ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2018 року № 826/3456/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення до товариства з обмеженою відповідальністю «Торсат», відкритого акціонерного товариства «ТВ Центр», товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ТВ», закритого акціонерного товариства «РБК-ТВ», за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Російських телеканалів», відкритого акціонерного товариства «Перший канал», Федерального державного унітарного підприємства «Всеросійська державна телевізійна та радіомовна компанія», відкритого акціонерного товариства «Телекомпанія НТВ», ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Клас», Міністерства інформаційної політики України, за участю прокуратури міста Києва про визнання такими, що не відповідають Законам України та Європейській конвенції відповідні іноземні програми, тимчасову заборону розповсюдження програм, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом (з урахуванням доповнень та уточнень) до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі також - позивач або Нацрада) до товариства з обмеженою відповідальністю «Торсат» (далі також - відповідач 1 або ТОВ «Торсат»), відкритого акціонерного товариства «ТВ Центр» (далі також - відповідач 2 або ВАТ «ТВ Центр»), товариства з обмеженою відповідальністю «Вертикаль-ТВ» (далі також - відповідач 3 або ТОВ «Вертикаль-ТВ»), закритого акціонерного товариства «РБК-ТВ» (далі також -відповідач 4 або ЗАТ «РБК-ТВ»), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Російських телеканалів» (далі також - третя особа 1 або ТОВ «Об'єднання Російських телеканалів»), відкритого акціонерного товариства «Перший канал» (далі також - третя особа 2, ВАТ «Перший канал» або ОАО «Первый канал»), Федерального державного унітарного підприємства «Всеросійська державна телевізійна та радіомовна компанія» (далі також - тертя особа 3, ФДУП «ВДТРК» або ВГТРК радиовещательная компания), відкритого акціонерного товариства «Телекомпанія НТВ» (далі також - третя особа 4, ВАТ «Телекомпанія НТВ» або ОАО «Телекомпания НТВ»), ОСОБА_1 (далі також - третя особа 5), товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Клас» (далі також - третя особа 6 або ТОВ «Агентство «Клас»), Міністерства інформаційної політики України (далі також - третя особа 7 або Мінінформполітики), за участю прокуратури міста Києва (далі також - прокуратура), в якому просила суд:

1. визнати такими, що не відповідають пунктам 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частині 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення іноземних програм «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас»;

2. заборонити розповсюдження програм телеканалів «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас» в багатоканальних мережах на території України.

В обґрунтування позову зазначено, що оскільки відповідачі здійснюючи ретрансляцію програм у багатоканальних мережах провайдерів програмної послуги на території України допустили грубі порушення Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Європейської конвенції про транскордонне телебачення, у вигляді трансляції іноземних програм «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас», головною темою та особливістю яких є пропаганда винятковості, зверхності та неповноцінності осіб за ознаками ідеології, належності до тієї чи іншої нації; пропаганда зміни конституційного ладу в Україні, її територіальної цілісності через застосування насильства та збройних сил Російської Федерації на території суверенної України та Автономної Республіки Крим; поширення сепаратистських звернень до Російської Федерації за допомогою, у тому числі, військовою; обґрунтування російськими політиками, державними посадовцями та представниками громадськості Російської Федерації використання збройних сил в Україні, а також планів і можливостей приєднання до Російської Федерації територій, які належать Україні; розпалювання міжетнічної та національної ворожнечі, тобто, розповсюдження інформації про події в Україні, яка є упередженою, необґрунтованою та незбалансованою, і фактично спрямована на розпалювання національної ворожнечі та створення хибної точки зору про ворожнече налаштування українського населення проти російської мови та культури, відповідно, такі програми мають бути заборонені в багатоканальних мережах на території України.

ТОВ «Торсат» подало суду письмові пояснення до позову, в яких просило розглянути справу за відсутності його представника та звернути увагу на те, що товариство у своїй діяльності дотримується принципу неухильного виконання вимог чинного законодавства України та норм міжнародного права, в тому числі рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та будь-яких судових рішень, що набрали законної сили. У поясненнях також зазначалося, що фактично ТОВ «Торсат» не має статусу провайдера програмної послуги, не здійснює відповідну діяльність, не отримувало у Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення ліцензію провайдера програмної послуги та не здійснює ретрансляцію програм та передач іноземних каналів мовлення в багатоканальних мережах на території України, отже не може фізично припинити ретрансляцію зазначених в адміністративному позові програм та передач іноземних каналів мовлення багатоканальних мережах на території України.

ТОВ «Вертикаль-ТВ» у поданих суду письмових запереченнях просило відмовити у його задоволенні, вважаючи подання позову цензурою, що прямо заборонено статтею 15 Конституції України. Також наголошувало, що жодна норма Законів України «Про телебачення і радіомовлення» та «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» не надає позивачу права та не наділяє його компетенцією (повноваженнями) звернутись до суду із адміністративним позовом, що містить зазначені у ньому вимоги.

ВАТ «ТВ Центр» у клопотаннях та поясненнях по суті заявлених позовних вимог зазначило про відсутність у позивача повноважень на подання відповідного позову, що, на його думку, свідчить про наявність однозначних підстав для прийняття судом рішення про відмову в його задоволенні. Також зауважило, що дана справа не підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва.

ОСОБА_1 у поданій суду письмовій заяві про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачів, наголосив, зокрема, що адміністративний позов обмежує його законне право на отримання різноманітної інформації.

ВАТ «Перший канал» подало суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просило відмовити в його задоволенні вважаючи, що викладена у відеосюжетах каналу інформація ґрунтується лише на документально підтверджених подіях, із включенням прямої мови відповідних осіб, які висловлювали свою позицію щодо певних подій, та не містить інформації про яку позивач вказує у своєму позові. Також, наголошувало, що звертаючись в адміністративному позові із вимогами про заборону ретрансляції на території України, зокрема телепрограм «Першого каналу», у зв'язку із поширеною під час новин об'єктивної інформації, Нацрада фактично вводить цензуру, яка є недопустимою та забороненою Конституцією України та Законом України «Про інформацію». Крім того, зауважило, що ТОВ «Торсат» не є провайдером програмних послуг, отже не має технічної можливості зупинення трансляції телерадіопрограм у багатоканальних мережах, відповідно, позовні вимоги до нього є безпідставними та необґрунтованими.

ТОВ «Об'єднання Російських телеканалів» у поданих суду письмових поясненнях на адміністративний позов просило суд відмовити в його задоволенні, вказуючи на відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з державних гарантій заборони цензури і кримінальної відповідальності за здійснення перешкоджанню професійним правам та діяльності журналістів. Також зауважило, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

ФДУП «ВДТРК» подало суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просило відмовити в його задоволенні повністю, з підстав його безпідставності та необґрунтованості, наголошуючи при цьому, що жодним законом чи Конституцією України позивач не наділений повноваженнями звертатися до суду з заявою про визнання передач незаконними та призупинення трансляції, так само як і з позовом про зобов'язання чи заборону вчинити певні дії.

ВАТ «Телекомпанія НТВ» у поданих суду письмових поясненнях на адміністративний позов просило суд відмовити в його задоволенні, окрім іншого, вказуючи на відсутність на даний час предмету спору за закінченням терміну дії договорів, на підставі яких здійснювалась трансляція спірних програм.

Інші учасники судового процесу письмових пояснень чи заперечень по суті спору суду на подали. У судове засідання 02.12.2016 треті особи та відповідачі 2, 4 не з'явилися.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, що діяла станом на 02.12.2016), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Суд частково погоджується із доводами позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

ТОВ «Торсат» є суб'єктом інформаційної діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта інформаційної діяльності від 30.10.2007 серії ДР-НР № 00030, видане Нацрадою) за видом діяльності - дистриб'ютор телерадіопрограм.

На підставі договорів: від 11.02.2013 № 409/3000 та від 17.07.2012 № 1789/2000 з ФДУП «Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія»; від 01.01.2011 № 02-01/11 з ТОВ «Об'єднання Російських телеканалів»; від 12.11.2013 № 54-13 C/dis з NTV World Limited, які діяли до 31.12.2014, ТОВ «Торсат» здійснювало розповсюдження програм (каналів), відповідно, - «РТР-Планета», «Россия 24», «Перший канал. Всесвітня мережа», «НТВ Мир».

ВАТ «ТВ Центр» (ОАО «ТВ Центр») м. Москва, є засновником електронного засобу масової інформації під назвою «ТВ Центр-International» (свідоцтво МПТР РФ про реєстрацію ЗМІ Ел №77-6439 від 05.08.2002; форма розповсюдження: телепрограма), яке зареєстроване і здійснює діяльність у відповідності із законодавством Російської Федерації.

ТОВ «Вертикаль-ТВ» відповідно до рішення Національної ради № 941 від 20.05.2009 визнано суб'єктом інформаційної діяльності за видом діяльності - дистриб'ютор телерадіопрограм (свідоцтво серія ДР-НР №00067 від 14.07.2009).

На підставі Ліцензійного договору від 10.03.2009 № 09/080/114 (з урахуванням додаткової угоди від 17.06.2013 № 14), який діяв до 30.06.2016, ТОВ «Вертикаль-ТВ» здійснювало розповсюдження програми «ТВ Центр-International» ВАТ «ТВ ЦЕНТР» на території України.

ЗАТ «РБК-ТВ» м. Москва, транслює програму «РосБизнесКонсалтинг-ТВ (РБК-ТВ)», що зареєстрована і здійснює діяльність згідно законодавства Російської федерації.

ТОВ «Агентство «Клас» відповідно до рішення Національної ради № 1145 від 21.12.2006 визнано суб'єктом інформаційної діяльності за видом діяльності - дистриб'ютор телерадіопрограм (свідоцтво серія ДР-НР №00010 від 26.10.2007).

На підставі ліцензійного договору № 17-0609/38 від 01.09.2006, ТОВ «Агентство «Клас» здійснювало розповсюдження програми «РосБизнесКонсалтинг-ТВ (РБК-ТВ)» на території України.

На думку позивача, оскільки виробниками спірних програм, які розповсюджували на території України українські суб'єкти інформаційної діяльності, є Російська Федерація, яка не входить до Європейського Союзу та не ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, їх зміст мав бути адаптованим до вимог законодавства України.

Згідно з твердженнями позивача, у тому числі за зверненням Ради національної безпеки і оборони України (лист від 06.03.2014 № 242/2-5-1) з вимогою невідкладного розгляду питання щодо інформаційної безпеки України, зважаючи на складну ситуацію, що виникла після російської військової агресії на території України, з 01.03.2014 ним проводиться постійний моніторинг телерадіопрограм.

Позивачем зазначено, що за результатами моніторингу іноземних програм «Первый канал. Всемирная сеть», «РТР-Планета», «Российский Информационный Канал «Россия-24», «НТВ Мир», «ТВ Центр-International», «РосБизнесКонсалтинг-ТВ (РБК-ТВ)» (далі також - спірні програми (канали)), які ретранслюються у багатоканальних мережах провайдерів програмної послуги на території України зафіксовано ряд грубих порушень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та Європейської і конвенції про транскордонне телебачення, а саме: частини 7 статті 4, статті 6 та 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», статті 28 Закону України «Про інформацію» та вимог Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

На думку позивача, головною темою та особливістю інформаційних та інформаційно-аналітичних передач зазначених спірних програм є пропаганда винятковості, зверхності та неповноцінності осіб за ознаками ідеології, належності до тієї чи іншої нації; пропаганда зміни конституційного ладу в Україні, її територіальної цілісності через застосування насильства та збройних сил Російської Федерації на території суверенної України та Автономної Республіки Крим; поширення сепаратистських звернень до Російської Федерації за допомогою, у тому числі, військовою; обґрунтування російськими політиками, державними посадовцями та представниками громадськості Російської Федерації використання збройних сил в Україні, а також планів і можливостей приєднання до Російської Федерації територій, які належать Україні; розпалювання міжетнічної та національної ворожнечі, тобто, розповсюдження інформації про події в Україні, яка є упередженою, необґрунтованою та незбалансованою, і фактично спрямована на розпалювання національної ворожнечі та створення хибної точки зору про ворожнече налаштування українського населення проти російської мови та культури.

Наведене стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з позовом, що розглядається.

Відповідно до статті 6, частини 2 статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України «Про інформацію».

У розумінні зазначеного закону, інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про інформацію», основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

За приписами частини 1 статті 24 Закону України «Про інформацію», яка кореспондується з положенням частини 3 статті 15 Конституції України, забороняється цензура - будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

При цьому, згідно зі статтею 27, 28 вказаного Закону, інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.

Згідно зі статтею 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, усі елементи програмних послуг у тому, що стосується їхнього представлення та змісту, повинні поважати гідність людини та основні права інших людей.

Зокрема, вони не повинні:

a) бути непристойними і, особливо, містити порнографію;

b) неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до расової ненависті.

Усі елементи програмних послуг, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвиткові дітей та підлітків, не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та прийому вони мають змогу їх дивитися.

Телемовник забезпечує об'єктивне висвітлення фактів і подій та сприяє вільному формуванню думок.

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України відповідно до Конституції України та Закону України «Про інформацію» регулює Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.1993 № 3759-XII (далі також - Закон № 3759-XII), який також визначає правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань.

У Законі № 3759-XII застосовуються наступні терміни, крім іншого:

- багатоканальна телемережа (ефірна або кабельна) - телекомунікаційна мережа загального користування, призначена для передавання телерадіопрограм, а також надання інших телекомунікаційних і мультимедійних послуг, здатна забезпечити одночасну трансляцію більше ніж однієї телерадіопрограми і може інтегруватися з іншими телекомунікаційними мережами загального користування;

- канал мовлення багатоканальної телемережі - частина ресурсу багатоканальної телемережі, яка забезпечує трансляцію в реальному часі однієї телерадіопрограми;

- передача (телерадіопередача) - змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;

- провайдер програмної послуги - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії, виданої Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, на договірних засадах надає абонентам можливість перегляду пакетів програм, використовуючи для передавання цих програм ресурси багатоканальних телемереж;

- програма (телерадіопрограма) - поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення;

- ретрансляція - прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником;

- суб'єкт інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення - юридична особа, що здійснює господарську діяльність у сфері телебачення і радіомовлення (телерадіоорганізація, провайдер програмної послуги тощо);

- телерадіоорганізація - зареєстрована у встановленому законодавством порядку юридична особа, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює або комплектує та/чи пакетує телерадіопрограми і/або передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 2 Закону № 3759-XII, дія цього Закону поширюється на відносини між суб'єктами діяльності в галузі телебачення і радіомовлення незалежно від їхньої форми власності, мети створення, виду статутної діяльності, а також від способу розповсюдження телерадіопрограм та передач, розрахованих на масове приймання споживачами.

Стосовно організацій, які знаходяться за межами країни і діють відповідно до законодавства інших держав, цей Закон застосовується виключно в частині регулювання порядку розповсюдження їх програм і передач на території України, якщо інше не передбачається міжнародними угодами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами частини 7 статті 4 Закону № 3759-XII, держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 3759-XII, не допускається використання телерадіоорганізацій для, зокрема, закликів до насильницької зміни конституційного ладу України; закликів до розв'язування агресивної війни або її пропаганди та/або розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті.

Згідно з частиною 4 статті 7 Закону № 3759-XII, єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Відповідно до положень Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» (далі також - Закон «Про Нацраду»), Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 зазначеного Закону, до наглядових повноважень Нацради віднесені, зокрема: нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення; нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі; застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону; офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення» (стаття 21 Закону «Про Нацраду»).

Відповідно до частини 1 статті 70 Закону № 3759-XII, Нацрада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, окрім іншого: законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення; законодавства про захист суспільної моралі.

Таким чином, Нацрада наділена виключними (дискреційними) повноваженнями нагляду за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

За приписами частини 1, 2 статті 42 Закону № 3759-XII ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Суб'єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію програм та передач і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію держави - члена Європейського Союзу або держави, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, має право здійснювати ретрансляцію програм та передач лише за умови відповідності їх змісту вимогам законодавства України, Європейської конвенції про транскордонне телебачення та у разі їх включення до переліку програм, що ретранслюються, за рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно до частини 2 статті 47 Закону № 3759-XII, при розповсюдженні програм іноземних телерадіокомпаній в багатоканальних телемережах забороняється вносити будь-які зміни в програму, крім випадків, визначених угодами з правовласниками аудіовізуальної продукції або передбачених законодавством України.

В ході судового розгляду встановлено, що спірні програми (канали), зокрема «РБК-ТВ», «РТР-Планета», «Россия 24», «НТВ Мир», «ТВ Центр-International», які розповсюджувалися на території України українськими суб'єктами інформаційної діяльності (дистриб'юторами телерадіопрограм) на підставі договорів, були включені до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною 1 статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», станом на 22.07.2009, затвердженого рішенням Нацради від 02.04.2008 № 652, і до цього часу з вказаного переліку не виключені.

Разом з тим, суд звертає увагу на зміст рішенням комітету Верховної ради України з питань свободи слова та інформації від 12.03.2014 (протокол № 27) «Про розповсюдження в багатоканальних телемережах України програм іноземних мовників, які містять пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання національної, міжетнічної ворожнечі тощо», яким закріплено наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України» на сучасному етапі основними реальними та потенційними загрозами національній безпеці України, стабільності в суспільстві в інформаційній сфері, в тому числі є намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема, шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Статтею 28 Закону України «Про інформацію» також передбачено, що інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Рішенням констатовано, що останнім часом масового характеру набуло поширення іноземними телерадіоорганізаціями відверто недостовірної інформації про події в Україні. У поширюваних телепередачах часто подається перекручена інформація, яка спрямована на маніпулювання масовою свідомістю, пропагує культ жорстокості, національної нетерпимості та дискримінації. Під час трагічних подій лютого 2014 року розпалювана в тому числі таким чином ворожнеча між громадянами України призвела до численних людських жертв, і одним з основних завдань суспільства на нинішньому етапі має стати рішуче недопущення такого в майбутньому.

В переважній більшості випадків подібні передачі транслюються мовниками країн, які не є учасницями Європейської конвенції про транскордонне телебачення, яку ратифікувала Україна. Тому держава не має об'єктивної можливості врегульовувати подібні проблемні питання із застосуванням передбачених названою Конвенцією міждержавних процедур.

З іншого боку, поширення таких програм і передач не лише становить загрозу національній безпеці, як зазначено в статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», але й містить ознаки складу злочину, передбаченого статтею 300 Кримінального кодексу України.

Відповідно частини другої статті 300 Кримінального кодексу України розповсюдження кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію, тягне за собою кримінальну відповідальність. При цьому, як вбачається з частини третьої статті 39 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», розповсюдженням телерадіопрограм в багатоканальних телемережах займаються провайдери програмної послуги.

Відтак, поширення провайдерами програмної послуги у власних багатоканальних телемережах програм іноземних мовників, в яких пропагується національна нетерпимість та дискримінація, містить ознаки відповідного складу злочину за статтею 300 Кримінального кодексу України. За таких обставин провайдери мають максимально відповідально ставитись до змісту пакетів програмних послуги та не допускати розповсюдження в них суспільно небезпечної інформації, поширення якої визнається злочином згідно кримінального законодавства.

Водночас, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», суб'єкт господарювання, який перебуває під юрисдикцією України, має на меті здійснювати ретрансляцію і отримав на це дозвіл від правовласника (виробника), який не підпадає під юрисдикцію країни, що входить до Європейського Союзу, або країни, яка ратифікувала Європейську конвенцію про транскордонне телебачення, зобов'язаний адаптувати зміст призначених для ретрансляції програм до вимог законодавства України.

При цьому ретрансляція іноземних телерадіопрограм, виробники яких підпадають під юрисдикцію країн - членів ЄС або країн - учасниць Європейської конвенції про транскордонне телебачення, не обмежується, в тому числі не вимагається здійснення будь-яких не передбачених самою Конвенцією формальностей. Тому відсутність програми певного мовника в затвердженому Національною радою Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Конвенції, не є перешкодою в її поширенні в багатоканальній мережі за умови, що такий мовник підпадає під юрисдикцію країни - учасниці Конвенції та отримав там відповідну ліцензію або інший дозвіл на мовлення. Згаданий вище Перелік взагалі не може застосовуватись, оскільки не відповідає законодавству України та не внесений Міністерством юстиції України до Єдиного державного реєстру нормативних актів. Про недопустимість застосування вказаного Переліку окремо вказано в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2013 року і від 13 грудня 2012 року, які набрали законної сили і є обов'язковими до виконання. Водночас, у випадку виявлення в програмах таких мовників інформації, забороненої до поширення в Україні, мають застосовуватись механізми, передбачені розділом VIII названої Конвенції.

Відтак, розповсюдження провайдером програмної послуги у власних телемережах іноземних програм, які не походять з країн - учасниць Конвенції, і одночасно з цим не є адаптованими до вимог українського законодавства та розповсюджують заборонену до поширення, суспільно небезпечну інформацію, суперечить вимогам статей 6, 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», статті 28 Закону України «Про інформацію», статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», та містить ознаки складу злочину, передбаченого статтею 300 Кримінального кодексу України.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 13, 14, 17, 21, 33 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», Комітет вирішив, зокрема:

1. Визнати недопустимим поширення в багатоканальних телемережах України програм/передач іноземних мовників, які загрожують національній безпеці України та містять перекручену, суспільно небезпечну інформацію про події в Україні, пропаганду війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, національної ворожнечі, національної нетерпимості, дискримінації тощо.

2. Попередити провайдерів програмної послуги про кримінальну відповідальність за поширення ними у своїх телемережах телерадіопрограм, які пропагують культ жорстокості, національної нетерпимості та дискримінації.

3. Рекомендувати Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення під час здійснення наглядових повноважень ретельно вивчати повідомлення про розповсюдження (ретрансляції) в багатоканальних мережах України програм окремих іноземних мовників, в яких поширюється інформація, що загрожує національній безпеці України, пропагує війну, насильство, жорстокість, розпалювання міжетнічної ворожнечі, національної нетерпимості або дискримінації, та забороняти ретрансляцію відповідних програм (телеканалів) на підставі мотивованих рішень.

4. Рекомендувати Апарату Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, на час відсутності повноважного складу Національної ради, надсилати до Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації всі виявлені в ході моніторингів дані про порушення провайдерами програмної послуги вимог щодо заборони поширення суспільно небезпечної інформації, поширення якої містить ознаки відповідних складів злочинів (пропагує війну, насильство, жорстокість, розпалювання міжетнічної ворожнечі, національної нетерпимості або дискримінації, а також поширення порнографічної продукції).

Водночас, рішенням Нацради від 24.07.2014 № 8 констатовано, що зміст іноземних програм «РТР-Планета», «НТВ- Мир», «Россия 24» та «ТВ Центр-International» не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення згідно з частиною 1 статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Зазначеним рішенням було також вирішено поінформувати про це рішення провайдерів програмної послуги, а також покласти його виконання на управління координації та організації роботи представників та секретаріатів представників, контрольно-аналітичне управління, управління ліцензування телерадіомовлення, управління правового забезпечення, зі встановленням контролю виконання покладеного на голову Нацради Ю. Артеменка.

Суд, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення, задля встановлення істини у справі, використав усі можливі процесуальні засоби.

Так, на підставі ухвал суду від 06.05.2014 та 03.03.2015 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз проведені дві судові експертизи, відповідно, комісійна та комплексна психологічно-лінгвістична експертиза (висновок експертів від 14.11.2014 № 5751/5752/14-32) та судова семантико-текстуальна експертиза (висновок експерта від 29.07.2016 № 5165/5166/15-32/9939-9944/16-32).

Висновком експертів від 14.11.2014 № 5751/5752/14-32 встановлено, що деякі з висловлювань, використаних у програмах та передачах російських телеканалів «Первый канал. Всемирная сеть» (ОАО «Первый канал), «РТР Планета», «Российский Информационный канал «Россия-24» (ВГТРК радиовещательная компания) , «НТВ Мир» (ОАО «Телекомпания НТВ»), містять заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, заклики до розв'язування війни, агресивних дій їх пропаганди, пропаганду винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх релігійних переконань, ідеології, належності до тієї чи іншої нації або раси, фізичного або майнового стану, соціального походження, твердження, спрямовані на посягання на територіальну цілісність України, заклики до порушення громадського порядку та масових заворушень; а також зроблено висновок, що у програмах, наданих на експертизу на електронних аудіовізуальних носіях, у поданні інформації виявляються ознаки використання прийомів психологічного впливу у вигляді інформування та переконання, які застосовуються задля змін почуттів, думок, намірів, оцінок, соціальних установок та дій людини у психологічній, педагогічній, психотерапевтичній, пропагандистській, тощо практиці.

Висновком експерта від 29.07.2016 № 5165/5166/15-32/9939-9944/16-32 встановлено, що деякі з досліджуваних фрагментів текстів, наданих на експертне дослідження, містять заклики до порушення територіальної цілісності України, містять висловлювання, які є пропагандою винятковості, зверхності або неповноцінності осіб за ознаками їх ідеології, належності до тієї чи іншої нації (в даному випадку - українці).

Враховуючи наведене, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені під час розгляду справи докази в розрізі наведених вище вимог законодавства, суд приходить до висновку про те, що програми телеканалів ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас», розповсюджуються в багатоканальних мережах на території України з порушенням вимог пунктів 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частини 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, оскільки вони містять заклики до насильницької зміни конституційного ладу України, до розв'язування агресивної війни або її пропаганди та розпалювання національної ворожнечі та ненависті, пропагують винятковість, зверхність або неповноцінності осіб за ознаками їх належності до тієї чи іншої нації. Отже, обґрунтованими є відповідні доводи Нацради.

Щодо питання задоволення адміністративного позову у визначений позивачем спосіб, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, позивач наділений виключними (дискреційними) повноваженнями з нагляду за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення.

Так, відповідно до ч. 1 статті 72 Закону № 3759-XII, санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовуються за рішенням суду або, у встановлених цим Законом випадках, за рішенням Національної ради.

Суд враховує, що позивачу на рівні Закону № 3759-XII не надано право звертатись до суду в вимогами, які були ним заявлені в межах розгляду даної адміністративної справи.

Разом з тим, відповідно до вимог статті 4 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, сторони забезпечують свободу самовираження й інформації відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантують свободу прийому й не обмежують ретрансляцію на своїх територіях програмних послуг, які відповідають умовам цієї Конвенції.

З системного тлумачення наведеного положення вбачається, що сторони Конвенції, в число яких входить Україна, мають право вчиняти заходи щодо обмеження ретрансляції на своїх територіях програмних послуг, які не відповідають умовам цієї Конвенції.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Судом встановлено, що встановлене вище порушення вимог пунктів 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частини 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення у зв'язку з розповсюдженням в багатоканальних мережах на території України програм телеканалів ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас» призводить до порушення інформаційної безпеки держави, що проявляється в поширенні завідомо спотвореної інформації, яка розпалює національну ворожнечу, посягає на права та свободи людини та може привести до безповоротних процесів порушення територіальної цілісності України, в наслідок чого погіршується ступінь захи щеності національних інтересів України в інформаційному середовищі, за якого не допускається завдання шкоди особі, суспільству, державі через неповноту, несвоєчасність, недостовірність інформації й несанкціоноване її поширення та використання.

Відтак, звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом в першу чергу має своєю метою захист інформаційного середовища держави з огляду на необхідність дотримання гарантованих законодавством прав представників суспільства у цій сфері.

Відповідно до приписів статей 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що розповсюдження програм вказаних вище телеканалів призводить до порушення як вимог чинного законодавства так і положень міжнародного права, враховуючи надані позивачу повноваження щодо здійснення нагляду за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення та застосовуючи до спірних відносин принцип верховенства права, з метою захисту гарантованих прав осіб щодо отримання достовірної інформації, поширення якої має відбуватись з дотриманням вимог чинного законодавства, суд вбачає за необхідне задовольнити позовну вимогу Нацради щодо визнання такими, що не відповідають пунктам 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частині 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, іноземні програми ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас».

В контексті наведеного необхідно звернути увагу на те, що задоволення позовних вимог Нацради в такому вигляді не свідчить про запровадження цензури, якою, відповідно до статті 24 Закону України «Про інформацію», є будь-яка вимога, спрямована, зокрема, до журналіста, засобу масової інформації, його засновника (співзасновника), видавця, керівника, розповсюджувача, узгоджувати інформацію до її поширення або накладення заборони чи перешкоджання в будь-якій іншій формі тиражуванню або поширенню інформації.

Так, як вже зазначалось вище, згідно зі статтею 28 Закону України «Про інформацію», інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Наведене положення підсилює вимоги статті 34 Конституції України, відповідно до якої кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно, оскільки судом встановлюються обставини розповсюдження інформації, яка поширюється з порушенням вимог пунктів 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частини 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, з метою захисту національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, запобігання заворушенням та злочинам, для охорони прав людей, задоволення позовних вимог Нацради у визначений вище спосіб неможна віднести до категорії цензури. А отже необґрунтованими є протилежні доводи відповідачів та третіх осіб.

Щодо позовної вимоги про заборону розповсюдження програм телеканалів ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас» в багатоканальних мережах на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частин 2, 3, 6 статті 72 Закону № 3759-XII, Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії.

Національна рада застосовує санкції до провайдерів програмної послуги у разі порушення ними вимог цього Закону та/або умов ліцензії.

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги такі санкції:

- оголошення попередження;

- стягнення штрафу;

- анулювання ліцензії на підставі рішення суду за позовом Національної ради.

Отже, враховуючи, що судом визнано обґрунтованою позовну вимогу Нацради про визнання такими, що не відповідають, в тому числі, частині 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», іноземні програми ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас», вбачається, що в разі подальшого поширення таких програм в багатоканальних мережах на території України позивач, на виконання повноважень, які йому прямо надані законом, буде уповноважений звернутись до суду з відповідними позовами до телерадіоорганізацій та провайдерів про анулювання наданих їм ліцензій у зв'язку з розповсюдженням ними програм, які не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно, заявлена позивачем вимога щодо встановлення заборони розповсюдження програм окремих телеканалів є неналежним способом реалізації законодавчо наданих йому повноважень, оскільки з метою їх правомірної реалізації, спрямованої на захист гарантованих прав осіб щодо отримання достовірної інформації, поширення якої має відбуватись з дотриманням вимог чинного законодавства, Нацрада, в разі встановлення порушень телерадіоорганізаціями та провайдерами вимог законодавства, буде уповноважена звернутись до суду з відповідними позовами про анулювання наданих їм раніше ліцензій.

Таким чином, така позовна вимога визнається судом необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (01601, місто Київ, вулиця Прорізна, 2, код ЄДРПОУ 00063928) - задовольнити частково.

Визнати такими, що не відповідають пунктам 3, 5 частини 1 статті 2, статті 28 Закону України «Про інформацію», частині 2 статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення, іноземні програми ТОВ «Об'єднання російських телеканалів», ВАТ «Первый канал», ВГТРК, ВАТ «Телекомпания НТВ», ТОВ «Вертикаль-ТВ», ВАТ «ТВ Центр», ЗАТ «РосБизнесКонсалтинг-ТВ», ТОВ «Агентство «Клас».

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов