ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року

Київ

справа №803/728/17

адміністративне провадження №К/9901/41782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_2на ухвалуВолинського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 (суддя В.Д. Ковальчук)та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 (колегія суддів у складі - О.О. Большакова, І.В. Глушко, В.Я. Макарик)у справі № 803/728/17за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_2доГоловного управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ГУ ДФС)провизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 21.11.2016 №00000206-40.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017, вказаний позов залишено без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення з цим позовом до суду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду. Вказується на те, що судами не надано належної оцінки факту неповідомлення його про оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій, з яким по суті він ознайомився під час судового розгляду позовної заяви контролюючого органу про стягнення з нього суми, визначеної таким рішенням.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України, відповідач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Згідно пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (в чинній редакції, далі - КАС України), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-BP, на який посилається суд першої інстанції, не встановлено строку звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог цього закону, тому такі посилання суду є безпідставними.

При цьому, Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790, на який посилався відповідача у клопотання про залишення вказаного позову без розгляду та запереченні на касаційну скаргу (а.с.39, 103-104) не є законом, тому застосування передбаченого в ньому строку оскарження рішення про застосування фінансових санкцій суперечить вимогам частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали).

Натомість, Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) передбачав можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали).

Так, відповідно до пункту109.1. статті 109 Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 109.2. статті 109 Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 111.2 статті 111 Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) передбачено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно із пунктом 113.1. статті 113 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань.

Порядок та строки оскарження рішень контролюючих органів встановлюються статтею 56 Податкового кодексу України.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення) встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником рішення про застосування фінансових санкцій, що оскаржено.

Зважаючи на те, що спірне у даній справі рішення контролюючого органу було винесене 21.11.2016 (факт отримання встановлений судами із урахуванням довідки пошти про закінчення термінів зберігання конверта на відділені поштового зв'язку), адміністративний позов про оскарження такого рішення подано в межах спеціального строку звернення до адміністративного суду, встановленого Податкового кодексу України (в редакція, яка діяла на час винесення контролюючим органом спірного рішення), про що свідчить відтиск штампа суду на його титульному аркуші, з вказівкою дати його звернення, - 19.06.2017.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За вказаних обставин, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, а тому оскаржувані ухвали підлягають скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у чинній редакції) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2017 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Волинського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду