Провадження №2-а/320/107/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Юрлагіної Т.В.,

при секретарі Бондаренко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _1 звернувся до суду з позовом до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації, в якому з урахуванням уточнень просить: визнати дії та бездіяльність Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА незаконними. Нелегетимність полягає в ненаданні йому безоплатних соціальних послуг і фабрикуванні відповідних наказів, вимаганні грошей за послуги, та незаконному відрахуванні субсидій; на підставі ст.37,38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», довідки МСЕК та реабілітаційної програми, зобов'язати відповідача надати йому безоплатні соціальні послуги; стягнути з відповідача незаконно вилучені у нього субсидійні кошти у розмірі 140 грн.52коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він згідно медичних показань має право на отримання безоплатних соціальних послуг. На цій підставі за останні п'ять років він подав до служби соціального захисту 7 заяв про надання йому соціальних послуг, однак кожного разу відповідач відмовляв йому у його вимогах, без на його думку поважних причин, які б унеможливлювали надання йому безоплатних соціальних послуг. Відповідач вперто не бажає визнавати, що згідно ст.37 Закону України № 875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» соціальна допомога надається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів. Замість того,щоб укласти договір з Фондом соціального захисту інвалідів на його соціальне обслуговування відповідач посилаються на другорядні Закони і Постанови, вимагає з нього гроші за надання послуг та організують тимчасові комісії. І це в той час,коли потрібно просто виконувати Закон № 875-12. Згідно довідки МСЕК йому протипоказана важка праця. Оскільки він проживає один, а відповідач з 2013 року протиправно не надав йому соціального працівника, то йому доводилось власними силами виконувати важку роботу. Внаслідок цього. А також допущення чиновниками багаторічного свавілля, у нього розвинулась хвороба серця – стенокардія. Відтак, є цілком очевидним причинно-наслідковий зв'язок між його хворобою та не наданням йому соціальної допомоги. Відповідачем не надано жодного доказу, що він отримує від своєї доньки аліменти. Наразі вона навчається в інституті і їй самій потрібні кошти. З метою уникнення відповідальності відповідач керується корпоративними інтересами та використовує нічим не підтверджену, недостовірну інформацію. Він не отримує ніякої допомоги ні від відповідача, ні від доньки. Вимоги про надання довідки про неплатоспроможність його доньки є безпідставними і протиправними, оскільки Законом № 875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» такі застереження не передбачені. Відповідачем не враховану нову редакцію Закону України «Про соціальні послуги». Згідно ст.35 цього Закону наявність у пенсіонера дітей не має жодного значення. Натомість надання особі платних чи безоплатних послуг вирішується на підставі фактично отримуваних громадянином доходів. Відповідач у своїх відзивах і запереченнях на позов не мав права згадувати про його доньку, та розповідати інші обставини його особистого життя із посилання на ст.49,51 КАС. Держава гарантує надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів отримувачам соціальних послуг, середньомісячний дохід яких менший подвійного розміру прожиткового мінімуму для відповідної категорії осіб. Тобто, якщо особа має дохід у 2500,00грн., то вона обслуговується безоплатно. Йому була призначена субсидія на літній період у розмірі: 35,13грн. х 4 місяці =140,52грн., яку відповідач не тільки не сплатив, а ще й незаконно зняв з його рахунку 105,39грн. при цьому відповідач не врахував, що він сплачує не тільки за електроенергію і питну воду, а ще й за дороговартісний газ. Відповідач не тільки приховав від нього факт зняття коштів, але й не надав обґрунтованої відповіді чому йому не сплачується призначена субсидія.

Позивач в судове засідання не з'явився, в заяві про надання додаткових доказів від 04.05.2018 просив розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, на підставі наявних доказів у справі.

У підготовчому судовому засіданні, яке відбулося 25.04.2018, позивач суду пояснював, що дійсно рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області ухвалено рішення про стягнення з його доньки на його користь витрат, пов’язаних з наданням піклування, але на його думку дана обставина не може бути підставою для відмови в наданні йому безоплатних соціальних послуг, оскільки наявність у пенсіонера дітей не має жодного значення. Аліментів від доньки він не отримує, наразі вона навчається в інституті і їй самій потрібні кошти. Крім того, під час розгляду його позову до Комунальної установи «Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області, Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» про визнання дій та бездіяльність відповідачів протиправними, та стягнення з них коштів, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді територіальним центром соціального обслуговування не було надано жодних доказів того, що він отримує від доньки аліменти на своє утримання, що в свою чергу позбавляє його права на безоплатну соціальну допомогу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника. Проти позовної заяви заперечують в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

А тому, з огляду на вимоги ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З матеріалів справи, а саме довідки до акта огляду МСЄК № 163005 від 31.03.2011, вбачається, що позивачу з 31 березня 2011 року встановлена третя група інвалідності, безстроково. Позивач потребує періодично (не постійно) сторонньої допомоги \а.с.114\

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, 11.12.2014 рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області з ОСОБА_2 стягнуто щомісячно на користь ОСОБА_1 360,00 грн. витрати, пов’язані з наданням піклування ОСОБА_1, як батьку, починаючи з дня набрання рішенням суду чинності та довічно. Рішення суду набрало законної сили 22.02.2015.

04.05.2017 постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області, Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» про визнання дій відповідачів протиправними, та стягнення з них коштів – задоволено частково. Визнано протиправними дії Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» у не прийняті до відома довідки до акту огляду МСЄК серія АД № 163005 від 31.03.2011 року, щодо огляду ОСОБА_1. Зобов’язано Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» надати ОСОБА_1 безоплатні соціальні послуги. Стягнуто з Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» (72312, м. Мелітополь, вул.. Грушевського, 10, код ЄДРПОУ 36950251) на користь держави судовий збір в розмірі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 60 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

20.07.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Мелітопольського міськрайонного суду від 04 травня 2017р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області, Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги Мелітопольської районної ради Запорізької області» про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення коштів скасовано. Підставою скасування вищевказаної постанови суду є те, що позивач по справі не може відноситися до громадян, які у відповідності до статті 7 Закону України «Про соціальні послуги» мають право на надання їм соціальних послуг безоплатно, так як має доньку, яка повинна забезпечити йому догляд і допомогу, посилаючись на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 11.12.2014, по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення витрат, пов'язаних з наданням піклування як батьку.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги закріплені Законом України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року (зі змінами від 26.01.2016 року).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року (зі змінами від 26.01.2016 року) основними засадами надання соціальних послуг є сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей.

Згідно ст. 4 вищевказаного Закону законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року (зі змінами від 26.01.2016 року) суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги ( 1039-2012-п ), встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.

Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються: - громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу.

Порядок прийняття громадян на соціальне обслуговування визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1417, яка розроблялася на виконання Закону України «Про соціальні послуги».

Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 №1417 про деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг) (далі за текстом – постанова КМУ від 29.12.2009 №1417) на надання соціальних послуг в територіальному центрі мають право: громадяни похилого віку, інваліди, хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які нездатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнані такими в порядку, затвердженому МОЗ; громадяни, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійним лихом,катастрофою (і мають на своєму утриманні неповнолітніх дітей, дітей - інвалідів, осіб похилого віку, інвалідів), якщо середньомісячний сукупний дохід їх сімей нижчий ніж прожитковий мінімум для сім'ї.

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відповідно до п. 1 надає: соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, ремонт одягу та взуття, перукарські послуги тощо.

Відповідно до п.8 постанови КМУ від 29.12.2009 №1417 основними завданнями територіального центру є: виявлення громадян, зазначених у пункті 4 цього Типового положення, формування електронної бази даних таких громадян, визначення (оцінювання) їх індивідуальних потребу наданні соціальних послуг; забезпечення якісного надання соціальних послуг; установлення зв'язків з підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, фізичними особами, родичами громадян, яких обслуговують територіальні центри, з метою сприяння в наданні соціальних послуг громадянам, зазначеним у пункті 4 цього Типового положення.

Разом з цим, основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року (зі змінами від 17.01.2017).

Згідно ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року (зі змінами від 17.01.2017) інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.. 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року (зі змінами від 17.01.2017) діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації інвалідів.

Соціальний захист інвалідів є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей інвалідів нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року (зі змінами від 17.01.2017) види необхідної матеріальної, соціально-побутової і медичної допомоги особам з інвалідністю визначаються органами медико-соціальної експертизи в індивідуальній програмі реабілітації. Допомога подається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до ст.38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року (зі змінами від 17.01.2017) особам з інвалідністю і дітям з інвалідністю надаються безоплатно або на пільгових умовах на підставі індивідуальної програми реабілітації послуги із соціально-побутового і медичного обслуговування, технічні та інші засоби реабілітації (засоби для пересування, протезні вироби, сурдотехнічні засоби, мобільні телефони для письмового спілкування тощо), вироби медичного призначення (індивідуальні пристрої, протези очей, зубів, щелеп, окуляри, слухові та голосоутворювальні апарати, ендопротези, сечо - та кало приймачі тощо), а також автомобілі, крісла колісні з електроприводом –за наявності відповідного медичного висновку.

Згідно зі ст. 38-2 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Пільги, передбачені цим Законом, зберігаються за особами з інвалідністю та дітьми з інвалідністю незалежно від виду виплачуваної пенсії або допомоги, призначеної замість пенсії.

У випадках, коли іншими нормативно-правовими актами передбачені норми, що підвищують встановлений цим Законом рівень соціального захисту осіб з інвалідністю, застосовуються положення тих нормативно-правових актів, які визначають найбільший рівень соціального захисту осіб з інвалідністю.

Якщо інвалід має право на одну і ту ж пільгу за і одночасно за іншим нормативно-правовим актом, пільга йому надається лише за одним з них за його вибором незалежно від підстави встановлення пільги .

Статтею 39 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, передбачено, що особа з інвалідністю має право вибору конкретного виду соціальної допомоги.

Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає її потребам. У такому разі особа з інвалідністю вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів з урахуванням компенсації вартості аналогічного виду соціальної допомоги, що подається державним органом.{ Частина друга статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2249-VIII ( 2249-19 ) від 19.12.2017 }

Позивач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Мелітопольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області і отримує пенсію в разі втрати годувальника, померлого внаслідок загального захворювання./а.с.38/

Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда № 489 від 02.07.2013 року позивач відповідно до п.7 потребує в періодичній (не постійно) сторонній допомозі. (а.с.131).

З урахуванням викладеного позивач, як особа з інвалідністю, якій в індивідуальній програмі визначено вид необхідної допомоги, підпадає під дію ст.ст.37,38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідно має право на отримання соціальних послуг безоплатно.

Разом з тим, та обставина, що позивач має доньку, яка повинна забезпечувати йому догляд і допомогу не може бути підставою для відмови у призначенні соціальних послуг безоплатно, оскільки Законом України №875-12 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», як спеціальним законом, який регламентує обмежену (спеціальну) сферу суспільних відносин, не передбачено такої умови.

Крім того відповідно до п. 18 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затвердженого постановою КМУ від 29.12.2009 року № 1417.

Відділення соціальної допомоги вдома надає такі соціально-побутові послуги:1) приготування (допомога в приготуванні) їжі вдома, годування, доставка гарячих обідів, у тому числі з їдалень, кафе, інших закладів (підприємств) ресторанного господарства;2) придбання та доставка товарів з магазину або базару, доставка книг, газет, журналів, медикаментів за кошти громадян, які обслуговуються;3) виклик лікаря, надання допомоги в проведенні періодичних медичних оглядів та госпіталізації, відвідування хворих у закладах охорони здоров’я, організація консультацій лікарів та інших спеціалістів;4) допомога у прибиранні приміщення, пранні білизни, дотриманні особистої гігієни, виконанні різних видів дрібних ремонтних робіт у приміщенні, ремонті одягу та взуття, забезпеченні паливом;5) оформлення документів на отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та інших видів соціальної допомоги, внесення платежів;6) читання преси;7) допомога в обробітку присадибних ділянок (площа обробітку присадибних ділянок визначається разом з місцевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, але не більш як 0,02 гектара);8) оформлення документів на санаторно-курортне лікування, влаштування до будинку-інтернату чи стаціонарного відділення територіального центру, геріатричного будинку-інтернату, пансіонату для ветеранів війни і праці, психоневрологічного інтернату, будинку для ветеранів, інших соціальних закладів;9) сприяння у забезпеченні необхідними технічними та іншими засобами реабілітації;10) оформлення замовлень та організація контролю за своєчасним і якісним наданням послуг підприємствами торгівлі, ресторанного господарства, побуту, зв’язку, службами житлово-комунального господарства, акладами культури, сільськогосподарськими підприємствами тощо;11) створення умов для посильної праці, організації трудової терапії вдома;12) вирішення за дорученням громадян, які обслуговуються, питань у державних органах, на підприємствах, в установах і організаціях;13) інші соціальні послуги.

Пункт 19 переліку передбачає, що відділення соціальної допомоги вдома може здійснювати обслуговування громадян похилого віку, інвалідів (які досягли 18-річного віку), хворих (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як чотири місяці), які не здатні до самообслуговування, але мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. Обслуговування таких громадян здійснюється за плату відповідно до тарифів на платні соціальні послуги.

Однак пунктом 20 передбачено можливість, що місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що утворив територіальний центр, може приймати, як виняток, рішення (розпорядження) про звільнення від плати за соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома громадян, які мають рідних, що повинні забезпечити їм догляд і допомогу. В такому разі видатки, пов’язані із соціальним обслуговуванням (наданням соціальних послуг) громадян, передбачаються в кошторисі територіального центру за рахунок додаткових коштів місцевих бюджетів.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо визнати дії та бездіяльності Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА щодо не надання йому безоплатних соціальних послуг протиправними та зобов’язання Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА на підставі ст.37,38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», довідки МСЕК та реабілітаційної програми надати позивачу безоплатні соціальні послуги підлягає задоволенню.

Вимоги позивача в частині визнання дій та бездіяльності Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА щодо фабрикуванні відповідних наказів, вимаганні грошей за послуги, та незаконного відрахування субсидій незаконними, стягнення з відповідача незаконно вилучених у позивача субсидійних коштів у розмірі 140 грн.52коп. задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

ОСОБА_3 соціального захисту населення №03/2-2814.1 від 09.12.2013 ОСОБА_1 повідомлено про те, що територіальним центром прийнято рішення про прийняття його на соціальне обслуговування у відділенні соціальної допомоги вдома територіального центру, як вийняток.\а.с.127\par

Наказом КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області» №62 від 10.07.2017 ОСОБА_1 припинено надання соціальних послуг з 07.07.2017. Підстава: п.5.1.13 Договору про надання соціальних послуг за несвоєчасне внесення плати за отриманні послуги протягом одного місяця після пред’явлення суб’єктом рахунка (в разі надання соціальних послуг за плату) та п.5.1.14 за невиконання отримувачем без поважних причин вимоги щодо отримання соціальних послуг з догляду вдома після письмового попередження про припинення чи обмеження її надання або після обмеження такої послуги.\а.с.128\par

Листом КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Мелітопольської районної ради Запорізької області» №187/01-17 від 03.10.2017 ОСОБА_4 було повідомлено про рахування за ним заборгованості за надані йому соціальні послуги за травень, червень 2017 року в сумі 71,30грн., яку просить стягнути в найкоротший термін.\а.с.129\par

ОСОБА_5 акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» №007-45/18002 від 13.11.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що субсидія по його рахунку призначена з жовтня 2015року та постійно використовується в розрахунках за спожиту електричну енергію. 01.08.2017 Мелітопольським УСЗН проведено перерахунок та знято з його рахунку суму в розмірі 105,39грн. нарахування субсидій відновлено з жовтня 2017 року. У разі незгоди з нарахуванням субсидій на його особовому рахунку рекомендовано звертатися до Мелітопольського відділу УСЗН.\а.с.140\par

Суд звертає увагу на те, що умови призначення та надання субсидій викладені в «Положенні про порядок надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848.(далі - Постанова)

П.3 Постанови встановлено, що призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється відділами субсидій структурними підрозділами з питань соціального захисту населення.

Відповідно до Типового положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009року №1417 Територіальний центр утворюється для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування. Основними завданнями територіального центру є: виявлення громадян, зазначених у пункті 4 цього Типового положення, формування електронної бази даних таких громадян, визначення (оцінювання) їх індивідуальних потреб у наданні соціальних послуг; забезпечення якісного надання соціальних послуг; установлення зв'язків з підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, фізичними особами, родичами громадян, яких обслуговують територіальні центри, з метою сприяння в наданні соціальних послуг громадянам, зазначеним у пункті 4

цього Типового положення.

Враховуючи те, що відповідач не здійснює призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням вимоги позивача про визнання бездіяльності Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА щодо незаконного відрахування субсидій незаконними, стягнення з відповідача незаконно вилучених у позивача субсидійних коштів у розмірі 140 грн.52коп. задоволенню не підлягає.

Так само не підлягає задоволенню вимоги позивача в частині визнання дій та бездіяльності Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської РДА щодо фабрикуванні відповідних наказів, вимаганні грошей за послуги з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність. Позивачем не зазначено, які саме накази відповідача були сфабриковані, чим це підтверджується, коли саме мало місце вимагання грошей за послуги, якою посадовою особою відповідача та за яких обставин.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає , що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси , і просити їх захист шляхом, у даному випадку, визнання бездіяльності субєкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Отже з урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, які підтверджуються належними письмовими доказами, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 77, 241-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Територіального центру соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації щодо зняття з обліку та не надання ОСОБА_1 безоплатних соціальних послуг.

На підставі ст.ст.37,38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», довідки до акту огляду МСЄК № 163005 від 31.03.2011 та індивідуальної програми реабілітації інваліда № 489 від 02.07.2013 зобов'язати Територіальний центр соціального обслуговування Мелітопольської районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 безоплатні соціальні послуги.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 29.05.2018 року.

СУДДЯ :