у Миколаївській області про доопрацювання не спростовує факту наявності у Миколаївської міської ради в момент прийняття рішення документів, перелічених в п.10 висновку державної експертизи.

Таким чином, суд погоджується з тим, що висновок державної експертизи до проекту землеустрою на момент його видачі (19.12.2008 року) був загалом позитивний, за умови усунення (доробки) несуттєвих зауважень.

Стосовно позиції першого заступника прокурора про те, що передана в оренду земельна ділянка не може бути об'єктом земельних правовідносин.

Відповідно до ст.79 ЗК України (в редакції, що діяла на момент винесення оспорюваного рішення - 19.12.2008 р.): «Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами».

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що «Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов'язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»:

межа земельної ділянки - умовна замкнена ламана лінія, що розмежовує земельні ділянки;

межовий знак - спеціальний знак встановленого зразка, яким закріплюється місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

ст.55 Закону передбачає випадки, коли можна не встановлювати межові знаки, тобто не закріплювати поворотні точки меж ділянки.

Отже наявність межового знаку не визнається обов'язковою умовою наявності факту встановлення меж земельної ділянки.

Межі наданої ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» визначені проектом землеустрою (розробленого ПП В.Г.Селін в 2008 р.), в складі якого, зокрема, є креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність факту встановлення меж земельної ділянки, наданої в оренду ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» згідно з укладеним договором оренди від 18.02.2009 р. на виконання рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 № 31/43.

На підставі викладеного вище суд не вбачає порушень законодавства при винесенні Миколаївською міською радою пункту 22, підпункту 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 р. за № 31/43, якими затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» в оренду земельну ділянку загальною площею 974251 кв.м. для коригування та обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві.

Також судом встановлено, що згодом, п.5 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №38/35 від 01.10.2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (для внесення змін (корегування меж земельної ділянки) до договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 926314 кв.м, у тому числі 396784 кв.м під штучними водотоками (каналами, коректорами, канавами), 529530 кв.м під озерами, прибережними замкнутими водоймами, лиманами, за рахунок земель ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», залишивши її в інших землях транспорту та зв'язку, для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві.

Підпунктом 5.1 розділу 1 зазначеного рішення ділянку площею 926314 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0069) надано Товариству в оренду строком на 49 років.

12.10.2009 р. Товариство звернулося до Миколаївської міської ради із клопотанням про надання дозволу на поділ земельної ділянки площею 926314 кв.м на дві окремі ділянки площами 690247 кв. м та 236067 кв.м.

Пунктом 8 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 року №40/29 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) на земельну ділянку загальною площею 690 247 кв.м, у тому числі 690 247 кв. м - внутрішні 8.1 води (під лиманами), за рахунок частини земель ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», з віднесення її до інших земель транспорту та зв'язку, для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м.Миколаєві.

Підпунктом 8.2 розділу 1 вищевказаного рішення зазначену земельну ділянку надано в оренду вказаному товариству на 49 років, а пунктом 8.1 розділу 1 рішення визнано таким, що втратив чинність, пункт 5.1 розділу 1 рішення міської ради від 01.10.2009 № 38/35.

На виконання вказаного рішення, 04.12.2009 р. між Миколаївською міською радою і ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» укладено договір оренди землі, відповідно до якого останньому надано в оренду земельну ділянку загальною площею 690247 кв.м (кадастровий номер 4810136600:07:004:0072) для обслуговування підхідного каналу бази накопичення сільськогосподарської продукції. Зазначений договір 09.12.2009 року зареєстровано у Державному реєстрі земель за №040949801066.

П.9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/29 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документа (договору оренди) на земельну ділянку площею 236067 кв.м, у т.ч. 236067 кв.м - внутрішні води (236067 кв.м під лиманами), за рахунок частини земель Товариства, з віднесення її до інших земель транспорту та зв'язку, для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерно перевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у м. Миколаєві.

П.9.1 вказаного рішення вирішено передати товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 236067 кв. м для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул.Айвазовського,14.

На виконання цього рішення 04.12.2009 р. між Миколаївською міською радою та ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» укладено договір оренди, який зареєстровано 09.12.2009 р. у Державному реєстрі земель за №040949802067.

Перший заступник прокурора вважає, що п.8, пп.8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 №40/29 суперечить ч.1 ст.123 ЗК України, якою встановлено, що рішення органів влади або місцевого самоврядування про надання земельних ділянок приймається на підставі проектів землеустрою у разі зміни їх цільового призначення та надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі.

Суд не погоджується з доводом прокурора про те, що всупереч вимог законодавства проект землеустрою щодо відведення товариству земельної ділянки з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072 не розроблявся, спеціально уповноваженими органами влади та контролю не погоджувався, та відповідно Миколаївською міською радою не затверджувався, а рішення про її надання (рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 №40/29) прийнято на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документу (договору оренди), що посвідчує право на земельну ділянку (ст.123 Земельного кодексу України, ст.50 Закону України «Про землеустрій», п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 року № 677).

Термін «формування земельної ділянки» з'явився в тексті Земельного кодексу України (ст.79^{1 «Формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав») тільки з 01.01.2013 р. , а в ст.50 Закону України «Про землеустрій» - з 06.12.12 р.}

^{Отже, стверджувати про те, що земельна ділянка, передана в оренду товариству 12.11.2009 р. є «новосформованою» немає жодних законних підстав, адже станом на 12.11.2009 р. взагалі не існувало такого терміну як «формування земельної ділянки» та «новосформована земельна ділянка» ні в Земельному кодексі України, ні в Законі України «Про землеустрій».}

^{Згідно з ч.1 ст.123 ЗК (в редакції, чинній на 12.11.2009 р.) надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.}

^{Відповідно до ч.1 ст.79 ЗК України (Земельна ділянка як об'єкт права власності) «земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними межами».}

^{Надана товариству в оренду земельна ділянка площею 690247 кв.м. (кадастровий номер 4810136600;07:004:0072) надавалась раніше в оренду ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» в складі земельної ділянки площею 926314 кв.м., про що зазначено прокуратурою в позові.}

^{Межі земельної ділянки площею 926314 кв.м були встановлені, що підтверджується п.5 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 01.10.2009 р. №38/35 (на що також посилається прокурор в своєму позові (ст.7)}

^{Таким чином, підстав для розробки проекту землеустрою на земельну ділянку площею 690247 кв.м. згідно з ч.1 ст.123 ЗК України не було, оскільки: не було факту зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки та межі вказаної земельної ділянки вже були встановлені в натурі (на місцевості).}

^{Додатково слід зазначити, що відповідно до змісту ст.56 Закону України «Про землеустрій» згідно з якою до складу технічної документації включаються: матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;}

^{Також слід зазначити, що п.1.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 5/48 від 21.04.2011 року погоджено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 236067 кв.м по вул.Айвазовського, 14 у м. Миколаєві.}

^{П.1.2 рішення затверджено вартість земельної ділянки в розмірі 5 599 509 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень, із розрахунку 23,72 грн. за 1 кв.м, на підставі експертної грошової оцінки (висновок експерта про ринкову вартість земельної ділянки).}

^{П.1.3 рішення встановлено, що відповідно до договору від 15.02.11 № 75 про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки площею 236067 кв.м по вул. Айвазовського, 14 ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» було сплачено авансовий внесок у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень за виконання робіт по виготовленню експертної грошової оцінки в рахунок ціни продажу земельної ділянки.}

^{П.1.4 вказаного рішення вирішено продати товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» земельну ділянку площею 236067 кв.м за 5 598 609 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'ять) гривень для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 у Корабельному районі м. Миколаєва.}

^{П.1.5 цього рішення вирішено договір оренди землі, зареєстрований у Миколаївській міській раді 09.12.09 за № 7179, у державному реєстрі земель 09.12.09 за № 040949801067, розірвати з дати державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку площею 236067 кв.м по вул. Айвазовського, 14 у Корабельному районі м. Миколаєва.}

^{П.1.6 рішення визначено, що після державної реєстрації державного акта на право власності на земельну ділянку площею 236067 кв.м по вул. Айвазовського, 14 у Корабельному районі м. Миколаєва пункт 9.1. розділу І рішення міської ради від 12.11.09 №40/29 визнати таким, що втратив чинність.}

^{На виконання п.1.4 рішення №5/48 від 21.04.2011 р. між ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та Миколаївською міською радою 25.05.2011 року укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Горбуровим К.Є. та зареєстровано в реєстрі №1950.}

^{На виконання умов договору ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» сплатило Миколаївській міській раді вартість землі в сумі 5 598 609 (п'ять мільйонів п'ятсот дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'ять) гривень, що підтверджується наданими товариством банківськими виписками.}

^{Згідно з банківськими виписками оплата проведена трьома платежами: 31.05.2011 р. в сумі 4135000 грн. (з рахунку, відкритого в ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», 31.05.2011 р. в сумі 1463609 грн. (з рахунку, відкритому ПАТ «Банк «ФОРУМ»), 13.02.2011 р. в сумі 900 грн. (авансовий внесок, який згідно з п.1.3 рішення № № 5/48 від 21.04.2011 року зараховано в рахунок оплати вартості придбаної землі).}

^{21.06.2011 р. товариству видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 236067 кв.м (кадастровий номер 481013600:07:004:0073) серії ЯЛ №636086.}

^{Суд не погоджується з позицією прокурора стосовно того, що земельна ділянка площею 236067 кв.м взагалі не могла бути передана у приватну власність згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 21.04.2011 року №5/48 з тієї підстави, що на момент передачі була штучно створеною територією, тому така передача суперечить пункту и) ч.4 ст.84 ЗК України).}

^{Як слідує з змісту підпункту и) ч.4 ст.83 ЗК України:}

^{«до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів.}

^{Відповідно до п. «д» ч.5 ст.84 ЗК України «держава набуває права власності на землю у разі штучного створення земельної ділянки за межами населених пунктів, у тому числі з порушенням установлених правил».}

^{Враховуючи, що земельна ділянка, продана ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», знаходиться в межах населеного пункту - міста Миколаєва, то й відсутні підстави твердження про набуття державою права власності на штучно створену територію.}

^{Окрім того, відсутні підстави вважати продану ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» земельну ділянку «штучно створеною територією», оскільки порядок отримання територією статусу «штучно створеної» законодавством не передбачений. Так само як не передбачено (на момент винесення оспорюваного рішення) й саме поняття «штучно створеної території».}

^{Прокуратура цих фактів не спростувала та не надала жодного документу на підтвердження свого висновку про належність зазначеній земельній ділянці статусу «штучно створеної території». Посилання ж прокуратури на п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про морські порти», яка містить поняття «штучно створена земельна ділянка» не приймається до уваги, оскільки:}

^{по-перше, цей закон набрав чинності з 13.06.2013 р. (окремі положення - з 13.06.2012 р.), тобто після прийняття рішення №5/48 від 21.04.2011 р. та укладення договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 25.05.2011 року;}

^{по-друге, в зазначеному законі відсутній механізм набуття земельною ділянкою статусу «штучно створеної території».}

Як зазначено в п.1.2 спірного договору «за даною адресою знаходиться адміністративно-побутовий корпус та підхідний канал (1 черга) бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом, що належить покупцю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно на бланку серія САС №375666, виданого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради Миколаївської області 01.02.2011 р. на підставі рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради Миколаївської області від 26 січня 2011 р. за №103 та зареєстрованого в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 02.02.201 р. в реєстровій книзі 9 номер запису 700 та в ЕРПВНМ за р.№19934132».

П.1.4 договору зазначено: «продавець підтверджує, що земельна ділянка яка є предметом цього договору, відноситься до категорії земель, які можуть бути продані відповідно до законодавства України…».

На момент передачі земельної ділянки у власність вона відносилась до категорії земель «інші землі транспорту та зв'язку» (п.ж) ч.1 ст.19, глава 13 ЗК України) та використовувалась за цільовим призначенням: «для обслуговування бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом по вул. Айвазовського, 14 в Корабельному районі м. Миколаєва», що підтверджується, зокрема, п.9 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради №40/29 від 12.11.2009 р. та актом про перенесення меж земельної ділянки на місцевість з прив'язкою кутів поворотів ділянки до планової основи від 02.12.2009 року, який складався на виконання зазначеного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.67 ЗК України «Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності».

При цьому ні ч.4 ст.83 ЗК України, ні інші норми не містять заборони на передачу у приватну власність земельних ділянок (в тому числі державної форми власності), які віднесені до категорії земель «інші землі транспорту та зв'язку».

Таким чином, суд не вбачає порушень законодавства при винесенні Миколаївською міською радою підпунктів 1.1, 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 р. №5/48, оскільки міська рада діяла в межах своїх повноважень (з врахуванням п.12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України) та за відсутності будь-яких обмежень на продаж такої земельної ділянки.

Посилання ж прокуратури на те, що станом на день укладення договору оренди щодо цієї земельної ділянки земля фактично була внутрішніми водами (лиманами), а на момент продажу вже є штучною територією, ніяким чином не може свідчити про наявність порушення законодавства, яке має наслідком незаконність винесення оспорюваного рішення, тобто не стосується предмету спору. Це також стосується й позиції прокурора стосовно необхідності отримання Товариством окремої згоди Кабінету Міністрів України на створення штучної земельної ділянки на дні водного об'єкту загальнодержавного значення.

Також судом враховуються приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з права людини "Стретч проти Обєднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" №44277/98 від 24.06.2003 встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", тому визнання недійсними договору, згідно з яким покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Отже, правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Відповідно до другого речення частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції держава може втручатися в права суб'єктів власності і позбавити їх майна в розумінні Протоколу, але таке втручання не може суперечити інтересам суспільства і здійснюється лише на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке втручання держави у власність має відповідати вимозі про наявність законної мети - інтересів суспільства.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999).

Тобто, право оренди земельної ділянки також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким з моменту прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди земельної ділянки гарантується нормами ст. ст. 1, 8, 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання управо власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право оренди, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

У практиці Європейського суду з прав людини відокремлено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Разом з тим, зазначаючи про наявність справедливої рівноваги між інтересами держави та юридичної особи - ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» при позбавленні права, набутого останнім за рішенням Миколаївської міської ради та укладеним на його підставі договором оренди землі, з тих підстав, що звернення прокурора до суду із позовом на захист інтересів держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання стосовно розпорядження землями, що належать державі, прокурор не зазначив, в чому саме полягає шкода державі, завдана спірним рішенням та укладеними договорами оренди: чи має місце ненадходження чи невідповідне надходження плати за користування земельною ділянкою, чи було позбавлено права на неї іншого потенційного землекористувача, чи передана в оренду земельна ділянка відповідно до закону не може використовуватися з метою, наведеною в договорі оренди, а також яким чином буде змінено наявну ситуацію в бік державних/суспільних інтересів щодо використання земельної ділянки в разі задоволення позовних вимог.

Пояснення першого заступника прокурора, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціального значущого питання - доступ Українського народу до водного об'єкту загальнодержавного значення - Бузького лиману не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки використання відповідачами (ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та ТОВ «МСП «НІКА-ТЕРА») належними їм на праві власності та праві оренди земельними ділянками не обмежує права Українського народу в доступі до водного об'єкту - Бузького лиману.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, на земельній ділянці по вул. Айвазовського, 14 в м. Миколаїв знаходиться нерухоме майно ТОВ «Компанія «Євровнєшторг»: адміністративно-побутовий корпус А загальною площею 431,10 кв.м; підхідний канал (1 черга) бази накопичення сільськогосподарської продукції із зерноперевантажувальним комплексом глибиною каналу 11,50 п/м, довжиною каналу 1155,90 п/м, N 1; будинок охорони, Б загальною площею 13,70 кв.м; пусковий комплекс: Днопоглиблення операційної акваторії, протяжність 27405,8 п/м, площа 49,7386 га, глибина 11,2 м, № 6; знаки портові №1, №2, №3, №4, №5.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Крім того, громадянин України та/або юридична особа, які в межах, наданих законодавством України набули право на земельну ділянку, не можуть нести негативних наслідків у зв'язку з порушенням процедури прийняття органами влади чи місцевого самоврядування, які, презюмується, діють у межах правового поля (наприклад, рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Кривенький проти України»).

Судом встановлено, що у подальшому, вказана ділянка площею 23,6067 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 поділена на дві земельні ділянки площами 1,2663 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0126) та 22,3404 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0127), право власності на які 05.05.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (запис №№ 5563740, 5562652, відповідно). Також Товариству 06.05.2014 року видані свідоцтва про право власності на вказані землі за №21303146, 21299284.

Згодом, на підставі договору купівлі-продажу від 04.06.2014 року №960, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурією С.А., Товариство продало земельну ділянку площею 1,2663 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0126) ТОВ «Морський спеціалізований НІКА-ТЕРА».

Також земельна ділянка площею 22,3404 га поділена 10.07.2017 р. на 4 земельні ділянки площами 2,9946 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0139), 15,6158 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0140), 1,93 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0141), 1,8 га (кадастровий номер 4810136600:07:004:0142), право власності на які 10.07.2017 року зареєстровано за ТОВ «Компанія «Євровнєшторг», про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис №21379197, 21376715, 21378682, 21377531.

За результатами дослідження всіх обставин справи, судом не встановлено порушень законодавства при прийнятті відповідачем - Миколаївською міською радою :пункту 22, підпункту 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 р. за № 31/43, пункту 8, підпункт 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/29, підпунктів 1.1, 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 р. №5/48.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ч.1 ст.203 ЦК України передбачено, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які згідно з ст.203 ЦК України є підставою про визнання недійсними на майбутнє: укладеного 04.12.2009 р. між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741) договору про надання в оренду товариству земельної ділянки площею 690247 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0072, зареєстрований 09.12.2009 у Державному реєстрі земель за №040949801066; укладеного 25.05.2011 між Миколаївською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741) договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 236067 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., про що у реєстрі вчинено запис №1950, а також укладеного 04.06.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741) та товариством з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт «Ніка-Тера» (ЄДРПОУ 22439446) договору купівлі-продажу №960 земельної ділянки площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурією С.А.

Враховуючи той факт, що судом не вбачається підстав для визнання незаконним рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 р. №5/48 для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.05.2011 року, відповідно й відсутні підстави для визнання недійсним державного акту серії ЯЛ №636086 на право власності ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136600:07:004:0073 площею 236067 кв.м.

Враховуючи той факт, що судом не вбачається підстав для визнання незаконними рішень Миколаївської міської ради, зазначених в позові, відповідно відсутні й підстави для визнання недійсним свідоцтва про право власності №21303146, видане 06.05.2014 товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 1,2663 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0126 та визнання недійсним свідоцтва про право власності №21299284, виданого 06.05.2014 товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741) реєстраційною службою Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області на земельну ділянку площею 22,3404 з кадастровим номером 4810136600:07:004:0127.

З цих же обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: запису №21379197 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 2,9946 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0139 за товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741); запису № 21376715 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 15,6158 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0140 за товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741); запису №21377531 від 10.07.2017 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 1,8 га з кадастровим номером 4810136600:07:004:0142 за товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» (ЄДРПОУ 30533741).

Щодо питання застосування строку позовної давності та наслідків її спливу.

Ст.257 ЦК України встановлено трьохрічний строк позовної давності щодо вимог про визнання недійсними вищезазначених рішень органів місцевого самоврядування та правочинів.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому норма частини першої ст..261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Вказана правова позиція викладена в постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014 року по справі № 6-152цч14.

Європейський суд з прав людини наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Пунктом 2.8 постанови пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що загальна позовна давність застосовується щодо вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій статті 261 ЦК України.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, та буде встановлено, що цей строк пропущено без поважних причин, суд на підставі ст.267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Суд погоджується з позицією відповідачів, що прокуратурою пропущено строк позовної давності без поважних причин та необхідності застосуванні до спірних правовідносин позовної давності.

Частинами 1, 2, 4 ст.29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовами інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. При цьому, у разі коли згідно із законом, позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Зазначені правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі №3-82гс14 та від 23.12.2014 у справі №3-194гс14.

До спірних правовідносин про визнання незаконними та скасування визнання незаконними та скасування пункту 22, підпункту 22.1 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 19.12.2008 р. №31/43, пункту 8 підпункту 8.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 12.11.2009 р. №40/29, підпункти 1.1, 1.4 пункту 1 рішення Миколаївської міської ради від 21.04.2011 р. №5/48 та визнання недійсними: 04.12.2009 р. договору оренди земельної ділянки, укладений між ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» та Миколаївською міською радою, зареєстрований 09.12.2009 р. у Державному реєстрі земель за №040949801066; визнання недійсним укладеного 25.05.2011 р. між Миколаївською міською радою та ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» договору купівлі-продажу земельної ділянки застосовується загальний строк позовної давності три роки.

Оспорювані прокуратурою рішення датовані 19.12.2008 р., 12.11.2009 р. та 21.04.2011 р., а договори 04.12.2009 р., 25.05.2011 р.

Позовна заява подана до суду 31.01.2018 р., тобто зі значним пропуском позовної давності. Клопотання прокуратури про відновлення строку позовної давності з посиланням на те, що «зі змісту самих лише рішень Миколаївської міської ради про відведення земельних ділянок у користування та власність Товариства фактично не можливо встановити порушення вимог законодавства» не відповідає дійсності та не може бути обґрунтованою підставою для поновлення пропущеного строку позовної давності з врахуванням наступного:

Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах, а також стимулює суд і учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 (надалі Закон № 1789-XII), (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АР Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Згідно п.п. 1,3 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 1789-XII, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Оскарження прокуратурою рішення Миколаївської міської ради, на підставі яких укладено оспорювані договори оренди та купівлі-продажу земельних ділянок, а також здійснено державну реєстрацію прав на такі ділянки є відкритими та доступними як для прокурора, так і для інших контролюючих органів.

Більше того, про наявність знаходження землі в оренді у ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» прокуратурі було відомо ще в 2008 році, так само як ще в 2008 році йому було відомо й про факт проведення днопоглиблювальних робіт з будівництва операційної акваторії та підхідного каналу. Підтвердженням цього є припис Миколаївської транспортної прокуратури, направлений на адресу ТОВ «Компанія «Євровнєшторг» за вих. № 1558 від 13.11.2008 року.

Крім того, згідно з наданими Миколаївською міською радою стенограмами засідань сесії Миколаївської міської ради, представники прокуратури були присутні під час винесення рішень № 40/29 від 12.11.2009 року та №5/48 від 21.04.2011 року.

Також Миколаївська міська рада надала в матеріали справи листи-розсилки, згідно з якими зазначені рішення Миколаївської міської ради (№40/29 від 12.11.2009 року та №5/48 від 21.04.2011 року) надсилались до прокуратури м. Миколаєва.

Таким чином, органи прокуратури мали своєчасно довідатись про порушення, на їх думку, відповідачами в періоді починаючи з 2008 року діючого законодавства, оскільки нагляд за законністю має здійснюватись прокуратурою систематично.

Подання позову через значний проміжок часу, після вчиненого порушення, призводить до ситуації, коли зацікавленою особою вже понесені значні матеріальні витрати, що створює невизначеність при реалізації права особи мирно володіти своїм майном, на дотриманні якого наголошує ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами від 10.07.2013 року:

«За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267ЦК України позивач вправі отримати судовий захист уразі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Суд погоджується, що строк позовної давності для звернення прокурора до суду з позовом пропущено без поважних причин, тому відсутні підстави для його поновлення. Однак з огляду на те, що з боку відповідачів відсутнє порушення права особи, в інтересах якої було подано позов першим заступником прокурора Миколаївської області, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості, а не у зв'язку з спливом позовної давності.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою господарського суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року у справі №915/74/18.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 04.06.2018.

Суддя С.М.Коваль