Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко І.О. Єдиний унікальний номер 243/9053/17

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/791/2018

Категорія: 26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 243/9053/17

за позовною заявою ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов’язання забезпечити засобами реабілітації особу з інвалідністю

за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року (суддя Сидоренко І.О.),

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Посилався на те, що 21.02.2006 року він отримав виробничу травму хребта, 23.02.2006 року та 14.12.2006 була зроблена операція та був встановлений діагноз: консолідований компресійний перелом тіла L1 хребта, забій спинного мозку на рівні конуса і епіуонуса ІІІ ступеня з нижньою параплегією, анестезією за провідниковим типом з зазначеного рівня, порушення функції тазових органів.

Після безрезультатного лікування медико-соціальна експертна комісія 19.06.2006 року визнала його інвалідом першої групи з втратою 100% трудової працездатності та йому підтверджена потреба у додаткових видах медичної і соціальної допомоги, технічних засобів реабілітації безстроково, а саме: постійному сторонньому догляді, постійному побутовому догляді, спеціальному медичному догляді, додатковому харчуванні, медикаментозному, стаціонарному та оперативному лікуванні за показаннями, санаторно-курортному лікуванню за показаннями, підйомній платформі на гусеничному ходу, протипролежневому матраці і подушці, ходунках, кріслі-стільці з санітарним оснащенням, сидінні для ванної, поручнях для ванної, приліжковій тумбочці, спеціальному тренажері для верхнього плечового поясу, гантелях, бруссях, вертикалізаторі та інше.

19.10.2016 року міжрайонна медико-соціальна експертна комісія м. Слов’янська склала йому індивідуальну програму реабілітації для інваліда, у якій визначила реабілітаційні заходи та виконавців, а саме: додаткове харчування по показанням, медикаментозне лікування, амбулаторне і стаціонарне по показанням, 1 раз на рік в санаторії спінального профілю, лікувальний масаж, фізична реабілітація, лікувальна фізкультура та інше. У тому числі визначено необхідність у колясці активного типу, колясці дорожній, ходунках без коліс, сидінні для ванної, поручнях для ванної, поручнях для туалету, підйомнику на гусеничному ходу, кріслі-стільці із санітарним оснащенням, приліжковій тумбі, протипролежневому матраці, протипролежневій подушці, ортопедичному взутті, постільній та натільній білизні, постільних приналежностях, шведській стінці, тренажері для верхнього плечового поясу, гантелях, вертикалізаторі, підгузках засобах гігієни, виконавцем визначено Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

З 19.06.2006 року він перебував на обліку у відділенні ФССНВ у м. Красний Луч (після перейменування місто Хрустальний) Луганської області, де знаходиться його особиста справа як потерпілого на виробництві. У зв’язку з проведенням АТО, на території тимчасово не підконтрольній Україні, було припинено фінансування деяких органів влади зокрема Відділення Фонду ССНВУ в м. Красний Луч (після перейменуванні місто Хрустальний) Луганської області, він змушений був покинути своє місце проживання та знаходився на обліку як потерпілий на виробництві у відділенні ФССНВУ м. Ізюм Харківської області, потім у відділенні ФССНВУ Кременчуцького району Полтавської області, на даний час зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у м. Слов’янську.

З 01.07.2016 року перебуває на обліку як потерпілий на виробництві у Слов’янському відділенні управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області.

01.08.2016 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою, у якій просив забезпечити його протипролежневою подушкою, ходунками, сидінням для ванної, надав копії висновків лікарсько – консультативної комісії та отримав відповідь про необхідність надати ряд документів. Після надіслання ним зазначених документів відповідач надіслав йому лист від 31.10.2016 року, у якому зазначив, що забезпечення його технічними засобами реабілітації планується на перший квартал 2017 року.

Після закінчення першого кварталу 2017 року відповідач не забезпечив його технічними засобами реабілітації, у зв’язку з чим він подав чергову заяву від 18.04.2017 року та в черговий раз попросив відповідача здійснити обов’язки та забезпечити його технічними та іншими засобами реабілітації, як постраждалого на виробництві. На цю заяву відповідач надав відповідь від 27.04.2017 року, у якій посилався на наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» та протоколи Експертної комісії та зазначив про неможливість забезпечення його технічними засобами реабілітації в індивідуальному порядку, так як фірми вказаних ним моделей відсутні в протоколах Експертної комісії.

У заяві від 20.07.2017 року, до якої він додав висновок ЛКК від 10.10.2012 року №2538, він зазначив, що вказані нормативно – правові акти не поширюються на правовідносини щодо забезпечення осіб, постраждалих на виробництві, технічними та іншими засобами реабілітації інваліда. На вказану заяву він отримав відповідь про те, що відповідач може забезпечити його технічними засобами реабілітації певних виробників, які зазначені в протоколах експертної комісії.

Але у виробників, постачальників, зазначених у протоколах Експертної комісії Міністерства соціальної політики України не має взагалі або необхідних моделей індивідуальних засобів реабілітації інваліда, які підійшли йому для використання, при цьому засоби реабілітації, які є у відповідних виробників, постачальників йому особисто не підходять для користування.

Посилаючись на те, що наказ Міністерства соціальної політики України від 29.01.2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» не поширюється на осіб, інвалідність яких пов’язана із трудовим каліцтвом та уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо не своєчасного та не в повному обсязі забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації; зобов’язати відповідача забезпечити його технічними та іншими засобами реабілітації відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда від 19.10.2016 року № 2804, з урахуванням конкретних моделей: ходунками без коліс OSD RB- 1101; сидінням для ванни King – BSB-00; поручнями для ванної Fit Easy 29 см.; поручнями для туалету King-30 В-1; гусеничний сходовим підйомником PTR-130; стільцем з санітарним оснащенням OSD- BL73020; приліжковою тумбочкою OSD – 1600V; протипролежневою подушкою «ROHO QUADTRO SELECT» низького профілю р. 38 х 38 см.; шведською стінкою Fitness- Мастер; вертикалізатором Parapion (Active) 2-3; тренажером для верхнього плечового поясу Body-Solid Series 7 Smith Gum; гантелями Alex DB 02-39 кг..

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача забезпечити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, технічними та іншими засобами реабілітації: ходунками без коліс OSD RB- 1101, сидінням для ванни OSD – 23.01, поручні для ванної вертикальні поворотні, моделі «Шанс», ПВ-5.1.2; автономним мобільним сходовим підйомником на гусеничному ходу моделі SA-S «Шанс», приліжковою тумбочкою моделі МБ-2-01; протипролежневою подушкою «ROHO QUADTRO SELECT» низького профілю розміром 38х38 см, стільцем з санітарним оснащенням OSD 361, шведською стінкою Fitness- Мастер; тренажером для верхнього плечового поясу Body-Solid Series 7 Smith Gum, гантелями Alex DB 02-39 кг; вертикалізатором Parapion (Active) 2-3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 640 грн..

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначає, що судом неправильно застосовані норми матеріального права. Так, суд встановив, що механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві визначається Положенням про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25.03.2008 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.06.2008 року. Пунктом 7 вказаного Положення затверджений «Перелік технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються потерпілі внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» за рахунок коштів Фонду соціального страхування України. У переліку взагалі відсутні стілець з санітарним оснащенням, шведська стінка, тренажер для верхнього плечового поясу, гантелі, вертикалізатор. Суд в порушення пунктів 1.3, 7 Положення зобов’язав відповідача забезпечити позивача стільцем з санітарним оснащенням OSD 361, шведською стінкою Fitness- Мастер; тренажером для верхнього плечового поясу Body-Solid Series 7 Smith Gum, гантелями Alex DB 02-39 кг; вертикалізатором Parapion (Active) 2-3.

Суд невірно дійшов висновку про те, що Положення про Експертну комісію Мінсоцполітики України із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, ціна яких перевищує граничну, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2012 № 610 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 р. за № 1746/22058 та Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» не регулюють спірні правовідносини. У положенні про Експертну комісію дійсно зазначено, що воно розроблене до статті 9 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні». Це загальний закон, який відповідно до Конституції України визначає основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності. І цей закон не містить положень, які б зазначали, що він не розповсюджується на осіб з інвалідністю від трудового каліцтва.

Не застосувавши Граничні ціни суд порушив пункт 9 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», у якому зазначено, що Мінсоцполітики здійснює регулювання цін на протезно-ортопедичні вироби і технічні засоби профілактики інвалідності та реабілітації (пункт 9) та не врахував, що в наказі Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» взагалі не зазначено, що він не розповсюджується на осіб, інвалідність яких пов’язана із трудовим каліцтвом.

Крім того, статтею 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, тобто законодавча база, яка регулює питання загальнообов'язкового державного соціального страхування може складатись і з інших законодавчих актів та підзаконних нормативно – правових актів і цей перелік не є обмеженим.

Також не враховані норми Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №432, у пункті 1 якого зазначено, що Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування і реалізацію державної політики в сфері праці та соціальної політики, зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, здійснює з державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, коменсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у сферах загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності у частині забезпечення відповідності чинному законодавству рішень правлінь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування, погоджує структуру органів зазначених фондів, граничної чисельності працівників, схеми їх посадових окладів, видатки на адміністративно-господарські витрати фондів. Тому Фонд соціального страхування України зобов’язаний використовувати у своїй роботі як Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю від 29 січня 2016 року №59 так і Протоколи засідань Експертної комісії Міністерства соціальної політики. Забезпечення технічними засобами реабілітації без застосування граничних цін призведе до нецільового використання страхових коштів Фонду соціального страхування України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, додавши докази направлення 24.04.2018 року його копії відповідачу, у якому просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін. Зокрема, зазначає, що припущення відповідача про те, що витрати на види технічних засобів реабілітації, що не передбачені пунктом 7 Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, від 25.03.2008 року №23 можуть бути розцінені контролюючими органами, як нецільове використання коштів Фонду соціального страхування є недоведеним. Потерпілі на виробництві можуть бути забезпечені технічними засобами реабілітації у більшому обсязі, ніж це передбачено пунктом 7 Положення, тому що це не суперечить чинному законодавству. Відповідно до п.3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації інваліда (у разі її складення). Фонд організовує цілеспрямоване та ефективне лікування потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого. Згідно пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю. Так, у додатку 1 до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686 до переліку послуг, що надаються особам з інвалідністю з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи серед забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації є спеціальні засоби для самообслуговування та догляду; допоміжні засоби для особистої гігієни; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі, оснащення, спеціальне фізкультурно – спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар; шведська стінка, інші спеціальні тренажери, фізкультурно- спортивне обладнання та інше. При цьому абзацом 8 пункту 5.1 глави 5 Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25.03.2008 року визначено, що якщо потерпілий за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я не може користуватися засобами пересування та іншими технічними засобами реабілітації серійного виробництва, він може бути забезпечений засобом пересування та іншими технічними засобами реабілітації, виготовленими за індивідуальним замовленням. Положення про Експертну комісію Мінсоцполітики України із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, ціна яких перевищує граничну, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2012 № 610 та Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2016 року №59 не розповсюджуються на осіб, інвалідність яких пов’язана із трудовим каліцтвом. Вони прийняті на основі Постанови Кабінету міністрів України від 05.04.2012 року №321, у якій чітко зазначено, що дія цього Порядку не поширюється на осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. У базовому законі, який регулює основну діяльність Фонду соціального страхування «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та у інших актах, прийнятих відповідно до цього закону, не передбачено забезпечення осіб, інвалідність яких пов’язана із трудовим каліцтвом, засобами реабілітації з урахуванням наказу Мінсоцполітики від 29.01.2016 року №59 або з урахуванням граничних цін, виключно у підприємств – кандидатів на виготовлення та постачання засобів реабілітації, відповідно до протоколів засідання Експертної комісії Міністерства соціальної політики. Підприємства, які відповідають кваліфікаційним вимогам, затвердженим Експертною комісією Мінсоцполітики, виготовляють, постачають і ремонтують засоби реабілітації виключно за рахунок коштів державного бюджету, у той час, як кошти Фонду соціального страхування не відносяться до державного бюджету. Посилання на порівняльну таблицю цін, яку відповідач наводить у апеляційній скарзі є некоректним, оскільки в переліку згідно наказу №59 немає конкретних моделей технічних засобів реабілітації, які йому підходять.

В засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 підтримувала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні, позивач проти скарги заперечував та просив залишити рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

Так, судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є інвалідом 1 «Б» групи безстроково внаслідок нещасного випадку на виробництві (трудове каліцтво), що підтверджено довідкою МСЕК серії 10 ААА № 091739, дата огляду 15.08.2012 року. Вказаною довідкою МСЕК підтверджено потребу позивача, серед іншого, у підйомній платформі на гусеничному ходу, порогах, перилах, поручнях, протипролежневих матраці та подушці, ортопедичній подушці під голову, кріслі – колясці активного типу, ходунках без коліс, кріслі – столі з санітарним оснащенням,поручнях для ванної, прикроватній тумбочці, шведській стінці, спеціальному тренажері для верхнього плечового пояса, гантелях, бруссях, вертикалізаторі (а.с.10).

Висновком ЛКК № 1584 від 08.10.2014 року позивачу визначено потребу у забезпеченні подушкою протипролежневою «ROHO QUADTRO SELECT» низького профілю розміром 38х38 см. (а.с.16).

Згідно з висновком ЛКК № 1077 від 21.05.2014 року позивач потребує забезпеченням ходунками без коліс OSD RB- 1101, сидінням для ванни OSD-23.01 (а.с.17).

Згідно з висновком ЛКК № 2538 від 10 жовтня 2012 року позивач потребує забезпеченням підйомною платформою на гусеничному ходу: модель – Автономний мобільний сходовий підйомник на гусеничному ходу моделі SА-S, «Шанс» (Україна); поручнями для ванної: модель – поручні вертикальні, поворотні «Шанс», Україна, ПВ – 5.1.2; ортопедичною подушкою під голову, модель «Standora», розміром 50х30х12/9 см; інвалідною коляскою активного типу модель «Progeo goker», шириною 37-38 см; кріслом -стільцем з санітарним оснащенням, модель OSD стул-туалет 361; прикроватною тумбочкою, модель МБ – 2-01; вертикалізатором Parapion (Active) 2-3; шведською стінкою Fitness- Мастер; спеціальним тренажером для верхнього плечового поясу Body-Solid Series 7 Smith Gum; гантелями Alex DB 02-39 (а.с.25).

Індивідуальною програмою реабілітації інваліда від 19.10.2016 року №2804 позивачу визначено реабілітаційні заходи та виконавців, зокрема, визначено потребу у прикроватній тумбочці, тренажері для верхнього плечового поясу, гантелях, вертикалізаторі та інше, виконавцем цих заходів визначено Фонд соціального страхування (а.с.11-13).

Листами від 27 квітня 2017 року, 12 вересня 2017 року позивачеві відмовлено у забезпеченні технічними засобами реабілітації оскільки у п.7 Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» №23 від 25.03.2008 року засоби реабілітації, про забезпечення якими просив позивач, не передбачені, а листом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17.08.2017 року відділення Фонду зобов’язане організувати роботу щодо укладення договорів для здійснення протезування потерпілих на виробництві, забезпечення них іншими технічними засобами реабілітації та інвалідними колясками у 2017 році із підприємствами, вказаними у протоколах Міністерства соціальної політики. (а.с.23, 26,).

Згідно із ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV з наступними змінами (далі Закон № 1105-XIV ) соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов'язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд зобов'язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону № 1105-XIV застраховані особи, серед іншого, мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом; послуги медичної реабілітації; послуги соціальної реабілітації, включаючи придбання автомобіля, протезів, допомогу у веденні домашнього господарства, що надаються відповідно до законодавства; оскарження дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг; судовий захист своїх прав.

Частинами 3,5 ст. 42 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд фінансує витрати на медичну та соціальну допомогу, у тому числі на додаткове харчування, придбання ліків, спеціальний медичний, постійний сторонній догляд, побутове обслуговування, протезування, медичну реабілітацію, санаторно-курортне лікування, придбання спеціальних засобів пересування тощо, якщо потребу в них визначено висновками МСЕК та індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю (у разі її складення). Згідно з висновком МСЕК Фонд може відшкодовувати також інші витрати.

Механізм безоплатного забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (протезними виробами, уключаючи протезно-ортопедичні вироби, ортопедичне взуття і спеціальний одяг, засобами пересування, спеціальними засобами для самообслуговування, особистого догляду, орієнтування, спілкування та обміну інформацією) потерпілих унаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань (далі - потерпілі) визначений Положенням про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25.03.2008 року та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.06.2008 року за №545/15236.

Пунктами 1.4, 1.5, 2.1 вказаного Положення визначено, що потерпілі забезпечуються технічними та іншими засобами реабілітації за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд). Необхідність у забезпеченні потерпілих технічними та іншими засобами реабілітації визначають медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК) з розробленням індивідуальної програми реабілітації на підставі висновку ЛКК закладу охорони здоров'я. Фінансування витрат, пов'язаних із виготовленням, поставкою і ремонтом технічних та інших засобів реабілітації, їх післягарантійним ремонтом, здійснюється виконавчою дирекцією Фонду та її робочими органами шляхом відшкодування цих витрат підприємствам, які їх виготовляють, поставляють і ремонтують, згідно з укладеними договорами.

Згідно з абз.8 п. 5.1 зазначеного Положення якщо потерпілий за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я не може користуватися засобами пересування та іншими технічними засобами реабілітації серійного виробництва, він може бути забезпечений засобом пересування та іншими технічними засобами реабілітації, виготовленими за індивідуальним замовленням.

Оскільки позивач є інвалідом 1 групи від трудового каліцтва, висновком МСЕК, індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю та висновками ЛКК визначена необхідність у забезпеченні його конкретно визначеними засобами реабілітації, та відповідач відмовив у забезпеченні ними позивача в порушення вимог Закону № 1105-XIV та Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково та зобов’язав відповідача забезпечити відповідача технічними та іншими засобами реабілітації.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд невірно не застосував при вирішенні спору Положення про Експертну комісію Мінсоцполітики України із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, ціна яких перевищує граничну, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2012 № 610 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2012 р. за № 1746/22058, а також Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення, затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» не можуть бути підставою для скасування рішення.

Суд обґрунтовано прийшов до висновку про те, що Положення про Експертну комісію Мінсоцполітики України із забезпечення інвалідів технічними та іншими засобами реабілітації, ціна яких перевищує граничну розроблено відповідно до статті 9 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" та Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року N 321, пунктом 1 якого визначено, що дія цього Порядку не поширюється на осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 5 Порядку забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів та інших окремих категорій населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року N 321 визначено, що технічні та інші засоби реабілітації, призначені для безоплатного забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших осіб за рахунок коштів державного бюджету виготовляються, постачаються і ремонтуються підприємствами, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим Мінсоцполітики. Перелік підприємств визначається Мінсоцполітики.

Натомість кошти Фонду соціального страхування не включаються до складу Державного бюджету України (ч.4 ст. 4 Закону № 1105-XIV).

Граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення затверджені наказом Міністерства соціальної політики України від 29 січня 2016 року №59 «Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації», який видано відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" (зі змінами), з метою організації забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації. Вказаний наказ не містить посилання на Закон № 1105-XIV, яким врегульовані правовідносини між сторонами.

Доводи скарги про те, що у пункті 7 Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25.03.2008 року відсутні стілець із санітарним оснащенням, шведська стінка, тренажер для верхнього плечового поясу, гантелі, вертикалізатор також не є підставою для скасування рішення, оскільки необхідність у забезпеченні позивача вказаними засобами реабілітації особи з інвалідністю визначена висновками МСЕК, ЛКК та Індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю.

Крім того, у Додатку №1 до Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 08.12.2006 року №1686 до переліку послуг, що надаються інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи у розділі «Забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації» передбачені спеціальні засоби для самообслуговування та догляду: допоміжні засоби для особистого догляду та захисту та допоміжні засоби для особистої гігієни; допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому; меблі, оснащення; спеціальне фізкультурно-спортивне обладнання і спорядження, спортивний інвентар: спеціальні крісла колісні (коляски) для занять окремими видами спорту, шведська стінка, інші спеціальні тренажери, фізкультурно-спортивне обладнання.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів. Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю. Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов'язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Стандартні правила забезпечення рівних можливостей для інвалідів, затверджені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р. № 48/96, передбачають рівні стартові можливості для всіх осіб незалежно від їх психофізичного розвитку, стану здоров'я, віку, статі, соціально-економічного статусу і визначають такі цільові сфери - доступність до матеріального оточення, інформації та комунікацій, освіти, зайнятість, підтримка доходів і соціальне забезпечення, сімейне життя і свобода особистості, культура, відпочинок, спорт і релігія.

Оскільки всі засоби реабілітації, обов’язок забезпечення якими суд поклав на відповідача у даній справі, визначені позивачеві індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, висновками МСЕК та ЛКК рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відхилити.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : Н.С. Краснощокова

Судді : О.В. Агєєв

ОСОБА_3

Повний текст постанови складено 30 травня 2018 року.

Суддя : Н.С. Краснощокова