ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року справа № 805/2092/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О., секретар судового засідання Романченко Г.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (складене в повному обсязі 26 лютого 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області) у справі № 805/2092/17-а (судді в І інстанції Давиденко Т.В., Кочанова П.В., Шинкарьова І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи - Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України про визнання рішень незаконними,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ради національної безпеки і оборони України про: визнання рішення від 16.09.2016 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним; визнання рішення від 28.04.2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині застосування до ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) незаконним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.10.2017 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача були залучені Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що, приймаючи рішення, які оскаржуються, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений законами та Конституцією України.

Зазначає, що відсутність інформації щодо органу, яким на розгляд Ради національної безпеки та оборони України внесені пропозиції про застосування санкцій, позбавило ОСОБА_1 можливості звернутись до такого органу з запереченнями та клопотанням про їх скасування.

Наполягав на тому, що, оскільки нормами статті 5 Закону України «Про санкції» визначено, що рішення про скасування санкцій приймається органом, який їх застосував, тому, як вважає позивач, у ОСОБА_1, також, відсутня можливість щодо захисту своїх прав та інтересів, порушених у зв'язку з застосуванням до нього таких санкцій.

Враховуючи наведене та те, що ОСОБА_1 не входить до збройного незаконного формування «ДНР», вважає рішення, які оскаржуються, в частині застосування до нього санкцій такими, що підлягають визнання недійсними, тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 805/2092/17-а у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, що і в обґрунтування позовної заяви.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник третьої особи Служби безпеки України. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1, що підтверджене копією паспорту НОМЕР_2 та довідкою про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.9-10).

16.09.2016 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосувала відповідні санкції, в тому числі, до ОСОБА_1.

Рішення введене в дію Указом Президента України від 17.10.2016 року № 467/2016.

28.04.2017 року Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосувала відповідні санкції, в тому числі, до ОСОБА_1.

Рішення введене в дію Указом Президента України від 15.05.2017 року № 133/2017.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України від 05.03.1998 № 183/98-ВР «Про Раду національної безпеки і оборони України» (далі - Закон № 183/98-ВР).

Відповідно до ст. 1 Закону № 183/98-ВР, Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Згідно ст. 2 Закону № 183/98-ВР функціями Ради національної безпеки і оборони України є: внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час; координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Статтею 5 цього Закону визначено, що головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції України Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.

Таким чином, відповідач у справі є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, до функцій якого віднесена координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод, Верховна Рада України прийняла Закон України від 14.08.2014 № 1644-VII «Про санкції» (далі - Закон № 1644-VII).

Згідно статті 1 зазначеного Закону, з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Частиною 2 та 3 цієї норми встановлено, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.

В розумінні статті 2 Закону № 1644-VII, правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.

Види санкцій визначені статтею 4 цього Закону, відповідно до якої видами санкцій згідно з цим Законом є: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; обмеження торговельних операцій; обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; запобігання виведенню капіталів за межі України; зупинення виконання економічних та фінансових зобов'язань; анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; заборона користування радіочастотним ресурсом України; обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших суб'єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом; заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави; припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; заборона передання технологій, прав на об'єкти права інтелектуальної власності; припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон в'їзду на територію України; припинення дії міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону № 1644-VII, рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов'язковим до виконання.

Як зазначалось раніше, відповідачем прийняті відповідні рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», якими відповідні санкції застосовані, в тому числі, до позивача.

Статтею 10 Закону № 1644-VII встановлено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів.

Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється.

Прийняті рішення вводяться в дію указами Президента України.

Як встановлено колегією суддів та підтверджено матеріалами справи, рішення про застосування санкцій, які оскаржуються, введені в дію відповідними Указами Президента України.

За приписами статті 10 Закону № 1644-VII, рішення Ради національної безпеки і оборони України, введені в дію указами Президента України, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади.

Згідно ч. 3 ст. 106 Конституції України Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження скасування таких рішень, які є обов'язковими до виконання на території України.

З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для набуття законної сили рішеннями Ради національної безпеки і оборони України є введення їх в дію відповідними Указами Президента України та, відповідно, скасування таких рішень пов'язане з оскарженням та скасуванням правових актів, якими ці рішення введені в дію.

Позивачем не надано доказів оскарження у встановленому Законом порядку Указів Президента України про введення в дію рішень про застосування санкцій, прийнятих відповідачем.

Оскільки Укази Президента України про введення в дію рішень відповідача про застосування санкцій у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржені та не скасовані, колегія суддів вважає, що позивач не вірно обрав спосіб захисту права, яке вважав порушеним: визнання незаконними рішень про застосування санкцій без скасування Указів Президента України, якими вони введені в дію, не може відновити його прав, а такі рішення відповідача самі по собі без введення їх в дію Указом Президента України не створюють будь-яких наслідків, в тому числі для позивача, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 805/2092/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 24 травня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Сіваченко

Судді А.В. Гайдар

О.О. Шишов