УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_________________________________________

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2018 р.

м. Житомир

Справа № 906/1156/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

секретар судового засідання: Малярчук Р.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 паспорт серія НОМЕР_2 від 16.04.1998;

від відповідача: Ткачик П.О., довіреність № 05/73 від 09.01.18;

від третьої особи: Соловйов П.Є., довіреність № 12-08/152/1178 від 14.02.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1 (м. Київ)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (м. Житомир)

про стягнення 116590,75 грн

В судовому засіданні 08.05.2018р. оголошувалась перерва до 15.05.2018р. о 15:00.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Регіонального відділення фонду державного майна України по Житомирській області на його користь 116590,75 грн., з яких 78000грн. сума основного боргу, 20078,15 грн. штрафних санкцій, 1000 грн. інфляційних, 16512,60 грн. 3% річних та 1000 грн. витрат на охорону.

У своїх вимогах позивач посилається на те, що між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області був укладений договір купівлі-продажу № 1579 від 02.06.2004 незавершеного будівництвом об'єкт - житлова забудова блок "Модуль", що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,11 га. Позивач розрахувався з відповідачем за вказаний об'єкт в повному обсязі в сумі 78000 грн. Згідно Наказу РВ ФДМ України по Житомирській області № 855 від 17.12.2014р. та акту прийомки - передачі від 30.12.2014р. об'єкт був повторно проданий. Отже, позивач вважає, що кошти в сумі основної заборгованості 78000 грн. відповідач утримує безпідставно.

Ухвалою суду від 15.01.2018р. провадження у справі № 906/1156/17 було відкрито та залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області.

26.01.2018р. від відповідача до суду надійшло заперечення на позов, в якому зазначено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17 червня 2010 року по справі № 40/275 за позовом Регіонального відділення до ОСОБА_1 про розірвання договору №1579 від 02.06.04 купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкта житлова забудова блок «Модуль» та повернення об'єкта у державну власність шляхом підписання між сторонами акту приймання-передавання - позов задоволено повністю. Тобто, договір купівлі-продажу розірвано, об'єкт повернуто -, при цьому постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010 р. вказане рішення залишене без змін. Будь-яких рішень про стягнення коштів з Регіонального відділення судом не приймалось.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.03.2011 року позивачу відмовлено у відновлені пропущеного строку для подання касаційної скарги.

27.11.2013 об'єкт незавершеного будівництва - житлова забудова блок «Модуль», що розташований в смт Брусилів на земельний ділянці 0,11 га повернутий у державну власність за актом державного виконавця.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Позивач посилається на Закон України від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ "Про Державну програму приватизації», яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 роки. Наказ Фонду державного майна України від 15 серпня 2000 року № 1701 «Про затвердження Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу" зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2000 року за № 567/4788.

Однак, на момент подачі позову вищезазначені нормативні документи втратили чинність на підставі Закону України «Про державну програму приватизації» від 13 січня 2012 року № 4335-VI та наказу Фонду державного майна України від 13.05.2013 № 624 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Фонду державного майна України від 15 серпня 2000 року № 1701» відповідно. А тому не можуть застосовуватись судом при розгляді справи.

Відповідно до п. 1 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу затвердженого Наказом Фонду державного майна України № 1701 від 15.08.2000 року, який був чинним на момент розірвання спірного договору, при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду.

Оскільки, до відповідача не подавались позови про повернення коштів, відсутні судові рішення про стягнення коштів Регіональне відділення не є боржником, а тому твердження позивача про безпідставне утримування його коштів є таким, що не відповідає дійсності.

Таким чином, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову за безпідставністю.

07.02.2018р. від відповідача до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності.

У наданій заяві відповідач посилається на те, що. оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010р. по справі №40/275 , яким було розірвано договір купівлі-продажу № 1579 від 02.06.04р., укладений між сторонами, та яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010р., набрало законної сили ще у 2010році, то позивачем, який звернувся до суду з даним позовом 19.12.2017р. був пропущений трьохрічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Регіональне відділення вважає, що початком перебігу строку для подання позову про стягнення коштів є 11.11.2010 року коли було винесено Постанову Київського апеляційного господарського суду про залишення Рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2010 у справі №40/275 без змін.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позивач дізнався про порушення свого права з моменту набрання законної сили рішення суду про розірвання договору купівлі - продажу, а саме 11.11.2010р. Однак, позивач не скористався своїм правом подати до суду позов про стягнення коштів до закінчення перебігу позовної давності.

22.02.2018р. від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, надійшли письмові пояснення по справі, в яких зазначено, що відповідно до п.2.4. Договору купівлі - продажу не завершеного будівництвом об'єкта державної власності житлова забудова блок "Модуль" від другого червня 2004 року розрахунки за об'єкт приватизації здійснювались наступним чином:

- податок на додану вартість в сумі 13000 (тринадцять тисяч) перераховується з рахунку Покупця НОМЕР_1 у філії АКБ "Золоті ворота" м. Києва, МФО 300238 на рахунок Продавця: регіональне відділення ФДМУ по Житомирській області № 37183502900001 в УДК в Житомирській області, МФО 811039. код 13578893 протягом 10 днів з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.

- власні кошти Покупця в сумі 65000 (шістдесят п'ять тисяч) гривень

перераховуються з рахунку покупця 26209501196 у філії АКБ "Золоті ворота" м. Києва,

МФО 300238 на рахунок Продавця: регіональне відділення ФДМУ по Житомирській

області № 37183502900001 в УДК в Житомирській області, МФО 811039, код 13578893.

Стаття 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" установила, що кошти, одержані від приватизації державного майна, та інші надходження, пов'язані з приватизацією та кредитуванням підприємств, зараховуються до державного бюджету у повному обсязі.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) регулюються Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (надалі -Порядок).

Головне управління діє відповідно до положення про управління затвердженого Наказом Державної казначейської служби України від 21.11.2011 року № 111 та відповідно до останнього не має жодних повноважень щодо втручання у діяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області не вступало у правові відносини з відповідачем та позивачем, а тому не може нести будь-які зобов'язання перед останнім.

Крім того, позивач не оскаржує дії чи бездіяльність Головного управління та не заявляє будь-яких вимог до нього.

Також, третя особа зазначає, що твердження позивача, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, а також нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції Головне управління вважає безпідставними, оскільки відповідно до п.1 Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15 серпня 2000 р. № 1701 (втратив чинність згідно з наказом Фонду державного майна України від 13.05.2013 № 624) при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду.

23.02.2018р. третя особа надала суду письмові доповнення до пояснень по справі, в яких зазначила, що враховуючи відсутність рішення суду, що встановлює зобов'язання на користь позивача, останній не має підстав для нарахування 3% річних, штрафних санкцій та індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути витрати на охорону, проте позивачем не надано доказів здійснення витрат на охорону та розміру таких витрат.

06.03.2018р. позивач надав суду письмові пояснення щодо пропуску строку позовної давності, з яких вбачається, що до 14 березня 2017 року йому не було відомо про факт складання Акту державного виконавця від 27.11.2013 року без його участі та продажу його іншій особі, що підтверджується зверненням позивача до відповідача на ознайомлення з матеріалами приватизаційної справи та листом відповіддю відповідача. Крім того, не знаючи про факт вилучення об'єкту, позивач продовжував фінансувати вартість послуг його охорони. Акт передачі-прийому від 27.11.2013 року на його адресу не надходив, позивачу про нього нічого не було відомо до 14.03.2017 року. На момент припинення правовідносин за рішенням суду у справі №40/275 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до ОСОБА_1 про розірвання договору за № 1579 від 02.06.2004 року купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкта житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться: АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,11 га, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ОСОБА_1, який був посвідчений державним нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенко О.І. 02.06.2004 року. Зобов'язання повернути об'єкт незавершеного будівництва житлова забудова блок «Модуль», що знаходиться за адресою: Житомирська область, Брусиловський район, смт. Брусилов на земельній ділянці 0,11 га у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі,що вступило в законну силу 11.11.2010 року, діяли спеціальні норми щодо порядку розірвання договору та повернення внесених покупцем коштів, зафіксовані у п.133 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., затвердженої Законом України від 18.05.2000р. №1723-ІІІ «Про державну програму приватизації» (припинено дію від 19.02.2012р.), містять положення, що «...у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або і визнання їх недійсними в судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, проводиться з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації, отриманих від повторного продажу цих об'єктів ...".

Зазначений об'єкт є повторно проданий, про що свідчить Наказ РВ ФДМ України по Житомирській області № 855 від 17.12.2014р., Наказ РВ ФДМ України по Житомирській області № 916 від 31.12.2014р. та Акт прийомки - передачі від 30.12.2014р.

23.12.2014р. позивач звернувся до відповідача з запитом про повернення коштів, який останнім залишений без реагування.

Таким чином, позивач вважає, що з огляду на дію норми п. 133 Державної програми приватизації на 2000-2002 рр., Акту вилучення від 27.11.2013р. і факту продажу майна, про які йому стало відомо 14.03.2017р., строк на звернення до суду не є пропущеним.

Також, позивач вказує на те, що зазначені кошти є єдиним джерелом утримання його та його сім'ї на даний час і тому, якщо суд вважає що позивачем все ж таки пропущений строк позовної давності для звернення до суду, то відповідно до приписів постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. № 10, причини пропуску просить вважати поважними та поновити його.

06.03.2018р. позивач надав суду відзив на заперечення відповідача, в яких вказав на те, що необхідність охорони полягала в доцільності збереження майна будівлі, яка містить дорогоцінний облицювальний лист з нержавіючої сталі, а також всередині будівлі - легкомонтуємі плити перекриття та надважкі елементи конструкцій, що могли бути викраденими. Також, позивач зазначає, що правова позиція Європейського суду з прав людини полягає в тому, що особа - суб'єкт приватного права, не може відповідати за помилки та бездіяльність державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустили ся помилки чи бездіяльності.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.

Статтею 55 Конституції України гарантовано кожному право на судовий захист порушених прав і свобод.

Також , позивачем був наданий відзив на пояснення третьої особи від 06.03.2018р., в якому зазначено, що третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Житомирській області не є стороною правовідносин, а тому надати їм оцінку не може.

Ухвалою суду від 06.03.2018р. строк проведення підготовчого засідання був продовжений на 30 днів до 05.04.2018р.

05.04.2018р. позивачем подано заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 534403,95 грн., з яких 78000 грн. основний борг, 20078,15 грн. штрафних санкцій, 418813,20 грн. інфляційних втрат, 16512,60 грн. 3% річних та 1000 грн. витрат на охорону.

Позов розглядається в межах суми заявленої відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

16.04.2018р. відповідач надав заперечення на заяву про збільшення позовних вимог, в яких просить в позові відмовити у повному обсязі за безпідставністю.

08.05.2018р. третя особа надала суду пояснення по справі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, в яких вказує на те, що враховуючи відсутність рішення суду, що встановлює зобов'язання на користь позивача, останній не має підстав для нарахування трьох процентів річних, штрафних санкцій та індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представники відповідача та третьої особи проти позову заперечують та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.06.04р. між ОСОБА_1 та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області був укладений договір купівлі-продажу № 1579. Об'єктом купівлі-продажу за Договором визначено незавершений будівництвом об'єкт державної форми власності житлова забудова блок "Модуль", що перебуває на балансі управління капітального будівництва Житомирської обласної державної адміністрації і знаходиться за адресою : 12600, АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,11 га.

Даний договір був посвідчений державним нотаріусом Брусилівської державної нотаріальної контори Отрищенко О.І. 02.06.2004р.

Сторонами узгоджено, що ціна продажу об'єкту продажу становить 78000 грн., в т.ч. 13000 грн. податку на додану вартість.

ОСОБА_1 вказана сума була сплачена в повному обсязі.

При цьому сторони договору домовились (п.1.1 договору), що питання придбання або оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, покупець вирішує з органами місцевого самоврядування.

П. 5.3 договору , було передбачено завершення будівництва протягом п'яти років, а саме до 02.11.2009р.

Однак, покупець умови договору купівлі-продажу не виконував.

Актами поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 12.01.2009р., від 20.08.2009р., від 17.03.2010р. зафіксовано, що фактично об'єкт не добудовано, об'єкт руйнується під впливом атмосферних явищ, прилегла територія знаходиться в занедбаному стані.

На підставі того, що ОСОБА_1 не виконував умов укладеного договору, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про розірвання договору купівлі-продажу № 1579 від 02.06.2004р. та повернення об'єкту у власність держави.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.06.2010р. по справі № 40/275 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області було задоволено повністю, вирішено розірвати договір № 1579 від 02.06.2004р. купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкта, зобов'язано ОСОБА_1 повернути об'єкт незавершеного будівництва житлова забудова блок "Модуль", що знаходиться за адресою : 12600, АДРЕСА_2 на земельній ділянці 0,11 га у власність держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області шляхом підписання між сторонами акту приймання - передавання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010р. вказане вище рішення суду залишене без змін.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 у справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 у справі №910/11595/13.

Таким чином, рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2010р. у справі №40/275, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2010р., має преюдиціальне значення, а встановлені у вказаному судовому акті факти повторного доведення не потребують.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

За приписами ст. 188 Цивільного кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

За таких обставин Договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - житлова забудова "Модуль", укладений 02.06.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області та ОСОБА_1, є розірваним з 11.11.2010р. ( набрання законної сили рішення господарського суду м. Києва від 17.06.10р.)

Згідно ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Проте зазначені правовідносини між позивачем та відповідачем у даній справі врегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про приватизацію державного майна", ч. 9 ст. 27 якого встановлено, що порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Актом від 27.11.2013р. начальника відділу державної виконавчої служби Брусилівського районного управління юстиції при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва об'єкт незавершеного будівництва - житлова забудова "Модуль" був переданий у власність держави в особі Регіонального відділення фонду держмайна України по Житомирській області. В даному Акті була здійснена відмітка про те, що з метою підписання акту приймання - передавання визначеного рішенням суду об'єкта , боржнику ОСОБА_1 22.11.2013р. за вих. № 862 було направлено виклик до відділу на 27.11.2013р., на який він не з'явився.

Постановою від 29.11.2013р. виконавче провадження, щодо повернення об'єкту незавершеного будівництва у власність держави було закінчене.

Наказом Фонду державного майна України від 25.01.2014р. № 378 незавершене будівництво житлової забудови блоку "Модуль" включено до переліку об'єктів приватизації, повернутих у державну та комунальну власність, які підлягають подальшому продажу.

Рішенням виконкому Брусилівської селищної ради від 25.01.2014р. № 15 вказаному об'єкту незавершеного будівництва житлової забудови блоку "Модуль" було присвоєно адресу - смт. Брусилів, вул. Лермонтова, 3-Б.

Наказом Фонду державного майна України від 17.12.2014р. № 855 було затверджено протокол від 17.12.2014р. аукціону з продажу об'єкта незавершеного будівництва, а Наказом від 31.12.2014р. ФДМ України № 916 приватизацію даного об'єкту завершено.

Абзацами першим та другим частини 9 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Порядок повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 32 (далі - Порядок).

Згідно з аб. 2 п. 1 Порядку об'єкт приватизації повертається до сфери управління державного органу приватизації, що проводив його відчуження за договором купівлі-продажу (далі - державний орган приватизації), для здійснення управління цим об'єктом згідно із законодавством до моменту відчуження його в результаті повторного продажу.

Абз.3 ч. 9 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що повторний продаж об'єкта, який повернуто у державну власність у разі розірвання договору купівлі-продажу, проводиться протягом одного року після повернення його у державну власність.

Як вбачається з матеріалів справи, повторна приватизація об'єкта незавершеного будівництва, повернутого у державну власність разом із земельною ділянкою, на якій він розташований , за адресою Житомирська область, смт. Брусилів, вул. Лермонтова, 3-Б, була завершена 31.12.2014р.

Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про повернення йому сплачених коштів в сумі 78000 грн. в якості оплати за об'єкт по договору купівлі-продажу. Також, позивач просить стягнути з відповідача 20078,15 грн. штрафних санкцій, 418813,20 грн. інфляційних втрат, 16512,60 грн. 3% річних та 1000 грн. витрат на охорону.

За приписами п.3 Порядку повернення у державну власність об'єктів приватизації у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів, який затверджено Постановою №32 від 18.01.2001р. Кабінету Міністрів України, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта у зв'язку з невиконанням його умов або визнання його недійсним у судовому порядку провадиться згідно із законодавством

На даний час такий порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання договору купівлі-продажу такого об'єкта відсутній.

Згідно до вимог ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На момент укладання договору купівлі-продажу об'єкту № 1579 від 02.06.2004р. діяв механізм повернення коштів покупцеві у разі розірвання договору та механізм повернення, який відповідав чинному на той момент законодавству (Державній програмі приватизації на 2000-2002 роки та Порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженому Наказом ФДМУ від 15.08.2000).

На момент подачі позову до суду зазначені нормативні акти втратили чинність і питання повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі-продажу, є неврегульованим. Проте відсутність законодавчо визначеної процедури повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації у разі розірвання договору купівлі-продажу, не може бути підставою для того, щоб сплачені кошти не були повернуті покупцеві.

Виходячи з принципу справедливого балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо задоволення позовних вимог в частині повернення грошових коштів в сумі 78000 грн., оскільки обов'язок повернути майно внаслідок розірвання Договору, що передбачений спеціальним законодавством в сфері приватизації, передбачає також повернення грошових коштів, що були за нього сплачені.

Також позивач просить стягнути з відповідача 20078,15 грн. штрафних санкцій, 418813,20 грн. інфляційних втрат, 16512,60 грн. 3% річних посилаючись при цьому на ст. 625 ЦК України, Постанову Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Однак, суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині виходячи з наступного.

Відносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №1579 від 02.06.2004р. об'єкта незавершеного будівництва - житлової забудови блок "Модуль".

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2010р. вказаний договір був розірваний, а об'єкт продажу повернутий продавцю (відповідач). За даний об'єкт продажу позивачем (покупцем за договором) було сплачено 78000 грн., які на даний час позивач просить повернути.

Відповідно до п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'я зань" , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках, Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 1000 грн. витрат на охорону об'єкта незавершеного будівництва - житлової забудови блок "Модуль".

Однак, суду не надано доказів понесення позивачем даних витрат, зокрема не надано договорів на надання послуг з охорони даного об'єкту та доказів їх оплати.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 1000 грн. витрат на охорону.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про повернення коштів, оскільки перебіг строку позовної давності у позивача почався від дня коли рішення господарського суду про розірвання договору купівлі-продажу набрало законної сили, тобто 11.11.2010р.

Однак, суд не погоджується з даним твердженням відповідача виходячи з наступного.

Як вже зазначалося вище, на момент укладання договору купівлі-продажу та на момент винесення рішення суду про його розірвання були чинними Державна програма приватизації на 2000-2002 роки затверджена Законом України від 18.05.2000р. "Про державну програму приватизації" та Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затвердженого Наказом ФДМУ від 15.08.2000

У п. 133 Державної програми приватизації у разі розірвання договору купівлі-продажу державного майна за рішенням суду у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань об'єкт приватизації підлягає поверненню в державну власність, порядок повернення в державну власність об'єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України; у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку, повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, проводиться з коштів від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

Порядком повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкти приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу було передбачено, що джерелом розрахунків з Покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкту, повернутого у власність держави. Розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходжень коштів від повторного продажу у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Тобто, згідно діючих, на момент розірвання договору купівлі-продажу, нормативних актів, у відповідача могло виникнути право вимоги до відповідача про повернення коштів сплачених за об'єкт приватизації, лише після повторного його продажу, оскільки єдиним джерелом розрахунків з покупцем є кошти, одержані органом приватизації від повторного продажу об'єкта.

Як було встановлено судом, повторна приватизація об'єкта незавершеного будівництва - житлової забудови блок "Модуль" була завершена 31 грудня 2014р.

Позов про повернення коштів сплачених за вказаний об'єкт позивачем був поданий 19 грудня 2017р., тобто в межах трирічного строку для його пред'явлення.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 78000 грн. коштів, сплачених за об'єкт приватизації, в частині стягнення 20078,15 грн. штрафних санкцій, 418813,20 грн. інфляційних втрат, 16512,60 грн. 3% річних, 1000 грн. витрат на охорону - відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 20, ідентифікаційний код 13578893) на користь ОСОБА_1 (03164,АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - 78000 грн. коштів, 1170 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.05.18

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3 сторонам (рек. з повід.)

4- третій особі (рек. з повід.) 10014, м. Житомир, Бульвар Новий, 5