ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №1170/2а-3217/12

адміністративне провадження №К/9901/4571/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 (головуючий суддя: Чубара Н.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 (головуючий суддя: Юхименко О.В., судді: Мельник В.В., Нагорна Л.М.)

у справі № 1170/2а-3217/12

за позовом Державного підприємства «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 6)»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Підприємство Кіровоградської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 6)» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - ОДПІ, відповідач 1), Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області (далі - відповідач 2), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000600223 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1243427,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000600223.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: пунктів 5.2, 5.5, 7.23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України (НБУ) від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637).

Доводи касаційної скарги дублюють вищенаведені норми Положення № 637 та висновок про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У поданому до суду запереченні, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 1243427,08 грн. згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.08.2012 № 0000600223, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті ревізії фінансово-господарської діяльності позивача від 10.07.2012 № 05-09/202 про порушення норм пунктів 5.2, 5.8, пункту 7.23 Положення № 637, а саме: перевищення ліміту залишку готівки в касі на 621713,54 грн., у тому числі: за 2010 рік - 220874,04 грн., 2011 рік - 303010,69 грн. і І квартал 2012 року - 97828,81 грн. Висновок відповідача щодо перевищення ліміту готівки у касі позивача було обґрунтовано тим, що накази про встановлення ліміту зберігання готівки в касі були підписані начальником колонії, а не директором підприємства, що було прирівняно до відсутності таких наказів, а збереження готівки протягом вказаних періодів до понадлімітного.

Відповідно до пункту 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Підприємства, що розпочинають свою діяльність, а також підприємства, діяльність яких була пов'язана виключно з безготівковими розрахунками та які відповідно до встановленого законодавством України порядку отримують право на здійснення додаткового виду діяльності, що передбачає здійснення готівкових розрахунків, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно з прогнозними розрахунками. Установлений з урахуванням прогнозних розрахунків ліміт каси у двотижневий строк після закінчення перших трьох місяців їх роботи переглядається за фактичними показниками діяльності відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з абзацом першим пункту 5.8 цього Положення, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Як встановлено у судовому процесі, позивач є юридичною особою, яка заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, яка є його засновником. Розпорядженням начальника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Кіровоградській області № 77 від 29.12.2009 «Про надання права підпису по підприємствам установ виконання покарань області» уповноважено полковника внутрішньої служби Ю.І.Єрмоленка правом підпису всіх наказів, розпоряджень та фінансових документів, які стосуються діяльності підприємств установ.

У судовому процесі встановлено, що наказами від 24.02.2010 № 73, від 10.06.2011 № 146 та від 14.03.2012 № 174 було встановлено ліміт залишку готівки в касах підприємства і самостійного виробничого підрозділу, а саме: по 2000,00 грн. відповідно за наказами від 24.02.2010 № 73 та від 10.06.2011 № 146, та у сумах 2598,00 грн. та 2333,00 грн. за наказом від 14.03.2012 № 174. Вказані накази були видані за підписом начальника Кіровоградської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області (№ 6) Єрмоленком Ю.І.

Встановивши у судовому процесі наявність у Єрмоленка Ю.І. права підпису наказів позивача, зокрема і щодо встановлення ліміту залишку готівки у касі, суди зробили обґрунтовані висновки про підписання наказів від 24.02.2010 № 73, від 10.06.2011 № 146 та від 14.03.2012 № 174 уповноваженою особою, а отже і про безпідставність висновків відповідача щодо перевищення ліміту залишку готівки в касі та застосованих штрафних санкцій.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.11.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко