КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/4014/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2,

від відповідача 1: не з'явився,

від відповідача 2: не з'явився,

від прокуратури: Вакулюк Д.С.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р., м. Київ (повний текст складено 20.11.2017р.) у справі №910/4014/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала"

до 1. Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, 2. Державної казначейської служби України

про стягнення грошових коштів,

за участю прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовом до Відповідачів 1 та 2 (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 03.07.2016р.) про стягнення 1896091,00 грн моральної шкоди та 1151,60 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані вчиненням Відповідачем 1 протиправних дій, пов'язаних з проведенням разом із підрозділом Державної податкової служби України перевірки Позивача, порушенням та розслідуванням кримінальних справ проти директора Позивача, проведенням обшуку у приміщеннях Позивача, вилученням його майна, внаслідок яких Позивачу було спричинено матеріальну та моральну шкоду у спірній сумі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. у справі №910/4014/16 позовні вимоги задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. скасовано та прийнято нове, в якому в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017р. касаційну скаргу Позивача задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. у справі №910/4014/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

18.09.2017р. Позивач подав до місцевого суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Відповідача 2 коштів у сумі 3779312,87 грн, а саме: вартість вилучених алкогольних напоїв у сумі 1151,60 грн; реальні збитки (витрати, зроблені з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн; грошовий еквівалент завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвіл) у сумі 1300000,00 грн; грошовий еквівалент завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності у сумі 691200,00 грн; очікуваний та не отриманий дохід внаслідок втрати покупців у сумі 915045,00 грн; витрати, які слід зробити для відновлення порушеного права у сумі 348377,69 грн; не отриманий дохід (упущена вигода) внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв у сумі 513338,58 грн.

Позовні вимоги, крім вищенаведеного, обґрунтовані неправомірним порушенням Відповідачем 1 кримінальних справ проти Позивача та директора Позивача, а також їх подальшим закриттям у зв'язку з відсутністю в події складу кримінального правопорушення та відсутності у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Також Позивач стверджує, що систематичні протиправні дії Відповідача 1 протягом тривалого часу підірвали його імідж та ділову репутацію в очах ділових партнерів та виробників алкогольних напоїв, що призвело до систематичного стресового стану, необхідності Позивачеві тривалий час доводити свою невинуватість, захищати в судах та різних органах виконавчої влади свої інтереси. У зв'язку із наведеним Позивач не міг виконувати свої зобов'язання перед контрагентами, йому була спричинена значна шкода, оскільки внаслідок обшуку мало місце повне зупинення роботи Позивача, позбавлення ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра до Позивача як до ділового партнера з боку виробників алкогольних напоїв та оптових постачальників напоїв тощо.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі №910/4014/16 позовні вимоги задоволено частково. Провадження у справі №910/4014/16 в частині стягнення з Відповідача 1 на користь Позивача 10200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 1151,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що з боку Відповідача 1 мало місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок проведення протягом тривалого часу попереднього слідства і не повернення вилученого майна, а саме 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" вартістю 1151,60 грн, що свідчить про наявність неправомірних дій Відповідача 1 як однієї з обов'язкових складових відшкодування шкоди. За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Відповідача 2 вартості вилучених Відповідачем 1 та не повернутих Позивачу алкогольних напоїв у сумі 1151,60 грн.

Місцевий суд дійшов висновку, що в частині вимог про стягнення 10200,00 грн реальних збитків (витрат, зроблених Позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп'ютерної техніки та програмного забезпечення) є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим провадження у справі №910/4014/16 в частині вимог про стягнення 10200,00 грн реальних збитків підлягає припиненню на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Також місцевим судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача 1 та завданою Позивачу шкодою у наведеному останнім розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 1300000,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) та 691200,00 грн грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності задоволенню не підлягають.

Місцевий суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Позивача про стягнення очікуваного та не отриманого доходу внаслідок втрати покупців за період з 2012-2016 роки у сумі 915045,00 грн, не отриманого доходу (упущеної вигоди) внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв у сумі 513338,58 грн, витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права в сумі 348377,69 грн, оскільки Позивачем не доведено суду наявність усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення, які є підставою для відшкодування шкоди (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди). Так, місцевий суд звернув увагу на те, що позбавлення Позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. сталося не внаслідок дій Відповідача 1. При цьому, після 19.12.2012р. Позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності, а постановою старшого слідчого відділу Дніпровського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 10.04.2014р. кримінальне провадження №42013110040000307 стосовно Позивача закрито.

Місцевий суд дійшов висновку, що вимоги, заявлені Позивачем до Відповідача 2, не підлягають задоволенню, оскільки Відповідач 2 є органом, відповідальним за виконання рішення щодо стягнення з державного органу суми, присудженої до стягнення, та по суті виконує функції банку.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам міжнародного та національного матеріального та процесуального права, окрім того місцевим судом не виконані вказівки касаційного суду, викладені у постанові від 02.08.2017р. у справі №910/4014/16.

Так, Позивач зазначає, що протиправні та незаконні дії Відповідача 1 щодо Позивача закріплені, зокрема, у рішенні Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2016р. у справі №755/3209/16-ц, постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. у справі №910/30336/15, постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.12.2012р. у справі №2а-14341/12/2670. Дії Відповідача 1, а саме, вилучення 8 пляшок алкогольних напоїв на експертизу, незаконне складання протоколу про адміністративне правопорушення, призвели до протиправного анулювання Позивачеві ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, відкриття щодо Позивача та директора Позивача кримінальних справ, проведення обшуку 25.10.2012р. та вилучення алкогольних напоїв та техніки, зриву проведення Позивачем у 2012-2016р. національної спеціалізованої постійно-діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв «Україна виноробна «Скала». Крім того, незаконність дій Відповідача 1 встановлено у оскаржуваному рішенні.

Також Позивач звертає увагу на те, що 04.10.2012р. Відповідачем 1 проводилась перевірка Позивача незаконно та протиправно, не в рамках розслідування оперативно-розшукової (кримінальної справи), що заборонено законом, як слідує з ст.9 Закону України «Про оперативно-розшукову-діяльність». Крім того, Позивач зазначає, що місцевий суд дійшов невірного висновку, що Позивач намагається повторно отримати дохід (з тих же підстав) у зв'язку із зазначеними вище порушеннями, оскільки Дніпровським районним судом м. Києва винесене рішення та стягнуто на користь Позивача 100000 грн.

На думку Позивача, Відповідач 1 повинен відшкодувати Позивачу шкоду незалежно від вини посадових осіб органу, що відповідає ст.1, 2, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позивач стверджує, що місцевий суд відхиливши клопотання Позивача про призначення судово-економічної експертизи, позбавив Позивача права на належний судовий захист.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2017р. відкрито апеляційне провадження у справі, та було надано час для надання іншим учасникам справи пояснень (заперечень) на клопотання Позивача щодо призначення у справі судово-економічної експертизи для оцінки розміру спричинених Позивачу збитків.

19.01.2018р. Прокурор надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, Прокурор зазначив, що відсутність правопорушення та вини Відповідачів повністю доводиться наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2018р. розгляд справи призначено на 01.03.2018р. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 13.03.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 03.04.2018р. У судовому засіданні 03.04.2018р. була оголошена перерва на 17.04.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. розгляд апеляційної скарги було відкладено до 26.04.2018р. та викликано у судове засідання оцінювача ОСОБА_4 для дачі суду пояснень стосовно складеного ним звіту про оцінку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 08.05.2018р.

У судовому засіданні 26.04.2018р. оцінювачем ОСОБА_4 були надані пояснення стосовно складеного ним звіту про оцінку та відповіді на запитання Позивача та Прокурора.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача та Прокурора, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

04.10.2012р. працівниками підрозділу Державної податкової служби України та Відповідача 1 по кримінальному правопорушенню, внесеному до ЄРДР за №42013110040000370Є, з метою перевірки інформації про вчинення злочину було здійснено виїзд за адресою місця знаходження торгівельного павільйону з продажу алкогольних напоїв Позивача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Під час проведення огляду місця події було виявлено партію алкогольної продукції - горілки ТМ "Білий Налив", об'ємом 0.7 л та 0.5 л в кількості 37 пляшок, яка знаходилася на реалізації у вказаному торгівельному павільйоні та була маркована марками акцизного податку, що викликали сумніви у працівників правоохоронних органів щодо законності виготовлення і походження, у зв'язку з чим 10.10.2012р. експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина виявленої протоколом огляду від 04.10.2012р. у Позивача алкогольної продукції.

04.10.2012р. Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано наказ №504 про проведення фактичної перевірки Позивача, за наслідками якої встановлено, що Позивачем в порушення чинного законодавства здійснювався продаж винних напоїв за цінами, нижчими від мінімальних цін, встановлених державою.

11.10.2012р. Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України видано розпорядженням №3034/10/21-213, відповідно до якого Позивачу анульовано ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

19.10.2012р. постановою слідчого Відповідача 1 порушено кримінальну справу №04-33441 за фактом незаконного виготовлення та зберігання в приміщенні торгівельного павільйону Позивача, з метою використання при продажі товарів, підроблених марок акцизного збору за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України. В мотивувальній частині вказаної постанови приводом для порушення кримінальної справи зазначено матеріали перевірки від 04.10.2012р.

25.10.2012р. слідчий Відповідача 1 постановив провести обшук у Позивача за адресою: АДРЕСА_1, про що винесено відповідну постанову про проведення обшуку, яку затверджено 25.10.2012р. заступником прокурора Дніпровського району міста Києва. За наслідками проведення обшуку у Позивача вилучено бухгалтерську та кадрову документацію, а також комп'ютерну техніку, про що складено протокол обшуку від 25.10.2012р.

26.10.2012р. слідчий Відповідача 1 виніс постанову в межах справи №04-33441, якою порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.

17.10.2013р. постановою старшого слідчого Відповідача 1 в межах кримінального провадження №42013110040000307 (справа №04-33441) майно та документацію, вилучену 25.10.2012р. в приміщенні Позивача за адресою: АДРЕСА_1, передано на відповідальне зберігання Позивачу.

10.04.2014р. постановою старшого слідчого Відповідача 1 кримінальне провадження №42013110040000307 закрито у зв'язку з відсутністю в зазначеній події складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.

23.04.2014р. постановою старшого слідчого Відповідача 1 кримінальне провадження №42013110040000307 відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України.

31.10.2012р. постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №504 від 04.10.2012р. про проведення фактичної перевірки Позивача.

18.12.2012р. постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від у справі №2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012р. про анулювання Позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

21.05.2014р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. позов Позивача до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС України у місті Києві (правонаступником якого є Головне управління Міндоходів у м. Києві, правонаступником якого є Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) та Відповідача 2 про стягнення 253706,35 грн збитків, завданих протиправним анулюванням позивачу ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, та 154512 грн моральної шкоди, спричиненої порушенням честі, гідності і ділової репутації Позивача, задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міндоходів у місті Києві на користь Позивача 44760,00 грн збитків, 208946,35 грн упущеної вигоди, 17000,00 грн моральної шкоди та 6221,14 грн судового збору.

29.10.2014р. постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2014р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р. у справі №910/6889/13 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 208946,35 грн упущеної вигоди скасовано та передано в цій частині справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишено без змін.

14.09.2015р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13 позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Позивача 45353,54 грн упущеної вигоди, 916,85 грн витрат на проведення судової експертизи. В іншій частині позову відмовлено.

16.03.2016р. постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13 скасовано в частині задоволення позову про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 45353,54 грн упущеної вигоди. Прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. у справі №910/6889/13 залишено без змін.

08.06.2016р. постановою Вищого господарського суду України постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. та рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015р. скасовано, справу №910/6889/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

23.09.2016р. в заяві про збільшення позовних вимог Позивач просив стягнути з Державного бюджету України 513338,58 грн упущеної вигоди.

27.03.2017р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6889/13 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 12.04.2017р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017р. та постановою Верховного Суду від 20.02.2018р., позов задоволено частково, стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Позивача 45353,54 грн упущеної вигоди, 548,09 грн судового збору за подання позовної заяви, 373,40 грн витрат на проведення судової експертизи, 406,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 443,30 грн. за подання касаційної скарги. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому, вимоги Позивача у справі №910/6889/13 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в даній справі щодо стягнення упущеної вигоди у сумі 513338,58 грн.

Так, суди встановили наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та дійшли висновку про задоволення позову та стягнення 45353,54 грн упущеної вигоди. Разом з тим, судами відхилено посилання Позивача на висновок про величину неотриманого доходу фірми ТОВ "Адаміл", за яким вартість упущеної вигоди-доходу становить 513338,58 грн станом на 31.08.2016р., оскільки в даному висновку включено до розміру упущеної вигоди суми 3% річних і втрати від інфляції на підставі ст.625 Цивільного кодексу України. Крім того, судами зазначено, що Позивач вираховує упущену вигоду як дохід, що по суті складає повну вартість алкогольних напоїв, які могли б бути реалізовані з 18.10.2012р. по 18.12.2012р., проте суду не подано жодного документального підтвердження того, що у Позивача було вилучено товар на таку суму і не повернуто його після поновлення ліцензії.

22.02.2016р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/30336/15 Позивачу відмовлено повністю в позові до Відповідача 1, Відповідача 2 та Прокуратури Дніпровського району міста Києва про стягнення збитків у сумі 34680,00 грн, з яких 10200,00 грн - кошти, спрямовані на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення, та 24480 грн - орендні платежі Науково-виробничій фірмі "Скала" на період відсутності вилученої оргтехніки. При цьому, вимоги Позивача у справі №910/30336/15 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в даній справі щодо стягнення реальних збитків (витрат, зроблених Позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн.

21.04.2016р. постановою Київського апеляційного господарського суду змінено рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2016р. у справі №910/30336/15, а саме частково задоволено позов. Стягнуто з Відповідача 1 на користь Позивача 24480,00грн. спричинених збитків та 830,59грн. судових витрат по сплаті судового збору. Разом із тим, апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення коштів спрямованих на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення у сумі 10200,00 грн.

Також апеляційним судом у справі №910/30336/15 встановлено, що порушення з боку Відповідача 1 мали місце у зв'язку із проведенням на протязі тривалого часу попереднього слідства і, як наслідок, неповерненням Позивачу вилученого майна. Зазначені дії Відповідача визнані неправомірними.

31.05.2016р. Дніпровським районним судом міста Києва прийнято рішення у справі №755/3209/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Відповідача 1 в особі Комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Відповідача 2 про стягнення 273715,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, яким позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури і суду в розмірі 100000,00 грн.

09.02.2017р. рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/23186/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017р., Позивачу відмовлено повністю в позові до Прокуратури міста Києва та Відповідача 2 про 1) стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь Позивача моральної шкоди в сумі 1896091,00 грн, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в особі Прокуратури міста Києва, у зв'язку з протиправним порушенням 19.10.2012р. та 26.10.2012р. кримінальної справи №04-33441 (кримінального провадження від 29.03.2013р. ЄРДР №4201311004000307) за ознаками ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України, протиправним проведенням 25.10.2012р. обшуку нежитлового приміщення Позивача по вул. Луначарського, 24 у місті Києві, протиправним вилученням під час обшуку, упродовж тривалого строку, власності Позивача (комп'ютерної техніки, кадрової та бухгалтерської документації); 2) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів внаслідок зриву проведення у 2012-2015 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки-ярмарку алкогольних напоїв «Україна виноробна «СКАЛА-2012-2015» в сумі 615000,00 грн; 3) стягнення шкоди у вигляді неотриманих доходів (упущеної вигоди) внаслідок фактичного припинення діяльності Позивача в період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. в сумі 513338,58 грн; 4) стягнення витрат у сумі 18000,00 грн за проведення експертизи та оцінки шкоди у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди); 5) зобов'язання Прокуратури міста Києва публічно вибачитись перед Позивачем та генеральним директором Позивача у спосіб розміщення на офіційному сайті Прокуратури міста Києва відповідної інформації (листа), копію якого надіслати на адресу Позивача та генерального директора Позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність протиправної поведінки, спричинення потерпілому шкоди та її розміру, безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілого, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) законних інтересів іншої особи. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Як вірно зазначено місцевим судом, норми ч.1 ст.1176 Цивільного кодексу України можна розглядати як спеціальні відносно загальних правил ст.1173 Цивільного кодексу України, оскільки вони містять спеціальний склад і розраховані на випадки завдання шкоди саме фізичній особі певними незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади та їх посадових осіб до яких відносяться: а) органи дізнання; б) попереднього (досудового) слідства; в) прокуратура тощо.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що правила, передбачені ч.1 ст.1176 Цивільного кодексу України (шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду), не застосовуються до інших незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, тобто шкода, завдана юридичній особі, відшкодовується згідно ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України на загальних підставах.

Отже для відшкодування шкоди за правилами ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки Відповідача 1, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.10.2012р. працівниками Відповідача 1 по кримінальному правопорушенню внесеному до ЄРДР за №42013110040000370 з метою перевірки інформації про вчинення злочину було здійснено виїзд за адресою місця знаходження торгівельного павільйону з продажу алкогольних напоїв Позивача, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Під час проведення огляду місця події було виявлено партію алкогольної продукції - горілки ТМ "Білий Налив", об'ємом 0.7 л та 0.5 л в кількості 37 пляшок, яка знаходилася на реалізації у вказаному торгівельному павільйоні та була маркована марками акцизного податку, що викликали сумніви у працівників правоохоронних органів щодо законності виготовлення і походження, у зв'язку з чим 10.10.2012р. експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина виявленої протоколом огляду від 04.10.2012р. у Позивача.

Як вірно встановлено місцевим судом, 10.04.2014р. та 23.04.2014р. старшим слідчим Відповідача 1 винесені постанови про закриття кримінального провадження №42013110040000307. Вказані постанови були прийняті у зв'язку з відсутністю в зазначеній події складу кримінального правопорушення та відсутністю у діях особи складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.199 Кримінального кодексу України. При цьому, у вказаних постановах зазначено, що експертам НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві для проведення експертного дослідження була направлена частина виявленої у Позивача алкогольної продукції внаслідок чого встановлено, що акцизні марки у кількості 37 штук відповідають за способом друку аналогічним видам поліграфічної продукції, що знаходиться в офіційному обліку, однак на них вносилися зміни до первинного змісту - серії, індексу регіону, ціни та року випуску, а сама горілка ТМ "Білий налив" за всіма показниками відповідає вимогам діючого державного стандарту на відповідний вид алкогольної продукції.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України вартості вилучених алкогольних напоїв у сумі 1151,60 грн Позивач посилається на положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., протоколу №1 від 20.03.1952р. до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини та зазначає, що внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, зокрема слідчого відділу Відповідача 1, було порушено його право мирно володіти своєю власністю, а саме незаконно і протиправно знято з реалізації та вилучено 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив".

Отже, місцевий суд вірно зазначив, що з боку Відповідача 1 мало місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів Позивача внаслідок проведення протягом тривалого часу попереднього слідства і не повернення вилученого майна, а саме 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" вартістю 1151,60 грн, що свідчить про фактичну наявність неправомірних дій Відповідача 1, як однієї з обов'язкових складових відшкодування шкоди. Дані факти також були встановлені судами у справі №910/30336/15.

Судом встановлено, що вартість 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" складає 1151,60 грн, що підтверджується позовними вимогами самого Позивача та накладними на внутрішнє переміщення товару №С-00000289 від 04.10.2012р. на суму 249,60 грн (8 пляшок) і №С-00000308 від 25.10.2012р. на суму 902,00 грн (29 пляшок).

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що Відповідач 1 порушив права Позивача внаслідок не повернення вилученого майна, а саме 37 пляшок горілки ТМ "Білий налив" вартістю 1151,60 грн, у зв'язку з чим у суду наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Відповідача 2 вартості вилучених Відповідачем 1 та не повернутих Позивачу алкогольних напоїв у сумі 1151,60 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення реальних збитків (витрат, зроблених позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн.

В обгрунтування вказаних вимог Позивач зазначає, що в ході кримінального провадження №42013110040000307, яке в подальшому було закрито, Відповідачем 1 протиправно проведено обшук приміщення і незаконно, без рішення суду, згоди прокуратури та без опису вилучено у Позивача кадрову і бухгалтерську документацію, а також комп'ютерну техніку (три системні блоки). У подальшому з метою відновлення господарської діяльності та роботи бухгалтерії Позивач придбав нове програмне та комп'ютерне забезпечення, уклавши 19.11.2012р. договір №21кт з ТОВ "Компанія Комерсант 2011" на придбання двох системних комп'ютерних блоків та сертифікованого програмного забезпечення вартістю 10200,00 грн. Факт перерахування вказаних грошових коштів Позивач підтверджує наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1341 від 21.11.2012р.

Як вірно встановлено місцевим судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2016р. у справі №910/30336/15 Позивачу відмовлено в позовній вимозі до Відповідачів та Прокуратури Дніпровського району міста Києва про стягнення шкоди в сумі 10200,00 грн. повністю. При цьому, вимоги Позивача у справі №910/30335/15 були мотивовані тими ж підставами та обставинами, що і в даній справі щодо стягнення реальних збитків (витрат, зроблених Позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн.

У подальшому постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. у справі № 910/30336/15 рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2016р. у справі № 910/30336/15 змінено в частині стягнення спричинених збитків. Апеляційний суд задовольнив вимоги Позивача частково та стягнув з Відповідача 1 спричинених збитків у сумі 24480,00 грн та судових витрат по сплаті судового збору за подання позову у сумі 830,59 грн, в іншій частині позову відмовив.

Як вірно зазначено місцевим судом, господарським судом було відмовлено Позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 реальних збитків (витрат, зроблених Позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн.

З наведенного слідує, що в частині вимог про стягнення реальних збитків (витрат, зроблених Позивачем з метою відновлення порушеного права та сплачених за придбання комп`ютерної техніки та програмного забезпечення) у сумі 10200,00 грн є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, у зв'язку з чим провадження у даній справі №910/4014/16 в частині вимог Позивача про стягнення 10200,00 грн реальних збитків правомірно було припинено місцевим судом на підставі п.2 ч.1 ст.80 Господарського процессуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.).

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Відповідача 2 грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) у сумі 1300000,00 грн та грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності у сумі 691200,00 грн.

Як вірно зазначено місцевим судом, в українському законодавстві немає єдиного унормованого визначення ділової репутації.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ділова репутація - відомості, зібрані Національним банком України, про відповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі у такій юридичній особі, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також відомості про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Відповідно до п.26 ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" ділова репутація - сукупність документально підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про відповідність її господарської та/або професійної діяльності вимогам законодавства, а для фізичної особи - також про належний рівень професійних здібностей та управлінського досвіду, а також відсутність в особи судимості за корисливі злочини і за злочини у сфері господарської діяльності, не знятої або не погашеної в установленому законом порядку.

Згідно з інформаційним листом Вищого господарського суду України від 28.03.2007р. №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг.

Відповідно до постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Разом з тим і лист Вищого господарського суду України і постанова Верховного Суду України наголошують, що визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта, а чинне законодавство не містить універсального та чіткого її визначення, оскільки поняття ділової репутації є морально-етичною категорією.

Також ділова репутація має свою вартість (гудвіл) та є однією з складових ринкової вартості юридичної особи. Відповідно до п.14.1.40 Податкового кодексу України гудвіл визначено як нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між ринковою ціною та балансовою вартістю активів підприємства як цілісного майнового комплексу, що виникає в результаті використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів, послуг, нових технологій тощо.

Місцевий суд вірно зазначив, що поняття гудвілу та ділової репутації не є тотожними. Гудвіл є активом, який має вартісне вираження та використовується у бухгалтерському і податковому обліку. Ділова репутація ж є особистим немайновим благом, яке саме і охороняється цивільним законодавством (ч.1 ст.201 Цивільного кодексу України). Приналежність ділової репутації до особистих немайнових благ гарантує неможливість її обмеження чи відібрання державою в будь-якому випадку.

Чинне законодавство України закріплює, що право на недоторканність ділової репутації належить як фізичній так і юридичній особі (ст.94, 299 Цивільного кодексу України), а її приниження розглядається як завдання моральної шкоди (ст.23 Цивільного кодексу України). Згідно з ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст.1167 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.

Позивач зазначає, що внаслідок незаконних дій податкових органів та органів досудового слідства, зокрема слідчого відділу Відповідача 1, було порушено його право мирно володіти своєю власністю, завдано шкоду його діловій репутації, зокрема внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями, що в свою чергу призвело до зриву проведення Позивачем у 2012-2016р. Фестивалю вина "Україна виноробна "Скала".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2012р. у справі №2а-13869/12/2670 визнано протиправним та скасовано наказ Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №504 від 04.10.2012р. про проведення фактичної перевірки Позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2012р. у справі №2а-14341/12/2670 визнано протиправним та скасовано розпорядження Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України №3034/10/21-213 від 11.10.2012р. про анулювання Позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.11.2012р. у справі №2604/212 (провадження №4/2604/226/2012), яку залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10.12.2012р., відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії працівників Відповідача 1 та постанову слідчого від 25.10.2012р. про проведення обшуку.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 28.12.2012р. у справі №2604/30335/2012 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на протиправну бездіяльність слідчого у кримінальній справі №04-33441 в неповерненні тимчасово вилученого майна.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07.06.2013р. у справі №755/8648/13-к скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано слідчого надати скаржнику копії постанов від 19.10.2012р. та від 25.10.2012р. у кримінальній справі №04-33441, відмовлено у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльності слідчого у неповерненні тимчасового вилученого майна, ненадання висновків спеціалістів та у закритті кримінального провадження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 01.10.2013р. у справі №755/20484/13-к (провадження №1-кс/755/1919/13) відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 на бездіяльність слідчого, що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна та у нездійсненні процесуальних дій.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30.12.2013р. у справі №755/31263/13-к відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про тимчасовий доступ до речей та документів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.01.2014р. у справі №755/346/14-к (провадження №1-кс/755/43/13) скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, зобов'язано слідчого надати скаржнику постанову від 17.10.2013р. про передачу та повернення вилученого майна, відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність слідчого у неповерненні тимчасового вилученого майна.

Позивач зазначає, що наведеними вище рішеннями судових органів встановлено неправомірні дії Відповідача 1, внаслідок чого вимоги Позивача про стягнення грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) у сумі 1300000,00 грн та грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності у сумі 691200,00 грн підлягають задоволенню.

Апеляційний суд з такими доводами Позивача не погоджується та зазначає, що вказаними вище судовими рішеннями відмовлено Позивачу у визнанні дій Відповідача 1 неправомірними.

Як вбачається із рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.05.2016р. у справі №755/3209/16-ц, останнім встановлено незаконні дії Відповідача 1 щодо ОСОБА_2 як до фізичної особи. Внаслідок таких дій судом стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду. Проте даним рішенням не встановлено, незаконних дій Відповідача 1 щодо Позивача як юридичної особи.

Разом із тим, апеляційний суд погоджується із доводами Позивача, що протиправні та незаконні дії Відповідача 1 щодо Позивача закріплені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2016р. у справі №910/30336/15.

Водночас, Позивачем не було доведено, що саме внаслідок дій Відповідача 1 відбувся підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності. Так, апеляційний суд відхиляє доводи Позивача, що вказане підтверджується позовами контрагентів Позивача про стягнення з останнього заборгованості, оскільки така заборгованість виникла через несплату Позивачем коштів за отриманий товар.

Також, як вірно зазначено місцевим судом, розпорядження про анулювання Позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями було прийнято Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України за №3034/10/21-213 від 11.10.2012, а не Відповідачем 1 у справі.

Крім того, Позивачем не надано доказів на підтвердження втрат та їх розміру, які, як стверджує Позивач, виникли внаслідок дій Відповідача 1 та спричинені через підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності.

Апеляційний суд не приймає звіт про оцінку, здійснений оцінювачем ОСОБА_4 в якості доказу понесених Позивачем втрат через підрив його ділової репутації, іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності з огляду на те, що у звіті вказано, що вартість таких втрат визначалася у зв'язку із позбавленням Позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яке було здійснено яке було здійснено органами Державної податкової служби України, а не Відповідачем 1.

Отже, місцевим судом вірно не встановлено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача 1 та завданою Позивачу шкодою у наведеному останнім розмірі, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу) у сумі 1300000,00 грн та грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності у сумі 691200,00 грн задоволенню не підлягають через їх недоведеність.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення очікуваного та не отриманого доходу внаслідок втрати покупців у сумі 915045,00 грн та не отриманого доходу (упущеної вигоди) у сумі 513338,58 грн внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв.

В обґрунтування вказаних вимог Позивач зазначає, що внаслідок зриву проведення у 2012-2016 роках національної спеціалізованої постійно діючої виставки ярмарку алкогольних напоїв "Україна виноробна "Скала-2012-2015 р.р." діями Відповідача 1 спричинена шкода у вигляді неотриманих Позивачем доходів, а саме: 2012 рік (147850,00 грн (2011) - 133950,00 грн (2012) = 139000,00 грн, 2013 рік (147850,00 грн (2011) - 130270,00 грн (2013) = 175500,00 грн, 2016 рік (151240,00 грн (2015) - 121190,00 грн (2016) = 300500,00 грн, а всього на загальну суму 615000,00 грн.

Позивач стверджує, що вартість упущеної вигоди - доходу, який останній міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене внаслідок позбавлення Позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. становить 513338,58 грн та підтверджується, як зазначає Позивач, висновком експерта про величину спричиненої Позивачеві шкоди у вигляді неотриманого доходу і упущеної вигоди, проведеної у справі №910/6889/13 висококваліфікованим спеціалістом - магістром випускником Київського державного економічного університету експертно-оціночної фірми ТОВ "Адаміл" ОСОБА_5.

Крім цього, як зазначає Позивач, станом на 03.01.2017р. залишок алкогольних напоїв на торговельних полицях Позивача склав товар на суму 157507,25 грн., що становить 24% від залишку алкогольних напоїв у Позивача станом на 30.09.2012р. За твердженнями Позивача у зв'язку із катастрофічно меншим запасом алкогольних напоїв станом на 03.01.2017р. по відношенні до січня місяця 2013р. сумарна виручка Позивача за 2011 рік становила 1478500,00 грн, за 2012 рік - 1339600,00 грн, 2014 рік - 1478400,00 гр, 2015 рік -1512400,00 грн, 2016 рік - 1211950,00 грн. На думку Позивача, по вині Відповідача 1 внаслідок зменшення залишку алкогольних напоїв Позивача у 2016 році по відношенні до 2015 року Позивач додатково зазнав збитків у вигляді не отриманого доходу (упущеної вигоди) через втрату покупців та виручки на загальну суму 300450,00 грн (1512400,00 грн - 1211950,00 грн).

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вірно встановлено місцевим судом, позбавлення Позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. сталося не внаслідок дій Відповідача 1. При чому, після 19.12.2012р. Позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності. Як вже було зазначено судом, розпорядження про анулювання Позивачу ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями було прийнято Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України за №3034/10/21-213 від 11.10.2012, а не Відповідачем 1 у справі.

Отже, Позивачем не доведено, а місцевим судом правильно не встановлено безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача 1 та зазначеним Позивачем розміром неотриманого доходу внаслідок втрати покупців за період з 2012-2016 роки та упущеної вигоди внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв.

Апеляційний суд відхиляє звіт про оцінку, здійснений оцінювачем ОСОБА_4, та висновок, здійснений оцінювачем ОСОБА_6, в якості доказів розміру неотриманого доходу та упущеної вигоди, оскільки підставою проведення дослідження у вказаних звіті та висновку було позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями через позбавлення Позивача відповідної ліцензії. Разом з тим, судом вже зазначалося, що розпорядження про анулювання Позивачу вказаної ліцензії було прийнято не Відповідачем 1.

За вказаних обставин, суд не вбачає законних підстав для задоволення вимог Позивача до Відповідача 1 про стягнення очікуваного та не отриманого доходу у сумі 915045,00 грн внаслідок втрати покупців за період з 2012-2016 роки та не отриманого доходу (упущеної вигоди) у сумі 513338,58 грн внаслідок позбавлення права здійснювати роздрібну торгівлю алкогольними напоями у період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. та фактичного припинення діяльності з реалізації алкогольних напоїв.

Також за висновками місцевого суду не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат, які слід зробити для відновлення порушенного права, у сумі 348377,69 грн. Вказані вимоги Позивач обґрунтовує необхідністю відшкодування постачальникам алкогольних напоїв за рішеннями Господарського суду міста Києва та третейського суду вартості поставлених Позивачу алкогольних напоїв і стягнутих з Позивача на користь постачальників штрафних санкцій.

Як вже було неодноразово зазначено судом, позбавлення Позивача ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в період з 18.10.2012р. по 18.12.2012р. сталося не внаслідок дій Відповідача 1 та після 19.12.2012р. Позивач мав обґрунтовану можливість продати алкогольні напої, які були у нього в наявності.

Отже, у суду відсутні визначені законом підстави для задоволення вимог Позивача про стягнення витрат, які слід зробити для відновлення порушеного права, у сумі 348377,69 грн, оскільки Позивачем не доведено, а місцевим судом вірно не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача 1 і вказаними витратами.

В межах даної справи апеляційним судом не приймаються до уваги посилання Позивача на Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", оскільки вказаний закон регулює правовідносини відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Враховуючи, що предметом даного спору є відшкодування позадоговірної шкоди, завданої юридичній особі Позивачу, місцевий суд дійшов вірного висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Такі висновки суду узгоджуються з позицією Вищого господарського суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 02.12.2015р. у справі №917/2290/14.

Апеляційний суд не приймає доводи Позивача, що у оскаржуваному рішенні встановлено незаконність дій Відповідача 1, що є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки неправомірність дій заподіювача шкоди є одним із елементів правопорушення, які у сукупності дають підстави для стягнення шкоди, завданої таким правопорушенням.

Разом із тим, судом не встановлено наявність у даному випадку безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку та втрат Позивача, які також є необхідними елементами для задоволення позовних вимог (крім вимог про стягнення вартості вилучених алкогольних напоїв у сумі 1151,60 грн та реальних збитків у сумі 10200,00 грн).

Апеляційний суд не приймає доводи Позивача, що місцевий суд, відхиливши клопотання Позивача про призначення судово-економічної експертизи, позбавив Позивача права на належний судовий захист, оскільки судом не встановлено визначених законом підстав для задоволення вимоги Позивача про стягнення грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив ділової репутації (гудвілу), грошового еквіваленту завданої шкоди через підрив іміджу, зниження престижу та підрив довіри до діяльності та очікуваного та не отриманого доходу, а тому і відсутні підстави для встановлення розміру такої шкоди чи збитків.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-дистрибьюторська компанія "Дім вина "Скала" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі №910/4014/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017р. у справі №910/4014/16 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 23.05.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко