ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Супрун Ю.О.

23 травня 2018 р. м. Харків

Справа № 820/5612/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром" на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 20.02.2018 р. по справі № 820/5612/17

за позовом ОСОБА_4

до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром"

про скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА _4 (далі по тексту – ОСОБА_4, позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту – Богодухівська РДА, відповідач), в якому просила суд скасувати розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 389 від 03.11.2017 року як незаконне.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2018 р. по справі № 820/5612/17 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром" (далі по тексту – ТОВ «Харківенергопром») до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 р. по справі № 820/5612/17 адміністративний позов ОСОБА_4 до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром" про скасування розпорядження – задоволено в повному обсязі.

Скасовано розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області № 389 від 03.11.2017 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області (код ЄДРПОУ 04059616, пл. Свято-Духівська, буд. 2, м. Богодухів, Харківська область, 62103) на користь ОСОБА_4 вул. Підлісна, буд. 12, с. Кручик, Богодухівський район, Харківська область, 62133) судовий збір у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 р. по справі № 820/5612/17 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що розпорядженням голови Богодухівської РДА від 03.11.2017 № 389 надано дозвіл ТОВ «Харківенергопром» на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 «Щиглівська» в межах ліцензійної ділянки Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради за межами населених пунктів. Вказує, що оскаржуване розпорядження не надає ТОВ «Харківенергопром» права на буріння свердловини, а лише дозволяє розробити робочий проект землеустрою з рекультивації порушених земель, який в подальшому подається до відповідних установ для отримання дозволу на зняття та перенесення грунтового покриву земельної ділянки. За своєю правовою природою це розпорядження є актом індивідуальної дії, яке утворює права та обов’язки виключно для ТОВ «Харківенергопром». Отже, оскаржуване розпорядження не стосується прав, інтересів та обов’язків ОСОБА_4, яка не є належним позивачем по даній справі. Крім того, стверджує, що погодженню з органами місцевого самоврядування підлягають розпорядження нормативно-правового характеру, а не проекти розпоряджень індивідуальної дії. Обов’язкове публічне обговорення проектів розпоряджень індивідуальної дії не передбачено чинним законодавством. З огляду на викладене,вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення голова Богодухівської РДА діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для скасування даного розпорядження відсутні.

Третя особа, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 р. по справі № 820/5612/17 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_4 до Богодухівської РДА про скасування розпорядження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що у позивача відсутні права чи обов’язки у зв’язку із оскаржуваним рішенням, воно не стосується позивача безпосередньо, тому права позивачки не були порушені оскаржуваним розпорядженням. Висновок суду про відсутність законодавчого підґрунтя для надання дозволу ТОВ «Харківенергопром» на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель вважає необґрунтованим. З посиланням на ст.166, ч.2, ч.3 ст.168 Земельного кодексу України, ч.1 ч.2, ст.52, ч.1, ч.2 ст.54 Закону України «Про землеустрій», п.3.1, п.3.3, п.3.5, п.4.1 Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок», затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 1 від 04.01.2005, стверджує про наявність правових підстав для надання третій особі дозволу на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель згідно з оскаржуваним розпорядженням. Вказує, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», на який послався суд першої інстанції, введено в дію 18.12.2017 року, тобто, після проведення громадських слухань, видачі розпорядження Богодухівської РДА від 03.11.2017 № 389 та складення висновку державної екологічної експертизи, а тому посилання суду на даний закон не є правомірним. Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст.17 цього Закону висновок державної екологічної експертизи № 203 від 15.12.2017 року, одержаний ТОВ «Харківенергопром» до введення в дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», зберіг свою чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Даним висновком констатовано врахування громадської думки (проаналізовано протоколи громадських слухань) при видачі вищезазначеного висновку. Вважає, що посилання суду на рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Гримковська проти України», «Дземюк проти України» є безпідставним, оскільки вказані обставини справи, у якій було прийнято оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду, суттєво відрізняються від обставин, за яких прийнято зазначені рішення ЄСПЛ. При цьому, в обох вищезазначених рішеннях ЄСПЛ екологічні питання були пов’язані з безпосереднім втручанням у права заявників та негативним впливом чи наявністю безпосередньої загрози для житла, приватного або сімейного життя заявників. Натомість, у справі № 820/5612/17 не має місця завдання шкоди позивачеві, чи негативний вплив на якість її життя. З огляду на викладене, вважає, що розпорядження Богодухівської РДА № 389 від 03.11.2017 було прийнято та опубліковано у відповідності до вимог чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали з підстав, викладених в останніх, просили суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 р. по справі № 820/5612/17 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових відзивах на апеляційні скарги просив суд вимоги апеляційних скарг залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін. З посиланням на ст.13, ст.50 Конституції України зазначили, що розпорядження Богодухівської РДА № 389 від 03.11.2017 є незаконним та порушує права та інтереси позивача, зокрема, права на безпечне життя і здоров’я, підтримання екологічної безпеки та екологічної рівноваги на території проживання, а також прийняття відповідачем розпоряджень лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вказала, що при винесенні розпорядження відповідачем не взято до уваги протоколи громадських слухань жителів села Кручик та села Павлівка Павлівської сільської ради з питань погодження буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська Західно-Гутської площі: № 1 від 16 серпня 2017 року, № 2 від 09 вересня 2017 року, № 3 від 30 вересня 2017 року, № 4 від 07 жовтня 2017 року, № 5 від 12 жовтня 2017 року, які свідчать про незгоду мешканців з проведенням буріння пошукової свердловини. Так, у висновку державної екологічної експертизи від 15.12.2017 № 203 зазначено, що думка громадськості врахована, однак, не розкрито, як саме враховано цю думку громадськості, проаналізовано той факт, що жителі територіальних громад с. Кручик та с. Павлівка проти проведення підготовчих робіт та буріння пошукової свердловини, однак, висновку не зроблено. Крім того, пояснили, що зміна цільового призначення спірної земельної ділянки (сільськогосподарського призначення) не відбувалась, відповідачем та третьою особою не було зазначено про розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення, отримання позитивних висновків за результатами погодження, видання розпорядження районною державною адміністрацією про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки, разом з тим, ґрунтовий покрив земельної ділянки вже знято. З огляду на викладене, вважає, що головою Богодухівської РДА видано оскаржуване розпорядження поза межами наданих повноважень і з порушенням вимог закону, без урахування всіх істотних обставин та аналізу наслідків вчинених дій.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.11.2017 Головою Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5 винесено розпорядження № 389 "Про надання дозволу ТОВ "Харківенергопром" на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська в межах ліцензійної ділянки Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради за межами населених пунктів".

Вказаним розпорядженням надано ТОВ "Харківенергопром" дозвіл на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська в межах ліцензійної ділянки Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради, на частині земельної ділянки приватної власності площею 0,83 га (кадастровий номер 6320886000:02:001:0186), розташованої на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Не погодившись із вказаним вище розпорядженням, ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Богодухівською РДА розпорядження № 389 від 03.11.2017 року прийнято поза межами наданих повноважень і з порушенням вимог закону, що не відповідає критеріям, встановленим статтею 2 КАС України. Так, за висновком суду першої інстанції, відсутнє законодавче підґрунтя для надання дозволу ТОВ "Харківенергопром" на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель, оскільки не доведено підстав для проведення рекультивації порушених земель та необхідності проведення рекультивації внаслідок її використання власником – ОСОБА_6 Також зазначив, що діючим законодавством не передбачено логічно обумовленого зв’язку по проведенню рекультивації шляхом буріння пошукової свердловини. Крім того, відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження, всупереч вимогам Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", не було враховано результатів громадських слухань, проведених 16.08.2017, 09.09.2017, 30.09.2017, 07.10.2017, 12.10.2017, отже, порушено процедуру прийняття оскаржуваного розпорядження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного розпорядження, останнє видано відповідачем за результатом розгляду клопотання директора ТОВ "Харківенергопром" про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель на земельній ділянці, яка знаходиться у приватній власності гр. ОСОБА_6, угоди про надання права здійснення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт від 30 жовтня 2017 року № 30/10 та з метою забезпечення реалізації заходів з рекультивації порушених земель, з посиланням на ст.ст.17, 166, 186 Земельного кодексу України, ст.54 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону земель».

Відповідно до п.п. «в», «ж» ч.1 ст.17 Земельного кодексу України (далі по тексту – ЗК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст. 166 Земельного кодексу України рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель.

Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

Для рекультивації порушених земель, відновлення деградованих земельних угідь використовується ґрунт, знятий при проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, шляхом його нанесення на малопродуктивні ділянки або на ділянки без ґрунтового покриву.

У відповідності до ч.2 ст.168 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з ч. 3 ст. 168 Земельного кодексу України при здійсненні діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок та землекористувачі повинні здійснювати зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та нанесення його на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про охорону земель» рекультивації підлягають землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та в гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт.

При проведенні гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, відокремлена ґрунтова маса підлягає зняттю, складуванню, збереженню та перенесенню на порушені або малопродуктивні земельні ділянки відповідно до робочих проектів землеустрою (ч.2 ст.52 Закону України «Про охорону земель»).

Згідно з ч. 1 ст. 54 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) робочі проекти землеустрою складаються з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, консервації деградованих та малопродуктивних угідь, поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами.

Робочі проекти землеустрою розробляються на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч.2 ст.54 Закону України «Про землеустрій»).

Відповідно до п. 3.1. Порядку видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 1 від 04.01.2005 (далі по тексту – Порядок) власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов'язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту.

Згідно з п. 3.3 Порядку дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель. Якщо в проекті ці умови не визначені чи визначені в неповному обсязі, відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (Держкомзему України /далі - Держкомзему/) відмовляє у видачі дозволу.

Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що проект землеустрою повинен бути розроблений відповідно до вимог законодавчих та нормативно-правових актів, які регламентують порядок розробки, розгляду, погодження, затвердження та внесення змін до проектів землеустрою.

У відповідності до п. 4.1. Порядку для отримання дозволу власник земельної ділянки, землекористувач або їх представник (далі - заявник) звертається із письмовою заявою до відповідного органу Держкомзему (далі - інспекційного органу Держкомзему).

Згідно з абз. п. 4.2. Порядку до заяви (додаток 1) додаються такі документи, зокрема, як проект землеустрою зазначенням його розробника, копія ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Таким чином, у Богодухівської РДА як органу виконавчої влади наявні повноваження видавати дозвіл (рішення) на розробку робочих проектів землеустрою.

Згідно з ч.5 ст.41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов'язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Наведеній нормі кореспондують положення п.10.22 Регламенту Богодухівської РДА, затвердженого розпорядженням голови РДА від 18.03.2015 р. № 90.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюване розпорядження було оприлюднене на офіційному веб-сайті Богодухівської РДА, про що свідчить відповідний скріншот, наявний у матеріалах справи (т. 2, а.с.175).

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржуване розпорядження прийняте та опубліковане відповідачем в межах наданих законом повноважень, у відповідності до вимог чинного законодавства, та вважає хибним висновок суду першої інстанції про відсутність законодавчого підґрунтя для надання дозволу ТОВ "Харківенергопром" на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель.

При цьому, з вищенаведених норм вбачається, що на підставі рішення органу виконавчої влади розробляється робочий проект землеустрою з метою реалізації заходів по рекультивації порушених земель при проведенні геологорозвідувальних робіт, який в подальшому подається до уповноваженого органу для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Отже, саме по собі розпорядження Богодухівської РДА від 03.11.2017 № 386 не надає права ТОВ «Харківенергопром» на буріння чи проведення інших робіт, а лише дозволяє розробити робочий проект землеустрою з рекультивації, який в подальшому подається до уповноваженого органу для отримання дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

Крім того, слід відмітити, що статтею 186 ЗК України передбачено погодження і затвердження документації із землеустрою.

Так, частиною 10 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що робочі проекти землеустрою підлягають погодженню територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Робочі проекти землеустрою, що передбачають заходи з будівництва об'єктів та споруд, погоджуються також структурним підрозділом відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері містобудування та архітектури, а якщо місто не входить до території певного району - виконавчим органом відповідної міської ради у сфері містобудування та архітектури, а в разі якщо такий орган не утворений - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань містобудування та архітектури чи структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації з питань містобудування та архітектури.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, робочий проект землеустрою, на розробку якого надано дозвіл оскаржуваним розпорядженням, підлягає подальшому обов’язковому затвердженню органами Держгеокадастру.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що прийняття оскаржуваного розпорядження є лише однією зі стадій погодження даного проекту, яка не передбачає з боку відповідача по справі чи третьої особи вчинення конкретних дій або можливість бездіяльності, які могли б завдати шкоди правам позивача.

З приводу доводів позивача про порушення її прав оскаржуваним розпорядженням, зокрема, права на безпечне життя і здоров’я, підтримання екологічної безпеки та екологічної рівноваги на території проживання, а також прийняття відповідачем розпоряджень лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У відповідності до п.18 ч.1 ст.4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Разом з тим, за визначенням п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, частиною 1 статті 4 КАС України визначено два види рішень суб'єктів владних повноважень, які можуть бути оскаржені: нормативно-правовий акт та правовий акт індивідуальної дії.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, правовий акт індивідуальної дії не є нормативним, зокрема, не поширюється на всіх суб'єктів правовідносин в межах територіальної юрисдикції суб'єкта владних повноважень, на відміну від нормативного акту.

Слід відмітити, що оскаржуваним розпорядженням Богодухівської РДА від 03.11.2017 року надано дозвіл на розроблення робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська в межах ліцензійної ділянки Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради, на частині земельної ділянки приватної власності площею 0,83 га (кадастровий номер 6320886000:02:001:0186), розташованої на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Харківенергопром» має спеціальний дозвіл на користування надрами № 4722 від 14 січня 2016, вид користування надрами відповідно до ст. 14 Кодексу України про надра, ст. 13 Закону України "Про нафту і газ" та п. 5 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами: геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ; мета користування надрами: геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка нафти, природного газу, конденсату, затвердження запасів в ДКЗ України; назва родовища: Західно-Гутська площа; вид корисної копалини відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 № 827: газ сланцевих товщ; відомості про власника: ТОВ "Харківенергопром".

Згідно з договором № 30/10 від 30 жовтня 2017, укладеним між ТОВ "Харківенергопром" (користувач) та ОСОБА_6 (власник), третя особа набула права на використання частини земельної ділянки (кадастровий номер 6320886000:02:001:0186) для цілей здійснення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт, а також проведення дослідно-промислової розробки родовища.

Отже, розпорядження Богодухівської РДА від 03.11.2017 № 389 "Про надання дозволу ТОВ "Харківенергопром" на розроблення робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська поширює свою дію на конкретну юридичну особу - ТОВ «Харківенергопром».

Вказаним розпорядженням чітко сформульовано конкретне юридичне волевиявлення Богодухівської РДА - надати дозвіл на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель, розв'язано конкретне, індивідуальне питання - щодо надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель, визначено адресата - ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ», на підставі вказаного розпорядження виникли конкретні обумовлені розпорядженням адміністративно-правові відносини між Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області і ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ».

Таким чином, оспорюване розпорядження відповідача у розумінні п.19 ч.1 ст.4 КАС України за своєю правовою природою є індивідуальним актом.

За змістом статті 6 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду першої інстанції) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Водночас суб’єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб’єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до частини другої статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС України, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

Позивачем оскаржено розпорядження Богодухівської РДА, яке є правовими актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов’язки тільки тих суб’єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб’єктів), яким його адресовано.

Право на захист - це самостійне суб’єктивне право, яке з’являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім особи, якій надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо рекультивації земельної ділянки, а також власника такої земельної ділянки), в тому числі і позивача, прав чи обов’язків у зв’язку із оскаржуваними наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені накази не стосуються його безпосередньо, а земельна ділянка щодо використання частини якої надано спірний дозвіл на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель, знаходиться у приватній власності ОСОБА_6, а не ОСОБА_4

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України з приводу неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права при вирішенні питання щодо права на оскарження актів індивідуальної дії, викладеною в постанові від 24.02.2015 по справі № 21-34а15.

Наведеним вище положенням КАС України в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, кореспондують норми ст.5 КАС України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

Враховуючи викладене, у позивача відсутні права чи обов’язки у зв’язку із оскаржуваним розпорядженням, оскільки воно не стосується позивача безпосередньо, що вказує на відсутність у позивача права на оскарження даного розпорядження.

Колегія суддів зазначає, що підстави для оскарження рішень суб'єкта владних повноважень визначені у ст. 2 КАС України.

Однак, твердження позивача про порушення вимог Закону під час прийняття оскаржуваного рішення саме по собі не є достатньою підставою для визнання його незаконним, обов'язковою умовою оскарження рішень є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цим рішенням.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на вищезазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на порушення відповідачем норм Закону при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому наголошував, що оскаржуване розпорядження прийняте всупереч волі членів територіальної громади с. Кручик та с. Павлівка, членом якої є позивач по справі.

Між тим, судом першої інстанції не з'ясовано наявності чи відсутності факту порушення оскаржуваним рішенням суб’єкта владних повноважень охоронюваних законом прав та інтересів позивача по справі, наявність фактичного спору між позивачем та відповідачем по справі з приводу прийняття останнім оскаржуваного рішення, що є визначальним при вирішенні даного спору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з довідкою із звітності з кількісного обліку земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями № 27/164-18 від 19.01.2018 р., копія якої наявна в матеріалах справи, земельна ділянка з кадастровим номером 6320886000:02:001:0186 розташована за межами населених пунктів Павлівської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області.

Відповідно до абз. 1 констатуючої частини Висновку державної екологічної експертизи від 15.12,2017, № 203, виданого Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації відстань від житлової забудови с. Миролюбівка до об’єкту проектної діяльності становить 1375 м.

Як вбачається зі Схеми розміщення земельної ділянки, яка надається ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівської в межах Західно-Рутської площі на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, с. Миролюбівка є найближчим населеним пунктом до місця, в якому планувалося зняття верхнього шару ґрунту. Позивач ОСОБА_4 мешкає у селі Кручик, відстань до якого є ще більшою, ніж до с. Миролюбівка.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка, щодо якої надано дозвіл на розробку робочого проекту землеустрою, знаходиться за межами населеного пункту, в якому мешкає позивач, при цьому місце проживання позивача – с. Кручик - розташоване на відстані 2,5 км від місця, в якому планувалося зняття верхнього шару ґрунту, колегія суддів вважає безпідставним твердження позивача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про наявність загрози порушення прав позивача та можливість нанесення шкоди її інтересам у зв’язку з наданням відповідачем дозволу на розробку проекту землеустрою та проведенням робіт зі зняття родючого шару ґрунту спірної земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що роботи щодо зняття родючого шару ґрунту розпочалися лише після отримання ТОВ «Харківенергопром» відповідного дозволу від 04.01.2018, до цього жодних робіт на спірній земельній ділянці не проводилось, що вказує на сумнівність доводів позивача про погіршення екологічної ситуації внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Настання негативних екологічних наслідків в результаті надання Богодухівською РДА дозволу на розроблення проекту землеустрою, на яке посилається апелянт, є гіпотетичним, оскільки роботи з буріння свердловини позивачем наразі не розпочаті.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 54 Закону України «Про землеустрій» робочі проекти землеустрою розробляються на підставі рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Проте, ані Земельним кодексом України, ані Законом України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час видачі оскаржуваного розпорядження, не було встановлено підстав для відмови у видачі рішення про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель.

Крім того, колегія суддів зауважує, що Законом України від 01.03.2018 № 2314-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в нафтогазовій галузі» (чинного з 01.04.2018) було внесено зміни у статтю 54 Закону України "Про землеустрій".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про землеустрій», зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2314-VIII від 01.03.2018, робочі проекти землеустрою (крім земельних ділянок приватної власності) складаються з метою реалізації заходів з рекультивації порушених земель, консервації деградованих та малопродуктивних ї угідь, поліпшення сільськогосподарських і лісогосподарських угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 54 Закону України «Про землеустрій» із змінами, внесеними згідно із Законом № 2314-VIII від 01.03.2018 робочий проект землеустрою включає рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про розроблення робочого проекту землеустрою (крім земельних ділянок приватної власності).

Отже, наразі для ділянок приватної власності законодавцем запроваджено спрощену процедуру розробки робочого проекту землеустрою, яка не передбачає обов’язкової видачі дозволу органу державної влади на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, беручи до уваги, що спірна земельна ділянка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №281, серія та номер: ІV-XP №031763, виданого Богодухівською РДА 17.12.2002 р., перебуває у приватній власності ОСОБА_6, колегія суддів зауважує, що у разі ініціювання третьою особою питання буріння свердловини після 01.04.2018 ТОВ «Харківенергопром» могло не звертатися до відповідача по справі за видачею дозволу на розроблення робочого проекту землеустрою, і спірне розпорядження могло не виноситись, що вказує на те, що оспорюваним розпорядженням про надання дозволу на розробку проекту робочого землеустрою не були і не могли бути порушені права позивача у сфері екологічної безпеки.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, колегія суддів констатує, що позивачем не було наведено достатніх підстав вважати, що у зв'язку з прийняттям розпорядження про надання ТОВ «Харківенергопром» дозволу на розроблення робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель мала місце серйозна загроза безпеки або що ймовірність завдання шкоди стала такою, що вона могла б вважатися порушенням права.

Отже, позивачем не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено наявності безпосереднього зв'язку між станом довкілля та оскаржуваним розпорядженням про надання дозволу на розроблення робочого проекту землеустрою з рекультивації земель, і ймовірною передбачуваною шкодою правам територіальної громади або інших осіб, які позивач прагне захистити.

З приводу посилання суду першої інстанції на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Гримковська проти України», «Дземюк проти України» колегія суддів зазначає, що вказані рішення стосуються ситуацій, коли заявникам безпосередньо було завдано майнової або немайнової шкоди внаслідок забруднення довкілля, яке стало наслідком дій (бездіяльності) органів державної влади.

Між тим, обставини справи, у якій було прийнято оскаржуване рішення Харківського окружного адміністративного суду, суттєво відрізняються від обставин, за яких прийнято зазначені рішення Європейського суду з прав людини.

Так, справа № 820/5612/17 не стосується ані використання як автомагістралі дороги по вулиці, на якій мешкає ОСОБА_4, ані розміщення біля будинку останньої кладовища, як це мало місце у правовідносинах, з приводу яких прийняті зазначені рішення ЄСПЛ. Як зазначалось вище, позивач ОСОБА_4 мешкає за 2,5 кілометрів від місця, в якому планувалося зняття верхнього шару ґрунту, тобто порушення земель для буріння пошукової свердловини не могло нести жодної загрози порушення прав позивача.

При цьому, в обох вищезазначених рішеннях ЄСПЛ екологічні питання були пов’язані з безпосереднім втручанням у права заявників та негативним впливом чи наявністю безпосередньої загрози для житла, приватного або сімейного життя заявників, що було констатовано судовими рішеннями та висновками відповідних експертиз.

У спірних відносинах, на відміну від ситуації, що розглядалася ЄСПЛ, не мало місця фактичне втручання в екологічну ситуацію, оскільки станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження не проводилося жодних дій, які могли б мати вплив на екологічну ситуацію, в якій проживає позивач.

Так, оскаржуваним розпорядженням № 389 від 03.11.2017 було лише надано ТОВ «Харківенергопром» дозвіл на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини, оскаржуване розпорядження носить виключно процедурний характер, оскільки стосується лише надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто, технічних питань землеустрою, а не проведення геологорозвідувальних робіт. Результатом прийняття оскаржуваного розпорядження стала розробка відповідного проекту землеустрою, що не передбачає вчинення якихось конкретних дій або можливість бездіяльності, які хоча б теоретично могли завдати шкоди правам позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що застосування до спірних відносин висновків, викладених Європейським судом з прав людини у вищезазначених рішеннях у справах «Гримковська проти України», «Дземюк проти України» є передчасним.

З приводу висновку суду першої інстанції про неврахування відповідачем при виданні оскаржуваного розпорядження протоколів громадських слухань жителів села Кручик та села Павлівка Павлівської сільської ради з питань погодження буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська Західно-Гутської площі № 1 від 16 серпня 2017 року, № 2 від 09 вересня 2017 року, № 3 від 30 вересня 2017 року, № 4 від 07 жовтня 2017 року, № 5 від 12 жовтня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування необхідності проведення громадських обговорень та участі громадськості у процесі прийняття оскаржуваного розпорядження суд першої інстанції посилається на ст.2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 р. № 2059-VIII, а також ст.ст.3, 6 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля" від 25.06.1998 р., ратифікованої Законом України від 06.07.1999 р. № 832-XIV (Орхуська Конвенція), ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 р. № 2059-VIII, оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає:

1) підготовку суб’єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону;

2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону;

3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб’єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації;

4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини;

5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.

Згідно з даними офіційного сайту Верховної Ради України http://zakon3.rada.gov.ua Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 17.06.2017 № 110, набрав чинності 18.06.2017, отже, його введено в дію 18 грудня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з матеріалів справи, громадські слухання щодо буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівської Західно- Гутської площі були проведені п’ять разів: 16.08.2017, 09.09.2017, 30.09.2017, 07.10.2017 та 12.10.2017.

Оскаржуване розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації № 389 було видане 03.11.2017. Висновок державної екологічної експертизи № 203 складений 15.12.2017.

Таким чином, Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» введено в дію після проведення громадських слухань, видачі оспорюваного розпорядження Богодухівської районної державної адміністрації від 03.11.2017 № 389 та складення Висновку державної екологічної експертизи № 203 від 15.12.2017, тому посилання суду першої інстанції на приписи вказаного Закону, який не було введено в дію на момент виникнення спірних відносин, не є свідченням порушення відповідачем по справі процедури вирішення питання надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою при прийнятті оскаржуваного розпорядження.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Колегією суддів встановлено, що Висновок державної екологічної експертизи № 203 від 15.12.2017, одержаний ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», є чинним та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про екологічну експертизу» (чинного на час видачі Висновку державної екологічної експертизи від 15.12.2017), підготовка висновків екологічної експертизи і прийняття рішень щодо подальшої реалізації (використання, застосування, експлуатації тощо) об'єкта екологічної експертизи здійснюються з урахуванням громадської думки.

Висновок державної екологічної експертизи від 15.12.2017 № 203 містить інформацію: "Думка громадськості врахована - проаналізовано протоколи громадських слухань та угоду про виконання зобов'язань від 14.12.2017 № 20/11".

Ані позивачем по справі, ані судом першої інстанції не наведено підстав для більш розширеного висновку експерта щодо врахування громадської думки, ніж це було зароблено у висновку експертизи № 203 від 15.12.2017.

За таких обставин, твердження представників позивача про не врахування громадської думки при видачі Висновку державної екологічної експертизи № 203 від 15.12.2017 у відповідності до Закону України «Про екологічну експертизу», чинного на момент видачі Висновку не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що протоколи громадських слухань, копії яких наявні в матеріалах справи, свідчать про незгоду громадськості з проведенням підготовчих робіт та бурінням пошукової свердловини № 2 ТОВ «Харківенергопром», що підтверджується позивачем по справі, а не з наданням дозволу на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації земельної ділянки.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ані Земельним кодексом України, ані Законом України «Про землустрій» не передбачено проведення громадського обговорення проектів рішень органу державної влади про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою.

Крім того, відповідно до Регламенту Богодухівської РДА, копія якого наявна в матеріалах справи, погодженню з органами місцевого самоврядування підлягають розпорядження нормативно-правового характеру, а не проекти розпоряджень індивідуальної дії.

Так, згідно з абз. 1 п. 10.15. Регламенту проекти розпоряджень нормативно-правового характеру з питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування чи інтересів територіальних громад, підлягають погодженню в установленому порядку з органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 11.1 Регламенту проект розпорядження, який стосується життєвих інтересів широких верств населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці, прав, свобод і законних інтересів громадян, передбачає затвердження районних програм економічного, соціального, культурного розвитку, а також має важливе соціально-економічне значення для її розвитку, може бути винесений для публічного обговорення на будь-якому етапі підготовки шляхом опублікування у друкованих засобах масової інформації або доведення до відома населення в інший спосіб.

Так, п. 11.2 Регламенту встановлено, що Рішення про проведення публічного обговорення проекту розпорядження приймає голова районної державної адміністрації на підставі пропозиції головного розробника або за власною ініціативою.

Таким чином, у Регламенті передбачено можливість проведення публічних обговорень проектів розпоряджень нормативно-правового характеру, а не про обов’язок публічного обговорення проектів розпоряджень індивідуальної дії, які стосуються прав конкретних осіб.

Отже, доводи позивача про необхідність обов’язкового публічного обговорення проектів розпоряджень індивідуальної дії не є нормативно обґрунтованими.

Факт проведення відповідачем громадських слухань не свідчить про наявність у нього обов’язку обгворювати проект рішення про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою.

Колегія суддів відмічає, що громадські слухання проводились з метою врахування думки громадськості щодо впливу таких робіт на навколишнє природне середовище при прийнятті рішення спеціально уповноваженим органом - Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» звернулось до спеціального уповноваженого органу - Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації, який уповноважений видавати або відмовляти у видачі Висновку державної екологічної експертизи.

Департамент екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації надав ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» Висновок державної екологічної експертизи від 15.12.2017 № 203, у якому зазначено, що заява про екологічні наслідки запланованої діяльності опублікована в газеті «ПРЕМЬЕР» від 13.09.2017 № 211 (6426). Думка громадськості враховано - проаналізовано протоколи громадських слухань та угоду про виконання зобов’язань від 14.12.2017 №20/11. За результатами аналізу наданих матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище «Спорудження пошукової свердловини № 2 Щиглівської площі» можливе визначити, що зазначена діяльність є екологічно допустимою при умові дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства та вимог угоди про виконання зобов'язань.

Необхідність зазначення у висновку з оцінки впливу на довкілля інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій передбачено пунктом 26 Порядку проведення громадських слухань у процесі оцінки впливу на довкілля, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 989 від 13.12.2017.

Так, у відповідності до п.26 зазначеного Порядку, розглядаючи звіт з оцінки впливу на довкілля та готуючи висновок з оцінки впливу на довкілля, уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган розглядає, повністю враховує, частково враховує або обґрунтовано відхиляє усі зауваження і пропозиції, отримані в ході громадських слухань та протягом усього строку громадського обговорення. Уповноважений центральний орган або уповноважений територіальний орган складає таблицю із зазначенням інформації про повне врахування, часткове врахування або обґрунтоване відхилення отриманих під час громадського обговорення зауважень і пропозицій.

Протоколи громадських слухань з усіма додатками та таблиця врахування зауважень і пропозицій громадськості включаються уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом до звіту про громадське обговорення. Звіт про громадське обговорення вноситься уповноваженим центральним органом або уповноваженим територіальним органом до Єдиного реєстру з оцінки впливу на довкілля одночасно з висновком з оцінки впливу на довкілля (п.27 Порядку).

Разом з тим, вищенаведена постанова Кабінету міністрів України та затверджений нею Порядок набрали чинності 03.01.2018, тобто, після видачі Департаментом екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації 15.12.2017 Висновку державної екологічної експертизи № 203, а тому вказаний нормативно-правовивй акт не міг і не повинен бути врахований при складенні висновку.

При цьому, колегія суддів відмічає, що предметом спору по даній справі є правомірність розпорядження Богодухівської РДА з питань надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою, а не рішення уповноваженого органу за результатами розгляду звіту з оцінки впливу на довкілля та підготовки висновку з оцінки впливу на довкілля, а тому посилання позивача та суду першої інстанції на положення данного Порядку не беруться колегією суддів до уваги.

З приводу доводів позивача про те, що зміна цільового призначення вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 6320886000:02:001: (Ж86) не відбувалась, відповідачем та третьою особою не було зазначено про розробку проекту землеустрою про зміну цільового призначення, отримання позитивних висновків за результатами погодження, видання розпорядження районною державною адміністрацією про затвердження проекту зміни цільового призначення земельної ділянки, що, на думку позивача, свідчить про протиправність оскаржуваного розпорядження про надання дозволу на розробку робочого проекту землеустрою щодо рекультивації земельної ділянки, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення(ч.1 ст.20 ЗК України).

При цьому, зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Слід відмітити, що наведеними нормами не передбачено окремого виду цільового призначення земельної ділянки - для проведення розвідувальних або вишукувальних робіт, а тому доводи позивача про необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки до моменту здійснення промислових розробок є передчасними.

Крім того, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, може відбуватися лише за ініціативою власника - ОСОБА_6, а не відповідача як органу державної влади чи третьої особи.

Згідно з ч. 1-3 ст. 97 Земельного кодексу України підприємства, установи та організації, які здійснюють геологознімальні, пошукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити такі роботи на підставі угоди з власником землі або за погодженням із землекористувачем. Строки і місце проведення розвідувальних робіт визначаються угодою сторін. Проведення розвідувальних робіт на землях заповідників, національних дендрологічних, ботанічних, меморіальних парків, поховань і археологічних пам'яток дозволяється у виняткових випадках за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, із змісту ч. 1 ст. 97 Земельного кодексу України випливає, що здійснення геологознімальних, пошукових, геодезичних та інших розвідувальних робіт можливе на земельній ділянці незалежно від її цільового призначення.

Таким чином, законодавцем передбачено можливість тимчасового зайняття відповідної земельної ділянки для використання її з певною метою - проведення розвідувальних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, у Дозволі № 000023 від 04.01.2018 на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, виданому Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, вказано цільове призначення та категорію земель: землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Також зазначені умови виконання робіт: відповідно до Робочого проекту із землеустрою щодо рекультивації порушених земель, які надаються ТОВ «ХАРКІВЕНЕРГОПРОМ» для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівської в межах Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради Богодухівського району Харківської області.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області при виданні Дозволу № 000023 від 04.01.2018 р. враховувало цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки необхідність зміни цільового призначення земельної ділянки для проведення геологорозвідувальних робіт не передбачено.

Як зазначалось вище, в силу приписів ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність свого рішення у формі розпорядження № 389 від 03.11.2017.

Відповідно до положень ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження № 389 від 03.11.2017 року «Про надання дозволу ТОВ «Харківенергопром» на розробку робочого проекту землеустрою з рекультивації порушених земель для буріння пошукової свердловини № 2 Щиглівська в межах ліцензійної ділянки Західно-Гутської площі на території Павлівської сільської ради за межами населених пунктів» діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеві державні адміністрації», без порушення ч.2 ст.2 КАС України, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування даного розпорядження.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5612/17 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2018 по справі № 820/5612/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_4 до Богодухівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківенергопром" про скасування розпорядження – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя

ОСОБА_7

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_9

Повний текст постанови складений та підписаний 29.05.2018 р.