ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,

встановив:

Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (далі-відповідач), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 313106,30 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкції у розмірі 751,44 грн.

Ухвалою від 23.04.2018 року відкрито спрощене позовне провадження, учасникам справи встановлено строк для подання заяв по суті справи, судове зсідання призначене на 18.05.2018 року об 11:00 год.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що згідно з даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 524 осіб, з цього розрахунку установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 21 робоче місце. Однак, оскільки на підприємстві відповідача працюють лише 16 осіб, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, то за 5 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих ними, відповідач до 15 квітня 2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 313106,30 грн. та на момент подання позову пеню в розмірі 751,44 грн. за порушення терміну сплати цих санкцій. Вказані суми відповідачем самостійно не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

14.05.2018 року надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" на роботодавця покладено обов’язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалід, а інваліду надано право на працевлаштування та оплачувану роботу, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Проте, даний Закон не передбачає обов’язку роботодавця здійснювати безпосередній пошук осіб з інвалідністю з метою працевлаштування. Відповідач зазначає, що критерієм працевлаштування на підприємстві є професійний добір. Так, для робіт на висоті, верхолазні роботи, роботи пов’язані з підйомом на висоту, роботи з обслуговування діючих електроустановок напругою до і вище 1000 В та виконання в них оперативних переключень, робіт з нафто- та газопроводами передбачається наявність у працівників таких якостей як сенсорна реакція, увага, швидкість переключення уваги, пам’ять зорова та слухова, емоційна стійкість та почуття тривоги, здатність приймати рішення тв. дії в екстремальних умовах, тощо. Отже комплектація вакансій підприємства потребує добору осіб не тільки за фаховими критеріями, а й врахування стану здоров’я особи. Ігнорування останнього може призвести до непередбачуваних наслідків не тільки у вигляді подальшого погіршення стану здоров’я працівника, а й створення аварійних ситуацій в роботі підприємства. Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача за 2017 рік склала 524 особи, з них – 162 особи, які працюють у шкідливих умовах праці, що складає 30 % всієї кількості працівників. Державна служба України з питань праці у листі від 18.05.2016 року №5507/2/4.2-ДП-16 зазначила, відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих та виробничих здібностей осіб з інвалідністю їм забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), установах і організаціях зі звичайними умовами праці. Тобто, розрахунок осіб з інвалідністю, які повинні працювати на підприємстві, повинен здійснюватися саме з кількості працюючих у загальних умовах – з 362 фактичних працівників, 4 %, яких складає 15 осіб. Враховуючи, що на підприємстві працює 16 осіб з інвалідністю, відповідачем повністю виконано норматив з працевлаштування вказаної категорії осіб. З посиланням на зазначене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

02.02.2018 року міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320) подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 524 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 16 особи; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, спеціально створених – 21 осіб; фонд оплати праці штатних працівників – 32813000,54 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 62621,25 грн.

З матеріалів справи слідує, що протягом 2017 року МКП "Херсонтеплоенерго" неодноразово подавало звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та постійно інформувало службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Крім того, листом від 13.04.2018 року № 2120/04/1278/18 Херсонський міський центр запйнятості підтвердив отримання від МКП "Херсонтеплоенерго" інформації за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", із зазначенням у II розділі "Коментарі до даних про вакансії" за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян – інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообово’язкове державне пенсійне страхування" з посадами: юрисконсульт (Звіт від 16.02.2017 року та від 07.03.2017 року), прибиральник виробничих приміщень (звіт від 28.02.2017 року), бухгалтер (Звіт від 11.08.2017 року), економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності (Звіт від 17.10.2017 року).

Відповідно до матеріалів справи, 162 особи працюють у шкідливих умовах, що складає 30 % працівників Підприємства.

14.02.2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомило МКП "Херсонтеплоенерго" про обов'язкову сплату адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2018 року у розмірі 313106,30 грн. внаслідок невиконання нормативу працевлаштування інвалідів. За порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій з 16.04.2018 року нараховуватиметься пеня.

Надаючи оцінку законності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст.18 Закону № 875-ХІІ).

Робочим місцем інваліда, відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях.

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону праці").

Частинами 1, 2 статті 17 Закону № 875-ХІІ передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю (ч. 3 ст. 17 Закону № 875-ХІІ).

Державна служба України з питань праці у листі від 18.05.2016 року № 5507/2/4.2-ДП-16 роз’яснює, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих та виробничих здібностей осіб з інвалідністю їм забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), установах і організаціях зі звичайними умовами праці.

Тобто, враховуючи специфіку діяльності відповідача, встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю необхідно розраховувати виходячи з кількості штатних працівників, які працюють у звичайних умовах праці, та які не відносяться до шкідливих.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI передбачено, зокрема, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 3-4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за №988/23520 (у редакції від 07.02.2017 року) визначено, що Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв’язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5 Порядку № 316).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За приписами статті 18-1 Закону № 875-ХІІ особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Отже, за величину розрахунку необхідно приймати кількість штатних працівників відповідача у 2017 році, які працюють у звичайних умовах, тобто – 362 особи, відтак кількість штатних працівникі, які мають інвалідність повинна складати – 15 осіб.

Зважаючи на ту обставину, що на підприємстві відповідача працює 16 осіб, яким встановлена інвалідність, суд дійшов висновку, що МКП "Херсонтеплоенерго" виконав обов’язок працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення терміну сплати суми санкцій є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність у відповідача обов’язку працевлаштування осіб з інвалідністю, відтак відсутні підстави для застосування до Підприємства відповідальності у вигляді адміністративно - господарських санкцій.

За таких обставин суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За приписами статті 139 КАС України у разі відмови у задоволенні позову суб'єкта владних повноважень, судові витрати йому не відшкодовується.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 143, 149, 205, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити Херсонському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 37959779, місцезнаходження: провулок Інженера Корсакова, 5-а, м. Херсон, 73000) у задоволенні позовних вимог до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320, місцезнаходження: Острівське шосе, 1, м. Херсон, 73003) про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 10.3.4