АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 травня 2018 року
м .Харків
справа № 640/5522/18
провадження № 22-ц/790/3228/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого : Маміної О.В.
суддів : Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Саратовнефтегеофізика»,
третя особа - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Саратовнефтегеофізика», 3-я особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року, постановлену під головуванням судді Бородіної Н.М., в місті Харкові,
в с т а н о в и в :
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Саратовнефтегеофізика», 3-я особа ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Ухвалою судді Київського районного суду м.Харкова від 10 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що справа за його позовом підсудна Київському районному суду міста Харкова з урахуванням предмету позову та вимог ч.3 ст. 28 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України, а повинна розглядатися відповідно до судочинства Російської Федерації.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Саратовнефтегеофізика» (місцезнаходження якого: Росія, місто Саратов, вул.. Крайня, 129), за участю третьої особи: ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, яка була завдана йому дорожньо-транспортною пригодою 10 березня 1990 року, що сталася в Тюменській області Російської Федерації (а.с.2-3).
Відповідно до статті 27 ЦПК України передбачено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Статтею 28 ЦПК України визначені правила альтернативної підсудності. Згідно ч.3 вказаної статті позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди.
Разом з тим, згідно ст.20 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, яка підписана Україною та Російською Федерацією, ратифікована Україною Законом 240/94-ВР від 10.11.94 р., передбачено, що якщо в частинах II-V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подаються, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подаються в суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філія.
За ч.1 ст. 42 Конвенції зобов'язання про відшкодування шкоди, крім тих, що випливають з договорів і інших правомірних дій, визначаються за законодавством Договірної Сторони, на території якої мало місце дія або інша обставина, що послужила підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України .
Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору (частина друга статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України").
Розглядаючи справи за участю іноземного елемента, судам слід з'ясовувати наявність чинного між державами договору та за його наявності - порядку регулювання спірних правовідносин, що виникли.
Визначення поняття "іноземний елемент" наведено у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України "Про міжнародне приватне право". Іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Вирішуючи питання про підсудність цивільних справ з іноземним елементом, судам слід враховувати не тільки норми внутрішньодержавного права, але й колізійні норми, які містяться в конвенціях і двосторонніх договорах України та інших держав про правову допомогу.
Відповідно до частини другої статті 3 ЦПК правила про підсудність, передбачені в міжнародних договорах, мають пріоритет перед нормами внутрішнього права.
Висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки згідно зі статтею 48 Закону України "Про міжнародне приватне право" до недоговірних зобов'язань, що виникають внаслідок дії однієї сторони, застосовується право держави, у якій мала місце така дія.
Відповідно до статті 49 згаданого Закону права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту норм статей Закону України "Про міжнародне приватне право", судам загальної юрисдикції України підвідомчі справи у спорах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України, а також у справах за участю іноземних фізичних осіб, що мають місце проживання в Україні, про відшкодування шкоди. Справи за участю позивача фізичної особи громадянина України до юридичної особи відповідача, який є іноземним елементом і не має місцезнаходження в Україні, як це має місце в даному випадку щодо відшкодування шкоди завданої на території Російської Федерації, мають розглядатись відповідним судом Російської Федерації.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Київського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий : О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
Н.П. Пилипчук
Повне судове рішення виготовлено 29.05.2018 року
