КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Справа № 826/2157/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року у справі:

за позовом державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ»

до Офісу великих платників податків

Державної фіскальної служби

про визнання протиправними

та скасування вимоги і рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач) про:

- визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2016 р. № Ю-0008191401;

- визнання протиправним та скасування рішення від 02.12.2016 р. № 0008211401 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що оплата вартості путівок працівників на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства на суму 20 396,00 грн. та вартості квитків на залізничний транспорт на суму 12 943,72 грн. відносяться до додаткової заробітної плати, з якою обчислюється єдиний внесок.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін та наголошує на тому, що доводи апелянта ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (далі - ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ») є юридичною особою та перебуває на обліку Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс великих платників податків ДФС).

01.04.2013 р. між ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» та комітетом профспілки ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» укладено Колективний договір, який зареєстрований за № 99-13.

У п. 1.1 - п. 1.3 зазначеного Колективного договору встановлено, що він укладається між адміністрацією в особі директора ДП «Укрзалізничпостач» та комітетом профспілки ДП «Укрзалізничпостач», що разом іменуються - Сторони. Адміністрація визнає Профком повноважним представником усіх працівників ДП "Укрзалізничпостач" у колективних переговорах з питань трудових відносин, соціального захисту та пільг. Дія колективного договору спрямована на створення умов підвищення ефективності роботи підприємства, peaлізації на цій основі професійних, трудових і соціально-економічних прав та інтересів працівників. Сторони оперативно вживатимуть заходів до усунення передумов виникнення колективних трудових спорів в ході реалізації зобов'язань і положень колективного договору, віддаватимуть перевагу розв'язанню спірних питань шляхом проведення консультацій, переговорів і примирних процедур відповідно до законодавства.

У п.п. 9.1.4, 9.1.15, 9.2.2 Колективного договору Сторони встановили, що адміністрація зобовязується: згідно з Галузевою угодою зберегти для працівників підприємства, з включенням однієї особи, яка знаходиться на їх утриманні, право на проїзд по квитку форми 6 в прямому сполученні по країнах СНД. Надавати всім працівникам підприємства і членам їх сімей, які знаходяться на утриманні, включаючи дітей до 18 років під опікою, річний квиток форми 4 на відстань до 150 кілометрів від місця проживання, але більше двох напрямків, в сумарному обчисленні. В цей же квиток враховується проїзд від місця проживання до місця роботи. Додатково працівникам видається другий разовий квиток форми 6 залізницях України з відміткою "в купейному вагоні швидкого поїзда" на одну особу. При наявності прибутку перераховувати кошти на рахунок профкому на придбання путівок для оздоровлення, лікування та відпочинок працівників, членам їх сімей та пенсіонерів підприємства. Надавати путівки згідно Положення "Про порядок планування і видачі працівникам ДП "Укрзалізничпостач", членам їх сімей та пенсіонерам путівки для оздоровлення в санаторіях-профілакторіях, пансіонатах". Профком зобовязується забезпечити цільове використання коштів у відповідності до кошторису за надходженням.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ» (код ЄДРПОУ 19014832) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р., за результатами якою складено акт від 16.11.2016 р. № 1879/28-10-14-01/19014832.

У висновках зазначеного акту перевірки відповідачем, зокрема встановлено порушення ДП «УКРЗАЛІЗНИЧПОСТАЧ»:

- п. 1 ч. 2 cт. 6, п. 1 ч. 1 cт. 7, ч. 5 та ч. 7 cт. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI, у результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 13 532,07грн.;

- п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, а сааме: до складу загального місячного оподатковуваного доходу не включені доходи у вигляді інших заохочувальнихта компенсаційний виплат платників податку у результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 3489,15 грн.;

- п.п .164.2.17.е п. 164.17 ст.164 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI: з доходу отриманого від ДП «Укрзалізничпостач» як додаткового блага у вигляді вартості безоплатно отриманих путівок не утримано ПДФО, у результаті чого встановлено заниження ПДФО в сумі 1270,59 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем складено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2016 р. № Ю-5 №0008191401, якою позивача зобов'язано сплатити суми недоїмки з єдиного внеску, штраф та пеню на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 13532,07 грн.;

- рішення № 0008211401 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 6766,04 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Зазначені вимога та рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку до ДФС України, але рішенням від 13.01.2017 р. № 499/6/99-99-11-02-02-25 його скаргу було залишено без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправною вимогу від 02.12.2016 р. № Ю-0008191401 та рішення від 02.12.2016 р. № 0008211401, звернувся до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що придбання путівок для оздоровлення членів профспілки здійснювалось Первинною профспілковою організацією ДП «Укрзалізничпостач» за рахунок її власних коштів і проведене ДП «Укрзалізничпостач» цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей є обов'язком позивача в силу положень колективного договору, а також з того, що кошти на придбання оздоровчих путівок перераховувалися позивачем не фізичним особам, а юридичній особі - Первинній профспілковій організації ДП «Укрзалізничпостач» (код ЄДРГІОУ 21700428), яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС та є платником податків та зборів згідно з податковим законодавством України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Кодексом законів про працю України (далі - КУпАП), Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 р. № 1045-XIV(далі - Закон № 1045-XIV), «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

У пп. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 108/95-ВР, ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону № 108/95-ВР визначена структура заробітної плати, зокрема: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Компенсаційні виплати - це суми, які виплачуються працівникам понад оплати за працю для компенсації витрат, пов'язаних з виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу місцевість.

Роботодавці вправі самостійно застосовувати заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій, зокрема у колективному договорі.

Введені такими локальними нормативними актами заохочувальні та компенсаційні виплати, будуть включатися до фонду оплати праці підприємства, а відповідно є базою нарахування соціального внеску.

Стаття 97 КЗпП України визначає оплату праці на підприємствах, в установах і організаціях.

У відповідності до ч. 2 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Згідно зі ст. 12 КЗпП України колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і первинними профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а у разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони. Якщо на підприємстві, в установі, організації створено кілька первинних профспілкових організацій, вони повинні на засадах пропорційного представництва (згідно з кількістю членів кожної первинної профспілкової організації) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разі кожна первинна профспілкова організація має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та відповідальності за їх невиконання. Первинна профспілкова організація, що відмовилася від участі в об'єднаному представницькому органі, позбавляється права представляти інтереси працівників при підписанні колективного договору.

У ст. 24 Закону № 1045-XIV закріплено, що профспілки, їх об'єднання беруть участь в управлінні державним соціальним страхуванням як представники застрахованих осіб.

Частинами 1-4 статті 34 Закону № 1045-XIV передбачено, що профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, державними органами або органами місцевого самоврядування. Профспілки, їх об'єднання мають право власності також на майно та кошти, придбані в результаті господарської діяльності створених ними підприємств та організацій. Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань державними органами та органами місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об'єднань.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається вартість путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування, у тому числі на реабілітацію інвалідів, на території України платника податку та/або його дітей віком до 18 років, які надаються йому безоплатно або із знижкою (у розмірі такої знижки) професійною спілкою, до якої зараховуються профспілкові внески платника податку - члена такої професійної спілки, створеної відповідно до законодавства України, або за рахунок коштів відповідного фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування (пп. 165.1.35 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що заробітна плата (основна та додаткова) визначається за погодженням з працівником у трудовому договорі, інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються роботодавцем у колективному договорі.

Таким чином, критерієм для віднесення доходу працівника до заробітної плати (основної, додаткової чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат) або до додаткового блага є те, що така виплата у грошовій чи в натуральній формі передбачена трудовим договором (контрактом) чи колективним договором.

В іншому ж випадку, якщо певні виплати здійснюються не безпосередньо роботодавцем, а іншим суб'єктом, зокрема профспілковою організацією, то роботодавець не набуває правового статусу податкового агента.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що придбання путівок для оздоровлення членів профспілки здійснювалось Первинною профспілковою організацією ДП «Укрзалізничпостач» за рахунок її власних коштів, а здійснене ДП «Укрзалізничпостач» цільове фінансування на оздоровлення працівників та їх дітей є обов'язком в силу положень колективного договору.

При цьому, як було правильно встановлено судом першої інстанції, кошти на придбання оздоровчих путівок перераховувалися позивачем не фізичним особам, а юридичній особі - Первинній профспілковій організації ДП «Укрзалізничпостач» (код ЄДРГІОУ 21700428), яка перебуває на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС та є платником податків і зборів згідно з податковим законодавством України.

Разом з тим, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було доведено факту придбання путівок працівникам товариства саме за рахунок коштів ДП «Укрзалізничпостач», зокрема спрямування грошових коштів згідно з вказаними в акті перевірки платіжними дорученнями на купівлю путівок працівникам; в акті перевірки не міститься посилань на кількість та вартість придбаних путівок, їх характеристики та умови придбання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не є податковим агентом щодо платежів, здійснених на користь профспілки, незалежно від їх цільового призначення, і в даному випадку відсутні правові підстави для нарахування на суми, сплачені позивачем на користь Первинної профспілкової організації ДП «Укрзалізничпостач» за купівлю путівок працівникам, єдиного внеску відповідно до ст. 7 Закону № 2464-VI.

Доводи апелянта про те, що виплати щодо вартості путівок працівникам на лікування та відпочинок за рахунок коштів підприємства на суму 20 396,00 грн. та вартість квитків на залізничний транспорт на суму 12 943,72 грн. відносяться до додаткової заробітної плати, з якою обчислюється єдиний внесок, судова колегія вважає необґрунтованими та голослівними, з огляду на вищезазначене.

Отже, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів правомірності прийняття ним вимоги від 02.12.2016 р. № Ю-0008191401 та рішення від 02.12.2016 р. № 0008211401.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - без змін.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 30 травня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді :