Справа № 369/3186/17
Провадження № 2/369/743/18
РІШЕННЯ
Іменем України
18.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.
за участі секретаря Водала А.Ю.,
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа Княжицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, -
в с т а н о в и в :
У березні 2017 року позивач звернувсь до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що після смерті її тітки ОСОБА_5 відкрилась спадщина на нерухоме майно, в тому числі на житловий будинок та земельні ділянки в с.Княжичі Києво-Святошинського району Київської області. У встановлений законом термін вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з мотивів наявності спадкоємця за заповітом – ОСОБА_2 ОСОБА_6 відмову вважає неправомірною, оскільки за ст. 1254 ЦК кожний наступний заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач складав перед ним. Так, спадкодавиця за життя склала в один день 22 грудня 2004 року два заповіти: перший об 11 годині, яким все майно заповідала ОСОБА_7, та другий об 15-30 годині, яким ОСОБА_7 заповідала лише земельну частку (пай). Тому ОСОБА_7 за заповітом успадкував лише земельну частку (пай), а все інше майно має спадкуватись між всіма спадкоємцями за законом, які в установлений строк прийняли спадщину, а саме житловий будинок та земельні ділянки площею 0,3708га та площею 0,2179га.
Просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул. Леніна, 79; земельну ділянку площею 0,3708га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул. Леніна, 79; земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задоволити позов.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.
У судове засіданні відповідач ОСОБА_4 не з’явилась. Направила суду заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала.
У судове засідання представник Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не з’явився. Надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що 08 травня 2013 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія 1-ОК №280222, виданого виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
ОСОБА_3 була племінницею померлої ОСОБА_5, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 червня 2016 року.
За ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст.1270 ЦК України він не заявив відмову від неї.
Ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_5 №12/2013 встановлено, що до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини звернулись 03 червня 2013 року – ОСОБА_7 (спадкоємець за заповітом), 09 листопада 2013 року – ОСОБА_3 (спадкоємець за законом за правом представлення), 09 листопада 2013 року – ОСОБА_4.
Інших спадкоємців, як за заповітом, так і за законом, які прийняли спадщину, судом не встановлено.
15 серпня 2015 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був зареєстрований шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1029. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_7 змінив прізвище на ОСОБА_8.
За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Після смерті ОСОБА_5 до складу спадщини увійшли: домоволодіння, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул. Леніна, 79; земельну ділянку площею 0,3708га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Княжичі, вул. Леніна, 79; земельну ділянку площею 0,2179 га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; земельної ділянки площею 1,8547га, що знаходиться на території Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами по справі тривалий час склались неприязні відносини, що підтверджується судовими спорами щодо прийняття спадщини.
Так, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання заповітів недійсними.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 про визнання незаконною відмову у вчиненні нотаріальної дії,і скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 липня 2016 року, зобов’язання видати свідоцтво про право на спадщину за законом задоволено частково. Визнано незаконною відмову приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_3 і скасувати Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 липня 2016 року приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9.
Згідно ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом отримують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу.
Встановлено, що за життя померла ОСОБА_5 склала заповіти.
ОСОБА_5 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області ОСОБА_6, складений нею ще 1998 році, відповідно до якого все майно померла заповідала ОСОБА_10 (своїй сестрі, а ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_10А.) та ОСОБА_11, остання померла задовго до відкриття спадщини (що встановлено рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 травня 2015 року).
Так, згідно заповіту, посвідченого в.о. секретаря виконавчого комітету Княжицької сільської ради від 22 грудня 2004 року в 11 годин за реєстровим № 343, вбачається, що ОСОБА_5 на випадок смерті заповідала ОСОБА_7 все своє майно.
Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Княжицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 22 грудня 2004 року в 15 год. 30 хв., за реєстровим № 347, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті заповідала ОСОБА_7 земельну ділянку (пай) розміром 1,8547 га, яка належала їй згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 026167, виданий 25 жовтня 2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності за № 38588/1218.
Ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу.
Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вказала, що заповіти ОСОБА_5 суперечать один одному, оскільки визначають різний обсяг спадкового майна, який підлягає спадкуванню.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 лютого 2017 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом, оскільки заповіти не суперечать один одному, а містить лише уточнення щодо земельної ділянки площею 1,8547га.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснив, що другий заповіт був складений за рекомендацією сільської ради щодо земельної частки (паю), тому перший заповіт не скасовувався.
З такими висновками суд погоджується, а також враховує те, що дані заповіти складені в один день, посвідчені однією особою, стосуються одного спадкоємця, доказів того, що ОСОБА_5 за своє життя постійно складала нові заповіти, матеріали справи не містять, останній заповіт не містить будь-яких змін першого заповіту, не скасовує його, а лише уточнює щодо окремої земельної ділянки. Крім того, суд враховує й те, що і за заповітом 1998 року померла ОСОБА_5 бажала, щоб її майно успадкувала її сестра ОСОБА_10, а ОСОБА_7 є онуком останньої.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 1223, 1268, 1269, 1270, 1223, 1261-1265 ЦК України та ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа Княжицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно – відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текс рішення складено 27 квітня 2018 року.
Суддя Н.С. Пінкевич
