НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7166/16

№ 2/183/173/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Карпенко О.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про:

1. Розподіл спільного сумісного майна подружжя шляхом:

- виділення у власність ОСОБА_3: телевізорів LCD/LED (2 шт.), кронштейнів-кріплень (2 шт.) та сертифікатів до 36 речей, які було придбано у кредит, загальною вартістю 13570 грн. 71 коп.;

- виділення у власність ОСОБА_4, наступних речей, загальна вартість яких складає 20770 грн.: телевізору «LG», вартістю 500 грн.; пилососу «LG», вартістю 500 грн.; пральної машини «Індезит», вартістю 1500 грн.; пральної машини старого зразка, вартістю 100 грн.; кондиціонеру «Самсунг», вартістю 1500 грн.; холодильнику «Горєнье», вартістю 2500 грн.; холодильнику старого зразка вартістю 300 грн.; меблевого гарнітуру (стінка), вартістю 1700 грн.; м’ясорубки «Зелмер», вартістю 900 грн.; пароварки «Скарлет», вартістю 100 грн.; соковипарювача вартістю 150 грн., кухонного комбайну «Бош», вартістю 400 грн.; міксеру, вартістю 100 грн.; кухонної витяжки, вартістю 1500 грн.; комоду та дзеркала, вартістю 400 грн.; праски, вартістю 200 грн.; прасувальної дошки, вартістю 100 грн.; фритюрниці «Тефаль», вартістю 200 грн.; бра маленького литого, вартістю 100 грн.; скляного столу зі стільцями, вартістю 1300 грн.; подушок великих та ковдри, вартістю 400 грн.; дивану старого, вартістю 200 грн.; велосипеду, вартістю 600 грн.; посуду та кухонного інвентарю (повний комплект: фарфор, каструлі, сковорідки, ложки, виделки, тощо), загальною вартістю 500 грн.; кухонної мийки, вартістю 70 грн.; пеналу кухонного, вартістю 70 грн.; шафи кухонної, вартістю 100 грн.; стільниці кухонної, вартістю 100 грн.; газової водонагрівальної колонки, вартістю 700 грн.; кухонної люстри, вартістю 100 грн.; умивальнику зі змішувачем та унітазу, загальною вартістю 300 грн.; килимових доріжок (зеленого та коричневого кольору) у ванну кімнату та прихожу, 2 шт., загальною вартістю 100 грн.; електричного насосу для поливу, вартістю 250 грн.; трюмо старого, вартістю 100 грн.; постільної білизни, 2 комплекти, вартістю 250 грн.; рушників банних великих, для рук та обличчя, загальною вартістю 100 грн.; штор (3 шт. віконні, 1 дверна), ламбрекенів (2 шт. - у кімнаті та кухні) та карнизів (3 шт. віконні та 1 шт. дверний), загальною вартістю 1500 грн.; кухонних жалюзі, вартістю 100 грн.; карнизу у ванній кімнаті, вартістю 50 грн.; скляної полиці кухонної, вартістю 70 грн.; картини, вартістю 50 грн.; ящику для білизни, вартістю 70 грн.; багатьох кулінарних книг, загальною вартістю 100 грн.; ковдри для підлоги, маленької, коричневого кольору, вартістю 100 грн.; великої та маленької алюмінієвих мисок, загальною вартістю 100 грн.; металевих стійок для квітів, вартістю 100 грн.; кутових пластмасових полиць (2 шт.), загальною вартістю 140 грн.; багатьох горщиків для квітів, загальною вартістю 200 грн.; дзеркала у ванній кімнаті, вартістю 200 грн.;

- стягнення з ОСОБА_4, на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 3599,64 грн. в якості компенсації різниці вартості майна, що ділиться, у зв'язку з нерівнозначним розподілом часток;

2. Розподіл між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обов’язку з погашення кредиту за кредитним договором № 85018997450 від 10 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та Банком «РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (банк-правонаступник всіх прав та обов'язків - ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5»);

3. Зобов’язання ОСОБА_4 сплатити 1/2 частину кредиту за кредитним договором № 85018997450 від 10 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та Банком «РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (банк-правонаступник всіх прав та обов'язків ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5») - а саме 14295,76 грн. з урахуванням заборгованості по основній сумі боргу, процентів, комісії, пені та витрат банку,

встановив:

в обґрунтування позову з урахуванням уточнень позивач, із посиланням на норми ч.2 ст.57, ст.60, ч.3 ст.61, ч.ч.1, 2, 4 ст.65, ч.1 ст.70, ч.5 ст.71 СК України зазначає те, що 30 серпня 1997 уклала шлюб з відповідачем. Під час шлюбу сторони проживали разом, вели спільне господарство та виховували сина до 19 грудня 2013 року, коли через неправомірні дії відповідача позивач змушена була виїхати до іншого місця проживання. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з тим, що відносини з відповідачем остаточно погіршились і сторони не можуть більше проживати разом, відповідачем до суду подана позовна заява про розірвання шлюбу. 18 липня 2014 року суд задовольнив позов про розірвання шлюбу.

Вказує, що за час шлюбу сторони на спільні кошти придбали й мають на праві спільної сумісної власності: телевізори LCD/LED (2 шт.), кронштейни-кріплення (2 шт.) та сертифікат «До 36», які придбано у кредит, загальною вартістю 13570,71 грн. згідно з кредитним договором № 85018997450 від 10.11.2012 року, «ОСОБА_7 КАПІТАЛ» (банк-правонаступник всіх драв та обов’язків - ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5»); телевізор «LG», вартістю 500 грн.; пилосос «LG», вартістю 500 грн.; пральну машину «Індезит», вартістю 1500 грн.; пральну машину старого зразка (останнє місцезнаходження, яке позивачу відомо: вул. Леваневського, буд. 100, м. Новомосковськ), вартістю 100 грн.; кондиціонер «Самсунг», вартістю 1500 грн.; холодильник «Горєнье», вартістю 2500 грн.; холодильник старого зразка (знаходиться на дачі), вартістю 300 грн.; меблевий гарнітур (стінка), вартістю 1700 грн.; м’ясорубку «Зелмер», вартістю 900 грн.; пароварку «Скарлет», вартістю 100 грн.; соковипарювач, вартістю 150 грн., кухонний комбайн «Бош», вартістю 400 грн.; міксер, вартістю 100 грн.; кухонну витяжку, вартістю 1500 грн.; комод та дзеркало, вартістю 400 грн.; праску, вартістю 200 грн.; прасувальну дошку, вартістю 100 грн.; фритюрницю «Тефаль», вартістю 200 грн.; бра маленьке лите, вартістю 100 грн.; скляний стіл зі стільцями, вартістю 1300 грн.; подушки великі (моєї матері) та ковдра, вартістю 400 грн.; диван старий, знаходиться на дачі, вартістю 200 грн.; велосипед, вартістю 600 грн.; посуд та кухонний інвентар (повний комплект: фарфор, каструлі, сковорідки, ложки, виделки, тощо), загальною вартістю 500 грн.; кухонну мийку, вартістю 70 грн.; пенал кухонний, вартістю 70 грн.; шафу кухонну, вартістю 100 грн.; стільницю кухонну, вартістю 100 грн.; газову водонагрівальну колонку, вартістю 700 грн.; кухонну люстру, вартістю 100 грн.; умивальник зі змішувачем та унітаз, загальною вартістю 300 грн.; килимові доріжки (зеленого та коричневого кольору) у ванну кімнату та прихожу, загальною вартістю 100 грн.; електричний насос для поливу, вартістю 250 грн.; трюмо старе, знаходиться на дачі, вартістю 100 грн.; постільну білизну, 2 комплекти, вартістю 250 грн.; рушники: банні великі, для рук та обличчя, загальною вартістю 100 грн.; штори (3 шт. віконні, 1 дверна), ламбрекени (2 шт. - у кімнаті та кухні) та карнизи віконні та 1 шт. дверний), загальною вартістю 1500 грн.; кухонні жалюзі, вартістю 100 грн.; карниз у ванній кімнаті, вартістю 50 грн.; скляна полицю кухонну, вартістю 70 грн.; картину, вартістю 50 грн.; ящик для білизни, вартістю 70 грн.; багато кулінарних книг, загальною вартістю 100 грн.; ковдру для підлоги, маленьку, коричневого кольору, вартістю 100 грн.; велику та маленьку алюмінієві миски, загальною вартістю 100 грн.; металеві стійки для квітів, вартістю 100 грн.; кутові пластмасові полиці (2 шт.), загальною вартістю 140 грн.; багато горщиків для квітів, загальною вартістю 200 грн.; дзеркало у ванній кімнаті, вартістю 200 грн. Ціни на вказані речі складено, виходячи з їх ринкової вартості (середня ціна подібних предметів на торговельних інтернет-сайтах) з урахуванням зносу. Деякі касові та товарні чеки на придбані речі, які збереглись, залишились у відповідача, а більшість вказаних речей купувались у присутності власників та директорів магазинів, родичів та друзів позивача. Також, окрім спільних прав, позивач та відповідач мають і спільні обов'язки, зокрема - після розлучення лишився непогашений кредит на придбання двох телевізорів LCD/LED (2 шт.), кронштейни-кріплення (2 шт.) (у кредитному договорі зазначені як «додаткове обладнання») та сертифікат «До 36», загальною вартістю 13570,71 грн., відповідно до кредитного договору № 85018997450 від 10 листопада 2012 року з Банком «РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» (банк-правонаступник всіх прав та обов’язків - ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ОСОБА_5»), що був оформлений на позивача (за попередньою згодою з відповідачем) в інтересах сім’ї, та який до часу розгляду справи не сплачений. Станом на 16 березня 2016 року, з урахуванням заборгованості по основній сумі боргу, процентів, комісії, пені та витрат банку, пов’язаних з одержанням виконання зобов’язань за вищевказаним кредитним договором, складає 28591,52 грн.

Наголошує на тому, що після припинення спільного проживання сторонами не досягнуто згоди у розподілі вищевказаного майна, яке є спільною сумісною власністю. Також за місцем проживання відповідача лишились особисті речі позивача (літній одяг, взуття, жіночі сумки червоного, синього та чорно-білого кольорів), які до дня розгляду справи позивач не має змоги забрати, оскільки не має доступу до квартири, у якій вони знаходяться, а відповідач відмовляється їх передати. Щомісячні доходи позивача трохи перевищують 3000 грн. без врахування утриманих із них аліментів, податків з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору. Зазначає про те, що має незадовільний стан здоров'я, який з кожним днем погіршується, внаслідок чого доводиться витрачати значні кошти на лікування та реабілітацію. У зв’язку з цим не має змоги самотужки виконувати зобов’язання за кредитним договором № 85018997450 від 10 листопада 2012 року. Неодноразово пропонувала відповідачу добровільно поділити спільне майно та обов’язки за кредитним договором, на що отримувала відмову, при цьому відповідач вчиняв по відношенню до неї фізичний вплив та висловлював образи. Виходячи з цього, позивач вважає, що відповідачу спільно придбані речі дійсно потрібні, оскільки після розірвання шлюбу він не має наміру та бажання добровільно їх розділити й до теперішнього часу продовжує ними особисто користуватися. Таким чином позивач вважає за необхідне отримати від відповідача грошову компенсацію у розмірі 50% вартості зазначених вище речей, що будуть залишені у нього в користуванні після розірвання шлюбу.

В судовому засіданні представник позивача, позивач позов підтримали та просили його задовольнити. Вказали, що відповідач визнав частково факт наявності у нього речей, на які вказувала позивач та факт отримання кредитних коштів під час перебування у шлюбі, використання їх на цілі сім’ї. Позивач в судовому засіданні вказала, що всі речі придбавалися в інтересах сім’ї. Велосипед, який вона просить залишити відповідачу червоного кольору подарований її матір’ю для сім’ї позивача та відповідача приблизно в 2005 році з метою можливості проїзду позивача та членів її сім’ї до дачної ділянки та вона користувалася ним. Після припинення шлюбних відносин велосипед залишився за адресою: вул. Леваневського, 100, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область. До означеного будинку вона з 2014 року не заходила. Вказує, що в 2013 році вона забрала з будинку лише зимовий одяг. Також в 2014 році вона забрала з будинку тостер, ковдру, подушку, хлібник. Не мала змоги взяти інші речі через те, що відповідач та їх син спочатку не пускали її у будинок, застосовуючи фізичне насилля, а потім змінили замки від вхідних дверей та повідомили її про те, що інші речі вона зможе забрати лише з судовим рішенням. Позивач повідомила суду, що точну кількість горщиків для квітів та кулінарних книг вона не пам’ятає, позов в цій частині не уточнила.

Відповідач та його представник заперечили проти задоволення позову. В обґрунтування заперечень послалися на те, що відповідач після припинення сімейних відносин забрала майже всі речі з квартири, та протягом деякого часу забирала речі, придбані в шлюбі. Також позивач не довела вартості майна, яке просить поділити та більша частина майна взагалі відсутня у відповідача. Вказали на відсутність у відповідача бажання сплачувати компенсацію вартості майна. Крім того, позов про стягнення з позивача боргу кредитором не заявлявся, а задоволення позову в частині розподілу обов’язку погашати кредит, зобов’язання відповідача виплачувати кредит призведе до порушення прав третьої особи. Відповідач пояснив суду, що після одруження з позивачем родина проживала у батьків. Позивач працювала в закладі охорони здоров’я, відповідач працював будівельником. В наступному мати відповідача придбала квартиру по вул. З.Білої в м. Новомосковську, яку в наступному подарувала йому. В подальшому позивач перебувала у декретній відпустці, він працював. Надалі, після декретної відпустки позивач спочатку працювала в закладі охорони здоров’я та заробітна плата її була інколи не великою, інколи праця позивача взагалі не оплачувалася. На гроші, які він заробив родина проживала, а частину грошових коштів він відкладав з метою придбати меблеву стінку. За декілька років до припинення спільного проживання він дізнався, що позивач, без його згоди взяла кошти в кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк», ПАТ «А-Банк», ТОВ «УкрСоцБанк» та ПАТ «ПУМБ», за які придбала речі, зокрема: мікрохвильову піч, фен. Грошові кошти, які заробляв відповідач та віддавав позивачу остання витрачала на одяг, речі та інше. 19 грудня 2013 року позивач пішла з дому, забравши з собою деякі речі, перелік яких він не пам’ятає та приблизно рік потому він та позивач сімейних стосунків не мали. Позивач декілька разів приїздила додому по вул. З.Білої та забирала речі, які були спільною сумісною власністю. Так, позивач забрала шуби, шапки, все золото, що було в квартирі, білизну, плаття, штани, кофти. Одного разу, в присутності відповідача позивач забрала з будинку три сумки зі змістом, який відповідачу невідомий та поїхала з квартири, сказавши їх сину, який був присутній при цьому, що речі вона забирає тимчасово. Зайшовши в будинок він побачив, що в будинку все зламано. Внаслідок неправомірних дій позивача відповідач був змушений замінити замки від вхідних дверей. Показав, що з речей, які перелічила позивач в позовній заяві у нього та в квартирі залишилися: один з телевізорів, інший згорів, холодильник «Горєньє», кухонна витяжка, бра маленьке лите, диван старий дитячий в зламаному стані, частина кухонного посуду та інвентарю, мийка кухонна, пенал кухонний, шафа кухонна, стільниця кухонна, газова водонагрівальна колонка, кухонна люстра, штори, ламбрекени, карнизи, зламані кухонні жалюзі, скляна полиця кухонна, картина, декілька горщиків для квітів. При цьому відповідач вказав, що не визнає вартості означених предметів, яка є меншою, ніж вказано позивачем.

В судовому засіданні 20 квітня 2017 року прийнято до розгляду заяву про часткову зміну предмету позову.

В судовому засіданні 14 червня 2017 року проведено допит свідків позивача - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

В судовому засіданні 07 липня 2017 року, 18 вересня 2017 року, 26 жовтня 2017 року допитано свідка позивача - ОСОБА_11, свідків відповідача - ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14

В судовому засіданні 23 квітня 2018 року прийнято відмову представника позивача від допиту свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Заслухавши сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Матеріали справи свідчать, що 30 серпня 1997 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (до шлюбу – Крутенко) В.Л. /а.с.19/.

Під час перебування сторін у шлюбі, 12 грудня 1998 року народився син – ОСОБА_6 /а.с.17/.

Як вбачається з товарного чеку № 1596, 03 листопада 2004 року ОСОБА_3 придбано стінку «Атос», цв.махонь у ПП ОСОБА_18 за ціною 1686,00 грн., доставлену за адресою: м. Новомосковськ, вул. З.Білої, 2/28 /а.с.95/.

ОСОБА_3 має негативний стан здоров’я, перебуває під наглядом акушера-гінеколога, перебувала на стаціонарному лікуванні з 08 серпня 2011 року по 20 серпня 2011 року з діагнозом: Лейомиома тіла матки з больовим і геморрагічним синдромом Кл.гр. І б.Аденоміоз. Наружний ендрометриоз. Ендрометриоз лівого яєчника /а.с.21, 22, 23, 24/.

10 листопада 2012 року між позивачем та АТ «ОСОБА_7 КАПІТАЛ», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» укладено кредитний договір № 85018997450, відповідно до якого ОСОБА_3 отримала кредитні кошти в розмірі 13570,71 грн. на строк 36 місяців, які використала для придбання у ТОВ «ДІЕСА»: телевізору LCD/LED вартістю 1 грн., Сертифікату ДО 36, додаткового обладнання до телевізора вартістю 2128,91 грн., телевізору LCD/LED вартістю 9777,90 грн. /а.с.9, 10-13, 113, 114-117, 118, 119/. Позивачем в період з 29 листопада 2012 року по 20 березня 2014 року здійснено повернення коштів, отриманих за договором № 85018997450 в розмірі 5935,72 грн. /а.с.98-112/. Станом на 06 листопада 2015 року наявна прострочена заборгованість за Кредитним Договором № 85018997450 у розмірі 28591,52 грн., у тому числі: заборгованість по Основній сумі Боргу – 9178,37 грн., проценти - 1,32 грн., комісія - 3599,74 грн., пеня – 15612,29 грн., витрати ОСОБА_15, пов'язані з одержанням виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором - 200,00 грн. /а.с.14, 15-16/.

29 листопада 2013 року ОСОБА_3 сплачено на користь АТ «ОСОБА_7 КАПІТАЛ» 610,36 грн. в рахунок оплати за кредит по договору № 85018997450 /а.с.95/.

Також позивачем сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на розрахунковий рахунок 29094062499472: 21 серпня 2013 року - 26,73 грн., 21 серпня 2013 року - 26,73 грн. /а.с.96-97/.

07 липня 2014 року за заявою ОСОБА_3 про те, що 29 квітня 2014 року близько 17.00 невідома особа, знаходячись за адресою: вул. З.Білої, 2/28, м. Новомосковськ спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 до ЄРДР внесено інформацію про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України /а.с.19/.

08 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано /а.с.20/.

Згідно з висновком спеціаліста судово-медичного експерта № 378 від 07 травня 2014 року судово-медичного обстеження ОСОБА_3 виявлено синець на зовнішній поверхні правого стегна, який відноситься до легкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень /а.с.24/.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року позивача визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: вул. Леваневського, 100/1, м. Новомосковськ Дніпропетровська область. Судом встановлено факт не проживання ОСОБА_3 в житловому приміщенні у період з 05 червня 2003 року за адресою місця реєстрації /а.с.39-41/.

В період з грудня 2015 року по травень 2016 року та з серпня 2016 року по січень 2017 року позивач працювала в КЗ «Новомосковська міська стоматологічна поліклініка» ДОР» на посаді медичної сестри /а.с.26, 56/, отримала заробітну плату в розмірі 18738,1 грн. та 24087,67 грн., з яких утримано аліменти в розмірі 3737,46 грн. та 3328,34 грн. відповідно.

Свідок ОСОБА_8 показала суду, що є матір’ю позивача. Після укладення шлюбу з відповідачем її донька – ОСОБА_3 деякий час проживала ІНФОРМАЦІЯ_2. В наступному сторони переїхали проживати на квартиру, придбану матір’ю відповідача по вул. З.Білої, 2/28 в м. Новомосковську. Сім’ї сторін матеріально допомагали батьки позивача та відповідача. Знає, що позивач за допомогою коштів, отриманих в кредит протягом 2004-2005 років придбавала для потреби своєї сім’ї речі: меблеву стінку, посуд, постільні речі, велосипед. В 2004 році позивач працювала на приватному підприємстві, яке здійснювало діяльність з продажу побутової техніки. Під час праці позивач придбала на підприємстві м’ясорубку, кухонний комбайн, соковипарювач, стіл скляний, чотири стільця, кухонну витяжку, подушки, комод, бра, дзеркало, які залишилися у матері відповідача. Також позивачем придбано штори, ламбрекени, посуд, скляна полиця. Також казала, що під час відвідування місця проживання сім’ї позивача бачила в наявності телевізор, музичний центр. Знає, що в 2008 році позивач та відповідач брали кредит та придбали два телевізори.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що є батьком позивача. Приблизно у 2004-2005 році його донька – ОСОБА_3 працювала на товариствах, які займалися діяльністю з продажу побутової техніки та меблів. У той час позивачем за допомогою отриманих в кредит коштів було придбано для сім’ї стінку, скляний стіл зі стільцями, холодильник. За узгодженням з відповідачем позивач використала кошти, отримані в кредит для придбання телевізору. Під час відвідування квартири, в якій проживали позивач та відповідач у будинку по вул. З.Білої, 2 в м. Новомосковську він бачив телевізори, придбані сторонами, кондиціонер, старий холодильник, меблевий гарнітур, соковипарювач, меблеву стінку, витяжку, фритюрницю, світильник, подушки, ковдри, кухонний інвентар, мийки, шафу, водонагрівальну колонку, люстру, унітаз, електричний насос, рушники банні, штори, ламбрекени, карнизи, скляну полицю, картину, ящик для білизни, кулінарні книги, металеві стійки та горшки для квітів.

Свідок ОСОБА_10 показала суду, що є сестрою позивача. Зазначила, що під час шлюбу її сестра працювала на трьох роботах, збирала гроші, брала кошти в кредит у банку, які використовувала для придбання речей в квартиру. Під час спільного проживання з відповідачем придбала техніку та меблі, перелік яких співпадає з тим, що вказаний в позовній заяві. Дані речі вона особисто бачила, коли приходила до сім’ї позивача та відповідача, дачного будинку, який був у власності відповідача.

ОСОБА_11, допитана в якості свідка показала суду, що працювала в магазині 220 ОСОБА_10 приблизно з 2004 року. На момент її працевлаштування в магазині працювала також і ОСОБА_3, яка під час роботи в магазині придбала у ньому побутову техніку, а саме: пральну машину Індезит, холодильник Горенья вартістю приблизно 2500-2800 грн., кондиціонер LG вартістю приблизно 2000 грн., газову колонку АEG вартістю приблизно 1500 грн., кухонний комбайн BOSH вартістю приблизно 1500 грн., пилосос LG вартістю 800 грн., міксер Scarlet вартістю 200 грн., придбавала лампи, дроти. Також придбала телевізор LG діагоналлю 14 дюймів вартістю приблизно 2000 грн.

Свідок ОСОБА_6 показав суду, що є сином позивача та відповідача. За час проживання його батьків разом, батько та мати придбавали техніку, меблі. Частина предметів подарована сім’ї матір’ю відповідача. Так, ОСОБА_3 придбано меблеву стінку, за яку ОСОБА_4 сплачував грошові кошти. Мікрохвильова піч придбавалася матір’ю, однак зламалася до розірвання шлюбу. Після припинення спільного проживання його мати – ОСОБА_3 без згоди батька та його згоди вивезла з квартири, в якій вони проживали блендер, тостер, диван, особисті речі та одяг. Приблизно 20 грудня 2013 року. В наступному, його мати приїздила до квартири за адресою: вул. З.Білої, 2/28 в м. Новомосковську та забирала речі і побутову техніку. До 08 липня 2014 року його мати потрапила до квартири разом з незнайомим йому чоловіком, склала речі, які знаходилися в квартирі в сумки та вивезла їх. В наступному, в жовтні 2014 року його мати забрала майже всі речі, що знаходилися в квартирі, зокрема – техніку, що знаходилася в кухні, фен, праску, плойку. Вказав, що в користуванні батька залишилася пральна машина Індезит, кондиціонер Самсунг, Холодильник Гореньє, холодильник старого зразка, меблевий гарнітур, витяжка, яка зламана, комод, дзеркало, бра, частина ковдр, мийка, пенал кухонний, шафа, стільниця, трюмо, частина рушників, ламбрекени, полиця кухонна, карниз, ящик, металеві стійки для квітів. Зазначив, що велосипед є подарунком йому від бабусі.

Допитана свідок ОСОБА_13 показала суду, що є матір’ю ОСОБА_4 Вона подарувала ОСОБА_4І, квартиру за адресою: вул. Зіни ОСОБА_18, 02/28, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область. На час придбання квартири, разом з нею придбано унітаз, водонагрівальна колонка, змішувач, мийка, круглий стіл на кухні та стільці. Вона особисто, батьки ОСОБА_3 допомагала позивачу та відповідачу матеріально. Приходила до означеної квартири, коли в ній проживали позивач та відповідач. Бачила речі, побутову техніку, які знаходилися у квартирі та від сторін дізналася, що дані речі придбані за кошти, які сторони брали в кредит, а відповідач в наступному повертав кредитні кошти. Після того, як позивач пішла з квартири за адресою: вул. З.Білої, 2/28 в м. Новомосковську, остання перестала сплачувати комунальні послуги, в зв’язку з чим утворився борг. Під час відвідування квартири після грудня 2013 року вона побачила те, що з квартири зникли речі, які придбані сторонами. В квартирі залишилися пральна машина Індезит, зламаний кондиціонер, холодильник Горєньє, кошти за який повертала саме вона особисто, меблевий гарнітур, зламана кухонна витяжка, комод та дзеркало, скляний стіл зі стільцями, велосипед, подарований онуку, пенал кухонний, шафа кухонна, стільниця кухонна, зламана кухонна люстра, зіпсовані собаками килимові доріжки, тюль, кухонні жалюзі, зламаний карниз у ванній кімнаті, скляна кухонна полиця, картина, ящик для білизни, дзеркало в ванній кімнаті. Також були в наявності два телевізори LG. Зазначила, що як позивач так і відповідач під час спільного проживання працювали. Бачила, як ОСОБА_3 забирала з квартири речі в ящиках, що в них було – не знає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показала суду, що мешкає за адресою: вул. Зіни ОСОБА_18, 02/29, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, знайома з позивачем та відповідачем. Приблизно навесні – влітку 2014 року бачила, як біля під’їзду будинку стояла легкова машина, до якої ОСОБА_3 відносила речі, серед яких були куртки, пальта, сапожки та невеликі ящики. Що знаходилося в ящиках вона не бачила.

Свідок ОСОБА_12 показала суду, що її знайома - мати ОСОБА_4 придбавала постільні речі для сім’ї позивача та відповідача. Інші покази, надані даним свідком не є допустимими, оскільки дані зі слів інших осіб.

Також судом досліджено рекламний документ «РенесансКредит» /а.с.117/, довідку № 2795 /а.с.42/, які не є належними доказами у справі, оскільки, як самостійно так і у сукупності не підтверджують та не спростовують обставини, які підлягають встановленню у даній справі. Допитана свідок ОСОБА_12

Суть виниклих правовідносин свідчить про існування спору щодо розподілу майна та зобов’язань, набутих в період шлюбу.

Вирішуючи спір, суд виходить з таких норм законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За частинами 1-4 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з чч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 60, 61 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічна норма закріплена і у цивільному законодавстві. Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 2 статті 57 СК України передбачає, що особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

За статтею 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

При цьому, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв'язку з викладеним, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Так, матеріали справи не містять домовленості про поділ майна або шлюбного договору, доказів того, що позивач чи відповідач не дбали про матеріальне забезпечення сім'ї, приховували, знищували чи пошкодили спільне майно, витрачали його на шкоду інтересам сім'ї. Також, свідки, допитані в судовому засіданні кожен окремо свідчили про те, що під час проживання сторони вели спільне господарство, піклувалися один про одного та не вказували на ведення сім’єю позивача та відповідача окремого господарства, здійснення підприємницької діяльності, з метою якої придбане спірне майно. Отримання кредитних коштів позивачем на споживчі цілі під час шлюбу само по собі не свідчить про набуття таких коштів без згоди іншого з подружжя у особисту власність та не містить доказів на підтвердження належності особисто відповідачу джерела погашення такої заборгованості.

Відтак, суд приходить до висновку, що майно, набуте сторонами в період шлюбу є спільною сумісною власністю.

Вирішуючи питання про поділ майна та його загальний обсяг суд виходить з такого.

За ст.59 СК України, той із подружжя, хто є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей. При розпорядженні своїм майном дружина, чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користування ним.

Відповідно до ч.1 ст.69, ч.1 ст.70 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За статтею 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Зі змісту позовних вимог позивач, окрім іншого, просить визнати за нею право власності на частину речей, набутих у шлюбі, вартість яких оцінює в розмірі 13570,71 грн., при цьому просить визнати за відповідачем право власності на інші речі, вартість яких оцінює на суму 20770,00 грн. та стягнути з відповідача компенсацію вартості речей, що будуть залишені у нього. Відповідач на запропонований розподіл не погоджується, компенсацію сплачувати не бажає, вказуючи на те, що частина речей, які пропонує залишити у нього позивач знаходиться у стані, не придатному для використання, а частину – забрала відповідач після припинення шлюбних відносин та її наявність на час розгляду справи не встановлена.

При цьому, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Так, матеріали справи містять докази на підтвердження придбання в період шлюбу позивачем та вартості телевізору LCD/LED - 1 грн., Сертифікату ДО 36, додаткового обладнання до телевізора - 2128,91 грн., телевізору LCD/LED - 9777,90 грн., які просить виділити собі позивач, меблевої стінки «Атос» вартістю 1686,00 грн. Доказів на підтвердження придбання іншого майна, зазначеного в позові суду не надано. Однак відповідач в судовому засіданні визнав факт придбання такого майна в період шлюбу, окрім газової водонагрівальної колонки, умивальнику зі змішувачем та унітазу. При цьому, як вказувала свідок ОСОБА_13 - дане майно придбане саме нею під час набуття права власності на квартиру, в якій мешкали позивач та відповідач.

Водночас, ані позивач, ані відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження вартості іншої частини майна не надали. Також, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час розгляду справи існує в натурі та придатне до використання за функціональним призначенням майно у вигляді: телевізору «LG», пилососу «LG», пральної машини «Індезит», пральної машини старого зразка, кондиціонеру «Самсунг», холодильнику старого зразка, меблевого гарнітуру (стінка), м’ясорубки «Зелмер», пароварки «Скарлет», кухонного комбайну «Бош», вартістю 400 грн.; міксеру, комоду та дзеркала, праски, прасувальної дошки, фритюрниці «Тефаль», скляного столу зі стільцями, подушок великих та ковдри, дивану старого, велосипеду, посуду та кухонного інвентарю (повний комплект: фарфор, каструлі, сковорідки, ложки, виделки, тощо), килимових доріжок (зеленого та коричневого кольору) у ванну кімнату та прихожу, 2 шт., електричного насосу для поливу, трюмо старого, постільної білизни, 2 комплекти, рушників банних великих, для рук та обличчя, кухонних жалюзі, ящику для білизни, багатьох кулінарних книг, ковдри для підлоги, маленької, коричневого кольору, великої та маленької алюмінієвих мисок, металевих стійок для квітів, кутових пластмасових полиць (2 шт.), багатьох горщиків для квітів, дзеркал у ванній кімнаті.

Не надано суду також і доказів на підтвердження вартості загального обсягу майна, запропонованого позивачем до поділу, не заявлено відповідне клопотання про проведення оцінки майна, що позбавляє суд можливості визначитися із питанням врахування вартості речей при присудженні іншого майна другому з подружжя, присудження чи стягнення компенсації такої вартості.

Таким чином, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається у позові щодо вартості речей, запропонованих до поділу між подружжям, наявності таких речей на момент розгляду справи та можливості їх реального розподілу між сторонами, виходячи з принципу рівності часток подружжя у праві власності, а отже – в задоволенні позовних вимог в частині поділу майна належить відмовити.

Вирішуючи вимоги позову щодо розподілу обов’язку з погашення кредиту, зобов’язання відповідача сплатити 1/2 частину кредиту суд виходить з того, що матеріали справи підтверджують докази отримання позивачем кредиту, використання коштів від кредиту в інтересах сім’ї, внаслідок чого наявні підстави для висновку, що кредитний договір створює обов'язки для другого з подружжя.

Також, матеріали справи свідчать, що позивач під час перебування у шлюбі здійснювала погашення отриманого кредиту. Водночас, на тому факті, що для погашення кредиту використані особисті кошти позивача остання не наполягала, доказами даний факт не підтвердила. Таким чином, суд приходить до висновку, що для погашення частини кредиту використано кошти, які належать подружжю.

При цьому, нормами законодавства встановлено, що при поділі спільної сумісної власності зобов’язання між подружжям не розподіляються, а враховуються. За таких обставин, враховуючи заявлені позовні вимоги, відсутність доказів на підтвердження вартості майна та висновок суду про відмову в задоволенні позову про поділ майна, набутого подружжям за час шлюбу - правових підстав для задоволення позову і в частині розподілу зобов’язання, набутого подружжям суд не вбачає. Крім того, у випадку встановлення за сторонами в рівних частках виконання обов’язку за кредитним договором відбудеться фактичне втручання в господарську діяльність третьої особи, зміна умови договору, заміна боржника в зобов’язанні без отримання згоди кредитора, що призведе до втручання в права власності іншої особи.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо судових витрат суд виходить з положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд -

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3; зареєстрованої: ІНФОРМАЦІЯ_4; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5; зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_6; РНОКПП НОМЕР_2) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 21 травня 2018 року.

Суддя Д.О. Парфьонов