Справа № 127/1131/17

Провадження № 2/127/1878/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Конецул О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 «ОСОБА_4, А.С.», Karel Holoubek Trade Group a.s. про визнання недійсними договорів купівлі – продажу цінних паперів від 15 березня 2001 року та договору купівлі – продажу цінних паперів від 19 вересня 2001 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 в січні 2017 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом. Позов мотивований тим, що Вінницьким міським судом Вінницької області розглядалась цивільна справа № 127/23351/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПП «Фірма «ВІНМОСТ» та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про визнання незаконними та скасування заяви про передачу майна, як внесок статутного фонду, рішення зборів учасників приватного підприємства, рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та номер запису про право власності.

Позивач зазначає, що під час розгляду цієї справи представником відповідача ОСОБА_5 (батьком ОСОБА_2Л.) надані суду документи, а саме: договір купівлі – продажу цінних паперів від 15.03.2001 року, договір купівлі – продажу цінних паперів від 19.09.2001 року, акт прийому – передачі до договору купівлі – продажу цінних паперів від 19.09.2001 року.

Сторонами цих договорів є ОСОБА_5 (після шлюбу прізвище змінено на ОСОБА_2) Н.Л., представництво «ОСОБА_4, А.С.» в особі директора ОСОБА_6 та Karel Holoubek Trade Group a.s. в особі Індра Гасала.

Згідно умов договорів ОСОБА_7 нібито спочатку купила, а потім продала, а представник Karel Holoubek Trade Group a.s. та представництво «ОСОБА_4 ОСОБА_8С.» спочатку продало, а потім купило цінні папери на загальну суму 1950000 німецьких марок, що становило на час укладення договорів 4950000 грн.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що він хоча і не є стороною в договорах купівлі – продажу цінних паперів від 15.03.2001 року та від 19.09.2001 року, проте такі договори порушують його права, оскільки суди, приймаючи до уваги договори, ухвалюють рішення, якими не визнають його право на частку в спільному нажитому майні, вважаючи, що спірні договори не визнані судом недійсними, а тому можуть бути доказами того, що на момент вступу в шлюб дружина ОСОБА_1 ОСОБА_2 мала власні кошти, за допомогою яких і стала учасником ПП «Фірма ВІНМОСТ», вносила та поповнювала статутний капітал ПП «Фірма ВІНМОСТ».

Позивач вважає, що зазначені договори купівлі – продажу є фіктивними та такими, що не відповідають актам цивільного законодавства, а тому мають бути визнані недійсними.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні позов підтримали та просивлийого задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 та її представники авдокати ОСОБА_10, ОСОБА_11 заперечили проти задоволення позову з тих підстав, що в 2001 році ОСОБА_2 за допомогою та участю свого батька ОСОБА_5 15 березня придбала, а 19 вересня 2001 року продала цінні папери. Зазначені угоди були укладені письмово, оформлено складанням та підписанням договорів, істотні умови яких зафіксовані текстами конкретних документів, підписані сторонами. Вважають, що позов ОСОБА_1 не може бути визнаним через його надуманість, безпідставність, невідповідність вимогам норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_3 «ОСОБА_4 ОСОБА_8С.» в судове засідання не з’явилось, однак повідомлялось належним чином.

Представники Karel Holoubek Trade Group a.s. позов не визнали, надали суду пояснення, які мотивовані тим, що Karel Holoubek Trade Group a.s. ніколи не було учасником вищезгаданих договорів про передачу цінних паперів. Karel Holoubek Trade Group a.s. ніколи не видавав цінних паперів (облігацій), які мали бути об’єктом передачі в зазначених договорах. Також їм не знайомі ні позивач ні відповідач по даній справі. І у зв’язку з представники Karel Holoubek Trade Group a.s. вимагають від суду припинити провадження проти Karel Holoubek Trade Group a.s.

В судовому засіданні також ОСОБА_2 була допитана в якості свідка за її згодою. Остання повідомила, що весною 2001 року з батьком та його друзями, а саме ОСОБА_12 та ОСОБА_13 поїхали в Київ для купівлі цінних паперів. Купівлею даних цінних паперів займався батько, ОСОБА_2 тільки підписувала їх, претензій з приводу купівлі та продажу цінних паперів у батька не було. У вересні 2001 року батько ОСОБА_2 повідомив, що треба поїхати в Київ та продати дані цінні папери з певних причин. З продажу цінних папарів кошти буди подарені ОСОБА_2 для її подальшої діяльності, так як вона на той час була студенткою 5-го курсу медичного університету.

Свідок ОСОБА_5, який являється батьком ОСОБА_2, повідомив, що у вересні 2001 року поїхали в Київ для купівлі цінних паперів. Потім у вересні продали їх, та як почалося знецінення паперів і також те, що гроші потрібні були доньці для відкриття бізнесу. З приводу оформлення договір сумнівів ніяких не було.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що на прохання ОСОБА_5 приблизно років 15-17 назад їздили в Київ на машині. У машині перебували ОСОБА_12, ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Ціль ОСОБА_13 була супроводити гроші та підстрахувати на випадок чогось. З приводу другої поїздки пояснив теж саме.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, щ зі сторонами перебували у знайомих відносинах. Останній разом з ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_13 їздили в Київ років 17 назад. Останній їхав в якості супроводу, про оскаржувані договори нічого не відомо.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази і матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

15.03.2001 року ОСОБА_5 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) Н.Л. та представник Karel Holoubek Trade Group a.s. уклали договір купівлі – продажу цінних паперів.

Згідно п. 1.2 даного договору представник Karel Holoubek Trade Group a.s. зобов’язується передати у власність ОСОБА_7, а ОСОБА_7 зобов’язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: облігації іменні дисконтні звичайні серії F, кількість цінних паперів 50000 шт.

Пунктом договору 1.3. передбачено, що загальна вартість цінних паперів складає 1950000 німецьких марок, що становить 4960800,00 грн.

19.09.2001 року ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) Н.Л. та представник Karel Holoubek Trade Group a.s. уклали договір купівлі – продажу цінних паперів.

Згідно п. 1.2 даного договору, ОСОБА_7 (після укладення шлюбу ОСОБА_2) Н.Л. зобов’язується передати у власність Karel Holoubek Trade Group a.s., а Karel Holoubek Trade Group a.s. зобов’язується прийняти і оплатити наступні цінні папери: облігації іменні дисконтні звичайні серії F, кількість цінних паперів 50000 шт.

Пунктом договору 1.3. передбачено, що загальна вартість цінних паперів складає 1950000 німецьких марок, що становить 4960800,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як встановлено в ході судового розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з січня 2002 року, який розірваний рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06.03.2014 року, а оскаржувані договори були укладені у березні та вересні 2001 року.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2016 року (справа № 127/23351/15-ц) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства "Фірма "ВІНМОСТ", Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, про визнання незаконним та скасування заяви про передачу майна, як внесок статутного фонду, рішення зборів учасників приватного підприємства, рішення про державну реєстрацію права та їх обтяження, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та номеру запису про право власності задоволено частково.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Вінницької області від 19.12.2016 року, залишеного без змін згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 року, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2016 року в частині визнання незаконним та скасування рішення зборів власників приватного підприємства «Фірма «ВІНМОСТ» №12 від 24.02.2014 року про прийняття у власність підприємства об’єкта нерухомості, виплати ОСОБА_2 частки у грошовій формі, збільшення статутного фонду та зміни статуту; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.02.2014 року за № 11218688; скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.02.2014 року серія САК №529683 на ? частку нежилого приміщення медичного центру, розташованого за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, «Поділля» район, вулиця Зодчих, будинок №18, приміщення 172, загальною площею 188,5 кв. м, власником якого є приватне підприємство «Фірма «ВІНМОСТ»; скасування номера запису про право власності: 4799228, дата, час державної реєстрації 26.02.2014 року 14:12:54, що зроблений державним реєстратором ОСОБА_14, Реєстраційна служба Вінницького міського управління юстиції Вінницької області скасоване і в цій частині ухвалено нове рішення, яким в задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи видно, що оригінали договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.03.2001 року та договору купівлі-продажу цінних паперів від 19.09.2001 року були надані при розгляді справи в суді першої інстанції, оглянуті судом та сторонами у справі, їх копії завірені суддею та приєднані до матеріалів справи, до суду апеляційної інстанції оригінали вказаних договорів відповідачем не надавались з посиланням на їх викрадення та надано докази щодо повідомлення правоохоронних органів про вчинений злочин.

Також зазначив, що в даному випадку судова колегія насамперед звертає увагу на те, що позивачем не доведено, що вклад до статутного фонду ПП «Фірма «ВІНМОСТ» був здійснений ОСОБА_2 за рахунок спільних коштів та в інтересах сім’ї, тоді як згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд Вінницької області у своєму рішенні також звернув увагу на те, що сам по собі вклад до статутного фонду підприємства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і у випадку доведення позивачем того, що вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Таким чином, підставою для відмови ОСОБА_1 у позові стало насамперед недоведеність ним обставин щодо внесення ОСОБА_2 коштів до статутного фонду ПП «Фірма «ВІНМОСТ» за рахунок їх спільних з ОСОБА_2 коштів, чи за рахунок його особистих коштів.

Тобто в даному випадку відповідно до ст. 76 ЦПК України для позивача зазначені договори є лише документами, що містять певну інформацію, виступають у вигляді доказів, які підлягають оцінці судом в порядку ст. 265 ЦПК України (ст. 212 ЦПК України в редакції на момент вирішення попередньої цивільної справи).

За таких обставин суд вважає, що внаслідок вчинення укладення відповідачами вказаних договорів права позивача жодним чином не були порушені, невизнані або оспорені, тоді як захисту в судовому порядку підлягають виключно порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду за захистом (ст. ст. 15, 16 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з вимогами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 1 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» вказує, що цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Стаття 8 даного Закону зазначає, що акції оплачуються в карбованцях, а у випадках, передбачених статутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладу вартість акції виражається у карбованцях.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 ЦК України встановлено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

За своєю природою фіктивний правочин вчиняється його сторонами без наміру виникнення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків, тобто «про людське око», знаючи, що він не буде виконаний.

Особа, яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки на момент вчинення правочину.

Обов’язок по доказуванню обставин, викладених у позові лежить саме на позивачу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз'яснено, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

За положеннями ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно відповіді Вінницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 13.03.2017 року за вих. № 3406/10/02-28-13-01 у Вінницької ОДПІ не має можливості надати інформацію щодо подання декларації про доходи у 2001 році ОСОБА_7, із зазначенням відомостей про здійснення нею правочинів з купівлі-продажів цінних паперів, оскільки термін зберігання декларації про доходи 5 років.

Згідно відповіді Національного банку України від 16.03.2017 року за вих. № 18-0006/19880 ОСОБА_7 індивідуальна ліцензія на здійснення інвестицій за кордон Національним банком України не видавалась.

Згідо повідомлення Міністрства економічного розвитку торгівлі України від 05.12.2017 року за вих. № 3905-05/44631-05 ОСОБА_3 фірми «Karel Holoubek a.s.» («ОСОБА_4, а.с.») (Чеська Республіка) зареєстрово Міністерством 18.12.1997, реєстраційний номер РІ-1957. Реєстрація представництва є безстроковю і на даний час не скасована. Адреса представництва: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22.

В ході судового розгляду допитані в якості свідків відповідач ОСОБА_2, а також ОСОБА_5 підтвердили, що в 2001 році вони двічі їздили в м. Київ з метою укладення відповідних договорів договорів купівлі-продажу цінних паперів. При цьому свідки повідомили суду про реальність укладення таких угод та реальну передачу коштів як за першим договором купівлі-продажу, так і за другим. Платником коштів за договором купівлі-продажу від 15.03.2001 року виступала ОСОБА_5 (на теперішній час ОСОБА_2) ОСОБА_15 на оплату за договором вона отримала від свого батька ОСОБА_5 Після укладення ОСОБА_7 договору купівлі-продажу від 19.09.2001 року, кошти, які були отримані нею в результаті цієї угоди належали їй особисто та перебували на зберігання її батька ОСОБА_5 та витрачались нею на особисті потреби, а в тому числі і на оплату внесків до статутних фондів підприємств, засновком яких вона була.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 повідомили суду, що приблизно років 16-17 тому вони двічі супроводжували ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як охоронці під час поїздок до м. Києва, оскільки перевозилась велика сума готівкових грошей. При першій поїздці кошти перевозились з м. Вінниці до м. Києва, а при другій – із м. Києва до м. Вінниці. У яке саме місце у м. Києві їздили ОСОБА_2 та ОСОБА_5 свідки повідомити не змогли, оскільки у м. Києві не орієнтуються.

Суд оцінює показання свідків у їх сукупності як такі, що підтверджують реальне укладення ОСОБА_7 договорів купівлі-продажу від 15.03.2001 року та від 19.09.2001 року. Можливі неточності та розбіжності щодо пояснень свідків не можуть бути підставою для визнання догорів недійсними, оскільки з моменту укладення договорів пройшло понад 16 років.

Судом встановлено, що в спірних договорах купівлі-продажу сторони зазначили всі істотні умови договору купівлі продажу, які ними виконані. Таким чином, доказів фіктивності договору купівлі-продажу позивач не надав, тому позов з цих підстав задоволенню не підлягає. При цьому, на думку суду, посилання позивача на можливі порушення, допущені при укладенні договорів, не можуть свідчити про фого фіктивність.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В звязку з відмовою в задоволенні позову судові витрати слід залишити без відшкодування.

На підставі наведеного, керуючись, ст.ст. 177, 203, 215, 234, 317, 321 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 79, 89, 258-259, 265, 352 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 «ОСОБА_4, А.С.», Karel Holoubek Trade Group a.s. про визнання недійсними договорів купівлі – продажу цінних паперів від 15 березня 2001 року та договору купівлі – продажу цінних паперів від 19 вересня 2001 року відмовити.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: м. Вінниця, вул. Зодчих, 16/64, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_2, адреса: м. Вінниця, вул. Зодчих, 16/64,

Відповідач ОСОБА_3 «ОСОБА_4, А.С.», адреса: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 22, код ЄДРПОУ 21684570.

Відповідач Karel Holoubek Trade Group a.s., адреса: Чеська республіка, м. Прага, 1, Водічкова, 682/20, 11000, ідентифікаційний номер 25060996.

Суддя :