Провадження №22-ц/784/873/18

Справа 486/836/17 Головуючий суду першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/ 784/873/18 Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Категорія – 53

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Яценко Л.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Савіна О.І. в залі судового засідання в м. Южноукраїнськ о 14:18 год., у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Юженергобуд» (далі – ПрАТ «Юженергобуд») про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом та зобов’язання видати Акт форми Н-1,

В С Т А Н О В И В:

1 серпня 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Юженергобуд» про визнання нещасного випадку, який трапився з ним 30 листопада 2016 року, таким, що пов’язаний з виробництвом та зобов'язання видати Акт форми Н-1.

Посилався на те, що 30 листопада 2016 року, відповідно до укладеного між ним та ПрАТ «Юженергобуд» договору підряду № 277/06-2016 від 23 листопада 2016 року, він, будучи зварювальником, у складі бригади під керівництвом виконроба ОСОБА_6, виконував роботи з демонтажу металевих конструкцій, за завданням відповідача. Близько о 01:00 год. під час виконання робіт з демонтажу приймально-розвантажувального пристрою конденсатору турбогенератора енергоблоку № 2 Южноукраїнської АЕС, виконуючи завдання виконробу, він відрізав зварюванням місце недорізу приймально-розвантажувального пристрою, під час якого відбувся розрив зазначеного застропованого пристрою від перехідного патрубку. Намагаючись втримати рівновагу він нахилився вперед і в цей час демонтована конструкція притиснула його до корпусу перехідного патрубку. Внаслідок цього він отримав тілесні ушкодження, які віднесені експертом до тяжких тілесних ушкоджень.

13 січня 2017 року відповідач ознайомив його з актом проведення розслідування нещасного випадку, з висновками, якого він не погодився, а тому оскаржив його до управління Державної служби з питань праці у Миколаївській області. Проте комісія, яка проводила повторне розслідування, дійшла тих же висновків, зазначивши, що оскільки він працював у відповідача не за трудовим договором, а на підставі цивільно-правового договору, то правила Порядку проведення розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі – Порядок ) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) на постраждалого не розповсюджуються. При цьому обґрунтованих висновків з посиланням на чинні нормативні документи комісією не наведено.

Крім того вказував, що відповідно до п.п. 4 п. 2 вказаного Порядку № 1232, останній розповсюджується на осіб, що працюють за договором, укладеним відповідно до законодавства.

Пункт 3 Порядку зазначає випадки, коли його дія не поширюється. Ці випадки є вичерпними. Підстав, на які посилається комісія в своєму протоколі, в указаному переліку немає, що тягне за собою необґрунтованість доводів комісії про нерозповсюдження правил Порядку на нещасний випадок, який з ним трапився. Зокрема, п.13 Порядку конкретно регламентує порядок розслідування нещасних випадків, постраждалими в яких є особи, які забезпечують себе роботою самостійно і не є застрахованими в Пенсійному фонді України як платники єдиного внеску на обов’язкове державне соціальне страхування. Крім того, зазначаючи в Актах, що Порядок на даний нещасний випадок не розповсюджується, відповідач проводив розслідування на підставі Порядку, що вбачається із рішення начальника управління держпраці ОСОБА_7 від 1 грудня 2016 року і листа відповідача на адресу останнього від 5 грудня 2016 року.

Крім того, п.п.2 п. 15 Порядку прямо передбачає обставини, при яких він отримав травми – знаходження на робочому місці, передбаченому договором підряду і виконання завдань представника роботодавця, в даному випадку, як це зазначено в Акті форми Н-5, виконавця робіт ОСОБА_6 В наряді допуску на виконання робіт на конденсаторі, виданому 29 листопада 2016 року, вказаний склад бригади працівників відповідача. В складі цієї бригади зазначене і його прізвище, що підтверджує, що він був включений до складу бригади і пройшов інструктаж з техніки безпеки.

В п. 16 Порядку перераховуються обставини, при яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом. Таких обставин комісія в процесі розслідування нещасного випадку, який трапився з ним, не встановила.

До того ж, представники ПрАТ «Юженергобуд», не визнаючи нещасний випадок таким, що пов'язаний з виробництвом, зазначають у договорі підряду, що підрядчик бере на себе відповідальність за можливе заподіяння шкоди здоров’ю і життю при виконанні робіт. Даний пункт договору підряду свідчить про зняття провини за пошкодження його здоров’я з замовника робіт, але не знімає його відповідальності за належне проведення розслідування причин нещасного випадку і його зв’язку з виробництвом, оскільки відповідно ст. 1196 ЦК України шкода, завдана здоров’ю потерпілого під час виконання ним договірних зобов’язань, підлягає відшкодуванню замовником і за відсутності вини – ст. 1196 і п. 5 ст. 1187 ЦК України.

Відповідач, в порушення п. 42 Порядку, не визначив відповідність умов праці і безпеки робіт на місці спричинення йому травми вимогам законодавства з охорони праці, не встановив обставин і причин нещасного випадку, що прямо вбачається із тексту Акту форми Н-5. Отже, оскільки усі вище перелічені обставини свідчать про небажання відповідача розслідувати нещасний випадок відповідно до встановлених законодавством правил, просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову місцевий суд виходив із того, що оскільки трудовий договір із позивачем не укладався, між сторонами мали місце цивільно-правові відносини, отже, нещасний випадок, який стався з позивачем 30 листопада 2016 року в процесі виконання ним робіт за договором підряду, є таким що не пов'язаний з виробництвом, а тому, підстави для складання акту за формою Н-1, відсутні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого суду, ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на відсутність в оскарженому судовому рішенні аналізу та оцінки наведених ним доводів щодо того, що фактично між ним та відповідачем мали місце не цивільно-правові відносини, а був укладений трудовий договір, у зв’язку з чим необхідно пов’язувати нещасний випадок, який стався з ним, як такий що пов'язаний з виробництвом, оскільки уклавши з відповідачем договір підряду, він фактично був допущений до робіт і виконував роботи як працівник відповідача. Так, 30 листопада 2016 року відповідач допустив його до виконання робіт на ВП ЮУ АЕС, видавши йому перепустку на об’єкт як на свого працівника, включивши до складу своєї бригади, провівши з ним інструктаж, зобов’язавши працювати за затвердженим ним графіком і під керівництвом призначеного ним виконавця робіт, що вбачається із поданого до суду наряду-допуску до робіт, що здійснюються відповідачем. Всі ці дії відповідача щодо нього ніяк не узгоджуються з роботою підрядника за договором підряду, робота якого організується ним самостійно лише за умовами договору, а не за вказівками відповідача, графіком його робіт і допуском до роботи.

Посилаючись на однобоку оцінку надану судом суті справи та наданим сторонами доказам, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити судове рішення про задоволення його позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач з доводами апеляційної скарги не погодився.

Вказував, що суд правомірно зазначив в рішенні про те, що трудовий договір з позивачем не укладався, заробітна плата йому як працівнику за трудовим договором не нараховувалась (за умовами договору підряду винагорода виплачується після підписання акту приймання-передачі виконаної роботи), а тому підрядні роботи ОСОБА_5 виконувались в рамках укладеного цивільно-правового договору. А тому, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції в повному обсязі досліджено всі матеріали справи, всі наявні докази та Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, профзахворювань і аварій на виробництві. Оскільки, місцевим судом надано правильну правову оцінку укладеному між сторонами договору підряду, актам проведених розслідувань щодо нещасного випадку, що стався з позивачем, та висновкам, які були прийнятті комісією при проведенні таких розслідувань, просив залишити рішення Южноукраїнського міського суду від 16 квітня 208 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписали ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 9 червня 2016 року між ТОВ «Управління механізованих робіт» та Публічним акціонерним товариством «Юженергобуд» (далі – ПАТ «Юженергобуд»), правонаступником якого є ПрАТ «Юженергобуд» (а.с.27 – зворот), був укладений договір субпідряду №01/06-2016, предметом якого було виконання будівельних робіт по заміні конденсатора ТГ-2 (ряд А) (а.с. 114-116).

На виконання умов вказаного договору відповідачем були залучені до роботи інші підрядники, які мають навики у даній галузі, у зв’язку з чим 23 листопада 2016 року між ПАТ «Юженергобуд» та ОСОБА_5 укладений договір підряду за № 227/06-2016 (далі – Договір), відповідно до якого позивач зобов’язався виконати демонтаж металоконструкції (конденсаторна група) на дрібні блоки. Підрядник (позивач у справі) здає виконані роботи представнику Замовника ПАТ «Юженергобуд» шляхом підписання акту прийому-передачі, Замовник зобов’язаний виконати виплату винагороди за виконані роботи протягом 15 робочих днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт у розмірі зазначеному в Додатку №1 (а.с.12, 13).

У п.3.2 Договору зазначено, що відповідальність за безпеку життя і здоров’я на час виконання робіт бере на себе підрядник.

В пунктах 4.1 - 4.2 вказаного Договору виписано, що на підрядника не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, а також що Договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не розповсюджується дія норм трудового законодавства України.

30 листопада 2016 року стався нещасний випадок, в результаті якого ОСОБА_5 направлено з травмами до ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №2», згідно повідомлення якого за № 3112/01-03 від 1 грудня 2016 року, при надходженні працівника ПАТ «Юженергобуд» ОСОБА_5 у нього була виявлена тяжка травма (а.с.11).

1 грудня 2016 року, управлінням держпраці у Миколаївській області було прийнято рішення про проведення комісією підприємства розслідування нещасного випадку, який стався 30 листопада 2016 року з монтажником стальних та залізобетонних конструкцій ОСОБА_5, згідно пунктів 7-35 Порядку (а.с. 4). У зв’язку з чим, наказом генерального директора ПАТ «Юженергобуд» № 93 від 1 грудня 2016 року було створено відповідну комісію з розслідування вказаного нещасного випадку (а.с. 5), якою 13 січня 2017 року був складений протокол № 4, в якому зазначено, що оскільки ОСОБА_5 знаходився в трудових відносинах з ПАТ «Юженергобуд» згідно договору підряду № 277/06-2016 від 23 листопада 2016 року, як особа, що забезпечує себе роботою самостійно та не встановлено факту знаходження його на обліку, як платника єдиного соціального внеску, на розслідування даного нещасного випадку Порядок не поширюється (а.с.10). Того ж дня був складений Акт форми Н-5, в якому зроблено висновок про те, що комісія не змогла встановити безпосередні причини настання нещасного випадку (а.с.19-21).

За зверненням ОСОБА_5 від 2 червня 2017 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області було проведене повторне спеціальне розслідування нещасного випадку, та 14 липня 2017 року складено акт, яким були встановлені аналогічні обставини виконання робіт та настання нещасного випадку. Згідно висновку комісії, нещасний випадок, що стався з ОСОБА_5, не може кваліфікуватись, як нещасний випадок, що стався на підприємстві, а тому адміністрація не несе відповідальності, яка передбачена при порушенні роботодавцем трудового законодавства України (а.с. 26, 27-29). Це рішення Управління Держпраці у Миколаївській області позивачем не оскаржувалося.

Перевіривши відповідність проведених перевірок нормам законодавчих актів, що регламентують їх проведення, суд першої інстанції дійшов до висновків, що перевірки проведені комісією підприємства з розслідування нещасного випадку та Управлінням Держпраці у Миколаївській області проведені повно та всебічно.

Так, відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» (в редакції чинній на час вчинення процесуальної дії) роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішується посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до п. 1 Загальних питань Порядку зазначений Порядок визначає проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівником на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах. ОСОБА_1 цей Порядок прописує порядок проведення розслідування та облік нещасних випадків.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що проведення розслідування нещасного випадку, який стався з особою – підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою і не застрахована в Пенсійному Фонді України як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, організує територіальний орган Держпраці за місцем настання нещасного випадку, який утворює комісію у складі не менш як три особи.

ОСОБА_1 на комісію покладено обов’язок скласти акт за формою Н-5 або акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 (у разі коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Пункт 15 Правил визначає обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1. З аналізу цих обставин вбачається, що визначальним для визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом є перебування потерпілої особи у трудових відносинах з підприємством. Пункт 16 Порядку передбачає перелік обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов’язані з виробництвом, однак при цих обставинам потерпіла особа повинна перебувати з підприємством у трудових відносинах. В даному випадку п. 16 Порядку є смисловим продовженням п. 15 Порядку.

За такого є помилковим твердження скаржника, що положення п. 16 Порядку розповсюджуються на всі нещасні випадки.

Отже з огляду на наведені пункти Порядку можна зробити висновок, що акт за формою Н-1 складається у випадку, коли нещасні випадки пов’язані з виробництвом, тобто потерпіла особа перебуває з підприємством в трудових відносинах.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 відповідно до положень ст. ст. 21, 24 КЗпП України трудового договору з відповідачем не укладав, заяву про прийняття його на роботу не писав, трудову книжку підприємству не надавав, Правила внутрішнього трудового розпорядку, що діють на підприємстві, на нього не розповсюджувалися, його праця на підприємстві не обліковувалася та заробітна плата йому не виплачувалася, умови праці, необхідні для виконання трудових обов’язків, передбачені законодавством про працю, колективним договором або угодою сторін відповідачем не забезпечувалися. Крім того, відповідач не відраховував будь-яких податків та зборів, які визначені обов’язковими при виплаті працівникові заробітної плати. З огляду на встановлені обставини, які не заперечувалися й представником позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, між ОСОБА_8 та ПрАТ «Юженергобуд» на час виникнення нещасного випадку не існувало трудових правовідносин, як між працівником та роботодавцем.

Відносини, що виникли між сторонами реалізовувалися ними в межах та на умовах укладеного 23 листопада 2016 року договору підряду № 227/06-2016, за яким позивач зобов’язався виконати демонтаж металоконструкції (конденсаторна група) на дрібні блоки. Умовами цього договору було визначено узгоджені сторонами роботи, що підлягали виконанню, виплата винагороди за їх виконання та строк її виплати. Крім того сторонами у договорі також було визначено, що відповідальність за безпеку життя і здоров’я на час виконання робіт бере на себе підрядник. Більш того, в договорі було зазначено, що на позивача, як на підрядника, не розповсюджуються правила внутрішнього трудового розпорядку, а також що Договір не носить характеру трудового договору і на нього, відповідно, не розповсюджується дія норм трудового законодавства України.

Отже, перелічені обставини в сукупності свідчать про те, що відносини сторін носили характер домовленості між ними, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, яка знайшла своє відображення в формі письмового цивільно-правового договору.

Доводи позивача, що встановлені факти щодо проходження ним перевірки знань з охорони праці за спеціальністю газорізальника, яка проводилась ПАТ «Юженергобуд», оформлення йому допуску на режимний об’єкт, а також включення його у склад бригади згідно наряду-допуску №118 від 29 листопада 2016 року, виданого виконробу ОСОБА_6 на виконання робіт з демонтажу конденсатора ТГ-2 по ряду А, на підприємстві Виробниче підприємство «Южноукраїнська АЕС», не свідчать про існування між сторонами трудових правовідносин, що регулюються нормами трудового законодавства. Такі дії відповідача охоплюються умовами зазначеного договору підряду щодо відповідальності за безпеку життя і здоров’я на час виконання робіт, а також забезпечення виконання робіт за цим договором.

Твердження скаржника, що суд зробив висновок, що положення Порядку не застосовуються до нещасного випадку, що стався з позивачем, є безпідставними, оскільки районний суд дійшов висновку, що цей нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, а тому у відповідача відсутні правові підстави для складання акту за формою Н-1.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, та надав належну оцінку наявним у справі доказам, а тому відсутні підстави, визначені ст. 374 ЦПК України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

ОСОБА_9

Повний текст постанови складено 1 червня 2018 року.