КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 911/3559/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Авраменко О.А.;

відповідача: Сорока М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"КИЙАВТОРЕМТРАНС"

на рішення Господарського суду Київської області

від 07.02.2018

у справі №911/3559/17 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА

КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"КИЙАВТОРЕМТРАНС"

про стягнення заборгованості у сумі 73 550,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙАВТОРЕМТРАНС" (далі - відповідач) заборгованості за договором на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №03794/5-08 від 27.02.2004 у загальній сумі 73 550,20 грн. (з них: 66 177,74 грн. - основний борг, 1 264,91 грн. - 3% річних, 6 110,55 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач здійснював скид стічних вод у міську каналізаційну мережу за відсутності Умов на скид стічних вод, у зв'язку з чим відповідачу було здійснено відповідне донарахування плати за скид.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- у Правилах приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду №37 від 19.02.2002, зареєстрованих у Міністерстві юстиції за №403/6691 від 26.04.2002 (далі - Правила №37), не зазначено обов'язок відповідача отримати Умови на скид стічних вод, а тому відповідач не повинен був отримувати Умови на скид стічних вод у міську каналізаційну систему;

- Правила №37 втратили чинність, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені;

- просив застосувати строк позовної давності до вимоги позивача про стягнення 66 177,74 грн. плати за скид стічних вод.

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 52 674,76 грн. плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу та 1 145,88 грн. витрат на сплату судового збору. В іншій частині позову відмовлено. При цьому суд у своєму рішенні зазначив наступне:

- оскільки відповідач не отримав Умови на скид стічних вод, відтак він зобов'язаний сплатити плату за скид стічних вод у міську каналізаційну систему без Умов на скид у п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення;

- вимога позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.10.2013 до 29.11.2014 задоволенню не підлягає, у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Натомість вимога про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 30.11.2014 до 31.08.2016 в сумі 52 674,76 грн. є обґрунтованою;

- обов'язок сплати суми оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а тому до цих правовідносин не застосовуються положення ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача три проценти річних у сумі 1 261,91 грн. та 6 110,55 грн. інфляційних втрат є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- не передбачено жодної фінансово-господарської відповідальності за відсутність Умов на скид, натомість за перевищення допустимої концентрації забруднюючих речовин, що може скидатися підприємствами в систему каналізації - передбачена встановлена відповідальність із застосуванням підвищеного тарифу у п'ятикратному розмірі;

- відповідач не використовує воду у жодному технологічному процесі, а скидає у каналізацію лише побутові стічні води (прибирання, миття рук, тощо) і тому не може бути джерелом підвищеного забруднення;

- позивач не довів обґрунтованість своєї вимоги, а також право позивача на видачу Умов на скид, оскільки вказані дії виходять поза межі вимог чинного законодавства;

- в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що 16.092013 та 21.10.2013 позивачем проводилися перевірки, під час яких було встановлено скидання стічних вод у каналізаційну систему міста без Умов на скид. Відповідні докази не надавалися і відповідачу;

- укладений між сторонами договір та додаткові угоди до нього не містять посилання на наявність Умов на скид.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2018 для розгляду апеляційної скарги відповідача було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та роз'яснено позивачу право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Окрім того, було зупинено дію оскаржуваного відповідачем рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17.

23.04.2018 через Відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та зазначав про те, що відповідачем не доведено те, що ним не здійснювався скид стічних вод у міську каналізаційну мережу за відсутності Умов на скид стічних вод, а тому донарахування відповідачу плати за скид без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу було призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.05.2018.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 17.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.02.2004 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №03794/5-08 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 11-14).

За умовами Договору (розділ 1) останній укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим Договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України №65 від 01.07.1994 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 (далі - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором. За Договором встановлюється цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до Договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та/або приймання стоків тощо). Обсяг води, що підлягає постачанню, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку, який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод. Постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ДОСТ 2874-84 «Вода питна». Абонент забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

В розділі 3 Договору визначені права та обов'язки сторін, згідно з п.п.3.2.1, 3.2.4, 3.3.9 якого постачальник має право вимагати від абонента дотримання ним Правил користування, Правил приймання та інших нормативних документів, зазначених в п. 1.1 цього договору. Постачальник має право у будь-який час проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем абонента, приладів, пристроїв та цілісності пломб на них, перевіряти дотримання відповідачем вимог, передбачених пунктом 1.5 договору, контролювати раціональне водоспоживання тощо, а також складати акти за результатами цих обстежень (п.12.15 Правил користування). В свою чергу абонент зобов'язаний ознайомитись і дотримуватись вимог Правил користування та Правил приймання (місцевих Правил приймання стічних вод) при експлуатації водопровідних та каналізаційних мереж та належно виконувати умови цього договору.

Сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього Договору відповідно до чинного законодавства (п.4.1 Договору).

В п.7.1 Договору передбачено, що останній діє протягом всього часу надання послуг до моменту його розірвання. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

16.09.2013 та 21.10.2013 позивачем було проведено обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту, належного відповідачу (крита автостоянка), під час якого встановлено порушення відповідачем Правил щодо скиду стічних вод у систему міської каналізації, а саме їх скид без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну систему, про що складено Акти №055953 від 16.09.2013 та №056011 від 21.10.2013 (том справи - 1, аркуші справи - 57-58).

З огляду на виявлені позивачем порушення, відповідачу було донараховано плату за скид без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну систему в сумі 66 177,74 грн. за період з 01.10.2013 до 31.08.2016.

21.09.2016 позивач звернувся до відповідача з листом-попередженням та розрахунком №15/ВУ-Ф-05/250-08-2016р. від 21.09.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 15-16) з вимогою здійснити оплату за скид стічних вод без відповідних Умов.

Оскільки відповідна оплата проведена не була, позивач направив відповідачу вимогу №797/12/36/02-17 від 27.02.2017 (том справи - 1, аркуш справи - 17), в якій просив сплатити борг за скид стічних вод без Умов на їх скид у сумі 66 177,74 грн. протягом семи днів з моменту отримання даної вимоги.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, грошові кошти перераховані не були.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку оплатити нарахування за скид стічних вод без Умов на їх скид, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив, окрім 66 177,74 грн. основного боргу (нарахована плата за скид стічних вод без Умов на їх скид), стягнути з відповідача 1 264,91 грн. 3% річних та 6 110,55 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, присудивши до стягнення з відповідача 52 674,76 грн. плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу. В задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.10.2013 до 29.11.2014 було відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якого відповідач подав заяву. В частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат в позові відмовлено з огляду на необґрунтованість вказаних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають як вимогам законодавства, так і фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, однією з позовних вимог є вимога про стягнення з відповідача 66 177,74 грн. плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Відповідно до ст. ст. 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями), ст. ст. 1-3, 5, 16, 19, 24, 31-35, 39-41, 47, 51, 68-70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями), Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №403/6691, Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за №402/6690, пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3-5, 11-15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за №936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 №1879 було затверджено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879).

Згідно з п.п.1.2, 1.3, 1.7, 2.2, 2.4 вищевказаних Правил останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб - підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження). Абонент - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг з водопостачання та (або) водовідведення (крім балансоутримувачів житлового фонду та об'єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження або у яких немає орендарів чи інших суб'єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження). Стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими водоканалом технічними умовами (далі - ТУ) на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами державних будівельних норм, абонентом одержані умови на скид та укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення. Водоканал, зокрема, має право надавати абонентам Умови на скид згідно з цими Правилами; нараховувати плату із застосуванням коефіцієнта кратності (розділ 7 цих Правил) у випадку виявлення порушень абонентами вимог цих Правил та умов договору або невиконання вимог акта; проводити обстеження водопровідних та каналізаційних систем абонента та складати акти за результатами цих обстежень. Акт підписується уповноваженими представниками водоканалу і абонента. У разі відмови абонента від підписання акта представники водоканалу роблять відповідний запис в акті. В цьому випадку акт, підписаний представниками водоканалу, діє в односторонньому порядку і один примірник акта надсилається абоненту, при виявленні порушень встановлювати терміни їх усунення (при цьому вимоги водоканалу є обов'язковими для виконання у встановлені терміни, при недотриманні термінів їх виконання абонент розраховується за обсяг стічних вод, обчислений згідно з абзацами 3 - 8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил). Абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Відповідно до п.п.3.3.1, 3.3.4, 8.1 Правил №1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2 до Правил. Умови на скид видаються на один рік. Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Згідно з п.7.10, п.п. «а» п.8.6 Правил №1879 при виявленні факту порушення вимог Правил абоненти сплачують у п'ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3 - 8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил. При порушенні цих Правил та Правил користування, водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як уже зазначалося вище, вимоги позивача обґрунтовані тим, що за результатами проведення 16.09.2013 та 21.10.2013 обстеження об'єкту відповідача (критої автостоянки) було виявлено порушення відповідачем Правил щодо скиду стічних вод у систему міської каналізації, яке полягало у здійсненні скиду стічних вод у міську каналізаційну мережу без отримання Умов на скид стічних вод.

За вказане порушення позивач нарахував відповідачу плату за скид без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну систему в сумі 66 177,74 грн. за період з 01.10.2013 до 31.08.2016.

Згідно з положеннями ст. ст. 217, 218, 235 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Відповідач як у своїх запереченнях проти позову, так і в апеляційній скарзі зазначав про те, що в укладеному між сторонами Договорі міститься посилання на Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду №37 від 19.02.2002 (далі - Правила №37). Однак в названих Правилах не встановлено обов'язок відповідача отримати Умови на скид стічних вод.

З цього приводу судом було встановлено, що відповідно до ч.3 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 було затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила №190), в п.1.4 яких передбачено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил №37, а також місцевих Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідач зазначав про те, що Правила №37 не можуть бути застосовані, оскільки вони були скасовані.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, предметом розгляду у даній справі, серед іншого, є вимога про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид у міську каналізаційну мережу, нарахованої за період з 01.10.2013 до 31.08.2016. Правила №37 були скасовані лише 10.03.2017 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України №166-р, тобто після закінчення періоду, за який позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість.

Окрім того, в п.2.4 Правил №1879, про які зазначалося вище та які діяли протягом всього періоду, за який позивач просить суд стягнути з відповідача плату за скид без Умов на скид стічних вод, встановлено обов'язок відповідача отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до ст. ст. 19, 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання».

Натомість ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач звертався до позивача для отримання Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу.

В п.п.8.1, 8.6 Правил №1879 передбачено, що абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності. При порушенні цих Правил водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Таким чином, відповідач не отримав Умови на скид стічних вод, а тому він зобов'язаний сплатити плату за скид стічних вод у міську каналізаційну систему без Умов на скид у п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення.

Позивач здійснив відповідачу нарахування плати за скид стічних вод без отримання Умов на скид за період з 01.10.2013 до 31.08.2016.

В процесі судового розгляду було з'ясовано, що на послуги позивача з централізованого водовідведення для інших споживачів встановлені наступні тарифи:

- 2,22 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) - з 01.10.2011 (постанова Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 184 від 30.09.2011);

- 2,98 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) - з 01.03.2014 (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 80 від 31.01.2014);

- 3,41 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) - з 01.05.2015 (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 969 від 31.03.2015);

- 5,18 грн. за 1 куб. м. (без ПДВ) - з 02.08.2016 (постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1141 від 16.06.2016).

До матеріалів справи надано акти про зняття показань з приладу обліку №8-708-51 від 11.10.2013, 11.11.2013, 11.12.2013, 10.01.2014, 10.02.2014, 11.03.2014, 10.04.2014, 16.05.2014, 12.06.2014, 10.07.2014, 11.08.2014, 12.09.2014, 10.10.2014, 12.11.2014, 09.12.2014, 09.01.2015, 10.02.2015, 10.03.2015, 10.04.2015, 08.05.2015, 10.06.2015, 10.07.2015, 10.08.2015, 10.09.2015, 09.10.2015, 09.11.2015, 09.12.2015, 12.01.2015, 10.02.2016, 10.03.2016, 11.04.2016, 10.05.2016, 13.06.2016, 11.07.2016, 10.08.2016 (том справи - 1, аркуші справи - 61-69, 94-103), які свідчать про те, що відповідач здійснював скид стічних вод з 01.10.2013 до 28.02.2014 в обсязі 512 куб. м., з 01.03.2014 до 30.04.2015 в обсязі 1 412 куб. м., з 01.05.2015 до 31.01.2016 в обсязі 2 289 куб. м. та з 02.08.2016 до 31.08.2016 в обсязі 123 куб. м.

Вказані обставини відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 66 177,74 грн. плати за скид стічних вод без отримання Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу.

Водночас відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення 66 177,74 грн. плати за скид стічних вод.

З цього приводу судом було з'ясовано наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 258 Цивільного кодексу України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно з положеннями ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас за змістом ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як уже зазначалося вище, позивач здійснив нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.10.2013 до 31.08.2016. При цьому позивач звернувся з позовом, який розглядається у даній справі лише 30.11.2017. Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, в даному випадку вимога позивача про стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу за період з 01.10.2013 до 29.11.2014 задоволенню не підлягає, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач. Натомість позовна вимога в частині стягнення з відповідача плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 30.11.2014 до 31.08.2016 в сумі 52 674,76 грн. є обґрунтованою, заявленою в межах строку позовної давності, а тому підлягає задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 264,91 грн. 3% річних та 6 110,55 грн. інфляційних втрат колегією суддів було встановлено наступне.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що обов'язок сплатити суми оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про часткову обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення з відповідача 52 674,76 грн. плати за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у міську каналізаційну мережу. В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 269, 275, 276, 281, 282, 286-288 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЙАВТОРЕМТРАНС" на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2018 у справі №911/3559/17, зупинену ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2018.

4. Матеріали справи №911/3559/17 повернути до Господарського суду Київської області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко

Повний текст постанови складено 23.05.2018