Провадження № 2/582/191/18
Справа № 582/361/18
Копія
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2018 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді – Жмурченка В.Д.,
за участю секретаря – Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в смт. Недригайлів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧЕН ГРУП" про стягнення заборгованості із заробітної плати та судових витрат,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, ТОВ "РІЧЕН ГРУП", нараховане, але не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2017 р. по 01 березня 2018 р. в розмірі 42954 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп. Крім того просить суд стягнути судові витрати та витрати на юридичну допомогу стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне: 23 листопада 2016 р. він був прийнятий водієм автотранспортних засобів першого класу, Автоколона №8 (с. Віхове) Товариства з обмеженої відповідальністю "РІЧЕН ГРУП" відповідно до наказу №3-КА від 23.11.2016 р., де він працює і по теперішній час. Починаючи з 01 травня 2017 р. відповідач нараховує йому заробітну плату, але її не виплачує, посилаючись на відсутність коштів. Станом на 01 березня 2018 року відповідач нарахував, але не виплатив позивачу заробітну плату за період з 01 травня 2017р. в розмірі 42954 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп., що й стало підставою звернення до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а розгляд справи проводити без його участі. Не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача по справі, ТОВ "РІЧЕН ГРУП" у судове засідання не з'явився, у відповідності до ч.6 ст. 128 ЦПК України є належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчить, наявні в матеріалах справи поштові відправлення.
Розгляд справи проведено у відповідності до вимог статті 280 ЦПК України у зв'язку з неявкою належним чином повідомленого відповідача, який про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ТОВ "РІЧЕН ГРУП" водієм автотранспортних засобів першого класу, Автоколона №8 (с. Віхове, Недригайлівського району, Сумської області) і працює по даний час (станом на 29.05.2018 р.).
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.2 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.
Ст. 21 Закону України «Про оплату праці» говорить, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Як вбачається із розрахункового листа за лютий 2018 р. борг ТОВ "РІЧЕН ГРУП" перед ОСОБА_1 на кінець місяця становить: 42954 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп.
Згідно з ст. 233 КЗпПУкраїни у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст. 83 ЦПК України).
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив у встановлений судом термін до суду не надав.
Відповідно до ст. 191 ЦПК України у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення заробітної плати підлягають задоволенню, а нарахована, але фактично не виплачена заробітна плата у розмірі 42954 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується заявлених вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Норма ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 15 ЦПК України передбачається, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимоги ч. 1 ч. 5 ст. 137 ЦПК України, витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правничу допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Згідно керівних роз'яснень, що містяться у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 10 жовтня 2014 року підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134,135,137 ЦПК.
Витрати на правничу допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Як слідує з положень ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ч. 1 п. 4, ст. 27);
договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі; до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права; зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики (ст. 27 ч.ч. 1, 3, 5);
гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ч.ч. 1, 2, 3).
Аналогічні правила щодо надання адвокатом правової допомоги на підставі договору та щодо гонорару встановлені й статтями 14, 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, а статтею 29 цих Правил передбачено право адвоката стягувати з клієнта, окрім гонорару, також і коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, види і порядок сплати яких визначаються договором.
Договір про надання правової допомоги із урахуванням загальних положень про договори і правил про послуги є відплатним (передбачає оплатність надання послуг) і в такому разі ціна (оплата, порядок її здійснення) є істотними умовами договору (ст.ст. 6, 11,202, 509, ст. 626 ч.ч. 1, 5, ст. 627 ч. 1, ст. 628 ч. 1, ст. 632, ст. 638 ч. 1, ст. 901 ч. 1, ст. 903 ч. 1 ЦК України).
Відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги пов'язується із належним їх визначенням, наявністю розрахунку витрат щодо обсягу, видів наданих послуг. Якщо мають місце додаткові (супутні) витрати, такі теж повинні підтверджуватися розрахунком. Фактична оплата гонорару, інших витрат підтверджується належними і допустимими документальними доказами. Належним і допустимим доказом щодо наявності відповідних підстав для виникнення грошових зобов'язань є зафіксовані у письмовій формі умови договору, що в подальшому слугують підставами для розрахунків між сторонами та для обліку відповідних операцій, які, у свою чергу, теж фіксуються лише у документальній формі (ст.ст. 545, 1087 ЦК України, ст. 1 п. 1.24., ст.ст. 4, 16, 17, 20, 22, 24, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 1 абз. 3, 5, 11, ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 64 і ст. 95 відповідних редакцій ЦПК України, інші норми законодавства). Складання документів, зокрема, первинних, у т.ч., оформлення і видача клієнту розрахункових документів, необхідних для оплати послуг відповідно до визначеного встановленим порядком їх обсягу та порядку оплати, є обов'язком особи, яка надає ці послуги, здійснює облік відповідних операцій та несе відповідальність за складання документів.
Як вбачається із матеріалів справи позивач надав на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу договір розрахунок приватного підприємця та квитанцію за №423 про надання юридичної допомоги.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ "РІЧЕН ГРУП" на користь держави, слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 704,80 грн., оскільки позивач, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від його сплати при зверненні до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 55 Конституції України, ст.ст. та ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧЕН ГРУП" про стягнення заборгованості із заробітної плати – задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧЕН ГРУП" (ЄДРПОУ 40886947, 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, 3 офіс. 717) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, не виплачену заробітну плату за період з 01 травня 2017 року по 01 березня 2018 р. в розмірі 42954 (сорок дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІЧЕН ГРУП" (ЄДРПОУ 40886947, 36003, Полтавська область, м. Полтава, вул. Дмитра Коряка, 3 офіс. 717) на користь держави судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд.
Суддя :підпис З оригіналом згідно
Суддя : В. Д. Жмурченко
