ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2018 року

Київ

справа №826/2810/15

адміністративне провадження №К/9901/12382/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Берназюка Я.О.,

суддів: Гриціва М.І., Коваленко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ», «Новий формат ТВ», «Аріадна ТВ», «ТВ Вибір», «Партнер ТВ», «Лідер ТВ» звернулись у суд із адміністративними позовами до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія « 112-ТВ» просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 748 та від 18 лютого 2015 року № 227, якими цьому підприємству оголошено попередження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Формат ТВ» просило визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 747, яким цьому підприємству оголошено попередження, та розпорядження від 26 серпня 2014 року № 17/1591 про усунення порушень, які були причиною такого попередження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВ Вибір» просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 752, яким цьому підприємству оголошено попередження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аріадна ТВ» просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 749, яким цьому підприємству оголошено попередження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер ТВ» просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 751, яким цьому підприємству оголошено попередження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер ТВ» просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 серпня 2014 року № 750, яким цьому підприємству оголошено попередження.

Зважаючи на однорідність позовних вимог та підстав позовів, судом першої інстанції було об'єднано їх в одне провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» відхилено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року залишено без змін.

Постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з того, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення вправі надати оцінку дотриманню під час трансляції передач основних принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, що відповідає положенням законів України «Про інформацію» та «Про телебачення і радіомовлення».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ «112-ТВ» звернулися до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права. У заяві позивач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року та задовольнити позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішень.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2017 року по справі № 826/2810/15 було відкрито провадження, однак, розгляд цієї справи не був закінчений.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду, який розглядає її за правилами, що діяли згідно з попередньою редакцією цього Кодексу.

Ухвалою від 22 травня 2018 року справу прийнято до свого провадження суддею Верховного Суду Берназюком Я.О.

Як приклад неоднакового правозастосування норм матеріального права заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі № 826/12768/14 (провадження К/800/64162/14), у якій суд по-іншому і, на переконання заявників, правильно застосував одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про відсутність неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України норм матеріального права щодо застосування санкцій за порушення без проведення перевірки та без складання актів за результатами такої перевірки.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву (справа № 826/2810/15), суд касаційної інстанції відхилив касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» з тих мотивів, що частиною другою статті 73 ЗУ «Про телебачення і радіомовлення» визначено порядок розгляду Національною радою питань про порушення телерадіоорганізацією законодавства України та умов ліцензії і вказав на те, що Рада починає цей розгляд на підставі актів перевірки. При цьому, зазначена норма не забороняє приймати рішення про застосування передбачених законом санкцій, на підставі інших документальних свідчень, як це передбачено частиною п'ятою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», у разі якщо перевірка не проводилася і такий акт перевірки не складався.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року у справі № 826/12768/14, яку надано заявником для порівняння, суд залишив без задоволення касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, дійшовши попередньо висновку, що у даній справі Національною радою порушено порядок розгляду питання про порушення позивачем законодавства та умов ліцензії, оскільки всупереч частини другої статті 73 застосовано санкцію без проведення перевірки та без складання відповідного акту із встановленими фактами порушення.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на наступне.

Згідно статті 2 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України «Про телебачення і радіомовлення», цим Законом, іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону метою діяльності Національної ради є нагляд за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, передбачених цими законами.

Статтею 13 Закону визначені наглядові повноваження Національної ради.

Так, Національна рада здійснює, зокрема, нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, а ліцензіатами - ліцензійних умов та умов ліцензій.

Попри наведене, Національна рада здійснює застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону та офіційний моніторинг телерадіопрограм.

Відповідно до статті 21 Закону Національна рада застосовує санкції до порушників законодавства про телебачення і радіомовлення відповідно до вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України Про телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює контроль за дотриманням та забезпечує виконання вимог, зокрема, законодавства України у сфері телебачення і радіомовлення.

Згідно положень статті 71 цього Закону відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення несуть, зокрема, телерадіоорганізації.

У визначених цим Законом випадках санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюються Національною радою.

Відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється на підставі документальних свідчень, актів перевірки телерадіоорганізацій, звернень визначених цим Законом органів державної влади.

Положеннями статті 72 цього Закону передбачено, зокрема, що Національна рада застосовує санкції до телерадіоорганізацій у разі порушення ними вимог цього Закону або ліцензійних умов.

Національна рада приймає рішення про застосування санкцій на підставі наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим Законом органів державної влади.

Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій такі санкції: оголошення попередження; стягнення штрафу; подання до суду справи про анулювання ліцензії на мовлення.

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення є конституційним, постійно діючим, колегіальним органом, мета діяльності якого включає в себе нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями законодавства у сфері телерадіомовлення. Вказані наглядові повноваження Національна рада реалізує шляхом контролю за дотриманням телерадіоорганізаціями - ліцензіатами вимог законодавства у галузі телерадіомовлення, ліцензійних умов та умов ліцензій, а також шляхом офіційного моніторингу телерадіопрограм та застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

При виявленні на підставі документальних свідчень, актів перевірки чи подання органів державної влади порушень Закону України «Про телебачення і радіомовлення» або ліцензійних умов телерадіоорганізаціями, Національна рада, на підставі вказаних документів, приймає рішення про застосування санкцій.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками Вищого адміністративного суду України по вказаній справі, що приписи частини четвертої статті 71 та частини п'ятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» дають підстави для висновку, що законодавцем установлено окремі документи (документальні свідчення, акти перевірок, звернення органів державної влади), на основі яких встановлюється відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення та приймається Національною радою рішення про застосування санкцій за такі порушення.

Норма статті 73 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не забороняє приймати рішення про застосування передбачених вказаним законом санкцій на підставі інших документальних свідчень, як це передбачено частиною п'ятою статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», у разі, якщо перевірка не проводилась і такий акт перевірки не складався.

Як встановлено, за результатами моніторингу телепрограм позивачів, які зафіксовані в актах про його здійснення та висвітлені в доповідних та службових записках представників Національної ради, останньою виявлено порушення ТОВ «ТРК « 112-ТВ», ТОВ «Аріадна ТВ», ТОВ «Партнер ТВ», ТОВ «Лідер ТВ», ТОВ «ТВ Вибір» частини п'ятої статті 6, частини сьомої статті 27, частини восьмої статті 28 та пункту «е» частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Такі ж порушення були виявлені Національною радою за результатами перевірки ТОВ «Новий Формат ТВ».

Зазначеними нормами передбачено, що дані про кожну індивідуальну програму чи передачу мають містити ім'я автора чи авторів, назву і адресу виробника програми; ліцензіат зобов'язаний виконувати умови ліцензії та дотримуватися визначеної програмної концепції мовлення; телерадіоорганізація зобов'язана виконувати правила рекламної діяльності і спонсорства, встановлені законодавством.

14 серпня 2014 року позивачами, відповідно до статті 35 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», подано заяви про переоформлення ліцензії на мовлення. При цьому, позивачі вказали, що станом на 21 серпня 2014 року (дата прийняття спірних рішень) відповідачем не було прийнято рішення про відмову в задоволенні вказаних заяв, а тому, в силу правил частини чотирнадцятої статті 35 Закону, вони мали право здійснювати мовлення відповідно до тих умов, які ними зазначені у заявах, як підстава для переоформлення ліцензії.

За змістом Закону України «Про телебачення і радіомовлення» право на мовлення у телерадіоорганізацій виникає після отримання ліцензії на мовлення, і ліцензіат зобов'язаний дотримуватись її вимог та умов, а також визначеної програмної концепції мовлення.

Згідно пункту «б» частини третьої статті 35 Закону підставою для переоформлення ліцензії на мовлення може бути намір ліцензіата змінити організаційні чи технічні характеристики мовлення та внести відповідні зміни до умов ліцензії.

Положеннями частин тринадцятої - п'ятнадцятої цієї норми передбачено, що у разі переоформлення ліцензії на мовлення Національна рада приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до Державного реєстру суб'єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення.

У разі відмови у внесенні змін ліцензіат зобов'язаний здійснювати мовлення відповідно до умов чинної ліцензії.

При видачі переоформленої ліцензії попередня ліцензія на мовлення вилучається.

Зазначені норми визначають порядок переоформлення ліцензії, однак не надають ліцензіату, який має намір змінити умови ліцензії, права здійснювати мовлення відповідно до тих умов, які ними зазначені у заяві, як підстава для переоформлення ліцензії, до прийняття Національною радою рішення про переоформлення.

Таким чином, самостійна зміна організаційних, технологічних та змістовних характеристик мовлення до переоформлення в установленому порядку ліцензії, не допускається і є порушенням законодавства про телерадіомовлення.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Національної ради від 18 лютого 2015 року № 227, яким ТОВ «ТРК « 112-ТВ» застосовано санкцію у вигляді оголошення попередження, колегія суддів зазначає наступне.

Вказане рішення прийняте за результатами моніторингу телепрограм вказаної телерадіокомпанії, проведеного за період з 13 по 14 лютого 2015 року. У ході моніторингу виявлено, що в цей час відбувалась трансляція (прямий ефір) телепередачі, у ході якої запрошений журналіст, член громадської палати Російської Федерації здійснював висловлювання пропагандистського характеру про дії української армії в зоні АТО та на адресу народного депутата. Зазначені висловлювання долучені до акта моніторингу у вигляді текстового фрагменту розшифровки передачі. Так, із цієї розшифровки слідує, що запрошений журналіст стверджував, зокрема, про вбивства громадян міста Донецька артилерійськими обстрілами, які велись із сторони розташування українських військових та про братовбивчу війну на цій території.

З огляду на наведене, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем абзацу 12 частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та статті 28 Закон України «Про інформацію».

Надаючи оцінку правомірність такого рішення, колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що згідно частини сьомої статті 4 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» основним принципом державної політики у сфері телебачення і радіомовлення є те, що держава всіма можливими законними засобами не допускає в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування), а також забезпечує ідеологічний і політичний плюралізм у сфері аудіовізуальних засобів масової інформації.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про інформацію» інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Відповідно до абзацу 12 частини другої статті 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не допускається використання телерадіоорганізацій для здійснення вчинків, за які наступає кримінальна відповідальність.

Частиною першою статті 161 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за умисні дії, спрямовані на розпалювання, зокрема, національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності.

Як уже зазначалось, Національна рада має право здійснювати моніторинг телерадіопередач, на підставі якого застосовувати санкції, якщо цей моніторинг свідчить про порушення телерадіоорганізаціями законодавства у сфері телебачення і радіомовлення.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» не пов'язує можливість застосування санкцій, передбачених статтею 72 цього Закону, за порушення абзацу 12 частини другої статті 6 Закону, із набранням законної сили вироком відносно певних осіб.

Що ж стосується обставин справи, встановлених та перевірених в касаційному провадженні Вищим адміністративним судом України, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеонбуд» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, слід зазначити наступне.

01 серпня 2014 року Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення прийнято рішення № 740 «Про розгляд питання щодо виконання пункту 2 рішення Національної ради № 296 від 17 липня 2014 року «Про скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 12 жовтня 2011 року № 2464 «Про звернення Державного комітету телебачення і радіомовлення України», відповідно до якого визнано порушення ТОВ «Зеонбуд», м. Київ, частини п'ятої статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та умов ліцензій серії HP № 0866-п від 09 грудня 2010, серії HP № 0867-п від 09 грудня 2010, серії HP № 0868-п від 09 грудня 2010, серії HP № 0869-п від 09 грудня 2010 та позивачу оголошено попередження.

Зазначене рішення ґрунтується на тому, що: позивач у місячний термін не виконав п. 2 Рішення Нацради № 296 від 17.07.2014 щодо розповсюдження програм у відкритому вигляді, що призвело до порушення Ліцензій; ТОВ «ЗЕОНБУД» не погодило з Нацрадою програмно-технологічні зміни щодо формування даних передачі сигналу в частині розповсюдження програм ліцензіатів цифрових телемереж МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5 з використанням системи умовного доступу, що передбачено Додатком № 5 до Ліцензій; відповідач вважає, що оскільки відповідно до п. 1.4. Типового договору, який був погоджений Нацрадою, Ліцензія на мовлення телерадіоорганізацій є Додатком № 1 до типового договору, то умови ліцензії на мовлення телерадіоорганізацій є обов'язковими для виконання ТОВ ЗЕОНБУД». У зв'язку з цим, Нацрада вважає, що ТОВ «ЗЕОНБУД» порушило умови Ліцензій в частині обов'язкового надання для погодження нових положень угоди з правовласниками програм; позивач після завершення конкурсу на отримання ліцензій на мовлення у багатоканальних цифрових мережах МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5 не вніс змін до Додатку № 6 до Ліцензій.

Аналізуючи положення частини п'ятої статті 42, статті 73 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», частини п'ятої статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» № 538/97-ВР від 23 вересня 1997, пунктів 3.1-3.4, пункту 6.2, пункту 7.2 Інструкції Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про порядок здійснення перевірок телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги України, затвердженої рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 1481 від 20 листопада 2003 року, питання про порушення ліцензіатом законодавства або умов ліцензії розглядаються на засіданні Національної ради з обов'язковим повідомленням повноважних представників відповідних ліцензіатів та на підставі актів перевірки.

Відповідачем рішення про проведення позапланової перевірки ТОВ «ЗЕОНБУД» не приймалося, акти з встановленими фактами порушення позивачем умов ліцензії чи вимог законодавства в сфері телебачення і радіомовлення не складались.

По справі за позовом ТОВ «ЗЕОНБУД» Національною радою приймалось рішення про застосування санкцій за відсутності наданих документальних свідчень, актів перевірки чи подання визначених цим законом органів державної влади, з порушення частини п'ятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Оскаржувані рішення по даній справі приймались, на підставі наданих документальних свідчень, зокрема моніторингу телепрограм вказаних телерадіокомпаній, що не потребувало розгляду на засіданні Національної ради.

Окрім того, колегія суддів Верховного Суду, звертає увагу на суспільну значимість та шкоду інформації, її наслідки для суспільства, висвітлення якої забезпечили позивачі по вказаній справі. Індикатором суспільної важливості питання (а, відповідно, й інформації, пов'язаної з ним) є те, що держава або суспільство намагаються його певним чином регулювати правовим шляхом.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини встановив, що засоби масової інформації відіграють важливу роль в демократичному суспільстві: хоча ЗМІ не повинні переходити певні визначені межі, проте «їх обов'язком є передавати інформацію та ідеї з усіх питань, що становлять суспільний інтерес, у сумісний з їхніми обов'язками та відповідальністю спосіб…» (пункт 45 рішення Суду в справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 р.).

Тобто по вказаній справі існувало достатньо вагомих підстав для прийняття оскаржуваних рішень у порядок і спосіб, який був визначений відповідачем, в силу не допущення в інформаційних та інших телерадіопрограмах систематичного цілеспрямованого безпідставного загострення уваги на війні, насильстві і жорстокості, розпалюванні расової, національної та релігійної ворожнечі або позитивного їх подання (трактування) тощо.

За таких обставин, Національна рада вправі надати оцінку дотриманню під час трансляції передач основних принципів державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, а також Закону України «Про інформацію», який, згідно статті 3 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», відноситься до законодавства, нагляд за дотриманням якого вона здійснює.

Частиною другою статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Таким чином, оскільки висновок Вищого адміністративного суду України викладений в ухвалі від 21 грудня 2016 року у справі № 826/2810/15 ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, то у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» слід відмовити.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), статтями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року),

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ ФОРМАТ ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «АРІАДНА ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ ВИБІР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІДЕР ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІКОМПАНІЯ « 112-ТВ» до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправними та скасування рішень.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко