ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа № 826/1500/16

адміністративне провадження № К/9901/7189/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Гриців М. І., Стародуба О. П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 826/1500/16

за адміністративним позовом Асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотест», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-КТЗ» про визнання протиправним та скасування наказу;

за касаційною скаргою Асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року (у складі колегії суддів: Келеберди В. І., Качура І. А., Данилишина В. М.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (у складі колегії суддів: Мацедонської В. Е., Лічевецького І. О., Мельничука В. П.), установив:

I. ПРОЦЕДУРА

1. У лютому 2016 року Асоціація «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» (далі - Асоціація) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25 листопада 2015 року №1534.

2. В обґрунтування вказаних вимог Асоціація вказувала, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України порушуються норми чинного законодавства, а саме: ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕРПО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі» та призначено органами сертифікації підприємства, які не мають досвіду у сфері сертифікації, подані документи яких також не відповідають чинному законодавству. Вказані обставини несуть загрозу національній безпеці України, сприяють постачанню на ринок виробником (постачальником) небезпечної продукції, направлені на створення нерівних конкурентних умов серед призначених органів сертифікації та порушують їх права.

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з вказаними рішеннями Асоціація, звернулася 18 січня 2018 року з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

5. 22 січня 2018 року касаційна скарга Асоціації у справі № 826/1500/16 надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

6. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 січня 2018 року оскільки касаційна скарга за формою та змістом не відповідала вимогам ст. 330 КАС України її залишено без руху.

7. 19 лютого 2018 року Асоціацією було усунено недоліки касаційної скарги.

8. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2018 року у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

9. У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Суду 16 березня 2018 року, відповідач заперечує проти доводів скаржника з підстав, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи своє рішення.

10. Позивачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, разом з тим, згідно вимог ст. 340, 343 КАС України, Суд дійшов висновку про можливість попереднього розгляду даної справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлено ухвалу від 07 травня 2018 року.

11. Станом на 10 травня 2018 року заперечення на відзив до Верховного Суду не надходили.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій установлено, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 25 листопада 2015 року видано наказ № 1534 «Про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації» згідно з яким, наказано:

1) Призначити на виконання робіт із сертифікації продукції в державній системі сертифікації Товариство з обмеженою відповідальністю «Укравтотест» (далі - ТОВ «Укравтотест») за реєстраційним номером UA.P.199, крім схем (моделей) із сертифікацією систем управління та атестації виробництва.

2) Призначити на виконання робіт із сертифікації продукції в державній системі сертифікації товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-КТЗ» (далі - ТОВ «Агро-КТЗ») за реєстраційним номером UA.P.200, крім схем (моделей) із сертифікацією систем управління та атестації виробництва.

3) Контроль за виконанням наказу покладено на заступника Міністра Нефьодова М.Є.

13. Вважаючи, що даний наказ є протиправним та прийнятим відповідачем із порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання його протиправним та скасування.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, Законом України «Про стандартизацію», який визначає правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики, Положенням «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», яким визначено повноваження у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.

15. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України.

17. Згідно з п. 1 Положення «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (далі - Положення № 459), Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності.

18. Пунктом 2 Положення № 459 передбачено, що Міністерство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

19. Згідно ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме: визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації України; затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає її запровадження; призначає органи з сертифікації продукції; встановлює правила визнання сертифікатів інших країн; розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції; веде Реєстр державної системи сертифікації; організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.

20. Пунктом 20 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про стандартизацію» визначено, що стандарт це нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

21. Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про стандартизацію», Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕРПО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі», розроблений ДП «Український державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» та ДП «Український науково-дослідний та навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 10 вересня 2004 року № 196, встановлює основні вимоги до органів сертифікації продукції, процесів, послуг, що здійснюють діяльність в Системі сертифікації УкрСЕПРО та порядок їх призначення і уповноваження на діяльність в Системі.

23. Пунктом 3.1 ДСТУ 3411:2004 визначено, що призначення це делегування Національним органом України з сертифікації органу сертифікації функцій на виконання в системі сертифікації УкрСЕПРО робіт з сертифікації продукції вітчизняного виробництва, персоналу та послуг, перелік яких визначений угодою, підписаною уповноваженими особами або додатком до неї, який є невід'ємною частиною цієї угоди.

24. Так, п. 4.4 ДСТУ 3411:2004 передбачено, що орган сертифікації може бути призначений за умови, якщо він, зокрема, має досвід сертифікації продукції, закріпленої за ним, не менше трьох років.

25. Відповідно до п. 8.4.1 ДСТУ 3411:2004 організація, що має намір бути призначеною як орган сертифікації, подає заявку (додаток Г) та комплект документів, що містить: Статут організації, Положення про орган сертифікації, Порядок сертифікації конкретної продукції, Атестат акредитації, настанову з якості, проект номенклатури продукції, відомості про сертифікованих аудиторів відповідно до проекту номенклатури продукції, довідку з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки, перелік випробувальних лабораторій, копію договору про страхування.

26. В той же час, з аналізу наведених вище норм законодавства України, з урахуванням положень Закону України «Про стандартизацію», суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що Міністерство самостійно встановлює вимоги для призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації, а основні вимоги до органів із сертифікації, які передбачені ДСТУ 3411:2004, носять рекомендаційний характер.

27. Судом апеляційної інстанції зазначено, що ДСТУ 3411:2004 не визначено форму довідки з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки, що свідчить про можливість подання відповідної інформації у довільній формі.

28. У відповідності до п. 8.4.3, 8.4.4 ДСТУ 3411:2004 управління реєструє заявку та у термін не більше ніж 30 днів визначає компетентну організацію і направляє їй комплект наданої документації для проведення експертизи на відповідність вимогам цього стандарту. Визначена організація повинна провести експертизу у термін не більше ніж 60 днів та надати експертний висновок щодо відповідності заявника вимогам цього стандарту з рекомендацією щодо доцільності його призначення (уповноваження) з урахуванням наявної чисельності чинних в Системі органів сертифікації, їх можливості задовольнити потреби промисловості та забезпечити захист вітчизняних споживачів, а також про необхідність проведення інспекційного перевіряння. У експертному висновку зазначаються схеми (моделі) сертифікації, за якими може проводити роботи орган сертифікації.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Агро-КТЗ» до своєї заявки на призначення органу сертифікації додав відомості про сертифікованих аудиторів відповідно до проекту номенклатури продукції, на яку заявляє орган сертифікації.

ТОВ «Укравтотест» листом від 27 січня 2015 року №1 разом з заявкою на призначення органу сертифікації було подано також довідку про проведені роботи з сертифікації від 21 січня 2015 року.

Тому суди першої та апеляційної інстанції не приділяли увагу твердженням позивача про неподання третіми особами до відповідача повного комплекту документів в частині неподання відповідної довідки з інформацією про проведення роботи з сертифікації за останні три роки.

30. Проте суди першої та апеляційної інстанції приділили відповідну увагу висновкам ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів». За результатами експертиз документів, ТОВ «Агро-КТЗ» було направлено додаткову інформацію щодо персоналу, в тому числі аудиторів, а саме копії наказів про прийняття на роботу та копії документів, що засвідчують компетентність персоналу, а ТОВ «Укравтотест» було надано додаткові документи та пояснення з урахуванням висновку за результатами експертизи документів.

31. На підставі викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» подано до відповідача документи, передбачені ДСТУ 3411:2004 та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, у відповідності до норм Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» прийнято відповідне рішення про призначення, шляхом видання наказу від 25 листопада 2015 року №1534.

32. Також, суди першої та апеляційної інстанції не встановили, а позивачем не зазначено наявності підстав для відмови у видачі рішення про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації стосовно ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ», передбачених чинним законодавством.

33. Крім того, судами попередніх інстанцій не взято до увагу посилання позивача на ч. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності», оскільки вказані положення були виключені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру» від 09 квітня 2014 року №1193-VII, а також Законом України «Про стандартизацію» від 05 червня 2014 року №1315-VII.

34. Суд апеляційної інстанції вказував на необґрунтованість посилання позивача на норми Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності», який хоча і був прийнятий 15 січня 2015 року, однак, набрав чинності через рік з дня його опублікування (10 лютого 2016 року), а тому не міг розповсюджувати свою дію на правовідносини, що мали місце до набрання ним чинності.

35. Безпідставними визнано посилання позивача на вимоги Порядку здійснення процедури призначення органів з оцінки відповідності продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року №59, оскільки зазначений Порядок визначає процедуру призначення органів з оцінки відповідності, що перевіряють відповідність продукції, процесів і послуг вимогам технічних регламентів та надання такому органові відповідних повноважень та прийнятий у відповідності до ст.6 Закону України «Про підтвердження відповідності». Натомість, оскаржуваний наказ прийнятий щодо призначення органів із сертифікації та у відповідності до Декрету Кабінету Міністрів «Про стандартизацію та сертифікацію».

36. Судами попередніх інстанцій не встановлено фактичного порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прав, свобод чи інтересів Асоціації шляхом видання спірного наказу, а посилання позивача на абстрактну можливість загрози щодо безпеки продукції для життя, здоров'я і майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього природного середовища, шляхом сприянню постачання на ринок виробником (постачальником) небезпечної продукції визнано безпідставним та відхилено судами першої та апеляційної інстанції. Також суди вказували на те, що позивачем не зазначено, яким чином оскаржуваний наказ порушує права, свободи та інтереси товариств-членів Асоціації, які уповноважили позивача на звернення до суду з даним позовом.

37. Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 листопада 2015 року №1534 «Про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації», який прийнятий обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, відповідає вимогам передбачених ДСТУ 3411:2004.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

38. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій у зазначених судових рішеннях неправильно застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

Скаржник вважає, що судами не було взято до уваги протокол № 4 позачергового з'їзду членів Асоціації від 18 січня 2016 року, яким було уповноважено Асоціацію щодо представництва інтересів в судах її членів та засновників шляхом звернення Асоціації з адміністративним позовом щодо визнання протиправними дій посадових осіб Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з відповідним обсягом процесуальних прав та обов'язків.

Також скаржник вказує на те, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано правові норми в частині вимог призначення органів із сертифікації, зокрема вимог ДСТУ 3411:2004, що саме такий орган повинен мати досвід сертифікації продукції, не менше трьох років, ці вимоги є обов'язковими та не надають право вибору Міністерству застосовувати такі вимоги при призначенні відповідних органів чи ні. Адже в першу чергу наявність досвіду є обов'язковою вимогою у призначенні органу із сертифікації.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

39. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

40. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

41. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

42. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

43. Доводи скарги щодо порушення Міністерством порядку призначення і уповноваження на діяльність в Системі УкрСЕПРО органів із сертифікації ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» відповідно до положень ДСТУ 3411:2004 є необґрунтованими виходячи з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», який визначає організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України, Законом України «Про стандартизацію», який визначає правові та організаційні засади стандартизації в Україні і спрямований на забезпечення формування та реалізації державної політики, Положенням «Про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України», яким визначено повноваження у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію», який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України та вимогами ДСТУ 3411:2004 «Система сертифікації УкрСЕРПО. Вимоги до органів сертифікації продукції та порядок їх призначення і надання повноважень на діяльність у системі».

На час призначення ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ», дорожні транспортні засоби (далі - ДТЗ), їх складові частини та приладдя були включені до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 01 лютого 2005 року № 28, і підлягали обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, а порядок призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації було встановлено ДСТУ 3411:2004.

Наказом Мінекономрозвитку від 06 травня 2015 року № 451 «Про внесення змін до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, та визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації», відмінено.

Отже, з 01 січня 2016 року обов'язкова сертифікація ДТЗ в державній системі сертифікації згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» припинена і повинна здійснюватись за новими правилами. Враховуючи те, що до сфери призначення вищезазначених товариств, відноситься продукція, яка на той час підлягала обов'язковій сертифікації в державній системі сертифікації, новостворені організації не могли здобути досвіду з проведення робіт із сертифікації такої продукції в інший спосіб, ніж залучення до штату атестованих в установленому порядку аудиторів з відповідним досвідом роботи для здійснення робіт з сертифікації.

Згідно з ДСТУ 3411:2004 технічна компетентність призначеного органу сертифікації передбачає наявність у нього, зокрема, достатньої кількості компетентного штатного персоналу та атестованих аудиторів, кваліфікація яких підтверджена документально за результатами сертифікації згідно з вимогами ДСТУ 3418-96 «Державна система сертифікації. Вимоги до аудиторів та порядок їх атестації».

З матеріалів справи вбачається, що досвід аудиторів ТОВ «Агро-КТЗ» склав чотири роки, а до складу штатного персоналу ТОВ «Укравтотест» входить аудитор, який має безперервний трудовий стаж в якості аудитора з 2001 року. Отже, ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» були надані належні докази щодо наявності у них досвіду сертифікації продукції, закріпленої за ними, більше трьох років.

Так, Міністерство при призначення органів із сертифікації керувалося нормами Декрету Кабінету Міністрів України від 10 травня 1993 року № 46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» та вимогами ДСТУ 3411:2004, а також зокрема ДСТУ 3418-96, які носять рекомендаційний характер.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає доводи скарги щодо порушення порядку призначення і уповноваження на діяльність в Системі УкрСЕПРО органів із сертифікації ТОВ «Укравтотест» та ТОВ «Агро-КТЗ» відповідно до положень ДСТУ 3411:2004 необґрунтованими.

44. Колегія суддів погоджується з доводами скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанції помилково зроблено висновки щодо не порушення прав, свобод та інтересів позивача прийнятим Міністерством 25 листопада 2015 року наказом №1534. Зазначені доводи ґрунтуються на положеннях п. 2.2.4 Статуту Асоціації, що одним із її завдань є захист інтересів її засновників та членів в органах державної влади. Так згідно витягу з протоколу № 4 позачергового З'їзду членів Асоціації від 18 січня 2016 року (т. 2, а. с. 136), розглянуто звернення її членів щодо неправомірності прийняття Міністерством наказу від 25 листопада 2015 року №1534. Вони вважали, що своїм наказом Міністерство призначило органами сертифікації організації, які не відповідають вимогам ДСТУ 3411:2004, а тому було порушено права інших органів сертифікації. На підставі викладеного члени З'їзду уповноважили Асоціацію на звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження зазначеного наказу Міністерства.

45. Колегія суддів вважає, що зазначені доводи скарги, не спростовують висновків зроблених судами першої та апеляційної інстанцій по суті спору, а саме, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25 листопада 2015 року № 1534 «Про призначення органів із сертифікації в державній системі сертифікації» видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

46. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

47. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 343, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Асоціації «Підприємств з сертифікації та оцінки відповідності» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у цій адміністративній справі № 826/1500/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач Т. О. Анцупова

Суддя М. І. Гриців

Суддя О. П. Стародуб