Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 642/6783/16-ц

провадження № 61-841св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

суб'єкт оскарження - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

заінтересована особа - комунальне підприємство «Харківводоканал»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та комунального підприємства «Харківводоканал» на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року у складі судді Ольховського Є. Б. та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Сащенко І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків Пархоменко Н. В.

Скаргу мотивовано тим, що постанови про відкриття виконавчих проваджень, винесені державним виконавцем з порушеннями вимог Закону України «Про виконавче провадження» оскільки: відсутні заяви стягувача, терміни пред'явлення виконавчих документів до виконання пропущені, стягувач з відповідними заявами про поновлення строків на виконання рішення суду не звертався.

За таких обставин заявник просив суд скасувати постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків Пархоменко Н. В. від 23 серпня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 52023283 про стягнення з нього на користь комунального підприємства «Вода» 1 314,08 грн та № 52023742 про стягнення з нього на користь комунального підприємства «Харківводоканал» 709,87 грн, а також постанови від 09 вересня 2016 року, згідно із якими з нього було стягнуто 1 083,98 грн та зобов'язати Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харків повернути йому безпідставно стягнуті 1 083,98 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Скасовано постанови старшого державного виконавця Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків Пархоменко Н. В. від 23 серпня 2016 року про відкриття виконавчих проваджень № 52023283 про стягнення з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Вода» 1 314,08 грн та № 52023742 про стягнення з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» 709,87 грн, а також постанови № 954/12 (ВП № 52023283) від 09 вересня 2016 року та № 965/12 (ВП 52023742) від 09 вересня 2016 року.

Забов'язано Дзержинський відділ державної виконавчої служби міста Харків повернути ОСОБА_4 1 083,98 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувані виконавчі провадження відкриті з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з пропуском строків пред'явлення виконавчих документів до виконання та відсутністю судових рішень про поновлення цих строків.

Відтак, оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень слід скасувати як незаконні та повернути ОСОБА_4 1 083,98 грн як безпідставно стягнуті.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відхилено, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що всупереч вимог закону державний виконавець відкрив виконавчі провадження, не вирішивши при цьому питання про поновлення строків для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Шевченківський (Дзержинський) відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення про прийняття виконавчих документів до виконання приймалось державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків, а тому суд мав залучити його до участі в розгляді справи в якості відповідача. Суд не з'ясував дату надходження виконавчих документів до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, комунальне підприємство «Харківводоканал» просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували факт передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, тому дійшли неправильного висновку щодо пропуску строків пред'явлення виконавчих документів до виконання.

У травні 2018 року ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, який мотивований тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними.

У травні 2018 року комунальне підприємство «Харківводоканал» подало відзив на касаційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому підтримує доводи скарги та вказує на дотримання строків для пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 лютого 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогами закону судові рішення відповідають не в повній мірі.

Суди установили, що Ленінським районним судом м. Харкова 18 жовтня 2010 року був виданий судовий наказ № 2-н-517/10 про стягнення з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Вода» суми боргу в розмірі 1 314,08 грн, який набрав законної сили 22 листопада 2010 року. Строк пред'явлення зазначеного наказу до виконання - три роки з дати набрання чинності.

Ленінським районним судом м. Харкова 28 квітня 2011 року був виданий судовий наказ № 2024/2н-1568/11 про стягнення з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Харківводоканал» боргу в розмірі 709,87 грн, який було змінено ухвалою від 22 червня 2011 року і видано новий наказ № 2024/2-н-1568/11. Строк пред'явлення наказу до виконання - один рік з дати набрання чинності.

Постановами Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків Харківського міського управління юстиції від 27 січня 2015 року та 12 серпня 2015 року відкриті виконавчі провадження з виконання судових наказів № № 2-н-517/10 та 2024/2н-1568/11.

18 березня 2016 року вказані виконавчі провадження з примусового виконання вказаних судових наказів закінчені у зв'язку з відсутністю коштів у боржника, як зазначено у мотивувальній частині постанов державного виконавця.

Разом із тим, виконавчі провадження не були повернуті стягувачу, а були направлені 28 березня 2016 року за належністю з Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків до Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків, державним виконавцем якого 23 серпня 2016 року були винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень з виконання зазначених судових наказів.

Постановами державного виконавця від 09 вересня 2016 року з ОСОБА_4 стягнуто виконавчий збір за проведення виконавчих дій.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) в редакції, яка діяла на момент ухвалення судового рішення по справі та на момент видачі виконавчого листа, виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред'явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Законом України від 4 листопада 2010 року №2677-VI «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деякі інші законодавчі акти України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів» прийнято нову редакцію Закону.

За цією редакцією строки пред'явлення виконавчого документу (за судовим рішенням) до виконання змінились та встановлювались в один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили (стаття 22 Закону в новій редакції).

За змістом пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені на момент їх видачі.

Отже, за судовим наказом № 2-н-517/10 строк пред'явлення виконавчого документа до виконання закінчився у листопаді 2013 року, а за судовим наказом 2024/2н-1568/11 - у червні 2012 року.

Відповідно до статті 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження в разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання.

Задовольняючи скаргу, суди виходили з того, що оскаржувані виконавчі провадження відкриті з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з пропуском строків пред'явлення виконавчих документів до виконання та відсутністю судових рішень про поновлення цих строків.

Такий висновок судів є правильним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам закону, оскільки на час винесення оскаржуваних постанов у серпні 2016 року закінчився передбачений законом строк пред'явлення виконавчих документів до виконання.

Доводи касаційних скарг щодо переривання строку пред'явлення виконавчих листів їх пред'явленням до виконання до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків є безпідставними, оскільки станом на 27 січня 2015 року і 12 серпня 2015 року, тобто на момент винесення державними виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків постанов про відкриття виконавчих проваджень, такі строки вже були пропущені.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Посилання комунального підприємства «Харківводоканал» на положення частини третьої статті 23 Закону є безпідставними, оскільки вказані виконавчі документи не були повернуті стягувачу, а були направлені за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби на підставі статті 49 Закону, отже, переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання не відбулось.

Разом із тим, відповідно до пункту 6.6. розділу VI наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкція) при передачі матеріалів виконавчого провадження до іншого органу ДВС державний виконавець або керівник виконавчої групи в день одержання матеріалів виконавчого провадження виносить постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання, яку надсилає сторонам виконавчого провадження із супровідним листом, у якому зазначає свій робочий телефон, дні прийому та місцезнаходження органу ДВС, до якого передано виконавче провадження або при якому утворено виконавчу групу.

Проте, в порушення вказаних вимог Інструкції державний виконавець Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків, отримавши виконавчі провадження, виніс оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень з порушенням строків на пред'явлення виконавчих документів до виконання, а не постанови про прийняття їх до виконання.

Отже, не ґрунтуються на вимогах закону доводи касаційних скарг про те, що постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені законно, оскільки судами надана правильна оцінка матеріалам справи. Суди дійшли правильного висновку про те, що закінчився, передбачений законом строк їх пред'явлення до виконання.

Доводи касаційної скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про те, що суд у порушення вимог закону не залучив до участі у розгляді справи державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харків - безпідставні, оскільки дії останнього не були предметом оскарження заявника.

Переглядаючи судові рішення в касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що не ґрунтується на вимогах закону висновок судів щодо зобов'язання Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харків повернути ОСОБА_4 безпідставно стягнуті 1 083,98 грн.

Відповідно до статті 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із положеннями статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріали справи не містять даних про безпідставне набуття державною виконавчою службою коштів в розмірі 1 083,98 грн, стягнутих з боржника.

Визнання незаконною постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження не тягне за собою наслідком повернення боржнику коштів, стягнутих на виконання рішення суду, оскільки ці кошти стягнуто на відповідній правовій підставі - виконання судового наказу.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про необхідність повернення боржнику коштів, як безпідставно стягнутих, у зв'язку із скасуванням постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження зроблений з порушенням норм матеріального права.

Разом із тим, апеляційний суд, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про повернення вказаної суми боржнику, в порушення вимог статей 210, 213 ЦПК України 2004 року не навів мотивів задоволення скарги в цій частині.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин судові рішення в частині повернення боржнику безпідставно стягнутих коштів є незаконними та підлягають скасуванню з ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області та комунального підприємства «Харківводоканал» задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року скасувати в частині зобов'язання Дзержинського відділу державної виконавчої служби міста Харкова повернути ОСОБА_4 безпідставно стягнуті 1 083,98 гривень та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4.

В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В.Черняк