ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2018 року № 826/6524/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

Головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Генеральної прокуратури України

про

визнання протиправним дії,

В С Т А Н О В И В:

22.04.2016 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій щодо звернення до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції із заявою №05/1/1-106 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судді відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади» відносно судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що у ОСОБА_2, який на момент виникнення спірних правовідносин обіймав посаду заступника Генерального прокурора України, були відсутні повноваження на підписання заяви №05/1/1-1106 вих-14 від 05.12.2014, за якою ініційовано проведення спеціальної перевірки судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1, відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади».

28.04.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження у справі і призначено судовий розгляд.

Представником Генеральної прокуратури України подані заперечення, в яких стверджується про безпідставність заявлених позивачем вимог і не відповідність викладених у позові вимог законодавству, якими регулюються спірні правовідносини. Так, представник відповідача, посилаючись на положення Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в України», вказує на те, що даним нормативно-правовим актом не обмежується коло осіб, які можуть звернутись з заявами про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів). Також, за твердженням відповідача, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства доводи позову щодо можливості підписання заступником Генерального прокурора України ОСОБА_2 оспорюваної заяви до Тимчасової слідчої комісії (далі також - ТСК) за умови наявності у нього відповідної довіреності, оскільки Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції є тимчасовим спеціальним колегіальним органом, який здійснює свою діяльність самостійно. Крім того, представник відповідача наголошує, що у відповідності до положень наведеного вище Закону, у разі, якщо заява не відповідає встановленим вимогам, ТСК може повернути заяву без розгляду. Отже, прийняття заяви до розгляду свідчить про її відповідність приписам закону, в тому числі у частині належного обґрунтування наведених в ній доводів.

29.09.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву залишено без розгляду через повторне неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2016 скосовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.12.2016 Окружним адміністративним судом постановлена ухвала про прийняття справи до провадження і призначено судове засідання.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 за №7715 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/6524/16 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою від 23.11.2017 справа прийнята до провадження, зобов'язано учасників процесу подати до канцелярії суду всі наявні документи та пояснення, які, на їх думку, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи, а також призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

Позивач у судові засідання не з'явилась. При цьому, в матеріалах справи є її письмова заява про здійснення про розгляд справи за її відсутності.

Аналогічного змісту заява була подана і представником відповідача 21.03.2018.

У відповідності до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши наведені в обґрунтування заперечень доводи представника відповідача, ознайомившись з письмово викладеною позицією позивача по суті заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Указом Президента України від 04.06.1999 №626/99 ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років. Постановою Верховної Ради України від 19.05.2005 №2582-VI її було обрано на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська безстроково. Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 №301-VI була обрана на посаду судді апеляційного суду Дніпропетровської області. Постановою Верховної Ради України від 07.07.2011 №3615-VI ОСОБА_1 обрана на посаду судді Шевченківського районного суду м. Києва.

05.12.2014 заступник Генерального прокурора України ОСОБА_2 звернувся до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції із заявою №05/1/1-106вих-14 про проведення спеціальної перевірки судді Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в України». Необхідність проведення такої перевірки, за змістом заяви, була вмотивована відсутністю ретельного обґрунтування виняткової необхідності застосування ухвалою від 21.01.2014 тримання під вартою як запобіжного заходу у справі №761/2134/14-к щодо особи-учасника масових акцій протесту в період з 21.11.2013 до дня набрання чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», у зв'язку з її участю у таких акціях, а також при розгляді справ №761/2109/14-п та №761/2434/14-п про адміністративне правопорушення, не з'ясовувані всі обставини, зазначені у ст.ст.247, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а зміст постанов судді від 03.02.2004 та від 06.02.2014 (відповідно) не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283,284 цього Кодексу.

За наслідками розгляду даної заяви, ТСК з перевірки суддів загальної юрисдикції було складено висновок від 10.06.2015 за №53/02-15, в якому визнано в діях судді ОСОБА_1 наявність ознак порушення присяги судді та направлено висновок з матеріалами перевірки до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду та прийняття рішення.

14.01.2016 Вищою радою юстиції прийнято рішення №1/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1».

Вважаючи заяву заступника Генерального прокурора України ОСОБА_2 №05/1/1-106 вих-14 від 05.12.2014 такою, що підписана останнім без наявності у нього відповідних повноважень, а дії щодо звернення із такою заявою до ТСК - протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначає правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - перевірка суддів) як тимчасового посиленого заходу з використанням існуючих процедур розгляду питань про притягнення суддів судів загальної юрисдикції до дисциплінарної відповідальності і звільнення з посади у зв'язку з порушенням присяги з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 2 даного Закону заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно із статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до Тимчасової спеціальної комісії протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення та повинні містити наведені у цій статті відомості.

При цьому, Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлюється узагальнюючий перелік суб'єктів звернення із такою заявою, що вказує на обґрунтованість доводів відповідача щодо відсутність законодавчих обмежень кола осіб, які можуть звернутись з заявами про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі ст.3 цього Закону.

У відповідності до статті 54 Законом України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 за №1789-XII, яким на день звернення заступника Генерального прокурора України із заявою до ТСК визначались повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури, Генеральна прокуратура України і підпорядковані їй прокуратури є юридичними особами.

З огляду на наведене, Генеральна прокуратура України у відповідності до статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» не позбавлена права на звернення до Тимчасової спеціальної комісії із відповідною заявою в рамках цього Закону.

При цьому, частиною 4 статті 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» визначає підстави для повернення Тимчасовою спеціальною комісією заяви заявнику без розгляду, в тому числі у разі, якщо заява не відповідає вимогам, встановленим цим Законом.

При вирішенні питання щодо відповідності заяви заступника Генерального прокурора України ОСОБА_2 від 05.12.2014 за №05/1/1-106вих-14 Тимчасова спеціальна комісія не встановила наявності підстав для її повернення.

Згідно статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок, який повинен бути обґрунтованим і який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради юстиції.

Частиною 2 наведеної норми Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» встановлюється, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення у строк не більше трьох місяців з дня надходження висновку у порядку, визначеному законом. ... Суддя має право на оскарження рішення Вищої ради юстиції в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Висновок Тимчасової спеціальної комісії про порушення суддею присяги є обов'язковим для розгляду Вищою радою юстиції.

У разі якщо Тимчасовою спеціальною комісією за результатами перевірки не встановлено фактів, що свідчать про порушення суддею присяги судді, а виявлено підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, матеріали перевірки направляються до Вищої ради юстиції або до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина 3 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно частини 4 статті 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» матеріали Тимчасової спеціальної комісії щодо перевірки суддів, що свідчать про наявність у діях судді ознак кримінального правопорушення, направляються Тимчасовою спеціальною комісією до Генеральної прокуратури України для проведення перевірки дій судді на предмет наявності в його діях ознак кримінального правопорушення.

Якщо за результатами перевірки судді не встановлено фактів, що свідчать про порушення суддею присяги судді, наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної або кримінальної відповідальності, Тимчасова спеціальна комісія більшістю голосів ухвалює висновок про це і приймає рішення про припинення перевірки щодо такого судді (частина 5 статті 7 Закону).

Отже, саме прийняття рішення відповідним суб'єктом владних повноважень за наслідками вивчення висновку Тимчасової спеціальної комісії породжує для позивача зміну прав та обов'язків, а не заява Генеральної прокуратури України.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем протиправності дій Генеральної прокуратури України щодо звернення до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції з заявою №05/1/1-106 вих-14 від 05.12.2014 про проведення спеціальної перевірки судці відповідно до Закону України «Про відновлення Довіри до судової влади» відносно судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська