КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/14250/16 Головуючий у І інстанції - Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Земляної Г.В.,

при секретарі: Волощук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток" про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА _1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток", в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Мірвелевої Ірини Михайлівни з винесення податкової консультації в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року і ненадання податкової консультації;

- визнати недійсною та скасувати податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, викладену в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року про дату набуття правоздатності товариства для подальшого оподаткування отриманих прибутків;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 нову консультацію у відповідь на лист від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10).

У грудні 2016 року позивачем до суду першої інстанції подано Заяву, якою позивачем збільшено позовні вимоги та він додатково просив суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 податкову консультацію у відповідь на заяву від 19.07.2016 року №07-12 (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10).

Крім того, у жовтні 2017 року позивачем повторно подано Заяву, в якій збільшено позовні вимоги та в якій він просив суд:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління ДФС у місті Києві, в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у місті Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо не розгляду його звернення № 07-12 від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 № 30635/10);

- визнати дії Головного управління ДФС у місті Києві, в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у місті Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо порушення строків надання відповіді за зверненням ОСОБА_1 протиправними;

- зобов'язати Головне управління ДФС у місті Києві розглянути лист та надати відповідь за зверненням ОСОБА_1 № 07-12 від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 № 30635/10), з питання: « 1. Після проведення державної реєстрації 10 жовтня 1990 року, яку дату вважати початком строку отримання правоздатності товариства для укладення цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР (АДРЕСА_1, за територіальним впідпорядкуванням Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва) в порядку, передбаченому Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 08.12.1961 р. для подальшого оподаткування отриманих прибутків?».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його адміністративний позов повністю. Свої вимоги обгрунтовує тим, що, на його думку, судове рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим, судом першої інстанції неправильно встановлено обставини в справі та порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач звернувся до Головного управління ДФС у м.Києві з заявою про надання податкової консультації від 19.07.2016 вих. № 07-12 (вх. № 30635/10 від 25.07.2016), в якій повідомляв про те, що Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю «Росток» ЄДРПОУ 21475581 набуло правоздатності з 10 жовтня 1990 року відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до національного класифікатора України, класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, має намір здійснювати види економічної діяльності за кодами К 65.1. Страхування, К 65.2. Перестрахування.

Посилаючись на норми статей 1, 4, 34, 58 Конституції СРСР від 07.10.1977, Закону СРСР від 08.12.1961 «Про затвердження Основ цивільного законодавства Союзу РСР та союзних республік» (зі змінами, внесеними Указами президії Верховної Ради СРСР від 01.02.1985 №1827-ХІ, від 23.05.1986 № 4719-ХІ, від 02.12.1987 № 8089-ХІ, законами СРСР від 22.05.1990 № 1501-І, від 12.06.1990 №1554-І), частини 2 статті 21 Закону СРСР від 04.06.1990 № 1529-І, частини 2 статті 1 Закону СРСР «Про підприємства в СРСР», пункту 2 постанови Верховної Ради СРСР від 13.06.1990 «Про перехід до регульованої ринкової економіки в СРСР», пункту «а» статті 5 Закону СРСР «Про податки з підприємств, обєднань і організацій» від 14.06.1990, частини 9 розділу VІ Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 №55-ХІІ, пунктів 1, 16, статті 19 Конценції УРСР «Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки» від 01.11.1990, пункту 1 постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 № 1545-ХІІ, частини 1 статті 3, статті 371 Цивільного кодексу Української РСР (1963 р.), частини 2 статті 113, статті 979 Цивільного кодексу України, частини 4 статті 333 Господарського кодексу України, позивач зазначив, що ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, ухиляючись від обов'язків забезпечення надходжень до державного бюджету у спосіб, визначений Законом, ігноруючи вплив на вибір напрямів використання чистого прибутку через передбачені способи обрахування податків і податкових пільг, неправомірно ігнорує обов'язки фінансово-кредитної установи Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «Росток» надання соціальних гарантій і базової зацікавленості соціального захисту населення, особливо його малозабезпечених верств, а також обов'язкових завдань задоволення суспільних потреб у його послугах з реалізацією на основі одержаного прибутку соціальних інтересів членів трудового колективу.

На підставі пп. 14.1.172. п. 14.1., ст.ст. 52, 53 Податкового кодексу України позивач просив надати податкову консультацію з наступних питань: «Після проведення державної реєстрації 10 жовтня 1990 року, яку дату вважати початком строку отримання правоздатності товариства для укладання цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР (АДРЕСА_1, за територіальним впідпорядкуванням Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва) в порядку, передбаченому Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік, від 08.12.1961р. для подальшого оподаткування отриманих прибутків?».

Листом Головного управління ДФС у м.Києві «Про розгляд звернення» від 19 серпня 2016 р. № 18723/10/26-15-12-05-11 (Т.1, а.с. 17-18) повідомлено позивача, що зазначене в листі акціонера Українсько-американського страхового товариства з додатковою відповідальністю «Росток» ОСОБА_1 не регулюються нормами податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується самим позивачем, лист Головного управління ДФС у м.Києві від 19 серпня 2016 р. № 18723/10/26-15-12-05-11 був отриманий позивачем 23 серпня 2016 року.

Не погодившись з діями, бездіяльністю та рішенням відповідачів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції розглянуто адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність Головного управління ДФС у місті Києві, в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у місті Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо не розгляду його звернення № 07-12 від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 № 30635/10); визнання дії Головного управління ДФС у місті Києві, в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у місті Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо порушення строків надання відповіді за зверненням ОСОБА_1 протиправними; зобов'язання Головне управління ДФС у місті Києві розглянути лист та надати відповідь за зверненням ОСОБА_1 № 07-12 від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 № 30635/10), з питання: «Після проведення державної реєстрації 10 жовтня 1990 року, яку дату вважати початком строку отримання правоздатності товариства для укладення цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР (АДРЕСА_1, за територіальним впідпорядкуванням Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва) в порядку, передбаченому Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 08.12.1961 р. для подальшого оподаткування отриманих прибутків?», за наслідком чого ухвалено оскаржуване позивачем рішення.

У той же час, судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не розглянуто по суті позовних вимог адміністративний позов, в якому позивач просив також:

- визнати протиправними дії та бездіяльність в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Мірвелевої Ірини Михайлівни з винесення податкової консультації в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року і ненадання податкової консультації;

- визнати недійсною та скасувати податкову консультацію Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, викладену в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року про дату набуття правоздатності товариства для подальшого оподаткування отриманих прибутків;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 нову консультацію у відповідь на лист від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10);

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 податкову консультацію у відповідь на заяву від 19.07.2016 року №07-12 (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10).

Колегія суддів при прийнятті цієї постанови виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.172. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі - ПК України), податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п. 52.1. ст. 52 ПК України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Відповідно до п. 52.3. ст. 52 ПК України, за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Згідно з п. 52.5. ст. 52 ПК України, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до п. 53.1. ст. 53 ПК України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Пунктом 53.3. ст. 53 ПК України передбачено, зокрема, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Наведені законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що податкова консультація являє собою здійснене контролюючим органом у відповідь на звернення платника (платників) податків тлумачення певної норми закону, яка регулює порядок стягнення, адміністрування, нарахування або сплати податків і зборів та породжує звільнення платника від податкової відповідальності у разі її застосування, а для визнання недійсною податкової консультації ПК України чітко визначає підставу - суперечність такої консультації нормам або змісту відповідного податку чи збору.

При цьому, надаючи податкову консультацію, конролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення конкретному платнику податків з конкретної норми закону, тому податкові консультації не мають сили нормативно-правового акта та не можуть вступати в конкуренцію з іншими рішеннями (нормативно-правовими актами чи правовими актами індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, оскільки за юридичною природою є відмінними від останніх.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надана така консультація.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зі змісту заяви позивача про надання податкової консультації від 19.07.2016 року за вих. № 07-12, питання, поставлене ним, не стосується саме питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, оскільки позивач просить визначити момент набуття правоздатності третьою особою для укладання цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР, що тягне в подальшому оподаткування отриманих товариством прибутків від здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Листом відповідачів від 19 серпня 2016 р. № 18723/10/26-15-12-05-11 фактично відмовлено позивачу у наданні податкової консультації, оскільки питання, поставлене ним у заяві, не входило до кола питань, визначених податковим законодавством для надання податкової консультації.

Щодо адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльність відповідачів щодо не розгляду його звернення № 07-12 від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 № 30635/10) та зобов'язання Головного управління ДФС у м. Києві розглянути лист та надати відповідь за його зверненням № 07-12 від 19.07.2016 (вх. від 25.07.2016 № 30635/10) з питання: «Після проведення державної реєстрації 10 жовтня 1990 року, яку дату вважати початком строку отримання правоздатності товариства для укладення цивільних правочинів зі страхування на території Української РСР (АДРЕСА_1, за територіальним впідпорядкуванням Виконавчого комітету Московської районної ради народних депутатів м. Києва) в порядку, передбаченому Основами цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік від 08.12.1961 р. для подальшого оподаткування отриманих прибутків?», колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що відповідачами відповідно до вимог податкового законодавства було розглянуто лист позивача №07-12 від 19.07.2016 року про надання податкової консультації, за наслідком розгляду якої ним отримано Листа відповідачів від 19.08.2016 року №18723/10/26-15-12-05-11.

Щодо адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання дій Головного управління ДФС у місті Києві, в.о. заступника начальника Головного управління ДФС у місті Києві Мірвелової Ірини Михайлівни щодо порушення строків надання відповіді за зверненням ОСОБА_1 протиправними, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, лист відповідачів від 19 серпня 2016 р. № 18723/10/26-15-12-05-11 отримано позивачем 23 серпня 2016 року, у той час, як звернення позивача №07-12 від 19.07.2016 року про надання податкової консультації отримано відповідачем 25 липня 2016 року, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1, а.с. 25).

Відповідно до п. 53.3. ст. 53 ПК України, зокрема, протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

А згідно з частиною першою ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

З урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідачів щодо порушення строків надання відповіді за зверненням позивача є безпідставними, оскільки відповідь на лист позивача №07-12 від 19.07.2016 року про надання податкової консультації була надана відповідачами з дотриманням тридцятиденного строку, передбаченого чинним законодавством України.

Щодо адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві Мірвелевої Ірини Михайлівни з винесення податкової консультації в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року і ненадання податкової консультації; визнання недійсною та скасування податкової консультації Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, викладеної в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року про дату набуття правоздатності товариства для подальшого оподаткування отриманих прибутків, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення в цій частині, оскільки, як зазначалось раніше, в листі № 18723/10/26-15-12-05-11 від 19.08.2016 року відповідачами не було надано податкову консультацію, а цим листом позивачу фактично відмовлено у наданні податкової консультації, тобто податкова консультація з питання викладеного у зверненні позивача, відповідачами взагалі не надавалась.

Безпідставними також є позовні вимоги позивача (які, як встановлено колегією суддів, за своїм змістом є ідентичними) про зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 нову консультацію у відповідь на лист від 19.07.2016 року (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10) та зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві надати ОСОБА_1 податкову консультацію у відповідь на заяву від 19.07.2016 року №07-12 (вх. від 25.07.2016 року № 30635/10), оскільки, як встановлено вище, питання, поставлене позивачем у заяві, не входило до кола питань, визначених податковим законодавством для надання податкової консультації, а отже, згідно ПК України у відповідачів відсутній обов'язок надання такої податкової консультації.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою цієї ж статті, зокрема порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги частково, рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в.о. заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, третя особа: Українсько-американське страхове товариство з додатковою відповідальністю "Росток" про визнання незаконною бездіяльності, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

Г.В. Земляна

Повний текст складено 25 травня 2018 року.