ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №823/2107/14

провадження №К/9901/1851/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., провівши в касаційному порядку попередній розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у складі Гайдаш В.А. від 13 серпня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М., Костюк Л.О. від 23 вересня 2014 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" звернулось до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Служба безпеки України, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 16 червня 2014 року № 690 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Рішення судів мотивовано відсутністю предмету спору у справі з огляду на прийняття відповідачем наказу, яким скасовано застосований до позивача спірним наказом індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході здійснення заходів, спрямованих на захист інтересів держави у зовнішньоекономічній сфері, здійснюваних на підставі статті 6 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», управлінням Служби безпеки України в Черкаській області отримано інформацію, що товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» станом на 29 січня 2014 року імпортувало на митну територію України з Російської Федерації флотореагент-оксаль «Т-66» 237776 кг (08 січня 2014 року, митна декларація № 902060000/2014/200007, контракт № 235 від 17 листопада 2011 року; 21 січня 2014 року, митна декларація № 902060000/2014/200195, контракт № 235 від 17 листопада 2011 року), виробництва компанії ВАТ «Нижньокамськнафтохім».

21 травня 2014 року до Департаменту зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшло подання Служби безпеки України № 8/1/2-6914 щодо застосування спеціальної санкції до товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії». У ньому зазначено, що позивачем здійснено переміщення товару через митний кордон без відповідних дозвільних документів Міністерства екології та природних ресурсів, що є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 950 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік». Відповідно до додатку № 4 зазначеної постанови, імпорт продуктів хімічного виробництва або суміжних виробництв із можливим вмістом озоноруйнуючих речовин за кодом товару згідно УКТЗЕД 3824909790 підлягає ліцензуванню в Міністерстві екології та природних ресурсів. Згідно листа Черкаської митниці Міністерства доходів і зборів України від 11 лютого 2014 року № 882/23-70-64-43 та наданих матеріалів, ТОВ «Черкаський завод автохімії» жодних дозвільних документів Міністерства екології та природних ресурсів під час митного оформлення товару не надавало.

16 червня 2014 року Міністерством економічного розвитку і торгівлі України прийнято наказ № 690 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», яким відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на підставі подання Служби безпеки України від 21 травня 2014 року №8/1/3-6914 за порушення, пов'язані із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», законів України, що встановлюють порядок здійснення митних процедур, а саме статей 196, 257 та 266 Митного кодексу України, у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом, до ТОВ «Черкаський завод автохімії застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій повинні були скасовувати оспорюваний наказ, а не відмовляти у задоволенні позову з підстав відсутності предмету спору у справі.

7. У запереченні на касаційну скаргу Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, посилаючись на законність рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

8. У пункті 1 та підпункті 14 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України затвердженого Указом Президента України № 634/2011 від 31 травня 2011 року передбачено, що Мінекономрозвитку є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку України відповідно до покладених на нього завдань застосовує до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальні санкції, передбачені Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".

9. Пунктом 2.1 Порядку взаємодії Міністерства економіки України та Державної податкової адміністрації України з питань застосування спеціальних санкцій затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державної податкової адміністрації України № 340/672 від 09 листопада 2006 року Державною податковою адміністрацією на підставі відповідних матеріалів, які свідчать про порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та пов'язаних із ним законів України, готуються подання до Мінекономіки про застосування спеціальних санкцій.

10. Відповідно до частини першої та тринадцятої статті 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» ліцензування зовнішньоекономічних операцій визначається як комплекс адміністративних дій органу виконавчої влади з питань економічної політики з надання дозволу на здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності експорту (імпорту) товарів.

У разі порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності порядку здійснення такої діяльності, встановленого цим Законом або іншими законами України, до нього може бути застосовано індивідуальний режим ліцензування відповідно до статті 37 цього Закону.

11. Згідно з частинами першою, другою, п'ятою, десятою статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції, зокрема - застосування індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України та скасовується центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб'єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади з питань економічної політики матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

12. Відповідно до пунктів 1.1-1.3, 2.3, 4.2 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 року, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та/або пов'язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Подання щодо застосування спеціальних санкцій до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності або тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності повинні містити інформацію: найменування та реквізити суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб'єктів господарювання мовою країни їхнього місцезнаходження), найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство; відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, іншу доцільну інформацію.

13. Постановою Кабінету Міністрів України № 950 від 25 грудня 2013 року «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік» затверджено переліки товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14. В поданні Служби безпеки України від 21 травня 2014 року №8/1/3-6914 зазначено, що позивачем імпортовано продукти хімічного виробництва або суміжних виробництв із можливим вмістом озоноруйнуючих речовин без відповідної ліцензії.

15. У листах від 27 травня 2013 року № 8583/12/10-13, від 07 червня 2013 року № 9082/12/10-13, від 25 січня 2014 року № 5/3-12/797-14, від 25 січня 2014 року № 5/3-12/798-14, від 11 березня 2014 року № 5/3-12/2859-14 Міністерство екології та природних ресурсів України надало відповіді про те, що документи підтверджують відсутність озоноруйнівних речовин у продукції: флотореагент-оксаль Т-66, флотореагент-оксаль Т-92, осушувач сирець марки Б, виробництва ВАТ «Нижньокамськнафтохім» (Російська Федерація), яка планується до ввезення позивачем згідно з контрактами № 235 від 17 листопада 2011 року, № 240 від 01 березня 2012 року та специфікацією б/н до нього з фірмою «MWS AutoChemie GmbH» (Німеччина). Тому роз'яснено, що імпорт вищезазначених товарів не підлягає ліцензуванню згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 950 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік» та постанови від 19 грудня 2012 року № 1201 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2013 рік».

16. Таким чином судами зазначено, що імпорт флотореагент-оксаль Т-66 не підлягає ліцензуванню Міністерством економічного розвитку і торгівлі України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 950 «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2014 рік».

17. У листі від 18 липня 2013 року № 17/99-99-24-01-10-17 «Про постанову Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року № 480» Міністерство доходів і зборів України роз'яснило начальникам митниць, що законами України не передбачено подання органам доходів і зборів листів Міністерства екології та природних ресурсів України про відсутність озоноруйнівних речовин у товарах, законодавчі підстави щодо контролю органами доходів і зборів зазначених листів Мінприроди при митному оформленні товарів, перелік яких наведений у додатку 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 950, відсутні.

18. Зі змісту оскаржуваного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 690 від 16 червня 2014 року вбачається порушення позивачем вимог статей 196, 257, 266 Митного кодексу України.

19. Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ТОВ «Черкаський завод автохімії» під час переміщення на митну територію України з Російської Федерації флотореагент-оксаль Т-66 237776 кг порушило митні правила.

20. Таким чином подання Служби безпеки України від 21 травня 2014 року № 8/1/2-6914, на підстав якого прийнято оспорюваний наказ, не містить відомості про зміст порушення, що не узгоджується з вимогами пункту 4.1 Положення про порядок застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", затвердженого наказом Міністерства економіки України № 52 від 17 квітня 2000 року.

21. Однак, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції встановлено, що 04 серпня 2014 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України прийняло наказ № 929 «Про скасування спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України», яким наказано:

1. скасувати дію спеціальної санкції, що застосована до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України, зазначено у додатку до цього наказу (ТОВ «Черкаський завод автохімії»);

2. визнати таким, що втратив чинність наказ Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 16 червня 2014 року № 690 «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України».

22. За таких обставин суди дійшли висновку про відсутність предмета спору та об'єкту судового захисту, а відтак про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

23. Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

24. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції до 15 грудня 2017 року, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

25. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

26. Згідно з вище зазначеними нормами чинного законодавства, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики наділено повноваженнями скасовувати індивідуальний режим ліцензування, який втрачає свою дію з моменту відповідного скасування.

27. Таким відсутні підстави вважати, що правовідносини у цій справі є неврегульованими.

28. Висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у цій справі предмету спору, відповідає фактичним обставинам справи.

29. Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки судів є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський завод автохімії" залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року - без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

Суддя Я. О. Берназюк

Суддя М. І. Гриців