КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 375/999/17 Суддя першої інстанції: Нечепоренко Л.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області та ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року, проголошеного о 16 годині 55 хвилин, повний текст якого складено 01 лютого 2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання неправомірними відмов та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - Відповідач, Білоцерківське ОУПФ) про:

- визнання неправомірною відмови щодо виплати спеціальної пільгової пенсії у повному обсязі, яка фактично нарахована у 2001-2003 роках відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 у розмірі 85% від заробітку та своєчасно не одержана за минулий час в сумі 6 549,32 грн. з вини Білоцерківського ОУПФ;

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо нарахування та виплати Позивачу компенсації за своєчасно не одержану суму 6 549,32 грн. за минулий час з вини Білоцерківського ОУПФ;

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася його пенсія та який був змінений Білоцерківським ОУПФ в 2006 року з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році;

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні);

- визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу часу перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві у період з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів);

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормований стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку;

- визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплату відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю;

- зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу виплату спеціальної пільгової пенсії у повному розмірі, яка фактично нарахована відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 в 2001-2003 роках у розмірі 85% від заробітку, та нарахувати і виплатити компенсацію за несвоєчасно отриману суму 6 549,32 грн. пенсії за минулий час з вини Білоцерківського ОУПФ;

- зобов'язання Відповідача поновити Позивачу індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Білоцерківським ОУПФ розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за 12 календарних місяців на підставі довідки ВАТ «Росава» від 15.12.2003 року №463, та здійснювати у подальшому нарахування і виплату пенсії з урахуванням цього коефіцієнта;

- зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні);

- зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу час перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів);

- зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку;

- зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 29.01.2018 року позов задоволено частково:

- визнано неправомірною відмову Білоцерківського ОУПФ у відновлення ОСОБА_1 коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася пенсія та який був змінений Відповідачем у 2006 році з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році;

- зобов'язано Білоцерківське ОУПФ у межах строку позовної давності поновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вказаний період, виходячи з коефіцієнта 2,55343, з 20.01.2017 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що зміна індивідуального коефіцієнта заробітної плати була здійснена Відповідачем без згоди Позивача, що свідчить про порушення прав останнього та безпідставного зменшення розміру пенсії.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд наголошував на тому, що, по-перше, виплата пенсії на підставі ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» припинена Позивачу з 03.06.2007 року правомірно, адже останній звільнився з роботи на підприємстві, що знаходилося на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а село Острів, в якому проживає ОСОБА_1, до такої території не належить, по-друге, можливість зарахування пільгового стажу роботи Позивача на ЗАТ «Росава» у період з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року не була нормативно закріплена, по-третє, отримання пенсії за віком унеможливлює зарахування до страхового стажу для призначення пенсії часу перебування на інвалідності, по-четверте, пільговий стаж за період роботи ОСОБА_1 у ЗАТ «Росава» з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року Білоцерківським ОУПФ зараховано самостійно, по-п'яте, позовні вимоги заявлені у межах шестимісячного строку звернення до суду, починаючи з 20.01.2017 року.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнення, просить скасувати його в частині відмови у задоволенні позовних вимог та винести у цій частині наступне рішення:

« 2.1 Визнати неправомірними дії та відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 виплату спеціальної пільгової пенсії, фактично нарахованої в 2001-2003р у відповідності до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону №796-12 за Списком №1 у повному розмірі 85% від заробітку, яка своєчасно не одержана за минулий час в сумі 6 549,32 грн., з вини УПФУ, з нарахуванням компенсації.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 у відповідності до абз.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплату спеціальної пільгової пенсії фактично нарахованої в 2001-2003р відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у повному розмірі 85% від заробітку та нарахувати і виплатити компенсацію за своєчасно не одержану суму 6 549,32 грн. пенсії за минулий час, з вини УПФУ.

2.2 Визнати неправомірними дії та відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поновити та здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж роботи 20 років, але не вище 85% заробітку.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити та здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж роботи 20 років, але не вище 85% заробітку, починаючи з 01 жовтня 2017 року.

2.3 Визнати неправомірними дії та відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області поновити та здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ПКМУ від 23.11.2011 №1210 (зі змінами).

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області поновити та здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у відповідності до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ПКМУ від 23.11.2011 №1210 (зі змінами), починаючи з 20 січня 2017 року.

2.4 Визнати неправомірними дії та відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року.».

У частині задоволення позову просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що судом не було розглянуто вимоги про визнання неправомірною відмови щодо виплати спеціальної пільгової пенсії у повному обсязі та зобов'язання Відповідача здійснити Позивачу виплату спеціальної пільгової пенсії у повному розмірі, яка фактично нарахована відповідно до ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 в 2001-2003 роках у розмірі 85% від заробітку, та нарахувати і виплатити компенсацію за несвоєчасно отриману суму 6 549,32 грн. пенсії за минулий час з вини Білоцерківського ОУПФ.

Крім того, зазначав, що судом першої інстанції не були безпідставно застосовані до спірних правовідносин п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 2 ст. 87 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати».

Наголошував, що судом не були розглянуті позовні вимоги щодо визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормований стаж та зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку.

Крім іншого, звертав увагу суду, що Рокитнянський районний суд Київської області прийшов до безпідставного висновку про відсутність у Позивача права на отримання додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже звільнення з роботи на підприємстві, яке знаходилося на території зони посиленого радіоекологічного контролю, не позбавляє особу статусу особи, потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Підкреслював, що період роботи на ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року повинен бути зарахований до пільгового стажу за Списком №1 в силу прямих приписів абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

При цьому посилався на те, що, по-перше, Позивачем порушено строк звернення до суду, адже фактично оскаржуються рішення та дії Відповідача по нарахуванню пенсії за період з 2006 року, а застосування наслідків пропуску строку звернення є обов'язком, а не правом суду, по-друге, зміна індивідуального коефіцієнту була зумовлено необхідністю забезпечення перерахунку пенсії на підставі поданих ОСОБА_1 особисто та його представником заяв про збільшення стажу і заробітку, а також «оптимізації» пенсії.

Після усунення визначених в ухвалах від 23.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційні скарги до 08.05.2018 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивача Відповідач просить залишити вимоги апеляційної скарги останнього, щодо яких не сплачено судовий збір, без розгляду, а іншу частину її вимог - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що вимоги Позивача, за які не сплачено судовий збір, не підлягають розгляду судом апеляційної інстанції.

Крім того, звертає на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду із вказаним позовом.

Підкреслює, що оскільки станом на 16.09.2008 року (набрання чинності Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці») не працював у ЗАТ «Росава», підстави для застосування до періоду його роботи з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року положень абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відсутні. Стверджує, що звільнення з роботи 03.06.2007 року зумовило припинення виплати пенсії згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки с. Острів Рокитнянського району, на відміну від ЗАТ «Росава», не знаходиться на території зони посиленого радіоекологічного контролю. Крім того, звертає увагу суду, що перерахунок пенсії та зміна коефіцієнту заробітної плати здійснені Відповідачем правомірно, про що останнім зазначено в апеляційній скарзі. Наполягає, що підстави для компенсації втрати частини доходів відсутні, адже Відповідачем не допускалася затримка виплати вже нарахованих Позивачу доходів. Зазначає, що заяви та інші документи від імені ОСОБА_1 тривалий час подавала його дружина.

Поряд з викладеним, підкреслює, що пенсію Позивачу призначена на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відзиві на апеляційну скаргу Відповідача Позивач просить залишити її без задоволення, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що Позивачем було пропущено строк звернення до суду із поважних причин, а сам період позовних вимог обмежується шестимісячним строком. Крім того, зазначає, що Відповідачем було безпідставно обмежено Позивачу виплату пенсії на підставі положень ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підкреслює, що ОСОБА_1 не висловлювалося бажання змінювати індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, про що зазначено у заяві від 03.02.2006 року. Крім іншого, звертає увагу, що подальший перерахунок пенсії здійснено на підставі заяв та документів, які Позивачем не складалися та не подавалися, а відтак зміна розміру пенсії відбулася без волевиявлення пенсіонера.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.05.2018 року.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній підстав. При цьому проти задоволення вимог апеляційної скарги Позивача заперечував у повному обсязі з підстав її необґрунтованості.

Представник Позивача наполягав на задоволенні вимог власної апеляційної скарги з викладених у ній доводів, категорично не погоджуючись з аргументацією та вимогами апеляційної скарги Відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з січня 2001 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області, правонаступником якого є Білоцерківське ОУПФ, та отримує призначену відповідно п. «а» ст. 13 (за Списком №1) та ст. 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію у порядку та на умовах, визначених ст. ст. 49, 51, 56, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області із претензією, в якій просив:

- виплатити частину спеціальної пільгової пенсії в сумі 6 549,32 грн., яка фактична нарахована в 2001, 2002, 2003 роках по спеціальному та пріоритетному Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і за Списком №1 у розмірі 85% від заробітку, але при виплаті була незаконно обмежена та не виплачена;

- поновити та установити з 01.06.2006 року індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, який був визначений з 01.01.2004 року відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за 12 місяців роботи 1990 року і складав 2,55343%;

- осучаснити заробіток для обчислення розміру пенсії по середній заробітній платі в Україні за 2003, 2006, 2007 роки та з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 2,55343%;

- відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правильно порахувати, збільшити та установити пільговий страховий стаж за Списком №1, яким повинен дорівнювати: з 01.01.2001 року - 52 роки 8 місяців, з них 19 - за Списком №1, з 01.01.2004 року - 58 років 8 місяців, з них 22 - за Списком №1, з 01.02.2006 року - 60 років 9 місяців, з них 22 - за Списком №1, з 01.04.2008 року - 62 роки 1 місяць, з них 22 роки - за Списком №1, з 01.10.2008 року - 65 років 1 місяць, з них - 25 років за Списком №1, з 01.01.2011 року - 68 років 11 місяців, з них 27 років - за Списком №1;

- відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правильно порахувати та збільшити коефіцієнт страхового стажу: з 01.01.2004 року - 0,58667%, з 01.02.2006 року - 0,60750%, з 01.01.2008 року - 0,72900%, з 01.04.2008 року - 0,74500%, з 01.10.2008 року - 0,87863%, але не більше 0,85%, з 01.01.2011 року - 0,93037%, але не більше 85%;

- відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» правильно порахувати та збільшити понаднормований стаж, який повинен рахуватися від мінімального стажу, що перевищує 20 років, а також нарахувати у повному обсязі пенсію за понаднормований стаж, яка повинна нараховуватися по 1% від заробітку за кожний рік роботи, що перевищує мінімальний стаж від 20 років, та встановити понаднормований стаж і пенсію за нього у визначених розмірах;

- поновити з 04.06.2007 року виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка була призначена та нараховувалася з 01.01.2001 року відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- провести, починаючи з 01.01.2004 року перерахунки спеціальної пільгової пенсії відповідно до Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і Списку №1;

- виплатити нараховану, але не виплачену за період з 01.01.2001 року по 01.01.2004 року частину спеціальної пенсії в сумі 6 549,32 грн., а також донарахувати та виплатити незаконно зменшену спеціальну пільгову пенсію за період з 01.01.2004 року по 01.01.2015 року в сумі 145 130,99 грн., а також компенсацію та індексацію (т. 1 а.с. 76-94).

За наслідками розгляду вказаної претензії Позивача Відповідач листом від 23.01.2015 року №350/04 повідомив про відсутність підстав для її задоволення (т. 1 а.с. 95-97). В обґрунтування своєї позиції Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області зазначило, що розмір пенсії при її призначенні становив 278,92172 грн., а належна до виплати сума з обмеженнями складала 128,00 грн. Крім того, Позивачу виплачувалася додаткова пенсія та доплата до пенсії у відповідності до ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 5,20 грн. та 2,49 грн. Після перерахунку пенсії з 01.01.2004 року розмір пенсії до виплати склав 453,58 грн., а з 01.02.2006 року - 601,68 грн. У подальшому на підставі заяви від 24.05.2006 року про збільшення стажу за Списком №1 та зміни заробітку, а також наданої ЗАТ «Росава» на запит органу Пенсійного фонду довідки про заробітку плату за 60 календарних місяців, Відповідачем здійснено перерахунок пенсії, визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії - 1,60520, враховано середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2015 рік, та визначено належний до виплати розмір пенсії в сумі 830,54 грн. Після звільнення Позивача з роботи розмір пенсії з 04.06.2008 року визначено в сумі 966,66 грн. Згідно рішення №04.04.2008 року №371 було утримано переплату пенсії згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.06.2007 року по 30.04.2008 року в сумі 117,44 грн. у зв'язку з тим, що Позивач перестав працювати в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Згідно заяви від 13.06.2008 року про проведення перерахунку пенсії з більшого стажу та заробітку було проведено перерахунок пенсії з 01.06.2008 року, визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії - 1,91105, враховано середній заробіток за 2006 рік та визначено розмір пенсії - 1 513,13 грн. Станом на 01.01.2015 року розмір пенсії Позивача складав 2 364,52 грн.

Крім того, у згаданому листі зазначено, що оскільки на час встановлення інвалідності внаслідок трудового каліцтва Позивач вже отримував пенсію за віком, призначену на пільгових умовах, підстав для врахування до стажу роботи періоду з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року як часу перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві відсутні.

18.05.2017 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою, в якій просив:

- виплатити суму 6 549,32 грн. спеціальної пільгової пенсії, яка фактична нарахована в 2001-2003 роках у розмірі 85% від заробітку відповідно до ст. ст. 49, ч. 3 ст. 51, п. 2 ст. 56, ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1, але не одержана по даний час з вини посадових осіб органу Пенсійного фонду, а також нарахувати і виплатити компенсацію за своєчасно неотриману суму пенсії;

- поновити при нарахуванні пенсії індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343, який був обчислений розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за 12 календарних місяців 1990 року на підставі довідки, виданої ВАТ «Росава» від 15.12.2003 року №463;

- зарахувати відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до стажу роботи Позивача за Списком №1 та до загального страхового стажу додатково по одному року стаж в кількості 4 роки 6 місяців 5 днів, який набути на підприємстві ЗАТ «Росава» на роботах за Списком №1 за періоди з 14.10.1998 року по 28.02.1989 року, з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року, з 01.01.2004 року по 03.05.2007 року;

- зарахувати відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до стажу зі шкідливими умовами праці за Списком №1 та до загального страхового стажу додатково по одному року час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві та отриманням щомісячних страхових виплат з Фонду нещасних випадків на виробництві у період з 16.03.2009 року по 01.01.2001 року;

- нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормований стаж на умовах, нормах і в порядку, які визначені п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за Списком №1 у розмірі 1% від заробітку за кожний повний рік роботи, що перевищує мінімальний стаж для чоловіків - 20 років;

- відновити нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначена відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як постраждалому 4 категорії від Чорнобильської катастрофи;

- привести спеціальну пільгову пенсію у відповідність до спеціального пенсійного законодавства та надати відповідь у письмовій формі відповідно до Закону України «Про звернення громадян» (т. 1 а.с. 136-153).

Листом від 16.06.2017 року №264/0-01 Білоцерківське ОУПФ повідомило ОСОБА_1 аналогічну за змісту інформацію, викладену у листі Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області від 23.01.2015 року №350/04, а також зазначило, пенсійну справу Позивача приведено у відповідність 11.11.2015 року та стаж роботи із шкідливими умовами праці за Списком №1 за період з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року віднесено до загального стажу роботи, а розмір пенсії з 01.06.2017 року становить 2 399,16 грн., у тому числі 1 887,80 грн. - розмір пенсії за віком (2 289,27 х 0,82463), 472,32 грн. - доплата за понаднормовий стаж за 36 років (1 312,00 х 36%), 38,79 грн. - підвищення по ст. 42 (осучаснення з 01.05.2012 року), 0,25 грн. - підвищення по ст. 42 Закону (осучаснення з 01.05.2012 року) (т. 1 а.с. 155-157).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 24, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності зміни Позивачу індивідуального коефіцієнта заробітної плати при обчисленні пенсії, яке було здійснено без відповідного волевиявлення особи. Водночас, іншу частину позовних вимог суд визнав необґрунтованою з огляду на відповідність дій Білоцерківського ОУПФ приписам чинного законодавства.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка була чинною на момент призначення пенсії Позивачу, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно ст. 15 вказаного Закону умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Приписи ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, чинній станом на 2001 рік, визначали, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Статтею 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». При цьому за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може братися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Як вбачається зі змісту наданої на вимогу суду апеляційної пенсійної справи ОСОБА_1 №120050 (далі - Пенсійна справа), згідно протоколу від 17.01.2001 року №65 (т. 2 а.с. 150) основний розмір пенсії Позивача з урахуванням коефіцієнтів склав 278,92172 грн. Зі змісту розпорядження від 12.04.2001 року №120050 (т. 2 а.с. 182) вбачається, що основний розмір пенсії Позивача з урахуванням коефіцієнтів склав 301,23546 грн. Згідно розпоряджень від 01.08.2001 року (т. 2 а.с. 183), від 15.02.2002 року (т. 2 а.с. 185), від 16.05.2002 року (т. 2 а.с. 186), від 08.08.2002 року (т. 2 а.с. 187) розмір пенсії Позивача збільшувався та складав 316,29728 грн., 348,73667 грн., 383,61034 грн. та 405,50682 грн. відповідно до 01.01.2004 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» максимальний розмір пенсії не може перевищувати трьох, а для працівників, зайнятих на роботах, передбачених пунктом «а» статті 13 і статтею 14 цього Закону, - чотирьох мінімальних пенсій за віком.

Відтак, як випливає зі змісту згаданих розпоряджень, у період з 01.01.2001 року по 31.12.2013 року Позивачу виплачувалася пенсія у максимальному передбаченому ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» розмірі - чотири мінімальних пенсій за віком без урахування додаткової пенсії, призначено відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому посилання ОСОБА_1 на неможливість обмеження Законом України «Про пенсійне забезпечення» розміру пенсії Позивача, призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як вірно наголосило Білоцерківське ОУПФ, пенсія Позивачу призначена за правилами Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому його норми поширюються на спірні правовідносини. Крім того, як було встановлено раніше, додаткова пенсія, призначена згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплачувалася Позивачу понад встановлений Законом України «Про пенсійне забезпечення» розмір.

У контексті викладених обставин суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що за правилами ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для компенсації особі втрати частини доходів є порушення строків їх виплати за умови, якщо вони були нараховані та не мають разового характеру. Водночас, як було встановлено раніше, у період з 2001 року по 2003 рік пенсія хоча й була нарахована Позивачу у більшому розмірі, однак була виплачена останньому у відповідності до вимог діючого на той час законодавства з урахуванням обмежень її граничного розміру за відсутності вини органу Пенсійного фонду.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в указаній частині. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що всупереч вимог ст. 242 КАС України, обґрунтування причин відмови у задоволенні даної частини позовних вимог оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині обґрунтованості позовних вимог про визнання неправомірною відмови Білоцерківського ОУПФ у відновленні ОСОБА_1 коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася пенсія та який був змінений Відповідачем у 2006 році з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році та зобов'язання Білоцерківського ОУПФ у межах строку позовної давності поновити ОСОБА_1 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Управлінням Пенсійного фонду України у Рокитнянському районі розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року та здійснити перерахунок і виплату пенсії за вказаний період, виходячи з коефіцієнта 2,55343, з 20.01.2017 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч. 1 ст. 40 якого для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено два методи перерахунку пенсії - врахування для перерахунку пенсії заробітної плати, з якої було раніше обчислено пенсії або перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області (т. 2 а.с. 188) ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року, виходячи з розрахунку заробітної плати за 12 календарних місяців по 30.04.1998 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

При цьому, матеріали пенсійної справи свідчать, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про додавання стажу від 03.02.2006 року (т. 2 а.с. 206) Управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області були прийняті розпорядження від 01.04.2006 року (т. 2 а.с. 202-203) про перерахунок пенсії Позивача з 01.01.2006 року, виходячи з розрахунку заробітної плати за 12 календарних місяців 1990 року. Розмір пенсії за наслідками даного перерахунку склав 598,69 грн. без урахуванням 2,99 грн. додаткової пенсії. Зі змісту розрахунку заробітної плати №2 (т. 2 а.с. 205) вбачається, що Відповідачем визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення - 2,55343.

Тобто, у даному випадку перерахунок пенсії було здійснено із врахуванням для перерахунку пенсії заробітної плати, з якої було раніше обчислено пенсії

У подальшому за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з більш високого заробітку та з додаванням стажу від 24.05.2006 року (т. 2 а.с. 221) Управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області були прийняті розпорядження від 18.05.2006 року (т. 2 а.с. 218-219) про перерахунок пенсії Позивача з 01.03.2006 року, виходячи з розрахунку заробітної плати за 60 календарних місяців. Розмір пенсії за наслідками даного перерахунку склав 827,55 грн. без урахуванням 2,99 грн. додаткової пенсії. Зі змісту розрахунку заробітної плати №3 (т. 2 а.с. 219) вбачається, що Відповідачем визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення (після оптимізації) - 1,60520.

Крім того, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перерахунок пенсії з більшого стажу і заробітку від 13.06.2008 року (т. 2 а.с. 257) Управлінням Пенсійного фонду України в Рокитнянському районі Київської області було прийнято розпорядження від 19.06.2008 року (т. 2 а.с. 254) про перерахунок пенсії Позивача з 13.06.2008 року, виходячи з розрахунку заробітної плати за 60 календарних місяців. Розмір пенсії за наслідками даного перерахунку склав 1 513,13 грн.. Зі змісту розрахунку заробітної плати №4 (т. 2 а.с. 252-253) вбачається, що Відповідачем визначено індивідуальний коефіцієнт для обчислення (після оптимізації) - 1,91105.

Тобто, починаючи з 2006 року, перерахунок пенсії Позивачу здійснювався Відповідачем за другим методом - шляхом врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року з виключенням періоду до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

З таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що перерахунок пенсії Позивача зі зміною індивідуального коефіцієнта був здійснений Відповідачем з порушенням чинного законодавства та без згоди пенсіонера, оскільки, як було встановлено раніше, у своїх заявах від 24.05.2006 року та від 13.06.2008 року ОСОБА_1 висловив згоду на перерахунок пенсії з її більшого розміру та збільшеного періоду стажу.

При цьому судова колегія критично оцінює посилання Позивача на те, що вказані заяви про перерахунок пенсії від 24.05.2006 року та від 13.06.2008 року, як і документи, на підставі яких проводився перерахунок, не подавалися ним особисто з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. ч. 6, 7 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

При цьому, за правилами ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З наведеного випливає, що належним та допустимим доказом, який би підтверджував підробку документів, а саме - заяв від 24.05.2006 року та від 13.06.2008 року, може бути вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. Самі по собі твердження Позивача та проведений у рамках кримінального провадження №42015120250000005 висновок експерта від 12.05.2015 року №3-03/493 (т. 1 а.с. 117-121), в якому зафіксовано виконання підписів під заявами від 24.05.2006 року та від 13.06.2008 року не ОСОБА_1, а іншою особою, не можуть вважатися беззаперечним доказом підробки вказаних документів.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що чинне у 2006-2008 роках законодавство, яким було регламентовано порядок перерахунку пенсій, не встановлювало вимог щодо долучення до матеріалів пенсійної справи оригіналу чи копії довіреності представника особи, яка звертається за таким перерахунком.

Крім іншого, як вірно відзначило Білоцерківське ОУПФ, визнання перерахунку пенсії ОСОБА_1 таким, що проведений на підставі підроблених заяв, матиме наслідком визнання недійсним будь-якого перерахунку пенсії Позивача, починаючи з березня 2006 року у повному обсязі, а не лише в частині застосування різних індивідуальних коефіцієнтів заробітної плати. Указане, на переконання судової колегії, може спричинити зменшення пенсії ОСОБА_1 до розміру, який був обрахований у січні 2006 року, що суперечить меті та завданням адміністративного судочинства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу коефіцієнта заробітної плати 2,55343 з урахуванням якого обчислювалася його пенсія та який був змінений Білоцерківським ОУПФ в 2006 року з 2,55343 на 1,60520 та з 1,60520 на 1,91105 у 2008 році та зобов'язання Відповідача поновити Позивачу індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 2,55343 при обчисленні пенсії, який був обчислений Білоцерківським ОУПФ розрахунком заробітної плати №2 від 01.01.2004 року відповідно до ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із заробітної плати за 12 календарних місяців на підставі довідки ВАТ «Росава» від 15.12.2003 року №463, та здійснювати у подальшому нарахування і виплату пенсії з урахуванням цього коефіцієнта.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог про визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) та зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу періоди його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року (7 місяців 15 днів) та з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні); а також вирішуючи питання про обґрунтованість вимог апеляційної скарги про визнання неправомірними дії та відмови Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка була чинною до момент звільнення ОСОБА_1 з ЗАТ «Росава» у червні 2007 року, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

При цьому за кожний повний рік стажу роботи, до набрання чинності цим Законом, на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Із набранням чинності 16.09.2008 року Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» правове регулювання спірних правовідносин визначено абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за яким за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Тобто, станом на 03.06.2007 року (день звільнення Позивача з роботи) законодавством не було передбачено додаткового зарахування до страхового стажу кожного повного року стажу роботи за Списком №1, про що вірно зазначив суд першої інстанції, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині зарахування додаткового стажу за період роботи на ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 року по 03.05.2007 року. Період роботи Позивача з 21.10.1999 року по 05.06.2000 року Відповідачем зараховано до додаткового стажу самостійно, що встановлено судом першої інстанції та не заперечується територіальним органом Пенсійного фонду України.

Крім іншого, судова колегія вважає необґрунтованими вимоги апеляційної скарги Позивача про зобов'язання Білоцерківського ОУПФ зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу, період його роботи на підприємстві ЗАТ «Росава» за Списком №1 з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року (3 роки 5 місяців 3 дні) відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 1 жовтня 2017 року, оскільки в силу ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Крім того, матеріали справи не містять доказів відмови Позивачу у зарахуванні Відповідачем до страхового стажу останнього періоду роботи на ЗАТ «Росава» з 01.01.2004 року по 03.06.2007 року за правилами абз. 10 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка застосовується з 01.10.2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною відмови Відповідача щодо зарахування Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу часу перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві у період з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів) та зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу до пільгового стажу за Списком №1 та додатково до загального страхового стажу час перебування на інвалідності від нещасного випадку на виробництві з 16.03.2009 року по 01.01.2011 року (1 рік 9 місяців 15 днів), суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції, яка набрала чинності 16.09.2008 року, час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Отже, як вірно підкреслив суд першої інстанції, оскільки станом на 16.03.2009 року Позивач вже отримував пенсію за віком, підстави для зарахування згаданого періоду для отримання пенсії за віком відсутні. Крім того, дані висновки суду першої інстанції учасниками справи під сумнів не ставилися.

Щодо позовних вимог про визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормований стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку, та зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, у своїй заяві від 18.05.2017 року ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 136-153) просив Білоцерківське ОУПФ нараховувати та виплачувати доплату до пенсії згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмовляючи у задоволенні вказаних вимог заяви Відповідач посилався на те, що пенсія за віком призначена Позивачу за правилами Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим застосування ч. 2 ст. 56 останнього до спірних правовідносин відсутні (т. 1 а.с. 155-157).

Згадані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який, всупереч вимог ст. 242 КАС України, не навів обґрунтування причин відмови у задоволенні даної частини позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним або спеціальним законами.

Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 % заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 % заробітку.

У зв'язку з цим для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений спеціальним законом.

Системний аналіз наведених положень Закону свідчить про те, що останні визначають особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам (до 01 жовтня 2011 року - 25 (20) років) пенсія за віком збільшується на 1 % розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 % мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Отже, перерахунок пенсії Позивачу має бути здійснений за кожний повний рік стажу роботи понад установлений 20 років шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 07.07.2015 року у справі №21-727а15 та від 20.09.2016 року у справі №21-1255а16, а також в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 560/675/17 та 14.03.2018 року у справі №316/1863/16-а.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35,частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

За таких обставин, враховуючи, що із заявою про перерахунок поновлення та виплату доплати до пенсії згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Позивач звернувся 18.05.2017 року, перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі збільшенням пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років на 1% але не більше 85% заробітку повинен бути здійснений Відповідачем з 01.06.2017 року.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірною відмови Відповідача у відновленні Позивачу нарахування та виплату відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та зобов'язання Відповідача відновити Позивачу нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка була чинною на момент призначення Позивачу пенсії, особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, умовою призначення та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, є віднесення такої особи до категорії 4.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1986-1995 роках та віднесена до категорії 4, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 24.05.1995 року (т. 2 а.с. 210).

Судовою колегією також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 25.08.1992 року №501 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №501), який був чинний на момент видачі Позивачу згаданого посвідчення.

Відповідно до п. 6 Порядку №501 громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Зі змісту п. 10 вказаного Порядку №501 вбачається, що громадяни, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - ото римуються посвідчення на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

При цьому, згідно п. 2 Порядку №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто, посвідчення про віднесення громадянина до 4 категорії є документом, що підтверджує наявність в особи права на пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому твердження суду першої інстанції про відсутність підстав для виплати Позивачеві додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 з 03.06.2007 року звільнився з роботи на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а населений пункт, де проживає Позивач, не належить до зони посиленого радіоекологічного контролю, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Розділом VIII Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. При цьому, зміст даного розділу Закону безумовно вказує на те, пенсії особам 4 категорії призначаються і виплачуються за шкоду, заподіяну здоров'ю, а тому виплата додаткової пенсії не повинна залежати від місця роботи, проживання або навчання відповідних осіб після призначення їм пенсії.

Крім того, судовою колегією враховується, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Прикінцеві положення доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання п. 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» від 06.07.2011 року, яка набрала чинності з 23.07.2011 року.

У зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акту, положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 23.07.2011 року здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним Законом, а з 23.07.2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України.

За таких обставин, враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про наявність правових підстав для відновлення Позивачу нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме з 20.01.2017 року.

Посилання Відповідача в апеляційній скарзі на пропуск Позивачем строку звернення до суду колегією суддів оцінюється критично, оскільки періодичний характер пенсійних виплат свідчить про їх триваючий характер та можливість обмеження процесуального строку звернення до суду лише шестимісячним періодом, за яких може бути проведено перерахунок та виплата пенсії.

Твердження Білоцерківського ОУПФ про відсутність у суду апеляційної інстанції підстав для розгляду заявлених ОСОБА_1 вимог з огляду на несплату останнім судового збору судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як було встановлено раніше, лише після усунення визначених в ухвалі від 23.03.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 року після перевірки повноти сплати та зарахування судового збору було відкрито апеляційне провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище порушення Відповідачем права Позивача на виплату доплати до пенсії та додаткової пенсії, однак обґрунтованості дій Білоцерківського ОУПФ щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 та відмови у зарахуванні періоду роботи за Списком №1 та непрацездатності до додаткового стажу, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Рокитнянського районного суду Київської області про обґрунтованість позовних вимог в частині безпідставності перерахунку пенсії Позивача та відсутності підстав для задоволенні іншої їх частини, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Білоцерківського ОУПФ та ОСОБА_1 задовольнити частково, а рішення суду - скасувати.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність стягнення з Білоцерківського ОУПФ за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог та вимог апеляційної скарги, в сумі 2 176,00 грн., яка включає у себе дві задоволені вимоги немайнового характеру (640,00 грн. / 5 х 2 + 3 840,00 грн. / 4 х 2).

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області та ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання неправомірними відмов та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 29 січня 2018 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) у відновленні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплати доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку.

Визнати неправомірною відмову Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) у відновленні ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплати відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) здійснити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату доплати до пенсії за понаднормовий стаж відповідно до п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від стажу, який перевищує 20 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 85% заробітку, з урахуванням проведених виплат, з 01 червня 2017 року.

Зобов'язати Білоцерківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) відновити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначеної відповідно до ст. ст. 49, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 20 січня 2017 року, з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Київській області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 2, код ЄДРПОУ 41249051) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 2 176 (дві тисячі сто сімдесят шість) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено « 29» травня 2018 року.