ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року

Київ

справа №826/3104/16

адміністративне провадження №К/9901/13969/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2016 (суддя - Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 (головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді: Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі №826/3104/16 за позовом Приватного акціонерного товариства «Індустріальні та дистрибуційні системи» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Індустріальні та дистрибуційні системи» (далі - ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбулось відповідно до вантажної митної декларації № 100250002/2015/060811 від 06.11.2015; скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00196 від 07.11.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00196 від 07.11.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення судів в частині задоволення позовних вимог мотивовано безпідставністю коригування митницею митної вартості за резервним методом, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Київська міська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Київська міська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 53, 54, 55 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки з поданих декларантом документів не можливо було встановити суму, яка фактично була сплачена за товар, а тому митницею обґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товару.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.01.2015 між ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» (продавець) укладено контракт № СТ20-001/1501 від 13.01.2015 (далі - контракт) відповідно до умов якого продавець продає покупцю мінеральну воду «Боржомі» в асортименті.

Згідно п. 3.1 Контракту покупець здійснює повну оплату кожної партії товару продавцю протягом 75 днів з моменту митної очистки вантажу в Одесі, Україна.

02.03.2015 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Айдіес Боржомі Тбілісі» було укладено Додаткову угоду № 1 якою змінено ціну товару за Контрактом у зв'язку із девальвацією національної валюти у бік зменшення.

06.11.2015 року з метою митного оформлення товару - «Вода природна мінеральна лікувально-столова гідрокарбонатна натрієва «Боржомі», сильногазована», позивачем подано до митного органу вантажну митну декларацію №1000250002/2015/060811. Митна вартість заявлена декларантом за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються за ціною - 11436,48 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи: міжнародну автомобільну накладну (CMR) №0807940 від 26.10.2015; рахунок-фактуру (інвойс) GE20150321 від 20.10.2015; пакувальний лист б/н від 20.10.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 02.03.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 10.06.2015; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2015; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №СТ20-001/1501 від 13.01.2015; договір про надання послуг митного брокера №Т822/15 від 25.06.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю) №2730 від 26.10.2015; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитку штампу) №2730 від 26.10.2015; сертифікат про проходження товару форми №CT-1 №GEO201501/003629 від 21.10.2015; копію митної декларації країни відправлення С2490 від 27.10.2015; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів №1000250002/2015/060811 від 06.11.2015.

За наслідками розгляду поданих платником документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015, відповідно до якого митну вартість товару було визначено у сумі 15656,56 дол. США та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00196 від 07.11.2015.

В графі 33 оскаржуваного рішення відповідач вказує, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з неподанням основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідність обраного методу визначення митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості. Також відповідач зазначає, що в наданій міжнародній товаро-транспотрній накладній CMR в графі 14 зазначений номер документа який також зазначений у наданій експортній декларації країни відправлення про що не зазначено у перекладі який наданий до митного оформлення та вказано про непідтвердження та невстановлення всіх складових митної вартості товару. Також відповідач вказав, що наданий прайс-лист виданий на умовах поставки CIP Одеса Західна, як зазначено в контракті, вказує на суб'єктивну спрямованість та свідчить про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

Судами обґрунтовано відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, яка підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, то судами попередніх інстанцій наведені митницею обставини з'ясовувалися з наданням відповідної оцінки.

Зокрема, з посиланням на наявні у справі докази, спростовані доводи відповідача щодо відсутності печаток та штампів митних органів на митній декларації країни відправлення, щодо недійсності наданого страхового полюсу та неможливості обрахування вартості страхування, щодо суб'єктивної спрямованості прайс-листа.

Щодо посилань митного органу на обставини, які вказують на суб'єктивну спрямованість та свідчать про надання спеціальних цін ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», що суперечить статті 7 ГАТТ, що підтверджується пунктом 1 додаткової угоди до контракту, судами враховано, що в силу положень статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Тобто, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначенні умов договору, у зв'язку з чим у даному випадку відсутні обставини надання контрагентом спеціальних цін позивачу.

Крім того, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незміною.

На підстави викладеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

З урахуванням вищевказаного рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100250002/2015/000147/2 від 06.11.2015 та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 100250002/2015/00196 від 07.11.2015 є правильними та підлягають залишенню без змін.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду