П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1358/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2018 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства "ПУЛТАГРО-РИТМ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "ПУЛТАГРО-РИТМ" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в серпні 2017 року приватне підприємство "ПУЛТАГРО-РИТМ" звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2017 року № НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7; визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 24.07.2017 року №702-17.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача на адресу Вінницького апеляційного адміністративного суду не надходив.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв’язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №802 від 11.05.2017 року, направлень №954, №955, №953 від 25.05.2017 року №967 від 26.05.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Вінницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства "ПУЛТАГРО-РИТМ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2014 року по 31.03.2017 року, та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.03.2017 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 15.06.2017 року № 652/1401/37262092 (далі за текстом - акт перевірки), в якому зафіксовані такі порушення:

1) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено ПДВ, що спрямовується на спеціальний рахунок всього в сумі 84 347 грн., в т.ч.:

- за грудень 2015 року заниження в сумі 1 098 грн.;

- за жовтень 2016 року заниження в сумі 62 499 грн.;

- за листопад 2016 року заниження в сумі 20 750 грн.;

2) п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 471 752 грн., в т.ч.:

- за жовтень 2016 року заниження в сумі 354 167 грн.;

- за листопад 2016 року заниження в сумі 117 585 грн.;

3) п. 198.5 ст. 198, ст. 209 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації з ПДВ за березень 2017 р.) всього в сумі 8 052 грн.

4) п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України (із змінами і доповненнями) - ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" не зареєстровано податкові накладні в ЄРПН в сумі 9150,70 грн. ПДВ.

5) п.3.1, п.3.4, 3.5, 3.6 та п.7.47 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями), а саме готівкові кошти за оренду земельних ділянок (земельних паїв) видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату виплат були померлими, тобто проведення виплати без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі - 53 915 грн. 84 коп.

6) за результатами вибіркової перевірки вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму за період з 01.03.2014 по 31.03.2017 встановлено, що в діях службових осіб ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" встановлено факти:

- шляхом зловживання службовим становищем використання чужого майна (земельних ділянок, на які не оформлено право щодо їх використання).

Використовуючи незаконно у господарській діяльності вищенаведені земельні ділянки, ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" могло отримати доходу від продажу сільськогосподарської продукції на зальну суму 7 681 558 грн.

Доходи, отримані від реалізації продукції, вирощеної на незареєстрованих земельних ділянках підприємство використало у власній господарській діяльності, що може вказувати на ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;

- внесення до офіційних документів (Податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2016 року) завідомо неправдивих відомостей щодо розміру податкового кредиту по операціях із суб'єктом господарювання-постачальником TOB "Агрон - 2015" на суму 555 000,00 грн., взаємовідносини з яким неможливо підтвердити в ході проведення перевірки, в результаті чого ймовірно нанесено тяжкі збитки державі (бюджету) на аналогічну суму;

- використання службовими особами ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" завідомо підроблених документів (ОСОБА_2 виконаних робіт № З від 04.05.2016, ОСОБА_2 виконаних робіт № 9 від 24.06.2016, ОСОБА_2 виконаних робіт б/н без дати, ОСОБА_2 виконаних робіт № 4 від 30.11.2015 по взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_4, РНОКПП:НОМЕР_8).

7) п. 51.1 ст. 51 та пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: в розрахунках за формою №1ДФ за 3-ій, 4-ий квартали 2014 року та за 3-ій, 4-ий квартали 2016 року, відображено дохід виплачений фізичним особам податковий номер яких закрито в зв'язку з повідомленням про смерть.

8) пп. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.1 "е" та п. 176.2 "а" ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за період з 01.03.2014 року по 31.03.2017 року, в загальній сумі - 25715,11 грн.

9) підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1"е" та пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: неперерахування (не сплата) податку на доходи фізичних осіб (основний платіж з доходів у вигляді орендної плати за земельні ділянки сільськогосподарського призначення (паї)) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2017 року, в загальній сумі - 14082,92 грн., в тому числі: за грудень2016 року в сумі 14082,92 грн.

10) підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пунктів 176.1 "е", 176.2 "а" статті 176 та підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16 і Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету суми узгодженого податкового зобов'язання самостійно визначеного податковим агентом ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" звійськового збору за період з 03.08.2014 року по 31.03.2017 року в сумі 3947,47 грн.

На підставі проведеної перевірки та складеного акту відповідач 07.07.2017 року прийняв податкові повідомлення - рішення:

- № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, у розмірі 54 351,26 грн., в т.ч.: 14 082,92 грн. за податковим зобов'язанням, 41 382,85 грн. штрафних (фінансових) санкцій та 438,75 пеня;

- № НОМЕР_2, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за грошовим зобов'язанням з податків та зборів, в тому числі з військового збору у розмірі 2882,34 грн. ;

- № НОМЕР_3, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за грошовим зобов'язанням за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п, у розмірі 510 грн.;

- № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 695 124 грн., в т.ч.: 556 099 грн. за податковим зобов'язанням, 139 025 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № НОМЕР_5, яким встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту за платежем податок на додану вартість у розмірі 8 052 грн.;

- № НОМЕР_6, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, у розмірі 53 915,84 грн.;

- № НОМЕР_7, яким застосовано штраф за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ у розмірі 50% у сумі 4 575,35 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Аргон-2015" підтверджується первинними та розрахунковими документами, а тому повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 695 124 грн., є протиправним, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПК України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В той же час, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн" (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч.1-2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 30.09.2016 року між ТОВ "Агрон-2015" (Продавець) та ПП "ПУЛТАГРО-РИТМ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 3009/16-03, згідно з яким Продавець зобов’язується передати Покупцю у власність товар найменування, кількість, ціна та загальна вартість якого зазначаються у Специфікаціях, що являються невід’ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, транспортування товару здійснюється за рахунок Покупця.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару - газу вуглеводневого скрапленого у загальній кількості за жовтень – листопад 2016 р. 268,433 т, у загальній сумі – 3330000 грн., в т.ч. ПДВ – 555000 грн. позивачем надано:

- видаткові накладні: № 592 від 10.10.2016 р., № 593 від 10.10.2016 р., № 612 від 10.10.2016 р., №698 від 10.10.2016 р., №854 від 31.10.2016 р., № 1030 від 30.11.2016 р.

- податкові накладні: №1010003 від 10.10.2016 р., №1010004 від 10.10.2016 р., №1010005 від 10.10.2016 р., №1010006 від 10.10.2016 р., №1031039 від 31.10.2016 р., № 1115012 від 15.11.2016 р., № 1130063 від 30.11.2016 р.;

- рахунки на оплату № 82 від 30.09.2016 р. на суму 2000005,58, №119 від 31.10.2016 р. на суму 1350005,95 грн., № 144 від 30.11.2016 р. на суму 830003,16 грн.;

- платіжні доручення №711 від 12.10.2016 р., №714 від 17.10.2016 р., №773 від 15.11.2016 р., №733 від 21.10.2016 р., №713 від 13.10.2016 р., №876 від 15.12.2016 р., №875 від 15.12.2016 р.

Водночас, на перелічених вище видаткових накладних та рахунках-фактурах відсутні посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а також місце їх складання, що в свою чергу є обов’язковими реквізитами первинних документів.

Тобто, вказані вище документи не містять обов'язкових реквізитів, передбачених ч.2 ст.9 № 996-ХIV.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на те, що газ вуглеводний скраплений є небезпечною речовиною, тому потребує дотримання встановлених законодавством вимог щодо безпеки транспортування та зберігання вказаної речовини.

Водночас, позивачем не надано доказів перебування на обліку позивача цистерн, контейнерів, в тому числі доказів, що контейнери/цистерни зареєстровані на інших юридичних осіб перебували в/на користуванні/зберіганні/оренді у підприємства.

Як встановлено судом першої інстанції, транспортування товару здійснювалось за рахунок продавця на підставі усної домовленості сторін правочину. Проте позивач не надав доказів на підтвердження факту отримання газу у зазначеній в накладних кількості.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що наявність недоліків оформлення вказаних документів та відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про фіктивність господарських операцій.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що наявність у підприємства податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Таким чином, документи в тому числі договори, накладні, рахунки тощо мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів.

З урахуванням наведеного, зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 695 124 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про протиправність податкового повідомлення-рішення від 07.07.2017року №0005891401, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої іенстанції, позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по придбанню ТМЦ (продуктів) у ТОВ "ОСОБА_5 енд Керрі Україна" на загальну суму 9150, 70 грн., в.т.ч.:

- за грудень 2015 р. -1098 грн.;

- за квітень 2016 р. -1166 грн.;

- за травень 2016 р. – 834 грн.;

- за червень 2016 р. -1058 грн.;

- за серпень 2016 р. – 500 грн.;

- за вересень 2016р. -345 грн.;

- за жовтень 2016 р. – 663 грн.;

- за листопад 2016 р. – 333 грн.;

- за грудень 2016 р. – 2000 грн.;

- за лютий 20177 р. -1153 грн.

В бухгалтерському обліку дані операції відображено проводками: Дт 28 "Товари" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Операції із списання (використання ) у відповідних періодах : Дт 91 "Загальновиробничі витрати" Кт28 "Товари".

Відповідно до акту перевірки (а.с. 38) позивачем не зареєстровано зведену податкову накладну на зазначену вище суму, що є необхідним у тому випадку, коли товари використані не у господарській діяльності.

Відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 1201.1 статті 1201 ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Таким чином, на платника податків покладено обов’язок зареєструвати зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту) та у разі відсутності реєстрації передбачено застосування штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що податкові накладні, виписані ТОВ "ОСОБА_5 енд Керрі Україна" були зареєстровані позивачем і прийняті Вінницькою міжрайонною ДПІ.

Водночас, позивачем не зареєстровано зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму 9150, 70 грн., а доводи про те, що відповідач не посилався на вказану обставину, не спростовують факт відсутності реєстрації зведеної податкової накладної.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність прийняття податкового повідомлення рішення № НОМЕР_7.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_5, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено зі змісту акту перевірки, в ході перевірки встановлено завищення від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту в загальній сумі 8 052 грн. (в т.ч.: за квітень 2016 р. -1166 грн.; за травень 2016 р. – 834 грн.; за червень 2016 р. -1058 грн.; за серпень 2016 р. – 500 грн.; за вересень 2016р. -345 грн.; за жовтень 2016 р. – 663 грн.; за листопад 2016 р. – 333 грн.; за грудень 2016 р. – 2000 грн.; за лютий 20177 р. -1153 грн.), внаслідок віднесення даної суми до витрат пов’язаних із господарською діяльністю.

Як встановлено судом з пояснень представника позивача, товари (продукти харчування), які придбані у ТОВ “ОСОБА_5 енд Керрі України” за дані кошти використані на харчування собак, які перебувають на підприємстві, та працівників (охоронців) позивача.

В підтвердження правомірності віднесення коштів в сумі 8 052 грн. до відповідних витрат, позивачем надано наступні документи:

- наказ №10 від 16.12.2015 р. про утримання собак по охороні об’єктів підприємства;

- товарні накладні №2112050 /21 від 26.08.2016 р., №2111091/21 від 27.04.2016 р., №2112031/21 від 15.04.2016 р., №2111162/21 від 11.04.2016 р., №2112023/21 від 06.04.2016 р., №2112064 /21 від 27.06.2016 р., №2113159/21 від 23.05.2016 р., №2113024 /21 від 17.05.2016 р. №2109143/21 від 10.05.2016 р., №2111169/21 від 05.05.2016 р., №2111063/21 від 17.06.2016 р., №2111083/21 від 17.06.2016 р., №2111044/21 від 22.06.2016 р., №2108177/21 від 26.09.2016 р., №2113019/21 від 26.10.2016 р., № 2112084/21 від 21.10.2016 р., №2111117/21 від 17.02.2016 р., №2111171/21 від 24.11.2016 р. , №2111049/21 від 29.11.2016 р., №2111054/21 від 02.12.2016 р., №2113100/21 від 06.12.2016 р., №2112053/21 від 13.12.2016 р., №2112031/21 від 14.12.2016 р. , №2113090 від лютого 2016 р., №2111035/21 від 03.02.2017 р., №2113090/21 від 01.02.2017 р., №2113113/21 від 07.02.2017 р., №2111096/21 від 10.02.2017 р., №2113158/21 від 16.02.2017 р., №2112038/21 від 24.02.2017 р., №2111034/21 від 27.02.2017 р., №2112084/21 від 19.04.2017 р., №2112004/21 від 22.04.2016 р., №2111091/21 від 27.04.2016 р., №2111173/21 від 12.05.2016 р., №2111201/21 від 19.05.2016 р., №2111025/21 від 31.08.2016 р. згідно яких підприємством придбано наступний товар: клей ПАК, моршинська вода, цукор ванільний, тушки кур.бр., мак.спіральки, мак.ріжки, рульки свинячі, пакети д/сміт, капуста молода, презид. творожк., презид.сметана, горох колотий, яйця, пакети, приправи перцю, паприки, рис довгий, свічки лампадки, ферми закваски, чай чорний дрібний, економ. папір, рід.край том, гірчиця міцна, ARO для посуду, фіточай каркаде, туалетний папір, ківі кошик, відбілювач, скатертини, Finlandi горілка, Pantene шамп., бальзам, тощо.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, зокрема у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Постачання товарів/послуг включає в себе безоплатну передачу майна іншій особі, постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (п.п.“в” п.п. 14.1.185, п.п. “в” п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України визначено базу оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, зокрема, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Таким чином, операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників на умовах “шведського столу”, для такого підприємства – платника ПДВ є об’єктом оподаткування ПДВ, при здійсненні якої ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку.

Суми ПДВ, нараховані (сплачені) підприємством – платником податку у зв’язку з придбанням продуктів харчування для забезпечення безкоштовного харчування свох працівників на умовах “шведського столу”, включаються до складу податкового кредиту такого підприємства за умови наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН, митні декларації, інші документи, передбачені п. 201.11 ст. 201 Кодексу).

При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об’єктом оподаткування та пов’язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, дані товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності, і додаткового нарахування податкових зобов’язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 Кодексу, не здійснюється.

У той же час, якщо вартість послуг з харчування не включається до вартості товарів/послуг, то дані товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, а тому податкові зобов’язання нараховуються відповідно до п. 185.1 ст. 185 Кодексу, база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" від 27.04.2000 № 92 (далі — П(С)БО 7) собаки відносяться до групи "Інші основні засоби".

За "Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій" від 30.11.1999 р. № 291 (далі — Інструкція № 291), для обліку службових (сторожових) собак (далі — ССС) передбачений субрахунок 107 "Тварини" Рахунку 10 "Основні засоби". Кожна тварина стає об’єктом обліку, їй присвоюється номер, заповнюються первинні документи для оформлення операцій з основними фондами (рішення комісії з прийняття до обліку об’єкту, картки ОЗ-1, ОЗ-6 тощо).

Корми, що закуповуються для годування собак, за Інструкцією № 291 оприбутковуються на рахунок 209 "Інші матеріали" та за встановленими нормами на підставі актів списання кормів списуються на рахунки витрат.

В бухгалтерському обліку витрати на утримання службових собак за Інструкцією № 291 відображаються на рахунках обліку витрат: 23 "Виробництво", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва", 28 "Товари2, 91 Загальновиробничі витрати" і 92 2Адміністративні витрати".

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що порушення ведення бухгалтерського обліку та віднесення витрат на продукти харчування для собак та охоронників до рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" не може слугувати доказом придбання продуктів харчування для інших цілей.

Водночас, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що собаки та витрати на них обліковувались на відповідних рахунках, перебували на обліку підприємства.

Окрім того, суду не надано жодних доказів, які підтверджують, що продукти використовувались і на харчування працівників підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що досліджувані операції по придбанню ТМЦ не пов’язані з господарською діяльністю платника податків.

Отже, у податкового органу наявні підстави відповідно до положень статей 198, 209 ПК України для зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8052 грн., що відображено у податковому повідомлені-рішенні № НОМЕР_5 від 7.07.2017 р.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 7.07.2017 р., яким застосовано штраф у розмірі 510 грн., колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено відповідачем в ході перевірки, позивач відображав в розрахунках за формою 1ДФ дохід виплачений фізичним особам податковий номер яких закрито в зв’язку із повідомленням про смерть, тобто податкова звітність подана з недостовірними відомостями/помилками.

Згідно з підпунктом 70.16.4 пункту 70.16 статті 70 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, контролюючим органам за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов’язана з реєстрацією таких осіб як платників податків, нарахуванням, сплатою податків і контролем за дотриманням податкового законодавства України, із зазначенням реєстраційних номерів облікових карток платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), зокрема: органи державної реєстрації актів цивільного стану - про фізичних осіб, які померли (для закриття облікових карток), а також про зміну фізичними особами прізвища, імені, по батькові, дати і місця народження щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.

Таким чином, органи ДРАЦС подають інформацію про померлих осіб, для закриття облікових карток.

Відповідно до пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

В свою чергу, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається (підпункт б пункту 176.2 статті 176 ПК України ).

При цьому, пунктом 119.2 статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Із аналізу вищенаведених норм колегія суддів дійшла висновку про те, що подання з помилками податкової звітності, з недостовірними відомостями про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов’язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу.

Як встановлено з матеріалів справи та підтверджується листом за вих. №2051/8/02-28-08-01 від 13.06.2017 р. з додатками (повідомлення щодо допущених помилок у податкових розрахунках за формою 1 ДФ), ПП "Пултагро – ОСОБА_4" відображало в розрахунках за формою 1ДФ дохі,д виплачений фізичним особам, податковий номер яких закрито у зв’язку з повідомленням про смерть, тобто податкова звітність подана з недостовірними відомостями/помилками, що не спростовано позивачем.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 7.07.2017 р. є правомірним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про протиправність податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_6 від 7.07.2017 р., яким застосовано штрафні санкції у розмірі 53915,84 грн. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3.1 постанови Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р. (далі - Постанова №637) касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пунктами 3.4, 3.5, 3.6 Постанови №367 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу або за окремою видатковою відомістю. Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку.

У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Згідно з пунктом 7. 47 Постанови №637 для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

В свою чергу, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів; за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі витраченої готівки, що визначено в пункті 1 Указу “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” № 436/95 від 12.06. 1995 р.

Таким чином, за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, готівкові кошти за оренду земельних ділянок (паїв) видавались фізичним особам - орендодавцям, які на дату здійснення виплат були померлими, тобто проведення виплат здійснювалось без документального підтвердження фактичного отримання фізичними особами готівкових коштів в загальній сумі -53 915 грн., що є порушенням вимог Постанови №637.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що контролюючим органом правомірно застосовано штрафні санкції за порушення підприємством норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, отже рішення № НОМЕР_6 є правомірним.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про скасування податкових повідомлень рішень №0010991312 , № 011011312, якими визначено суму грошового зобов’язання за платежем ПДФО і військового збору, колегія суддів виходить з наступного.

В апеляційній скарзі позивач вказує, що ним своєчасно перераховувались податок на доходи фізичних осіб та військовий збір разом з виплатою заробітної плати, на доказ чого надав ряд платіжних документів.

В свою чергу, представник податкового органу в судовому засіданні не заперечив, що дійсно при проведені оплати праці з працівниками підприємство дійсно перераховувало відповідні податки і збори, однак, пояснив, що останні були зараховані в рахунок погашення боргів за минулі періоди.

Так, оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом врегульовано статтею 168 ПК України.

Відповідно до положень підпунктів 168.1.4 -168.1.5 пункту 168.1 вказаної статті встановлено, що якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Пунктами 176.1 -176.2 ст. 172 ПК України, визначено, що платники податку зобов'язані: своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до пункту 16. -1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України встановлено військовий збір та вказано, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об’єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Платники збору зобов’язані забезпечувати виконання податкових зобов’язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

В свою чергу, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п.87.9 ст. 87 ПК України).

Таким чином, платник податку/податковий агент зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, військовий збір, що виплачується на користь платника податку та оподатковується. При цьому, у разі наявності у платника податків податкового боргу за минулі періоди, контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті(п.129.4 ст.129 ПК України).

Як встановлено судом з матеріалів справи, за ПП “Пултагро-Ритм” дійсно рахувався борг з ПДФО і військовому збору станом на квітень 2014 року, у зв’язку з чим при перерахуванні заробітної плати підприємством в квітні 2014 р. та податків і зборів з неї, кошти були зараховані в порядку черговості виникнення податкового боргу, що прослідковується у наданих податковим органом розрахунках та картки особового рахунку платника податків. Так, спочатку податковим органом зараховано ПДФО в рахунок погашення боргу за минулий період, лише потім за поточний, у зв’язку з чим за поточний місяць зобов’язання погашенні не в повному обсязі, що і призвело до виникнення заборгованості в подальшому, та відповідно до несвоєчасності сплати ПДФО і військового збору.

При цьому, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що в акті перевірки відсутні відомості про наявність у позивача заборгованості зі сплати ПДФО та військового збору, оскільки відсутність цієї інформації в акті перевірки не спростовує наявність вказаної заборгованості.

За таких обставин, беручи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині є правомірними.

Оцінюючи правомірність формування податкової вимоги №702-17 від 24.07.2017 р., колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п.59.3 ст.59 ПК України)

В свою чергу, згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами, зобов’язання вважається узгодженим , якщо не розпочато процедуру оскарження у встановлений законодавством строк – 10 днів.

Оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності податкової вимоги з підстав, що платником було повідомлено контролюючий орган протягом 10 днів з моменту отримання спірних рішень про намір оскаржити їх, у зв’язку з чим вважає, що зобов’язання є неузгодженим, суд зазначає про наступне.

Пунктом 56.5 статті 56 ПК України дійсно передбачено, що платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

З аналізу наведеної норми видно, що саме у разі подання скарги контролюючому органу вищого рівня платник податків зобов’язаний повідомити контролюючий орган нижчого рівня.

При цьому, зобов’язання є неузгодженим саме у разі коли фактично розпочато процедуру оскарження, тобто подано відповідну скаргу або до контролюючого органу вищого рівня або до суду.

Як обгрунтовано встановлено судом першої інстанції, оскаржувані рішення від 07.07.2017 р. отримані позивачем 12.07.2017 р., про що зазначає останній у своєму повідомленні від 14.07.2017 р. за вих.776, отже десятиденний термін для сплати грошового зобов’язання або оскарження рішення - 22.07.2017 р.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем протягом цього строку не подавалась скарга до вищестоящого контролюючого органу, а лише повідомлено про намір оскарження рішень. До суду ж позов подано, згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та фіскального чека ПН 215600426655 7серпня 2017 р. (надійшов 11.08.2017 р.), тобто зі спливом строку, визначеного статтею 57 ПК України, відтак відповідач дійшов висновку про узгодження зобов’язання.

Таким чином, підстави вважати, що оскаржувана податкова вимога прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, відсутні.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року слід залишити без змін

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу приватного підприємства "ПУЛТАГРО-РИТМ" залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 25 травня 2018 року.

Головуючий

ОСОБА_1

Судді

ОСОБА_6 ОСОБА_7