За результатом нового розгляду справи у переданій на новій розгляд частині рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення місцевого господарського суду з посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" мотивовано відсутністю визначених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 рішення місцевого господарського суду зі справи № 904/12553/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким визнано недійсним Рішення АМК в частині визнання дій ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-16 до Відділення інформації в неповному обсязі, порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню та накладення штрафу на ПАТ "Дніпрогаз" у розмірі 54 000,00 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК; стягнуто з Відділення на користь ПАТ "Дніпрогаз" 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Відділення на користь ПАТ "Дніпрогаз" 1515,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Відділення, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Так, згідно з доводами Відділення, викладеними у касаційній скарзі: судом апеляційної інстанції неправильно застосовано приписи пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також приписи статей 76, 77, 78, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору по суті апеляційним господарським судом.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дніпрогаз" просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-16 до Відділення інформації в неповному обсязі порушенням, передбаченим пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання інформації в неповному обсязі Відділенню (пункт 1);

- за вказане порушення на ПАТ "Дніпрогаз" накладено штраф у розмірі 54 000,00 грн. (пункт 2);

- визнано дії ПАТ "Дніпрогаз" щодо надання на вимогу про надання інформації від 05.09.2016 № 2243/21/06-16 до Відділення недостовірної інформації порушенням, передбаченим пунктом 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання недостовірної інформації Відділенню (пункт 3);

- за вказане порушення на ПАТ "Дніпрогаз" накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 4).

Рішення АМК в частині встановленого порушення про надання ПАТ "Дніпрогаз" інформації Відділенню в неповному обсязі (пункт 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції") мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- Відділенням, у зв'язку з надходженням заяви гр. ОСОБА_6, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (споживач), проводилося розслідування щодо наявності порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ "Дніпрогаз";

- ПАТ "Дніпрогаз" у розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є суб'єктом господарювання;

- під час проведення розслідування щодо наявності порушень законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ "Дніпрогаз" у зв'язку з розглядом заяви, з метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на ринку послуг з газопостачання, на адресу останнього було направлено вимогу про надання інформації від 09.08.2016 № 2003/21/06-06 (далі - Вимога);

- строк надання відповіді на вимогу становив 20 днів з дати її отримання;

- Вимога вручена ПАТ "Дніпрогаз" 16.08.2016;

- на пункт 3 Вимоги ПАТ "Дніпрогаз" необхідно було надати усі документи, складені Товариством та надані споживачем (гр. ОСОБА_6) до Товариства під час виникнення між Товариством та споживачем спірних питань, а саме, з 14.11.2015 по поточний період 2016 року;

- у відповіді (вих. від 05.09.2016 № 7773/17-3) на пункт 3 Вимоги ПАТ "Дніпрогаз" надало такі документи:

акт про припинення газопостачання від 14.11.2015 № 1384;

акт про зняття ПГЛ від 25.11.2015 № 15801;

акт обстеження від 27.11.2015;

акт про встановлення ПГЛ від 30.11.2015 № 16048;

акт про припинення газопостачання від 15.06.2016 № 1108;

акт про порушення від 15.06.2016 № 924д;

акт розрахунку від 22.06.2016;

розрахунок на оплату необлікованого об'єму природного газу;

заява ОСОБА_6 від 04.07.2016;

лист від 08.07.16 № 5863/7/7-3;

заява на підключення газопостачання;

акт про відновлення газопостачання;

технічні умови від 06.05.2016 № 0791/33;

заява споживача від 01.07.2016;

відповідь від 28.07.2016 № 6467/2-2;

- крім того, ПАТ "Дніпрогаз" у відповіді на Вимогу зазначило про те, що "…22.04.2016 контролером ПАТ "Дніпрогаз" проведено зняття показників лічильників газу.. При знятті показань лічильника контролер не володіє інформацією щодо припинення газопостачання" (цитата);

- 06.10.2016 розпорядженням Відділення № 38/-1-15/06-16р розпочато розгляд справи № 36/06-03-1/16 за встановленими ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ПАТ "Дніпрогаз";

- у подальшому, під час розгляду Відділенням справи листом від 11.11.2016 № 9960/17-1 ПАТ "Дніпрогаз" у доповнення до раніше наданої інформації надало Відділенню пояснення щодо перевірки, проведеної за адресою: АДРЕСА_1, додавши до пояснень акт про порушення від 22.04.2016 № 714. У поясненнях ПАТ "Дніпрогаз" повідомило, зокрема, про те, що 22.04.2016 уповноваженою особою Оператора ГРМ було виявлено факт самовільного відновлення газопостачання, про що складено акт про порушення від 22.04.2016 № 714, тобто необхідність у складанні акта про порушення від 15.06.2016 № 924д за цим же фактом була відсутня;

- також Відділенням було отримано оригінал для огляду та копію акта про порушення від 22.04.2016 № 714, оригінал (для огляду) журналу реєстрації актів про порушення, у якому з додержанням хронології (а саме 22.04.2016) було зареєстровано складання зазначеного акта про порушення;

- тобто акт про порушення від 22.04.2016 № 714 був складений Товариством та зареєстрований в журналі реєстрації актів про порушення, а відтак на момент надання відповіді на Вимогу зазначений акт був у Товариства в наявності;

- не надавши на Вимогу Відділення акт про порушення від 22.04.2016 № 714, складений за адресою споживача, який був у Товариства в наявності, ПАТ "Дніпрогаз" надало Відділенню інформацію в неповному обсязі.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з частинами першою та другою статті 12 того ж Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.

Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 7 наведеного Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Згідно з пунктами 5 та 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;

- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.

Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, встановивши: обґрунтованість висновків Відділення стосовно наявності в діях ПАТ "Дніпрогаз" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді подання інформації органу Антимонопольного комітету України у встановлені його Головою строки в неповному обсязі, за що в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф, - дійшов обґрунтованого висновку стосовно відсутності передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним (у переданій на новий розгляд частині), а тому й правомірно відмовив Товариству в задоволенні його позовних вимог.

При цьому місцевий господарський суд у прийнятті рішення зі справи правомірно виходив з того, що: ПАТ "Дніпрогаз" зобов'язане було надати на Вимогу Відділення, усі документи, складені Товариством та надані споживачем (гр. ОСОБА_6) до Товариства під час виникнення між Товариством та споживачем спірних питань, а саме з 14.11.2015 по поточний період 2016 року; проте акт про порушення від 22.04.2016 № 714, складений щодо споживача, який був у Товариства в наявності станом на час надання відповіді на Вимогу, наданий ПАТ "Дніпрогаз" Відділенню після спливу цього строку, а саме - разом з додатковими поясненнями від 11.11.2016 № 9960/17-1, що є актом невиконання конкретної заснованої на законі вимоги Голови органу Антимонопольного комітету України, відповідно, - порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, зосередившись виключно на питанні наявності чи відсутності у Відділення акта про порушення від 22.04.2016 № 714 станом на час направлення Вимоги ПАТ "Дніпрогаз" про надання інформації, залишив поза увагою те, що ПАТ "Дніпрогаз" зобов'язане було надати на Вимогу Відділення усі документи, складені Товариством та надані споживачем (гр. ОСОБА_6) до Товариства під час виникнення між Товариством та споживачем спірних питань, а саме з 14.11.2015 по поточний період 2016 року, проте ПАТ "Дніпрогаз" не надало на Вимогу Відділення акт про порушення від 22.04.2016 № 714, складений щодо споживача, який був у Товариства в наявності станом на час надання відповіді на Вимогу, що є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Більше того, постанова суду апеляційної інстанції в частині висновку щодо наявності у Відділення акта про порушення від 22.04.2016 № 714 станом на час направлення Вимоги ПАТ "Дніпрогаз" про надання інформації ґрунтується на припущеннях, а не на фактичних обставинах справи та наявних у матеріалах справи доказах.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Згідно з приписами пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

У відповідності до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції Касаційним господарським судом не здійснюється за відсутності відповідної заяви Відділення та документа, який підтверджував би те, що суми, стягнуті за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку (частина шоста статті 333 ГПК України), що не позбавляє Відділення права, за наявності відповідних підстав, звернутися до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання постанови суду апеляційної інстанції у відповідності до приписів частин дев'ятої та десятої статті 333 ГПК України.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено - залишенню в силі, витрати зі сплати судового збору в сумі 2756,00 грн. за розгляд справи в суді касаційної інстанції підлягають стягненню з ПАТ "Дніпрогаз" на користь Відділення.

Керуючись статтями 129, 308, 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити повністю.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 904/12553/16 скасувати.

3. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2017 у справі № 904/12553/16 залишити в силі.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 2756,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

5. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко